Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 350/812/26
Номер провадження 2/350/751/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Максиміва І.В.,
з участю секретаря судового засідання Гумінського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019 в розмірі 21100,50 грн., а також судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 30.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1236518, згідно з умовами якого останній отримав кредит в сумі 8100 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Даний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.
27.03.2020 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги 49-МЛ.
Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 . Сума заборгованості відповідача становить 21100,50 грн., з яких: 8100 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8140,50 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 810 грн. прострочена заборгованість за комісією, 4050 грн. заборгованість по штрафах/пені. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.
15.09.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коцулим О.В. направила суду заяву, в якій вказала, що відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 8140,50 грн., заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 810 грн. та заборгованості по штрафах/пені у розмірі 4050 грн. В частині стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 8100 грн. просила відмовити, з огляду на те, що відповідачем сплачено вказану суму, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.05.2026.
22.09.2026 представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Усенко М.І через систему «Електронний суд» направив додаткові пояснення у справі в яких зазначає, що відповідач надав платіжну інструкцію по сплаті за кредитним договором № AG8560325, що вказано в призначенні платежу, Отримувач: ТОВ «Діджи Фінанс», Код: 42649746, Номер рахунку НОМЕР_1 , Банк: АТ «Сенс Банк». Згідно позовної заяви кредитний договір від 30.12.2019 має № 1236518 та був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан». Відповідно до умов кредитного договору, 27.03.2020 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір відступлення прав вимоги 49-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Таким чином за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019 оплата відсутня. Сума заборгованості за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019 відповідача становить 21100,50 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8100 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 8140,50 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту -810 грн., заборгованість по штрафах/пені - 4050 грн. У зв`язку з вищезазначеним просить позовні вимоги ТОВ «Фінансова комапанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 задоволити повністю, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.
26.05.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив суду клопотання в якому просив розгляд справи проводити без участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Коцулим О.В. у судове засідання не з`явилися, остання направила суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, в якій також вказала, що відповідач позов визнає частково в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за сумою відсотків, комісією та штрафах/пені. В іншій частині позовних вимог просила відмовити.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
30.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1236518. Договір підписано електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Згідно умов даного договору кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 8100 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Кредит наданий на строк 7 днів з 30.12.2019 (п. 1.3 договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06.01.2020 (п.1.4).
Проценти за користування кредитом: 850.50 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.1.5.2 Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. Договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним в п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства. ( п. 2.2.3 Договору).
Згідно п. 2.3.1 Договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самиих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Пунктом 2.3.2 Договору передбачено, що волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений в п.2.5 Договору.
Відповідно до п. 4.1 у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором.
Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua. (п. 6.1 договору).
Також вказаним договором визначено інші умови отримання та повернення кредиту. До договору долучено Додаток № 1, яким є графік розрахунків, анкета-заява на отримання кредиту.
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 , 30.12.2019 підписав акцепт договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора N 88925, який йому був відправлений 30.12.2019 о 11:48:04 на номер телефону НОМЕР_2 . Також, анкета-заява на кредит № 1236518 містить детальну інформацію щодо персональних даних відповідача ОСОБА_1 зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію та номер паспорта, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи, поетапний процес оформлення та розгляду заяви, тощо .
На виконання умов кредитного договору № 1236518, ТОВ «Мілоан» переказало грошові кошти у розмірі 8100 грн., на рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням 13153440 від 30.12.2019.
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, виписки з особового рахунка за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019 заборгованість ОСОБА_1 становить 21100,50 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 8100 грн., простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 8140,50 грн., простроченої заборгованості по комісії в розмірі 810 грн., заборгованості по штрафах/пені 4050 грн.
В подальшому, відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали цей договір про те, що кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги, позивач набув права вимоги за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019 на загальну суму 21100,50 грн., що складається з 8100 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8140,50 грн. заборгованості за відсотками, 810 грн. заборгованості по комісії, 4050 грн. заборгованість по штрафах/пені.
Відповідно до претензії ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за вих. № 19579836/2252 від 01.04.2026, ОСОБА_1 запропоновано сплатити боргові зобов`язання в сумі 21100,50 грн., однак така вимога залишилася поза увагою.
Відповідно до платіжної інструкції № 6794-5К48-687С-6ММН від 29.05.2026, ОСОБА_1 вніс грошові кошти у розмірі 8000 гривень на р/р НОМЕР_3 ; Отримувач: ТОВ «Діджи Фінанс»; Код: 42649746; Банк АТ «Сенс Банк»; Призначення платежу: погашення за кредитом договором № АG 8560325 (а.с. 40).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з приписами статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не установлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля його сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до норм статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII (далі Закон № 675-VIII).
Статтею 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Цією статтею зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ (частина сьома, дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).
Норми статті 11 Закону № 675-VIII відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що представлені стороною позивача договір факторингу та реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019, оскільки укладаючи договір факторингу сторони узгодила всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент його підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.
Оскільки судом встановлено, що позичальником ОСОБА_1 умови кредитного договору № 1236518 від 30.12.2019 не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, процентів та комісії та штрафів.
У відповідності до вимог статей 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування це процесуальний обов`язок суду.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Доводи представника відповідача викладені у поданій до суду заві щодо необхідності зменшення розміру заборгованості за кредитним договором № 1236518 укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки із наданої останньою копії платіжної інструкції № 6794-5К48-687С-6ММН від 29.05.2026, вбачається, що ОСОБА_1 вніс грошові кошти у розмірі 8000 гривень за кредитним договором № AG 8560325, Отримувач: «Діджи Фінанс». Згідно позовної заяви кредитний договір від 30.12.2019 має № 1236518 та був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан». Отже, за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019 оплата відсутня, а тому правових підстав для зменшення розміру заборгованості за кредитним договором немає.
Відтак, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем договору № 1236518 від 30.12.2019, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» є обґрунтованим, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в межах заявлених позовних вимог в розмірі 21100,50 грн.
Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 8000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/23155 наданих послуг від 14.04.2026, детальний опис наданих послуг до акту № Д/23155 від 14.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 в якому зазначено перелік послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги в розмірі 8 000 грн.
Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією №31543 від 19.05.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 11).
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір необхідно стягнути з відповідачки.
На підставі викладеного, керуючись 12, 141, 258, 259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1236518 від 30.12.2019 в сумі 21100 (двадцять одна тисяча сто) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус; код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя Максимів І.В.
Судове рішення № 139997136, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 22.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 350/812/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: