Ухвала суду № 139997075, 18.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Справа №348/2146/26

Провадження №1-кс/348/513/26

18 вересня 2026 року м. Надвірна

Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026091200000242 від 22.07.2026 року, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із повною середньою освітою, розлученого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального Кодексу України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

Заступник начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026091200000242 від 22.07.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України.

В обґрунтування своїх вимог слідчий посилається на те, що слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091200000242 від 22.07.2026 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 призвано на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2026 № 22 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення даної військової частини і призначено на посаду водія-електрика відділення управління командира батареї 2 артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону вказаної військової частини.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.

Проте, солдат ОСОБА_5 , який 02.07.2026 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

21.07.2026 приблизно о 20 годині 50 хвилин, у світлу пору доби, суху погоду ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки ВМW, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався ділянкою автодороги Н-09 сполученням «Мукачево -Львів», що по вул. 16-Липня, у селищі Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області у напрямку м. Львів.

У салоні автомобіля водій ОСОБА_5 перевозив трьох пасажирів, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який сидів на задньому пасажирському сидінні та неповнолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні.

Проїзна частина по напрямку руху автомобіля ВМW - заокруглення ліворуч, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, які поділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 ПДР України.

Водій ОСОБА_5 проїжджаючи заокруглену вліво ділянку дороги, не маючи перешкод технічного характеру, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не обрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини вліво, де наїхав на кам`яну огорожу.

При цьому, ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 1.5., згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 1.10. Розділу 1 ПДР: - безпечна швидкість - це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах; дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан; дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смути руху та прийомів керування транспортним засобом;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 2.9., відповідно до якого водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

п. 10.1., згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

У результаті порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ключиці зі зміщенням, пасажирка автомобіля ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому 6-го ребра, неповнолітня ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, рваної рани лівого вуха, саден верхніх та нижніх кінцівок.

22.07.2026 о 00 год. 55 хв. ОСОБА_5 затриманий у порядку ст. 208 КПК України, та 22.07.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Клопотання про продовження стоку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину останнім, є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1,3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні ризики не зменшились.

Строк досудового розслідування продовжено прокурором до трьох місяців, тобто до 22.10.2026 року.

В даному кримінальному провадженні до спливу строку дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з об`єктивних причин неможливо закінчити проведення досудового розслідування, а ризики, які враховувалися при обранні вказаного запобіжного заходу не зменшилися, що свідчить про неможливість запобігання вищевказаних ризиків застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

В судовому засіданні прокурор і слідчий клопотання підтримали, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити підозрюваному строк тримання під вартою на строк 30 днів. Зазначив, що на підтвердження ризику переховування також свідчить факт самовільного залишення військової частини, просив врахувати, що злочин вчинений в стані алкогольного сп`яніння. У кримінальному провадженні призначені три судово-медичних експертизи, які наразі не проведені.

Слідчий підтримав клопотання, вважає, що ризики наявні та не зменшилися, також триває проведення транспортно-трасологічної експертизи.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання, пославшись на його необґрунтованість в частині не підтвердження ризиків, достатніх для продовження такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки підозрюваний не має наміру ухилятись від слідства, потерпілі є його родичами, тому він не буде на них впливати. Тілесні ушкодження, отримані потерпілими не є тяжкими. В зв`язку з цим просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, підтвердив, що фактично самовільно залишив військову частину та вчасно не повернувся. Також просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання в їх сукупності, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091200000242 від 22.07.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

22.07.2026 о 00 год. 55 хв. ОСОБА_5 затриманий у порядку ст. 208 КПК України, та 22.07.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

24.07.2026 ухвалою слідчого судді Надірнянскього районного суду Івано-Франківської області до підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 19.09.2026.

Постановою керівника Надвірнянської окружної прокуратури від 17.09.2026 строк досудового розслідування у кримінальному продовжено до 3-х місяців, а саме до 22.10.2026 року.

Щодо обґрунтованості підозри.

З матеріалів кримінального провадження, доданих до клопотання випливає, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні злочину, за який відповідальність передбачена ч.1 ст. 286-1 КК України.

