Ухвала суду № 139994687, 22.09.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1618/26

№ 1-кс/183/1358/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Самарівського РВП ГУПН в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2026 року за № 12026042350000249 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,

за участю:скаржника ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_5 ,-

у с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, яку мотивував тим, що 02 вересня 2026 року слідчим СВ Самарівського РВП ГУПН в Дніпропетровській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2026 року за № 12026042350000249 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Вважає, що прийнята постанова про закриття кримінального провадження є необґрунтованою, передчасною та відповідно такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що 20.02.2026 року за його заявою були внесені відомості до ЄРДР за № 12026042350000249 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Предметом кримінального провадження є обставини можливого підроблення офіційного документа. Зокрема, досліджуються обставини створення та змісту документів, пов`язаних із комплексним визначенням ступеня індивідуальних потреб, у тому числі Висновку від 17.10.2025 та відповідних актів. Тому для встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення необхідно було встановити не тільки факт існування цих документів, але й механізм їх створення, порядок формування їх змісту, джерела відомостей, внесених до них, осіб, які формували відповідні відомості, а також відповідність документів фактичним обставинам.

Слідчим допущена неповнота досудового розслідування, яка полягає у передчасності закриття кримінального провадження, тому, як ОСОБА_3 неодноразово звертався до слідчого з клопотаннями про проведення допитів та додаткових допитів свідків, які стосувалися безпосередньо обставин, що мають значення для встановлення механізму створення документа, достовірності внесених до нього відомостей та порядку прийняття рішень членами робочої групи. Зокрема, ним ініціювалися процесуальні дії щодо свідків: ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 , на що слідчим неодноразово відмовлялося у проведенні таких процесуальних дій. Так, скаржник виявляв конкретні прогалини у встановленні обставин кримінального провадження, звертався з відповідними клопотаннями, однак слідчий відмовляв у проведенні запропонованих процесуальних дій, а після цього прийняв рішення про закриття кримінального провадження через нібито відсутність складу кримінального правопорушення.

Перший епізод додатковий допит ОСОБА_6 . 22 липня 2026 року ОСОБА_3 було подане клопотання про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_6 . Необхідність додаткового допиту була обумовлена новими відомостями, отриманими під час досудового розслідування, та необхідністю перевірки механізму формування Висновку про комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб. У клопотанні були поставлені питання щодо: визначення остаточної кількості балів; порядку колегіального прийняття рішення; можливих розбіжностей між членами робочої групи; існування робочих записів та чернеток; критеріїв співвідношення анкетних відповідей із безпосереднім спостереженням; осіб, які приймали рішення щодо внесення показників до Висновку; перевірки правильності його заповнення; способу підготовки та друку бланка; осіб, які мали доступ до відповідного комп`ютера; обставин остаточного оформлення документа 17.10.2025; можливого внесення відомостей після проведення безпосереднього обстеження; джерел відомостей, внесених до Висновку. Ці питання безпосередньо стосувалися механізму створення документа та перевірки достовірності його змісту. 24 липня 2026 року слідчий ОСОБА_4 відмовив у задоволенні зазначеного клопотання. У подальшому ця відмова була оскаржена слідчому судді. Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року у справі № 183/1618/26, провадження № 1-кс/183/1162/26, у задоволенні скарги було відмовлено. Отже, на цьому етапі досудового розслідування залишалося спірним питання щодо необхідності додаткового встановлення конкретних обставин створення та оформлення документа.

