Ухвала суду № 139994864, 23.09.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/718/26

УХВАЛА

іменем України

"23" вересня 2026 р. м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.,

при секретарі - Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шахтарському, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача 23 вересня 2026 року надав заяву про закриття провадження в справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України (відсутній предмет спору), у зв`язку з тим, що після подачі позову до суду, відповідач сплатив на користь позивача суму боргу, також просить повернути судовий збір, сплачений позивачем при пред`явленні позову до суду, питання про закриття провадження в справі вирішити в його відсутність. Відповідач подав клопотання про закриття провадження в справі, оскільки він повністю розрахувався з позивачем і сплатив на його користь суму судового збору.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, суд не може заставляти учасника процесу діяти процесуально якимось іншим чином, ніж поступає цей учасник процесу.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 369/7426/24, провадження № 61-780св26.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

Відповідно ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Судом встановлено, що позивачем при пред`явленні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень.

16 вересня 2026 року відповідач сплатив на користь позивача сплачену ним суму судового збору в розмірі 2 662,40 гривень, про що надав суду квитанцію №2.847395842.1 від 16 березня 2026 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Оскільки провадження в справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, підлягає поверненню позивачу сплачений ним судовий збір по справі в розмірі 2 662,40 гривень.

При цьому, суд роз`яснює відповідачу його право на звернення до позивача із заявою про повернення на його користь сплаченої ним 16 вересня 2026 року суми судового збору в розмірі 2 662,40 гривень, як сплачену помилково.

Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе закрити провадження в даній цивільній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.255, ч.2 ст.256, ст.ст.259-261 ЦПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір",-суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити сторонам наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.2 ст.256 ЦПК України.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути Акціонерному товариству КБ "ПРИВАТБАНК" сплачену ним по платіжній інструкції №BOJ69B4HZV від 19 березня 2026 року суму судового збору в розмірі 2 662 (двох тисяч шестиста шістдесяти двох) гривень 40 копійок.

Роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 його право на звернення до Акціонерного товариства КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою про повернення на його користь помилково сплаченої суми судового збору в розмірі 2 662 (двох тисяч шестиста шістдесяти двох) гривень 40 копійок по квитанції №2.847395842.1 від 16 березня 2026 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Янжула С.А.