Рішення № 139994397, 22.09.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2070/26

Провадження № 2/177/1672/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

представник відповідача Ніколенко М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3281357 від 18.11.2020 у загальну розмірі 21094,40 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 18.11.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3281357, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 6300 грн, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони погодили строк кредитування 30 днів, проценту ставку 1,99 % в день, а також процентну ставку за прострочення зобов`язання в розмірі 2,7 % в день.

Первісний кредитор на виконання умов Договору надав Позичальнику грошові кошти у сумі 6300 грн строком 30 днів, а ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим сформувалася заборгованість в розмірі 21094,40 грн.

10.07.2020 року між первісним кредитором «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт капітал»» укладено договір факторингу № 10072020, за умовами якого первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги, а новий кредитор їх приймає, при цьому перехід прав вимоги до нового кредитора відбувається в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, що й підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги. Договір факторингу продовжується на кожен наступний календарний рік. 30.06.2021 між сторонами договору факторингу підписано Реєстр прав вимоги № 119 за договором факторингу, відповідно позивач надув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 зобов`язання по договору позики не виконала, не сплачує заборгованість, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, забезпечивши участь представника. Стороною відповідача подано відзив на позов. Викладаючи заперечення на позов, відповідач вказала про безпідставність вимог про стягнення з неї заборгованості, адже договір 18.11.2020 визначав строк кредитування 30 днів, та жодної пролонгації дії договору не було, відповідач не отримувала пропозицій щодо продовження дії строку кредитного договору, не підписувала жодних пролонгацій, а отже нарахування відсотків за користування кредитом з 18.12.2020 по 30.06.2021 вважає безпідставним та необґрунтованим. Представник відповідача вказав, що Правила кредитування надані до позову не погоджувалися відповідачем, не підписувалися нею, відповідно не можуть визначатися як складові договору. Відповідачем надано власний розрахунок заборгованості за відсотками, на суму 3761,10 грн за період з 18.11.2020 по 17.12.2020, виходячи зі ставки 1,99 % в день.

Сторона відповідача вважала відсутніми докази належності ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором, яким підписано текст договору, вказуючи про відсутність доказів ідентифікації особи, реєстрації в ІТС суб`єкта електронної комерції, а також відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів за договором, їх зарахування на її рахунок, недоведеність факту укладення договору та виникнення зобов`язальних правовідносин. Разом з тим, ставлячи пере судом під сумнів належність відповідачу рахунку на який перераховано кошти, відповідач в змагальному судовому процесі не надав суду доказів на підтвердження того, що вказаний рахунок належить іншій особі, а не ОСОБА_1 , хоча таке право роз`яснювалося. На запитання суду про те, що з приводу належності їй рахунку вказує ОСОБА_1 , представник відповів, що вона нічого не вказує. Вказував представник відповідача й про відсутність первинних документів, що підтверджували б факт перерахування коштів відповідачу.

Представник відповідача, заперечуючи право вимоги позивача, вказував, що на момент укладення договору факторингу від 10.07.2020, договір з ОСОБА_1 від 18.11.2020 ще не було укладено, а тому вважав, що право вимоги ТОВ «ФК «Профіт-капітал» за даним договором не настало, є передчасним, а позивач не є належним стягувачем. Докази надані позивачем на підтвердження факту переходу права вимоги, зокрема реєстр прав вимоги, вважав неналежними та недопустимими.

Сторона відповідача вказала у відзиві про існування обставин непереборної сили воєнного стану на території України, що негативно впливає на можливість відповідача сплачувати заборгованості.

Представник відповідача просив не стягувати з відповідача витрати на правничу допомогу позивача, або зменшити їх до 500 грн. Разом з тим, здійснив застереження про те, що докази про понесені відповідачем витрат на правничу допомогу буде подано не пізніше п`яти днів з дня ухвалення рішення по справі.