Другий епізод додатковий допит ОСОБА_7 . 29 липня 2026 року ОСОБА_3 було подане клопотання про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_7 . Це клопотання було зумовлене новими та неусуненими суперечностями, виявленими під час попереднього допиту свідка. Зокрема, він просив встановити: на підставі яких нормативних положень робоча група застосовувала поняття та процедуру «співставлення» відповідей потерпілого із власними спостереженнями; що саме означало таке «співставлення»; які конкретно дані співставлялися; хто саме здійснював відповідну процедуру; за якою методикою вона проводилася; чи оформлювалися її результати окремим документом; хто визначав кількість балів за кожним критерієм; у чому саме полягало колегіальне прийняття рішення; хто роздруковував бланк Висновку; на якому комп`ютері він був роздрукований; кому належав відповідний комп`ютер; чому остаточне оформлення документа відбулося 17.10.2025, хоча комплексне визначення проводилося 03.10.2025; чим пояснюються розбіжності між відповідями потерпілого та відомостями, внесеними до остаточного Висновку. 31 липня 2026 року слідчий ОСОБА_4 відмовив у задоволенні цього клопотання. При цьому мотивування постанови має принципове значення для цієї скарги. Слідчий зазначив, що низка питань уже була досліджена під час допитів інших членів робочої групи, а інші питання нібито не мають значення для досудового розслідування. Водночас саме необхідність перевірки цих обставин і стала предметом клопотання про додатковий допит. У подальшому зазначена відмова також була оскаржена слідчому судді. Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2026 року у справі № 183/1618/26, провадження № 1-кс/183/1184/26, у задоволенні скарги було відмовлено.

Третій епізод допит ОСОБА_8 та необхідність додаткового з`ясування обставин. 11 серпня 2026 року було проведено допит свідка ОСОБА_8 . Після проведення допиту залишилися невстановленими істотні обставини, які мали значення для кримінального провадження. У зв`язку з цим 14 серпня 2026 року ОСОБА_3 було подано клопотання про проведення додаткового допиту ОСОБА_8 . Клопотання стосувалося конкретних фактичних обставин створення актів № 1 від 03.10.2025, № 2 від 06.10.2025 та № 3 від 17.10.2025, у тому числі правових підстав їх складання, осіб, які приймали рішення про їх створення, осіб, які безпосередньо їх оформлювали, джерел первинної інформації та обставин внесення відповідних відомостей. 15 серпня 2026 року слідчий відмовив у задоволенні цього клопотання. Таким чином, і після проведення допиту ОСОБА_8 залишилися невстановленими обставини, які безпосередньо стосуються предмета доказування.

Сукупність наведеного свідчить про системний характер неповноти розслідування. Зазначає, що такі обставини необхідно оцінювати не ізольовано, а в сукупності. Послідовність процесуальних дій: 22.07.2026 подано клопотання про додатковий допит ОСОБА_6 24.07.2026 слідчим відмовлено у проведенні додаткового допиту ОСОБА_6 05.08.2026 слідчий суддя розглянув скаргу на цю відмову. 29.07.2026 подано клопотання про додатковий допит ОСОБА_7 31.07.2026 слідчим відмовлено у проведенні додаткового допиту ОСОБА_7 05.08.2026 слідчий суддя розглянув скаргу на цю відмову. 11.08.2026 проведено допит ОСОБА_8 14.08.2026 подано клопотання про її додатковий допит. 15.08.2026 слідчим відмовлено у проведенні додаткового допиту ОСОБА_8 28.08.2026 питання щодо відмови у проведенні додаткового допиту ОСОБА_8 стало предметом судового контролю. 02.09.2026 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження. 03.09.2026 ОСОБА_3 отримано копію постанови про закриття.

Таким чином, безпосередньо перед закриттям кримінального провадження потерпілий неодноразово заявляв про існування конкретних невстановлених обставин та пропонував процесуальні способи їх перевірки. Попри це, слідчий завершив досудове розслідування висновком про відсутність складу кримінального правопорушення.

Особливе значення має те, що сам слідчий посилався на вже проведені допити як на підставу для відмови у нових допитах. У постановах про відмову слідчий неодноразово посилався на те, що відповідні обставини вже були встановлені під час допитів членів робочої групи. Ця позиція має безпосереднє значення для оцінки законності постанови про закриття. Якщо слідчий вважає, що певна обставина вже встановлена, він повинен мати у матеріалах кримінального провадження конкретний доказ, який її підтверджує. Водночас наявність показань одного свідка не означає автоматичного встановлення достовірності відповідної обставини. У цьому кримінальному провадженні існують питання щодо механізму формування Висновку, порядку визначення балів, співвідношення відповідей потерпілого із власними спостереженнями членів робочої групи, причин розбіжностей між вихідними відповідями та остаточним документом. Тому такі обставини потребують не лише отримання первинних показань, а й їх перевірки, зіставлення між собою та з іншими доказами. Саме для цього сторона потерпілого і ініціювала додаткові допити.

