Рішення № 139993469, 22.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8009/26

Провадження № 2/201/5079/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий кредит» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12.07.2025 року укладено кредитний договір №12.07.2025-100001660.

Відповідно до умов кредитного договору № 12.07.2025-100001660 від 12.07.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 12.07.2025 р.; сума кредиту - 15000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 28.11.2025 року.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-4245.

23.07.2025 року між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 18000 грн. 00 коп., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 3000 грн. 00 коп.; дата надання/видачі кредиту (2 - го траншу) - 23/07/2025 р. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4245.

08.08.2025 року між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 21500 грн. 00 коп., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші) . За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 3-й транш у розмірі 3500 грн. 00 коп.; дата надання/видачі кредиту (3-го траншу) - 08/08/2025 р. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (3-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4245.

04.09.2025 року між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору: сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 24600 грн. 00 коп., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші) . За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 4-й транш у розмірі 3100 грн. 00 коп.; дата надання/видачі кредиту (4-го траншу) - 04/09/2025 р. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (4-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4245.

05.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником було укладено додатковий договір шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надається кредит на наступних умовах: сторони домовились за ініціативою та на підставі звернення позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору, внести зміни в заявку та акцепт та з дати укладення даного додаткового договору викласти норми, встановлюючі строк, на який надається кредит, дату повернення (виплати) кредиту, графік платежів, строк дії договору, денну проценту ставку та її розрахунок в редакції вказаній в додатковому договорі.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором, в том числі додатковими договорами, виконало належним чином та в повному обсязі.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подачі позову - 01.06.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 54311,45 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 21899,77 грн., по відсоткам за користування кредитом 21461,79 грн., а також нараховані відсотки за ст. 625 ЦК України 10949,89 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у сумі 2662,40 грн., витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 148,98 грн. та витрати на правничу допомогу, докази надання якої будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.06.2026 року позовна заява передана для розгляду судді Куць О.О.

Ухвалою судді від 02.07.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено її до судового розгляду.

Представник відповідача адвокат Тальчук П.І. надала суду відзив на позовну заяву, в якому вказувала, що відповідач вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Паспорт споживчого кредиту не є належним доказом укладення кредитного договору та додаткового договору до нього, оскільки є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний ознайомити позичальника для прийняття споживачем усвідомленого рішення про укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. У наданих паспортах споживчого кредиту зазначено, що інформація щодо обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконують свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Так само, у вказаних паспортах споживчого кредиту вказано що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Отже, зазначені паспорти споживчого містять узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Отже, паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частини кредитного договору. Щодо відсутності доказів проведення процедури верифікації відповідача. До позовної заяви не додано жодного належного документу, який би підтверджував додержанням позивачем процедури верифікації відповідача за допомогою технології BankID або іншим способом, до підписання договору або під час його підписання, передбаченої як чинним законодавством, так і положенням договору №12.07.2025-100001660 від 12.07.2025 року. Позивач вказує, що нібито направив одноразові ідентифікатори, необхідний для підписання кредитного правочину, відповідачу на його номер телефону НОМЕР_1 . Однак, позивачем не доведено належним чином, що вказаний номер телефону дійсно належить відповідачу, а не іншій особі. За умови відсутності належних доказів, відсутні підстави вважати, що вказаний номер телефону є таким, що дійсно належить відповідачу або є його фінансовим номером телефону. Щодо недоведеності підписання договору відповідачем. Додані до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору відповідачем. В даному випадку це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому, в розрізі процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитного договору. Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразових ідентифікаторів «К731», «А272», «Е272», «А448», «К448», «А224», «К224», «А923», «К923» відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб ), не надано доказів використання відповідачем вказаних одноразових ідентифікаторів. Без належних доказів відправлення відповідачу відповідних одноразових ідентифікаторів за допомогою СМС-повідомлення та/або відправлення на електронну пошту, твердження позивача про підписання кредитного договору та додаткового договору до нього одноразовими ідентифікаторами не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об`єктивну істинність обставин вчинення товариством та/або його системою дій з надіслання відповідачу ідентифікатора для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір. Відтак, неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного правочину, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів, однак позивачем вони до суду не надані. З урахуванням викладеного, матеріали справи не містять належних доказів укладення між сторонами кредитного правочину в електронному вигляді, в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Щодо відсутності доказів розміру заборгованості. Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору №12.07.2025-100001660 від 12.07.2025 р. Долучені довідки від ТОВ «УПР» не є належними доказами для підтвердження факту надання кредитором і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору. Крім того, дані довідки не містять в собі інформації та доказів приналежності картки «4441111050004245» саме відповідачу, а не іншій особі. Наданий позивачем документ розрахунку кредитної заборгованості не підтверджений належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Крім того, початковим показником у наданому розрахунку заборгованості станом на 05.09.2025 р. зазначено залишок заборгованості за тілом у розмірі 21899,77 грн., що на 2700,23 грн. є меншим за суму фактично наданого кредиту 24600,00 грн. При цьому позивачем не надано жодних пояснень щодо причин такої різниці, не відображено рух коштів за період з 12.07.2025 р. по 05.09.2025 р., а також не зазначено, чи здійснювалися відповідачем будь-які платежі, у якому розмірі та яким чином вони були зараховані в рахунок погашення заборгованості. Порядок нарахування та погашення інших категорій заборгованостей за кредитним договором за наданим позивачем розрахунком також неможливо встановити. Щодо нарахованої заборгованості за відсотками. Нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в розмірі 21461,79 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки сума заборгованості за відсотками в рази перевищує суму заборгованості за кредитом. Натомість, оскільки у справі відсутні докази погодження умов кредитування, зокрема, в частині нарахування відсотків, відповідач заперечує проти задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості по відсотках та нарахування відсотків загалом. Щодо вимог про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦКУ, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, оскільки позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі по кредитному правочину, а також відповідно і користування кредитними коштами, то відсутні правові підстави для стягнення як тіла кредиту, так і відсотків та інших платежів по ньому. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі, та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи.

