Рішення № 139996262, 21.09.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1294/26

Провадження 2/193/834/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

21 вересня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участі секретаря судового засідання Оселедець О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

31.07.2026 до Софіївського районного суду надійшов цивільний позов ТОВ «Факторинг Партнерс» до відповідача ОСОБА_1 , згідно вимог якого просить ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача заборгованість за договором №33174760 від 01.09.2025 та № 101311720 від 01.07.2025 у розмірі 56 685,18 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., та судовий збір у розмірі 2662, 40 грн..

В обґрунтування позову вказує, що 01.07.2025 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101311720, який підписано електронним підписом позичальника. Відповідно до умов договору, позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 15000,00 грн; строк, на який надається кредит - 360 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 26.06.2026. Комісія за надання кредиту - 00 грн. Комісія за обслуговування кредиту у сумі 24420.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду.

29.12.2025 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Факторинг партнерс" було укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, на підставі якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 101311720 до ОСОБА_1 .. Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Факторинг партнерс" за кредитним договором № 101311720 у розмірі 50685,18 грн, з яких: 14955,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7793,73 грн - сума заборгованості по процентам нараховані на дату відступлення прав вимоги; 13056,45 грн сума заборгованості за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, 6 000 грн. заборгованість за пенею; заборгованість за комісією у сумі 8880,00 грн..

Окрім того, 01.09.2025 між ТОВ "Еко Фін" було укладено кредитний договір № 33174760, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на мобільний телефон відповідача.

У подальшому, між ТОВ "ЕКО ФІН" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 06 липня 2026 року укладено договір факторингу № 06-07/26, відповідно до умов якого ТОВ "ЕКО ФІН" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 33174760 від 01.09.2025. Станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Так, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 33174760 від 01.09.2025, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 6000 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1500 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4410 грн., заборгованість за відсотками нараховані з моменту відступлення права вимоги у сумі 90,00 грн.

Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягав, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, правом на подання відзиву на позов не скористалась, у судове засідання не з`явилась, заяв та клопотань до суду не направляла.

Відповідно до ст. 191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

01.09.2025 між ТОВ "ЕКО ФІН" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 33174760, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) MDcxMTc4 (а.с. 9-20).

Згідно умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 1500,00 грн..

П. 2.6 договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 3.65 % відсотків річних ( Денна процентна ставка - 0.01 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки (п. 2.7 договору) (а.с. 9-29).

Строк користування кредитом становить 365 днів, який починається із 01.09.2025 по 31.08.2026.

Після чого 15.09.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Еко Фін» укладено договір пролонгації, згідно якого продовжено дисконтний період користування кредитом до 29.09.2025 (а.с. 30-31)

Відповідно до квитанції № 45671-92750-97384 від 01.09.2025, видно, що відповідачу 01.09.2025 було перераховано кошти у сумі 1500 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 59).

06 липня 2026 року між ТОВ "ЕКО ФІН" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладено договір факторингу № 06-07/26 про відступлення права вимоги за Кредитними договорами (а.с. 96-100).

Відповідно до п. 3.1.3. Договору факторингу, право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників.

06 липня 2026 року між ТОВ "ЕКО ФІН" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було підписано Реєстр боржників, відповідно до якого ТОВ "ЕКО ФІН" відступив (передав) на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», своє право вимоги заборгованості за Кредитними договорами згідно реєстру, в тому числі за Кредитним договором № 33174760 від 01.09.2025, Позичальником за яким виступає ОСОБА_1 у розмірі 5910 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 1500 грн., заборгованість за відсотками станом на 06.07.2026 у розмірі 4410 грн. (а.с. 103).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором стосовно її сплати позивач вимагає від відповідача повернути заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 25.07.2026 у розмірі 6000 грн., та складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 1500 грн., заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення прав вимоги у сумі 4410,00 грн., заборгованість за нарахованими відсотками з моменту відступлення права вимоги до 25.07.2026 у сумі 90,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Окрім того, 01.07.2025 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101311720, який підписано електронним підписом позичальника. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит на наступних умовах: дата надання кредиту 01.07.2025; сума кредиту 15 000 грн; кредит надається загальним строком на 360 днів, з 01.07.2025 (дата надання кредиту).

Пунктом 1.5.2 договору передбачена кКомісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 24420.00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).

Окрім того п. 1.5.3 1.5.4 договору передбачено, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3.65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1).

Вказаний кредитний договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 279502 від 01.07.2025 (а.с. 75).