Окрім доказів, які були взяті до уваги при вирішенні питання про обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і які викладені в ухвалі слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2026, а саме: витяг з ЄРДР за № 12026091200000242 від 22.07.2026 року, рапорт з бази «Армор» про те, що 21.07.2026 о 20:55 год. на службу «102» надійшло повідомлення про ДТП з травмованими; рапорт з бази «Армор» про те, що 21.07.2026 о 23:43 надійшло повідомлення зі служби 102 від лікаря дитячої лікарні про те, що бригада КШМД доставлено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок ДТП; протокол огляду місця події від 21.07.2026 зі схемою, під час огляду яких були вилучено вирізку подушки безпеки з рульового колеса автомобіля та вирізку подушки безпеки з панелі приладів автомобіля, а також змиви з рульового колеса та важеля перемикання передач, автомобіль марки «ВМW»; результат тесту Alkotest 6810 «Drager» - 2,69 проміле; протоколу допиту свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11 , від 22.07.2026; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 від 29.07.2026, та інших доказів в їх сукупності, слідчий також надав копію висновку експерта № СЕ-19/109-26/12370-ІТ від 15.09.2026.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник обґрунтованість підозри не заперечували.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, слідчий суддя дійшов висновку про продовження існування на час розгляду клопотання обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на 18.09.2026 року продовжує бути обґрунтованою і може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою.

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування ризики, що визначені у ст. 177 КПК України: а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років та усвідомлює неминучість покарання за вчинення даного злочину. Беручи до уваги, що таке покарання за вказаний злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду, так як ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби (військову частину НОМЕР_1 ).

Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків по даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, потерпілі та свідки не допитувались безпосередньо під час судового розгляду кримінального провадження, тому підозрюваним може бути здійснений вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх особи (зокрема, потерпілий ОСОБА_8 є його рідним братом та він проживає з ним за однією адресою), а тому перебуваючи на волі і маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв`язку, намагаючись уникнути покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, об`єктивно матиме можливість вчиняти вплив на них.

Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК підтверджується тим, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби (військову частину НОМЕР_1 ), в його діях вбачаються ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України. Той факт, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України може свідчити про небажання останнього ставати на шлях виправлення та дотримуватися суспільних норм та законів України.

Таким чином слідчим та прокурором наведено достатні та переконливі докази про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК органом досудового розслідування не підтверджена.

Слідчим суддею також враховано, що в салоні автомобіля перебувала малолітня дитина, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень якої на теперішній час не встановлена. Також слідчим суддею враховано те, що факт самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 вже встановлений наказом командира військової частини.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_5 , але вважає, що стороною захисту не надано достатніх даних на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість їх уникнення шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.

Враховуючи обставини вчинення злочину, відомості про особу підозрюваного, а також наявність ризиків визначених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, які слідчий суддя вважає доведеними та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Таким чином, наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_5 у сукупності дають підстави для висновку про продовження існування та збереження високого ступеня ризиків того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Прокурором доведено, що заявлені під час обрання запобіжного заходу підозрюваному ризики не зменшились, як і доведено неможливість завершення в даний час досудового розслідування, а застосування інших запобіжних заходів на даній стадії досудового розслідування буде недостатнім для запобіганням цим ризикам.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з огляду на те, що при обранні домашнього арешту обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду. Враховуючи наявність існування ризику переховуватись від органу досудового розслідування і суду, застосування зазначеного запобіжного заходу є неможливим, як і особисте зобов`язання, порука, застава, тощо.

Беручи до уваги обсяг слідчих дій, які необхідно вчинити для завершення досудового слідства, на чому наголосив в суді прокурор, а також ту обставину, що заявлені раніше ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не відпали, тому є виправданим подальше тримання підозрюваного під вартою. Тому вважаю за необхідне клопотання слідчого задовольнити і продовжити строк тримання підозрюваного під вартою на строк 30 днів.

Щодо розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

В ч. 4 ст. 182 КПК зазначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, розмір застави визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися чи будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання слідчого судді, враховуючи принцип щодо пропорційності розміру застави обов`язку підозрюваного виконувати покладені на нього обов`язки, а також помірності для нього такого розміру, слід визначити розмір застави у розмірі в межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 66560,00 грн.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, буде співмірним з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі внесення такого розміру застави це зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задовольнити.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.177,178,182,183,193,194 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого - заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене із прокурором Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091200000242 від 22.07.2026 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального Кодексу України щодо ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на тридцять днів, до 17 жовтня 2026 року включно, з визначенням розміру застави.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355259002000002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому СВ Надвірнянського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 для негайного виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурору Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 22.09.2026 о 08:10 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1