Сторона відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову, а у разі якщо суд дійде до висновку про можливість задоволення позовних вимог, просили зменшити суму стягнення до 10061,10 грн, з яких тіло кредиту 6300 грн та проценти 3761,10 грн.

Представником відповідача подавалася заява про витребування доказів по справі у позивача, але протокольною ухвалою від 17.09.2026 судом відмовлено у задоволенні клопотання, адже розгляд справи здійснюється за принципами змагальності, обставини для підтвердження чи спростування яких представник відповідача просив витребувати докази у позивача, позивач надав, оцінка цих доказів є завданням суду. Більш того, заявляючи перед судом клопотання про витребування доказів, в порушення ч.2 ст. 84 ЦПК України, відповідач не навів аргументів неможливості самостійного отримання таких доказів від позивача, не надав жодних доказів вжиття заходів для отримання таких доказів. У зв`язку з чим, в задоволенні клопотання про витребування доказів судом відмовлено.

Позивач отримавши відзив не скористався правом на подання відповіді на відзив.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України. Клопотання відповідача викладене у відзиві, щодо переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, суд залишив без задоволення, оскільки воно суперечить ч. 4 ст. 19, п.1 ч.1 ст. 274, 276 та ч.7 ст. 277 ЦПК України, адже така категорій справ є малозначною в силу закону та підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, яке не обмежує права сторін у поданні доказів, розгляді клопотань.

Вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши докази по справі, надавши оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед інших є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638-640ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

При цьому, згідно ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В даній справі судом встановлено, що о 18.11.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3281357, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позикодавцю таку ж суму коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сторони погодили суму позики 6300 грн, строк кредитування 30 днів, з датою повернення позики 18.12.2020, та відсоткову ставку за кредитом 1,99 % в день, підвищена відсоткова ставка 2,70 % за понадстрокове користування коштами.

В п. 4.2 сторони визначили, що позичальник до моменту підписання договору вивчив договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті (дані сайту в копії договору наданій суду не читабельні), їх суть, зміст, об`єм зобов`язань, зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі. Даний текст договору підписаний сторонами за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 9).

Відповідач не визнавала факт ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, їх підписання, а відповідно погодження на умови визначені в них. Позивач надав суду дані Правила надання грошових коштів у позику первісного кредитора, однак дані Правила не містять підпису позичальника, не мають ідентифікуючих ознак щодо їх належності певному періоду, зокрема дані кредитування. З урахуванням викладеного та заперечень відповідача щодо факту ознайомлення з даними Правилами, погодження їх та підписання, суд не приймає їх як належний та допустимий доказ погодження між сторонами умов договору, в тому числі щодо пролонгації договору кредитування.

Згідно п. 5-8 договору, він укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням ІТС, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, в силу Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Він укладеним в результаті зваженого рішення сторін, на взаємовигідних умовах. Зміна або припинення в односторонньому порядку договірних відносин повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускається (а.с. 9).

З довідки первісного кредитора про ідентифікацію слідує, що клієнт ОСОБА_1 » (мовою оригіналу російською мовою), РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір 3281357 від 18.11.2020 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Більш того, сам договір позики містить ряд ідентифікуючих даних позичальника, як то її РНОКПП, паспортні дані, контактний номер телефону та електронну пошту, адресу місця проживання, яка до цього часу є актуальною (а.с. 9, 117), картку на яку позичальник просила перерахувати кошти позики.

Той факт, що в договорі та довідці про ідентифікацію ім`я та по батькові позичальника вказано російською мовою, не спростовує змісту договору та його умов, не скасовує взятих сторонами на себе зобов`язань. Як текст договору, так і довідка про ідентифікацію містять унікальний РНОКПП позичальника НОМЕР_1 , що попри розбіжності в написанні імені та по батькові (з урахуванням мови викладу тексту), беззаперечно ідентифікує позичальника ОСОБА_1 (а.с. 117).

Відповідно, суд критично оцінює доводи відповідача про недоведеність факту укладення договору позики нею, її ідентифікації.