Згідно квитанції від 01.07.2025 ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у сумі 15000 грн за договором про споживчий кредит, що підтверджено квитанцією № 2670589107 від 01.07.2025 (а.с. 76).

На підставі договору факторингу № 29-12/2025/Т, укладеного 29.12.2025 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Факторинг партнерс", первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 101311720 до ОСОБА_1 , що підтверджено витягом із реєстру прав боржників (а.с. 82-95).

За розрахунком заборгованості видно, що відповідачем умови кредитного договору не виконано, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість у загальній сумі 50685,18 грн., яка утворилась станом на 25.07.2026 і складається із заборгованості за кредитом у розмірі 14 955,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у сумі 7793,73 грн., заборгованості за відсотками з моменту відступлення права вимоги у сумі 13 056,45 грн, заборгованості за пенею у розмірі 6000 грн., заборгованості за комісіями у розмірі 8880 грн. (а.с. 77-80).

Правове врегулювання правовідносин.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору, зокрема пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладений з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач не надала відзив на позов, не подавала суду будь-яких клопотань, не заперечувала фактів укладання кредитного договору, отримання та користування кредитними коштами, не спростовувала розрахунок та розмір заборгованості, не подавала своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею (штрафом) в розмірі 6000 грн. за договором про споживчий кредит № 101311720 від 01.07.2025 задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

У зв`язку з вищевикладеним, оскільки позичальник (відповідач) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного стану, таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за штрафами у сумі 6000 грн не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією обслуговування у розмірі 8880 грн. за договором про споживчий кредит № 101311720 від 01.07.2025 .

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.5.2 договору №10311720 від 01.07.2025 укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , передбачає комісію за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) у розмірі 24420,00 грн., що нараховується за ставкою 7,40% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги первісного кредитора, пов`язані за обслуговуванням кредитної заборгованості, ТОВ «Мілоан», окрім того не надано доказів підтвердження того, що вказані послуги були надані відповідачу за її вимогою.

За таких обставин положення пунктів 1.5.2. договору №10311720 від 01.07.2025 щодо обов`язку позичальника сплатити плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на що у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за обслуговування комісії за обслуговування кредиту у сумі 8880 грн, не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим заборгованість за кредитним договором №10311720 від 01.07.2025 після проведеного перерахунку судом становить 35 805,18 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 14955,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги у сумі 7793,73 грн, та заборгованості за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги у сумі 13 056,45 грн.

Поміж тим, на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог заборгованості за кредитним договором № 33174760 від 01.09.2025 у розмірі 6000 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 1500 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у сумі 4410 грн, та заборгованості за відсотками з моменту відступлення права вимоги у сумі 90,00 грн..

На підставі викладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує зобов`язання за кредитними договорами, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 41 805,18 грн., а фактор має право вимоги за такими договорами, суд доходить до висновку, що позивач має право вимагати повернення всієї суми боргу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 16000 грн, суд зазначає таке.

02.07.2024 між АО "Лігал Ассістанс" та клієнтом ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.

Відповідно до пункту 1.1 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги АО "Лігал Ассістанс" №19 від 07.07.2026 погоджено гонорар АО "Лігал Ассістанс" за надання усної консультації з вивченням документів, складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду у розмірі 16 000,00 грн, підписанням цієї заявки сторони погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 104-110).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" на професійну правничу допомогу до 6000,00 грн, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи, а також витраченим часом адвоката на супровід такої справи, тому як вказана справа не вимагала інтелектуального навантаження на адвоката.

З урахуванням вимог частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1963,51 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 141, 258-259, 263-265, 272, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» кредитну заборгованість у розмірі 41 805 (сорок одна тисяча вісімсот п`ять) гривень 18 копійок, яка утворилась станом на 25.07.2026 та складається із заборгованості за договорами:

про споживчий кредит № 33174760 від 01.09.2025 у сумі 6000 грн., що включає заборгованість: за основним боргом у розмірі 1500 грн, за відсотками на дату відступлення права вимоги - 4410 грн, та за відсотками з моменту відступлення права вимоги - 90,00 грн.;

про споживчий кредит № 101311720 від 01.07.2025 у сумі 35 805,18 грн., що включає заборгованість: за основним боргом у розмірі 14 955,00 грн., за відсотками на дату відступлення права вимоги - 7793, 73 грн., за відсотками з моменту відступлення права вимоги у сумі 13056,45 грн. .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1963 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят три) гривні 21 копійка та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти частини вимог, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ.

Дані відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя О. В. Томинець