Рішення № 139997080, 21.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1876/26

Провадження № 2/348/1742/26

21 вересня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадженняу судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Процесуальні дії у справі.

01.07.2026 ТзОВ "ФК "Венера Фінанс" пред`явило позов, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13900,25 гривень. В обґрунтування позовних вимог наведено таке. 28.06.2025 між ТОВ "Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір №139925, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором. 19.12.2025 між ТОВ "Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ "ФК "Венера Фінанс" було укладено договір факторингу №19122025/2. Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13900,25 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 4202,80 гривень; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту - 1695,45 гривень. Відповідач її не погасив, а тому позивач просить стягнути цю суму з відповідача та судові витрати.

02.07.2026 суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у даній справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребував докази по справі.

21.09.2026 представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

21.09.2026 відповідач в судове засідання повторно не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позов визнає, однак просить зменшити витрати на правничу допомогу, понесені стороною позивача, у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд встановив:

28.06.2025 між ТОВ "Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №139925. Згідно з договором, який підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 гривень під 0,72% на день на 90 днів.

Відповідно до листа щодо здійснення переказу грошових коштів, 28.06.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів у сумі 8000,00 гривень.

19.12.2025 між ТОВ "Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія «Авіра Груп» передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" належні права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстром, в тому числі і до відповідача за кредитним договором №139925.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №139925 від 28.06.2025 заборгованість відповідача становить 13900,25 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 4202,80 гривень; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту - 1695,45 гривень.

Оцінка суду.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та підписаний ним з використанням електронного цифрового підпису, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідач отримав кошти за вищевказаним кредитним договором. Заборгованість за договором відповідач не погасив, хоча відповідно до умов договору зобов`язаний був це зробити. При укладенні договору відповідач був ознайомлений з розміром процентної ставки, а також з орієнтовною вартістю кредиту та витратами споживача у випадку отримання кредиту. Згідно з кредитним договором відсотки за користування кредитом були нараховані у порядку та розмірі, визначеному у договорі. Розмір відсотків відповідає закону.

Враховуючи наведене, суд приймає визнання відповідачем позову та доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, що підтведжується платіжною інструкцією від 17.06.2026 № 2769. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно зі ст. 142 ЦПК України, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, тому позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що були сплачені ним при подачі позову до суду, тобто 1331,20 гривень та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 гривень, оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 14.07.2026 до договору про надання правової допомоги №09/04/2026, витрати на правничу допомогу позивача становлять 15500,00 гривень, з яких: зустріч та консультація (0,5 години) - 1500,00 гривень; складання позовної заяви та подання до суду - 9000,00 гривень (3 години); інші клопотання - 45000,00 гривень (1,5 години), канцелярські витрати, відправка поштової кореспонденції -т500,00 гривень.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС викладений у постанові від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат. За наведених обставин суд доходить висновку, що позиція відповідача щодо завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача є обгрунтованою, сума витрат є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих представником послуг. При визначенні суми судових витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, суд враховує, що справа є малозначною, розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує ціну позову. Договір про надання правничої допомоги було укладено для надання правничої допомоги не тільки у даній справі, позовна заява складена шляхом заповнення формуляру, покликання на судову практику у тексті позову відсутні.

З урахуванянм наведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, що є обгрунтованою сумою витрат за обсяг наданих послуг у справах незначної складності.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" заборгованість у розмірі 13900 (тридцять тисяч дев`ятсот) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" судовий збір у розмірі 1331 гривень 20 копійок в дохід держави.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1331 гривень 20 копійок, який був сплачений 17.06.2026, платіжне доручення №2768, АТ "Комінбанк".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складено повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс", ідентифікаційний код 43561872, місцезнаходження: вул. Львівська 23/703, м.Київ

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя Матолич В.В.