Факт перерахування первісним кредитором коштів на рахунок позичальника ОСОБА_1 , вказаний нею в тексті договору, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 02.04.2026, яка підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 18.11.2020 про перерахування коштів в сумі 6300 грн ОСОБА_2 на її картковий рахунок, та виконання даного переказу (а.с. 11).

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на вищенаведені норми Закону України «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Доводи відповідача про нібито не доведення факту перерахування коштів позичальнику ОСОБА_2 , належності їй даної картки, суд розцінює критично, як намагання уникнути виконання зобов`язань за договором, адже номер рахунку на який перераховано кошти відповідає тому, що вказаний в договорі позики. Доказів на підтвердження того, що вона не мала (не має) даної картки, в змагальному процесі, відповідачем суду не надано.

Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки.

Як слідує з розрахунку складеного первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач ОСОБА_1 неналежно виконувала умови договору, отриману позику в сумі 6300 грн у визначений договором строк не повернула, проценти не сплатила, здійснивши лише два платежі на виконання умов договору, на загальну суму 250 грн 19.12.2020 (а.с. 12-16). Доказів здійснення погашення заборгованості за кредитом у більшому розмірі, ніж враховано в даному розрахунку, відповідач у змагальному процесі суду не надала.

З наданого суду розрахунку слідує, що первісний кредитор нараховував проценти за користування кредитом за ставкою 1,99 % в день, що склали 125,37 грн (6300 грн х 1,99%/100%), в період з 18.11.2020 по 17.12.2020, а також з 22.12.2020 по 18.03.2021 (а.с. 12-16). Загальна сума заборгованості за кредитом, за підрахунками первісного кредитора склала 21094,40 грн (а.с. 15), з яких 6300 грн сума заборгованості за тілом позики та 14794,40 грн заборгованість за відсотками.

Однак, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки нарахування відсотків за користування кредитом здійснення поза межами строку кредитування, що не узгоджується з умовами договору, текст якого підписано позичальником, який не містить умов щодо продовження строку дії договору. Інші умови кредитування, що викладені в Правилах, суд до уваги не приймає, адже вони не визнаються відповідачем, не містять її підпису та відсутня можливість встановлення чи саме ця редакція Правил існувала на день укладення договору, враховуючи їх мінливість та затвердження, зміну в односторонньому порядку кредитором.

Позивач ні в позові, ні в додатках до нього, не обґрунтовано підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою 1,99 % в день поза межами строку кредитування. Після закінчення строку кредитування позичальник має право здійснювати нарахування за ст. 625 ЦК України, але таких позовних вимог позовна заява не містить.

Не може суд повною мірою погодитися із розрахунок наведеним відповідачем, адже він не враховує здійснені відповідачем платежі.

У зв`язку з чим, суд наводить власний розрахунок заборгованості, що ґрунтується на мовах договору підписаного обома сторонами, щодо строку кредитування, дати повернення кредиту, розміру відсотків за користування кредитом та порядку їх нарахування:

6300 грн х 1,99 %/100% х 30 днів кредитування = 3761,10 грн 250 грн, що внесені позичальником 19.12.2020 в рахунок погашення заборгованості за договором = 3511,10 грн (а.с. 12-16).

Отже, за підрахунками суду, обґрунтованою та доведеною перед судом належним чином, є заборгованість відповідача в загальному розмірі 9811,10 грн (6300 + 3511,10).

10.07.2020 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 10072020, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Пункти 2.1.1-2.1.3 визначають порядок переходу прав вимоги, зокрема, що перехід від клієнта до фактора Права вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги.