Неповнота розслідування особливо очевидна щодо механізму формування Висновку. З матеріалів досудового розслідування випливає, що члени робочої групи повідомляли про колегіальний порядок оцінювання, при якому фактичне внесення записів здійснювала ОСОБА_6 , а дані узагальнювалися для визначення остаточної кількості балів. Водночас залишилися питання щодо того: хто саме запропонував остаточну кількість балів; як саме приймалося рішення за кожним показником; чи існували розбіжності між членами робочої групи; яким чином такі розбіжності вирішувалися; чи існували робочі записи або інші матеріали; як саме здійснювалося «співставлення» відповідей потерпілого з результатами спостереження; які конкретні відповіді потерпілого були змінені або оцінені інакше; хто і на підставі чого вносив відповідні відомості до Висновку; чому остаточне оформлення документа відбулося 17.10.2025. Ці питання не є другорядними. Вони безпосередньо стосуються того, чи відповідає Висновок фактичним обставинам та яким чином сформувався його остаточний зміст.

Важлива внутрішня суперечність у позиції слідства. У постанові від 31 липня 2026 року про відмову в додатковому допиті ОСОБА_7 слідчий зазначив, що всі відомості, внесені до Висновку, ґрунтуються виключно на безпосередньому спостереженні за фактичними діями заявника. Водночас у тій самій постанові зазначено, що оцінка проводилася на підставі відповідей особи та власних спостережень членів робочої групи. Крім того, у попередніх показаннях свідків фігурує поняття «співставлення» відповідей потерпілого з результатами спостереження. Отже, існує очевидна необхідність встановити конкретний механізм такого оцінювання: чи бралися до уваги відповіді потерпілого; як саме вони співвідносилися з результатами спостереження; які конкретні відомості стали підставою для кожного показника; хто приймав остаточне рішення; яким чином результат був перенесений до Висновку. Без встановлення цих обставин неможливо зробити обґрунтований висновок про достовірність документа.

Під час розслідування виникла необхідність не лише отримати докази, а й перевірити вже отримані докази. Відповідно до статті 223 КПК України слідчі (розшукові) дії спрямовані не лише на отримання нових доказів, а й на перевірку вже отриманих доказів. Саме такою була мета поданих ОСОБА_3 клопотань, він неодноразово просив провести додаткові допити не для механічного повторення вже отриманих показань, а для: уточнення суперечливих відомостей; перевірки показань різних членів робочої групи; встановлення механізму формування документа; перевірки походження конкретних відомостей; з`ясування причин розбіжностей; встановлення осіб, які приймали конкретні рішення; перевірки достовірності вже отриманих показань. Отже, сам характер клопотань свідчить про те, що вони були спрямовані на реалізацію завдання кримінального провадження щодо повного та неупередженого встановлення обставин.

Висновок про відсутність складу кримінального правопорушення зроблено до завершення необхідної перевірки. Пункт 2 частини 1 статті 284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Ключовим у цій нормі є саме встановлення відсутності складу кримінального правопорушення. Невстановлення певної обставини не є тотожним встановленню її відсутності. Так само відмова слідчого у проведенні запропонованої процесуальної дії не означає, що обставини, для перевірки яких ця дія пропонувалася, перестали мати значення. У цьому випадку слідчий мав спочатку належним чином встановити фактичні обставини створення документа, перевірити їх доказами, усунути суперечності між показаннями та іншими матеріалами, а вже після цього робити висновок про наявність або відсутність складу кримінального правопорушення. Однак фактична послідовність була іншою: після неодноразових відмов у проведенні запропонованих процесуальних дій кримінальне провадження було закрито.

Порушення вимог статей 2, 9, 91 та 94 КПК України. Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Частина 2 статті 9 КПК України покладає на слідчого обов`язок всебічно, повно і неупереджено досліджувати обставини кримінального провадження. Стаття 91 КПК України визначає обставини, які підлягають доказуванню. Відповідно до статті 94 КПК України докази повинні оцінюватися на основі всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності. За наведених обставин ці вимоги не могли вважатися виконаними. Орган досудового розслідування мав у своєму розпорядженні конкретні відомості про можливі суперечності та прогалини, а потерпілий неодноразово пропонував конкретні процесуальні способи їх усунення. Незважаючи на це, досудове розслідування було завершене закриттям провадження.