Представник позивача ОСОБА_2 надав суду відповідь на відзив, в якому зазначав, сторона відповідача не надала жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Щодо укладання кредитного договору. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений. З матеріалів справи слідує, що спірний кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, зокрема, з боку відповідача договір підписано одноразовим ідентифікатором. При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти. Крім того, не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу. Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами. Щодо видачі коштів відповідачу. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Відповідач в свою чергу, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Отже, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Крім того, сторона позивача вважає безпідставними доводи відзиву про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу, оскільки виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Щодо ідентифікації відповідача під час укладання договору. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Позивач є абонентом-надавачем послуг, при проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. При подачі позовної заяви додано відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом системи BankID Національного банку України, затвердженою рішенням ради системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 р. № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 р. №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Щодо заборони суперечливої поведінки. Одночасне заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісій та неустойки з іншого, свідчить про наявність суперечливої процесуальної поведінки. Такі доводи відповідача не можуть бути визнані судом послідовними та добросовісними, а відтак підлягають оцінці з урахуванням доктрини естопелю та мають бути відхилені як такі, що ґрунтуються на зловживанні процесуальними правами та не підлягають судовому захисту. Щодо процентів за кредитним договором. Загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, позивачем не здійснювалось. Крім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023 р. Враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Щодо розрахунку заборгованості. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем. ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Щодо неустойки. За договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Враховуючи вищевказане, позовні вимоги просив задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

У додаткових поясненнях представник відповідача адвокат Тальчук П.І. зауважувала, що не погоджується з викладеними обставинами у відповіді в повному обсязі, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Щодо долученого кредитного договору та непогодження умов кредитування. На підтвердження обставин укладення з відповідачем кредитного договору позивач додав до позову договір кредиту №12.07.2025-100001660 від 12.07.2025 р., як зображення їх змісту у форматі pdf. Позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення між кредитором та відповідачем вищезазначеного документу, він був захищений від редагування/зміни будь якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін. Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразових ідентифікаторів відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб), не надано доказів використання відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора. У змісті кредитного договору зазначено: «Електронний підпис кредитодавця підписано КЕП ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ОСОБА_3 , 24922C2362414081040000006CDF0A0028F51F00, КНЕДП "MASTERKEY" ТОВ "АРТ-МАСТЕР"». Водночас сам по собі текстовий запис про наявність електронного підпису не є доказом фактичного накладення такого підпису на електронний документ та не дає можливості перевірити його дійсність. Документ, на який накладено електронний підпис завантажується та зберігається у форматі .p7s (формат збереження даних та підпису CAdES) або ZIP-архіві (формат збереження даних та підпису ASiC-S чи ASiC-Е). Ці файли містять оригінальний документ та файл підпису. Саме такі файли дають можливість здійснити перевірку дійсності підпису, цілісності документа та встановити відсутність змін у його змісті після підписання. Проте позивач не надав суду жодного оригінального електронного файлу кредитного договору, який містив би дані електронного підпису, а долучив лише його паперову копію (PDF-зображення). Отже, позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах, які вказані у наданих до суду примірниках. Щодо відсутності первинних документів. Позивачем розрахунок суми боргу за договором не є зведеним документом, який не було погоджено з відповідачем і не підтверджено первинними обліковими бухгалтерськими документами та за умови відсутності доказів укладення, підписання та погодження умов кредитування за вказаним кредитним договором, то позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором у розмірі, зазначеному у розрахунку. Оскільки позивач є ініціатором звернення до суду та обґрунтовує позовні вимоги посиланням на наявність заборгованості, саме на нього покладається обов`язок доказування факту існування такого боргу, його розміру та правових підстав виникнення. Щодо нарахування відсотків. Заявлена позивачем до стягнення з відповідача, крім основної суми кредиту 21 899,77 грн., ще 21 461,79 грн. заборгованості за процентами; 10 949,89 грн. заборгованості по відсотках згідно ст. 625 ЦК України, тобто загалом 32 411, 68 грн. є неспівмірною із сумою основного боргу 21 899,77 грн. суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим статтями 3, 509 та 627 ЦК України та вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача). Щодо стягнення заборгованості по відсоткам, нарахованим по ст. 625 ЦК України, сторона відповідача підтримала викладене з цього питання у відзиві, та зазначила, що вимога про стягнення заборгованості за відсотками за порушення грошового зобов`язання не підлягає задоволенню. Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості. Відтак, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі, та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи.