Відповідно до ст. 1077, 1078 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Тобто, за договором факторингу, можуть відступатися як вже існуючі, на момент його укладення, права вимоги, так і права вимоги, що виникнуть у майбутньому. Саме це мало місце в даному випадку, адже первісний кредитор відступив права вимоги ТОВ «Профіт Капітал», визначивши що права вимоги, що відступатимуться, будуть визначатися у відповідних реєстрах прав вимоги, підписання якого в паперовому форматі підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги. Суду надано належним чином посвідчена копія реєстру прав вимоги № 119 від 30.06.2021, що серед інших, містить дані про передачу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 3281357 від 18.11.2020, на загальну суму 21094,40 грн (а.с. 19-21).

Беручи до уваги викладене, суд критично оцінює доводи сторони відповідача щодо неналежності позивача по справі, оскільки такі доводи не враховують положення законодавства щодо можливості передання за договором факторингу права майбутніх вимог, а також не враховують умови договору факторингу щодо моменту переходу права вимоги, яким за умови розглядуваного договору є дата підписання паперового примірника реєстру прав вимоги. Судова практика яку наводить представник відповідача не є релевантною обставинам даної справи, адже кожен договір факторингу за своїми умовами індивідуальний, в тому числі в питання моменту переходу прав вимоги.

Отже, суд вважає доведеним факт переходу до позивача права вимоги за договором позики з ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно, доводи відповідача про складний матеріальний стан, зумовлений в тому числі воєнним стонам в країні, як причини невиконання зобов`язання, суд до уваги не приймає. більш того, борг відповідача сформувався задовго до початку введення воєнного стану.

Оскільки відповідач своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконала, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до розрахунку наведеному вище судом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн (а.с. 8), що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно, на суму 1238,28 грн (9811,10 грн х 100 % / 21094,4 грн = 46,51 грн; 2662,40 грн х 46,51 % /100 % = 1238,28 грн).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000,00 грн.

Судом встановлено, що 01 липня 2024 року між ТОВ ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським Об`єднанням «Правовий Курс» укладено договір про надання правової допомоги №02-24. Матеріали справи міститься додаткову угоду № 1/1 від 01.07.2024 та Акт №45 прийому-передачі наданої правничої допомоги до вищевказаного договору, що містить опис робіт (наданих послуг), виконаних АО «Правовий курс», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ ФК «Профіт Капітал», щодо стягнення кредитної заборгованості з відповідача, згідно якого вартість наданих послуг складає 7000,00 грн ( а.с. 22-27).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд, вивчаючи та оцінюючи докази надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, приходить до висновку, заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Так, суд звертає увагу на те, що надані суду докази не містять інформації про те, який час був витрачений представником на опрацювання документів, не вказана вартість кожної з складових наданих представником послуг. Більш того, як слідує з акта прийому передачі від 13.05.2026, вартість послуги визначена 7000 грн за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості, проведення консультації з клієнтом та вивчення документів. Разом з тим, така послуга як надання консультації, нічим не підтверджена, а процес вивчення документів є частиною процесу складення позовної заяви, яка направлена до суду засобами Електронного суду, що не вимагає додаткових витрат часу для її подання до суду. Наданий суду позов, не типовим для позивача, ґрунтується на незначній кількості документів (договір позики, розрахунок первісного кредитора та договір факторингу), не вимагало від представника здійснення додаткових розрахунків заборгованості.

Відповідно, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу позивача не є реальними, є очевидно завищеними, заявлених розмір витрат на правничу допомогу 7000 грн, є явно неспівмірним з ціною обґрунтованих позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, враховуючи доведений розмір правничої допомоги, з урахуванням доводів сторони відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає сума витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2325,50 грн (5000 грн х 46,51 % = 2325,50 грн).

Питання щодо витрат відповідача на правничу допомогу, суд не вирішує, оскільки представник відповідача зробив застереження про подання доказів таких витрат впродовж п`яти днів з дня ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) суму заборгованості за договором позики № 3281357 від 18.11.2020 року у загальному розмірі 9811 (дев`ять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 39992082, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) гривень 28 копійок та витрати на правничу допомогу 2325 (дві тисячі триста двадцять п`ять) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22.09.2026.

Суддя М.В.Березюк