Постанова про закриття не відповідає вимогам статті 110 КПК України. Відповідно до статті 110 КПК України постанова слідчого повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Обґрунтованість постанови про закриття передбачає не лише наведення кінцевого висновку, але й встановлення фактичних обставин, які дають можливість зробити такий висновок. Вмотивованість передбачає наявність логічного зв`язку між доказами, встановленими обставинами та висновком про відсутність складу кримінального правопорушення. Якщо істотні обставини залишилися невстановленими, а суперечності між доказами не були належним чином перевірені, висновок про відсутність складу кримінального правопорушення є передчасним.

Хронологія кримінального провадження підтверджує передчасність його закриття. 20.02.2026 відомості внесено до ЄРДР за № 12026042350000249 за ознаками ч. 3 ст. 358 КК України. 22.07.2026 подано клопотання про додатковий допит ОСОБА_6 24.07.2026 слідчим винесено постанову про відмову у задоволенні цього клопотання. 29.07.2026 подано клопотання про додатковий допит ОСОБА_7 31.07.2026 слідчим винесено постанову про відмову у задоволенні цього клопотання. 05.08.2026 слідчим суддею розглянуто скарги на зазначені відмови слідчого. 11.08.2026 проведено допит ОСОБА_8 14.08.2026 подано клопотання про додатковий допит ОСОБА_8 15.08.2026 слідчим винесено постанову про відмову у задоволенні цього клопотання. 28.08.2026 питання щодо відмови у проведенні додаткового допиту ОСОБА_8 стало предметом судового контролю. 02.09.2026 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження. 03.09.2026 мною отримано копію постанови про закриття.

Так, хронологія свідчить, що закриття кримінального провадження відбулося не після повного встановлення всіх істотних обставин, а після послідовного відхилення низки клопотань потерпілого про проведення процесуальних дій, спрямованих саме на усунення прогалин у доказуванні. При цьому кожне наступне клопотання було обумовлене конкретними обставинами, встановленими під час попередніх слідчих дій. Тобто потерпілий неодноразово звертав увагу органу досудового розслідування на конкретні невідповідності, суперечності та невстановлені факти. Замість їх повної перевірки слідчий послідовно зазначав, що відповідні питання вже досліджені або не мають значення для досудового розслідування. Однак саме після такого неповного дослідження слідчий зробив остаточний висновок про відсутність складу кримінального правопорушення. Це створює принципову логічну проблему постанови про закриття: якщо певні обставини не були перевірені, неможливо на підставі їх неперевіреності зробити категоричний висновок про відсутність складу кримінального правопорушення. Закриття кримінального провадження за пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України повинно бути результатом встановлення відсутності складу кримінального правопорушення, а не результатом неповного дослідження обставин, які могли підтвердити або спростувати відповідну версію. Саме тому постанова слідчого від 02 вересня 2026 року є передчасною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

З огляду на наведене відповідно до вимог ст.ст. 2, 9, 22, 55, 56, 91, 93, 94, 110, 220, 223, 224, 284, 303, 304, 306 та 307 КПК України, просить:

скасувати постанову слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 02 вересня 2026 року про закриття кримінального провадження № 12026042350000249 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України;

- відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042350000249;

- зобов`язати сторону обвинувачення після відновлення досудового розслідування забезпечити повне, всебічне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, зокрема:

1. встановити правові підстави складання Висновку та актів № 1 від 03.10.2025, № 2 від 06.10.2025 та № 3 від 17.10.2025;

2. встановити осіб, які приймали рішення про їх складання;

3. встановити осіб, які безпосередньо складали та оформлювали документи;

4. встановити джерела первинних відомостей, використаних під час їх складання;

5. встановити первинні документи та робочі матеріали, на підставі яких формувався зміст документів;

6. встановити фактичні обставини проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб;

7. встановити обставини проведення заходів 03.10.2025 та 17.10.2025;

8. перевірити механізм «співставлення» відповідей потерпілого з результатами спостереження та нормативні підстави його застосування;

9. перевірити причини розбіжностей між відповідями потерпілого та відомостями, внесеними до остаточного Висновку;

10. перевірити показання членів робочої групи у їх сукупності та взаємному зв`язку;

11. забезпечити перевірку доказів, щодо яких потерпілим заявлялися конкретні обґрунтовані клопотання;

12. надати належну оцінку всім зібраним доказам у їх сукупності;

13. після повного встановлення обставин прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване процесуальне рішення.

