Постанова № 139996194, 16.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5866/26

Провадження № 3/191/1958/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Форощук С.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживає за адресою : АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП ,

В С Т А Н О В И В :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення №17 від 27 травня 2026 року, 31.08.2018 року щодо боржника ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № 57060021, загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів за весь період перебування виконавчого документа на виконанні, згідно розрахунку станом на 27.05.2026 року становить 103 837, 76 грн. своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.183-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.

Винність ОСОБА_1 підтверджується : протоколом №17 від 27.05.2026 року; копією виконавчого листа №191/3831/16-ц, виданого 18.10.2016 Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 , щомісяця на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 400 грн., починаючи з 02.08.2026 року та до повноліття дитини, тобто до 05.03.2027 року; копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57060021 від 31.08.2018 року з виконання виконавчого листа №191/3831/16-ц виданого 18.10.2016 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області; розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27.05.2026 року, відповідно до якого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП №57060021 за період з 01.01.2025 по травень 2026 року становить 103 837, 76 грн.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду і в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а саме : несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій шостій цієї статті.

Так, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, є триваючим, тобто правопорушенням, яке почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюється безперервно шляхом невиконання обов`язку.

Тобто, оскільки, правопорушення за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП є триваючим, отже адміністративне стягнення за його вчинення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

З матеріалів справи вбачається що адміністративне правопорушення виявлено старшим державним виконавцем 27 травня 2026 року. В той же час, матеріали справи надійшли до суду 01 вересня 2026 року.

За таких обставин на час надходження справи в суд тримісячний термін застосування адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, сплив.

Крім того, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.

Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою / нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення.

Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.

Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи.

Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Таким чином, наявні підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та закрити провадження у зв`язку з закінченням тримісячного строку з дня виявлення адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.4, ч.2 ст.38, п.7 ст.247 КУпАП суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП.

Адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183-1 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з закінченням тримісячного строку з дня виявлення адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С. А. Форощук