Скаржник ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримав скаргу та просив її задовольнити. Зазначив, що ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як посадовими особами здійснене підроблення висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній особі від 17.10.2025 року; однак слідчим кваліфіковане кримінальне правопорушення попередньо за ч. 3 ст. 358 КК України, без кваліфікації дій за ст. 366 КК України, та необґрунтовано та передчасно 02 вересня 2026 року закрите кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Просив звернути увагу на те, що ним неодноразово подавалися клопотання про додатковий допит свідків, у задоволенні яких було відмовлено необґрунтовано. Щодо його права на оскарження рішення комісії у адміністративному порядку, то таке право будь-яким чином не виключає наявності в діях службових осіб комісії ознак кримінального правопорушення. А тому вважає, що оскаржувана постанова винесена передчасно та невмотивовано.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, тому як постанова прийнята законно та обґрунтовано. Зазначила, що органом досудового розслідування повно, всебічно розслідувані обставини, про які було повідомлено ОСОБА_3 у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, слідчим обґрунтовано винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Незгода скаржника з тим, які покази надавали свідки, не може бути підставою для продовження слідства. Зазначила, що в разі порушення соціальних прав ОСОБА_3 має можливість оскаржувати прийняте рішення комісією у адміністративному порядку, що ним і зроблено. У кримінальному провадження слідчим здійснені усі дії необхідні для повного, всебічного розслідування. А тому у задоволенні скарги ОСОБА_3 просила відмовити.

Слідчий суддя, вислухавши учасників справи, дослідивши доводи, викладені у скарзі ОСОБА_3 , подані до неї докази, матеріали кримінального провадження № 12026042350000249 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а також відомості щодо судових рішень з ЄРСР у межах такого кримінального провадження, приходить до наступних висновків, а саме:

Заслухавши скаржника, дослідивши підстави скарги та матеріали кримінального провадження № 12026042350000249 внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, слідчим суддею встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому розслідуванні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим-особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування врегульовано статтею 306 КПК. Зокрема, частиною першою вказаної статті передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК.

З матеріалів кримінального провадження № 12026042350000249 від 20 лютого 2026 року, убачається, що 20 лютого 2026 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12026042350000249 внесені відомості, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України за заявою ОСОБА_3 . Короткий виклад обставин наступний: невстановлені особи здійснили підроблення документу, що у свою чергу призвело до обмеження прав на соціальну підтримку особи з інвалідністю ОСОБА_3 (ЖЕО № 5441 від 20.02.2026).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , поданій у електронному вигляді та талону-повідомлення єдиного обліку № 5499 від 20.02.26 20 лютого 2026 року надійшла заява ОСОБА_3 про те, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни та відповідно до довідки МСЕК потребує стороннього догляду. 03 жовтня 2025 року за місцем його мешкання членами робочої групи до складу якої входили: ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були сфальсифіковані його відповіді надані шляхом анкетування. Вказані особи, зловживаючи службовим становищем, свідомо внесли неправдиві відомості до офіційних документів, що призвело до обмеження його прав на соціальну підтримку як особи з інвалідністю.

23 лютого 2026 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого з клопотанням про допит його у якості потерпілого. 03 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, постановлено ухвалу якою частково задоволено скаргу та зобов`язано слідчого розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_3 від 23.02.2026 року.

09 березня 2026 року постановою слідчого за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 від 23.02.2026 року про допит у якості потерпілого з урахуванням стану його здоров`я та проведення допиту за місцем реєстрації відмовлено у задоволенні. 16 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 09.03.26, постановлено ухвалу якою задоволено скаргу, скасовано постанову слідчого та зобов`язано слідчого повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_3 від 23.02.2026 року.

17 березня 2026 року постановою слідчого за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 від 23.02.2026 року про допит у якості потерпілого з урахуванням стану його здоров`я та проведення допиту за місцем реєстрації відмовлено у задоволенні. 23 березня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 17.03.26, постановлено ухвалу якою задоволено скаргу частково, скасовано постанову слідчого та зобов`язано слідчого повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_3 від 23.02.2026 року.

26 березня 2026 року постановою слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_3 в частині проведення його допиту у якості потерпілого, у решті клопотання відмовлено.

10 квітня 2026 року постановою слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи відмовлено.

18 липня 2026 року постановою слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про витребування та огляд електронного документа, отримання його метаданих та доручення до матеріалів кримінального провадження відмовлено. 22 липня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 18.07.26 відмовлено.

18 липня 2026 року постановою слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_10 відмовлено. 22 липня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 18.07.26 відмовлено.

24 липня 2026 року постановою слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_6 відмовлено. 05 серпня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 24.07.26 відмовлено.

31 липня 2026 року постановою слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_7 відмовлено. 05 серпня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 31.07.26 відмовлено.

15 серпня 2026 року постановою слідчого у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_8 (начальника УСЗН Самарівської міської ради) відмовлено. 28 серпня 2026 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого від 15.08.26 відмовлено.

В ході досудового розслідування допитані: потерпілий ОСОБА_3 (03.04.26), свідки: ОСОБА_7 (23.05.26), ОСОБА_9 (11.03.26), ОСОБА_6 (05.03.26) та ОСОБА_8 (11.08.26); проведений додатковий допит свідків: ОСОБА_10 ь(16.04.26), ОСОБА_6 (21.04.26), ОСОБА_7 (05.05.26); і ще додатковий допит свідків: ОСОБА_10 (Ш10.07.26), ОСОБА_6 (16.07.26) та ОСОБА_7 (23.07.26).

Також, до матеріалів кримінального провадження долучені:

- повідомлення про відмову в наданні соціальних послуг з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі від 21.10.25;

- показники за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі (додаток 2 до Порядку) з висновком про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі від 17.10.25, який підписаний: ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

- копія наказу КЗ «Центр надання соціальних послуг» Новомосковської МР № 100/ОД/121-ОД/160-І від 25.10.23 про створення робочої групи для проведення комплексного визначення ступеню індивідуальних потреб особи, що потребує надання соціальних послуг;

- копія повідомлення № 212 про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги від 19.04.23; протоколи допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ;

- копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/31034/24 від 13.03.25, яким визнано протиправним та скасоване рішення УСЗН Новомосковської міської ради про відмову ОСОБА_3 в призначенні компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницькою діяльністю на професійній основі від 17.06.24; визначено протиправною бездіяльність УСЗН Новомосковської міської ради щодо не проведення за заявою від 13.05.24 комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_3 , який потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі; а також зобов`язано УСЗН Новомосковської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі від 13.05.24 та здійснити комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_3 , який потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, за показниками згідно з додатком 2;

- копії актів складених УСЗН СМР за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі № 1 від 03.10.25; № 2 від 06.10.25; № 3від 17.10.25

- копія повідомлення УСЗН СМР гр. ОСОБА_3 про надання інформації від 01.10.25; 02.10.25; 15.10.25;

- копія рішення УСЗН СМР про відмову в наданні соціальних послуг з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі від 21.10.25 та повідомлення про відмову в наданні соціальних послуг з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі від 21.10.25;

- копія повідомлення УСЗН СМР від 28.10.25 про виконання рішення суду у справі № 160/31034/24;

- роз`яснення Національної соціальної сервісної служби України щодо проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, від 27.04.2026;

- роз`яснення Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо можливих порушень вимог чинного законодавства під час проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі, від 22.04.2026;

- копія посадової інструкції заступника головного лікаря з медичної частини КНП «Новомосковський МЦ ПМСД» ОСОБА_7 ;

- копія посадової інструкції провідного спеціаліста із соціальної роботи КЗ «Центр надання соціальних послуг» ОСОБА_6 ;

- копія посадової інструкції начальника відділу верифікації, нагляду та контролю за наданням соціальних виплат Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради ОСОБА_10 .

З дослідженої судом постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 02 вересня 2026 року убачається, що слідчим відділом Самарівського РВП ГУПН в Дніпропетровській області, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2026 року за № 12026042350000249, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Досудове розслідування розпочато за заявою ОСОБА_3 від 18.02.2026 щодо фальсифікації та підробки його відповідей, наданих ним під час анкетування, проведеного у межах комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі. У ході досудового розслідування ОСОБА_3 залучено до кримінального провадження як потерпілого та допитано з приводу обставин, які стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР. Потерпілий зазначив, що є особою з інвалідністю внаслідок війни та потребує стороннього догляду, а також виклав обставини отримання соціальних виплат та проведення щодо нього комплексного визначення індивідуальних потреб. У ході досудового розслідування допитані як свідки члени робочої групи для проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вказані особи були допитані як первинно, так і додатково, у зв`язку з чим їх показання підлягають оцінці у сукупності. З показань ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що 03.10.2025 року робочою групою у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_3 . Перед проведенням відповідних заходів останнього було письмово повідомлено про дату та мету проведення комплексного визначення, а час проведення погоджено у телефонній розмові. Під час проведення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб опитування проводилося безпосередньо із ОСОБА_3 . Отримані від нього відповіді були співставлені з результатами безпосереднього спостереження за його поведінкою, діями та станом здоров`я. За результатами узагальнення даних члени робочої групи провели колегіальне обговорення та визначали оцінку за відповідними критеріями. Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час додаткових допитів одностайно повідомили, що будь-яких сторонніх вказівок щодо зміни відповідей у графах Висновку або втручання у порядок проведення анкетування не було. Зокрема, ОСОБА_10 пояснила, що анкетування проводилося методом опитування самого ОСОБА_3 , після чого отримані дані співставлялися з результатами безпосереднього спостереження; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали аналогічні за змістом показання. Також встановлено, що під час проведення заходів 03.10.2025 року ОСОБА_3 повідомив про погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим остаточне визначення його потреб того дня завершено не було. На 17.10.2025 року робочою групою було організовано повторний виїзд, про дату, час та мету якого потерпілого було завчасно поінформовано. Однак двері за місцем його проживання ніхто не відчинив, а на телефонні дзвінки потерпілий та його дружина не відповіли. З показань ОСОБА_6 вбачається, що Висновок про результати комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб було остаточно складено 17.10.2025 року у приміщенні Управління соціального захисту населення членами робочої групи. Заповнення бланку здійснювала ОСОБА_6 , після чого документ був підписаний усіма членами робочої групи. Рішення щодо оцінки кожного критерію приймалося колегіально на підставі результатів безпосереднього спостереження та співставлення з відповідями, наданими заявником під час опитування. ОСОБА_7 також підтвердила, що Висновок складено 17.10.2025 року на паперовому бланку додатку 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1040, у присутності членів робочої групи без участі заявника, та належним чином підписано всіма її членами. Рішення щодо оцінки критеріїв приймалося колегіально на підставі співставлення відповідей під час анкетування з результатами безпосереднього спостереження. ОСОБА_6 під час додаткового допиту підтвердила, що документ був підписаний нею особисто, а також що підписи ОСОБА_10 та ОСОБА_7 належать відповідним членам робочої групи. Отже, у ході досудового розслідування не встановлено ознак підроблення підписів на Висновку або виготовлення документа від імені осіб, які його фактично не підписували. Крім того, з показань ОСОБА_10 та ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_3 не надав документів, у тому числі медичних, або інших відомостей, які могли б підтвердити його відповіді під час анкетування. При цьому робочою групою оцінка окремих критеріїв визначалася не виключно на підставі його відповідей, а з урахуванням безпосереднього спостереження за його діями та станом здоров`я, що передбачено додатком 2 до порядку «Показники, за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі». Зокрема, за окремими критеріями робочою групою було визначено іншу кількість балів, ніж та, на якій наполягав ОСОБА_3 . Відповідно п. 1,3,4 додатку 2 до порядку «Показники, за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на професійній основі» встановлено, що ступінь індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на професійній основі, визначається на підставі оцінки можливості виконання елементарних та складних дій. Ступінь залежності особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на професійній основі, від сторонньої допомоги визначається оптимальним для конкретної ситуації методом: опитування особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на професійній основі, членів її сім`ї, законних представників; здійснення фахівцями уповноваженого органу безпосереднього спостереження за особою, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на професійній основі. Застосування зазначених у таблицях 2 і 3 шкал передбачає, що в обраних позиціях повинні бути відображені реальні дії особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на професійній основі, за попередні 24-48 годин (у разі потреби оцінка проводиться за довший період).

У оскаржуваній постанові слідчий дійшов висновку про те, що доводи потерпілого про зміну або фальсифікацію його відповідей під час складання Висновку свого об`єктивного підтвердження під час досудового розслідування не знайшли; не встановлено факту внесення до Висновку завідомо неправдивих відомостей шляхом підроблення документа; а сам факт незгоди потерпілого з визначеною робочою групою кількістю балів та остаточним Висновком не свідчить про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

З огляду на встановлені під час досудового розслідування обставини, слідчий дійшов висновку про те, що у діях встановлених осіб відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, у зв`язку з чим прийняте рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 358 КК України визначається тим, що його вчинення не тільки порушує нормальну діяльність органів державної влади, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій, але й може завдати істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб, сприяє вчиненню інших більш тяжких злочинів.

Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший документ, який надає права або звільняє від обов`язків і який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи (нею, наприклад, може бути працівник установи паспортної служби, голова міської ради та ін.); 2) печатки, штампи чи бланки підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності; 3) інші офіційні печатки, штампи чи бланки.

З об`єктивної сторони злочин полягає в таких альтернативних діях: а) підроблення посвідчення або іншого документа; б) збут підробленого документа; в) виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків; г) збут підроблених печаток штампів чи бланків.

Підроблення посвідчення або іншого документа це: а) повне виготовлення фальшивого документа, схожого на справжній (відтворення як матеріальної форми, так і змісту носія інформації); б) внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей (наприклад, бездоганно оформлений листок тимчасової непрацездатності, виданий завідомо здоровій людині); в) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (дописування, підтирання, підчистка, витравлення тексту тощо): г) підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа.

Виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків це їх створення будь-яким способом (кустарним, друкарським) або внесення змін у справжній штамп, печатку чи бланк (наклеювання літер або цифр, взятих з одного кліше, на місце видалених з іншого).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 358 КК України дій.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою використання підробленого документа, штампа, печатки чи бланка за призначенням як самим підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає бажання винного набути певних суб`єктивних прав або звільнитися від юридичних обов`язків. Якщо мета інша - склад злочину відсутній.

Відповідно до оскаржуваної постанови слідчий дійшов висновку, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України не вбачається, у зв`язку з відсутністю ознак складу вказаного правопорушення.

За змістом ст.ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Положенням статті 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В той же час, відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

П. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Скаржник у своїй скарзі посилається на те, що слідчим не з`ясовано ряд питань, що стосуються кримінального провадження. Аналіз вищенаведених обставин переконує в тому, що питання які скаржник бажає з`ясувати або вже з`ясовані, або не стосуються предмету доказування у розглядуваному кримінальному провадженні.

Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів переконує в тому, що постанова про закриття кримінального провадження від 02 вересня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України прийнята після дослідження усіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, показань, речових доказів і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

З аналізу поданих письмових доказів, доводів скаржника та прокурора, слідчий суддя доходить висновку, що слідчим вжито усі кримінально-процесуальні заходи, які він бувзобов`язаний та міг вжити в конкретному кримінальному провадженні.

Слідчий у постанові про закриття кримінального провадження детально описав результати проведення слідчих дій, допитав учасників самої події, надав аналіз добутих ним доказів.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що скаржник у своїй скарзі не довів, що в даному кримінальному провадженні слідчим не було проведено досудове розслідування повно, об`єктивно, всебічно та ефективно. Тому скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 2, 91, 92, 214, 223, 303, 306-307, 309 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Самарівського РВП ГУПН в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 лютого 2026 року за № 12026042350000249 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 22 вересня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1