ТОВ «Споживчий центр» у відповіді на відзив просили розглядати справу без участі представника товариства.

Представник відповідача адвокат Тальчук П.І. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши думку представника відповідача дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 12.07.2025 р. за № 12.07.2025-100001660, з якими вона попередньо ознайомилась.

Крім того, відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Відтак судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12.07.2025 року укладено кредитний договір № 12.07.2025-100001660 (кредитної лінії) шляхом підписання позичальником 12.07.2025 р. заявки про надання кредиту(а.с.56-59), пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (а.с.50-56), та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору (а.с.59-61).

Підписання вказаних документів здійснено відповідачем одноразовим ідентифікатором Е272, який було відправлено останній на її номер телефона - НОМЕР_1 .

12.07.2025 року відповідач за допомогою одноразовим ідентифікатором А272, який було відправлено останній на її фінансовий номер 0985574933, підписала паспорт споживчого кредиту (а.с.46-49).

Відповідно до п.1.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) ця пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору (п. 2-4, 7-9 заявки) позичальнику 12.07.2025 р. надано кредит у розмірі 15000 грн. строком на 140 днів. Дата повернення 28.11.2025 року.

Кредит надано шляхом перерахування на рахунок споживача, що включає використання реквізитів електронного платіжного засобу (платіжної картки) позичальника 4441-11XX-XXXX-4245 (реквізити якої зазначено у заявці).

Умовами договору (п.п. 6,10 заявки) встановлено такі процентні ставки:

Процентна ставка (п. 6 заявки) фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Позмір процентної ставки не можу бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягомвсього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82% (денна процентна ставка) = (17309,68/15000)/140х100% (п. 10 заявки).

Проценти (економічна сутність плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (п.11 заявки).

Порядок виконання зобов`язань передбачає здійснення платежів згідно з узгодженим Графіком чергових платежів (п.12 заявки) (всього 10 періодів погашення у період з 12.07.2025 р. по 28.11.2025 р.).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (ОРРПС) та сукупні витрати (п. 14 заявки): ОРРПС становить 6469.13% річних, загальні витрати за споживчим кредитом становлять 17309,68 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту 32309,68 грн.

Відповідно до умов щодо відповідальності сторін та штрафних санкцій (п. 15, 16 заявки), у разі прострочення виконання зобов`язань позичальник сплачує:

Неустойку (п. 15 заявки) у фіксованому розмірі 150,00 грн за кожен день прострочення виконання кожного окремого зобов`язання за договором.

Проценти річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 16 заявки) у розмірі 365% річних від суми простроченої заборгованості.

Позичальник несе повну персональну майнову та юридичну відповідальність за збереження свого мобільного номера ( НОМЕР_1 ) та засобів доступу до електронного підпису.

Як видно з відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 12.07.2025-100001660 (кредитної лінії) від 12.07.2025 року позичальник підтверджує, що однозначно і безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якого є Заявка до кредитного договору № 12.07.2025-100001660 від 12.07.2025 р., з яким він попередньо уважно ознайомився.

Згідно з інформаційним повідомленням позичальника, в ньому міститься інформація про контактні телефони позичальника, а саме 0985574933, а також інформація про контактну особу, контактний телефон «Вова - 0679507769» та ознайомлення про кримінальну відповідальність за ст. 182 КК України. Інформаційне повідомлення містить відмітку про її підписання одноразовим ідентифікатором Е272 (а.с.61-62).

Згідно з інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, вказано відомості про позичальника: ПІБ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (а.с.24).

Фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації (пп 63 п. 4 Розділу І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач пройшла верифікацію (ідентифікацію) за допомогою Системи BankID НБУ і саме для вказаної автентифікації використовувався його фінансовий номер.

Система BankID Національного банку це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку/небанківського надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в якому користувачу відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає послугу користувачу. Особливістю Системи BankID НБУ є те, що для користування Системою BankID НБУ громадянам не потрібно додатково реєструватися, достатньо мати відкритий рахунок у банку/небанківському надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку, що є учасником системи.

При цьому документ «Інформація, отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ» містить відомості про проходження особою процедури електронної ідентифікації через Систему BankID НБУ та є результатом функціонування відповідної державної інформаційної системи. Відтак, джерелом походження таких відомостей є центральний вузол Системи BankID НБУ, а не особа, яка подала документ до суду.

Відтак доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено належним чином, що вказаний номер телефону дійсно належить відповідачу спростовуються матеріалами справи. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала, що номер телефону: НОМЕР_1 є номером телефону ОСОБА_1 .

Відповідачем та його представником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заволодіння третіми особами фінансовим номером телефону та персональними даними відповідача, за допомогою яких здійснювалася його ідентифікація під час укладення спірного електронного договору. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що умови кредитного договору змінювалися кредитором в односторонньому порядку чи будь-яким іншим чином. Відтак, відповідні доводи сторони відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях, суперечать загальним засадам доказування та не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Крім того, ОСОБА_1 були укладені з ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТ» додаткові договори, зокрема 23.07.2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора К448, який було відправлено останній на її фінансовий номер 0985574933, укладено договір у якому сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору: 1.1. Сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 18000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). 1.2. За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 3000 грн. 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2 го Траншу) - 23/07/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2 го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4245. Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця . Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4441-11XX-XXXX-4245. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 129 днів з дати його надання. 1.3. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 450 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів. (а.с.67-70)

23.07.2025 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора А448, який було відправлено останній на її номер телефону НОМЕР_1 , підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.63-66)

08.08.2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора К224, який було відправлено останній на її номер телефону НОМЕР_1 , укладено договір у якому сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору: 1.1. Сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 21500 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). 1.2. За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 3-й Транш у розмірі 3500 грн. 00 коп. ; дата надання/видачі Кредиту (3 го Траншу) - 08/08/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (3 го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4245. Днем надання Кредиту (3-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця . Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4441-11XX-XXXX-4245. Строк, на який надається Кредит (а саме 3-й Транш) - 113 днів з дати його надання. 1.3. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 3-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми 3-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 525 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 3-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів. (а.с.75-78)

08.08.2025 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора А224, який було відправлено останній на її номер телефону НОМЕР_1 , підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.71-74)

04.09.2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора К923, який було відправлено останній на її номер 0985574933, укладено договір у якому сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, у зв`язку з чим внести зміни до договору: 1.1. Сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 24600 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші) . 1.2. За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 4-й Транш у розмірі 3100 грн. 00 коп. ; дата надання/видачі Кредиту (4 го Траншу) - 04/09/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (4 го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-4245. . Днем надання Кредиту (4-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця . Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4441-11XX-XXXX-4245. Строк, на який надається Кредит (а саме 4-й Транш) - 86 днів з дати його надання. 1.3. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 4-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми 4-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 465 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 4-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів. (а.с.83-86)

04.09.2025 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора А923, який було відправлено останній на її номер 0985574933, підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.79-82)

05.09.2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора К731, який було відправлено останній на її фінансовий номер 0985574933, укладено договір у якому сторони домовились за ініціативою та на підставі звернення Позичальника продовжити строк, на який надається Кредит та строк дії договору, внести зміни в заявку та акцепт та з дати укладення даного Додаткового Договору викласти норми, встановлюючі строк, на який надається кредит, дату повернення (виплати) кредиту, графік платежів, строк дії договору, денну проценту ставку та її розрахунок в наступній редакції: - Строк, на який надається Кредит 154 днів з дати його надання.- Дата повернення (виплати) кредиту - 12.12.2025.Сторони погодились, що при отриманні платежу Позичальника у розмірі, меншому розміру чергового платежу, раніше дати чергового платежу належним строком (терміном) для сплати нарахованих на цей день Процентів та Комісії є день отримання такого платежу. Цей договір діє протягом одного року(ів). - Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.65% (денна процентна ставка) = (13848.26 / 21899.77)/98 х 100%. 2. Сторони домовились, що Проценти та Комісія, нараховані за користування Кредитом станом на момент укладення даного Додаткового Договору, сплачуються Позичальником в дату укладення даного Додаткового Договору не пізніше 23 год. 59 хв. дати укладення даного Додаткового Договору. 3. Інші умови Договору, не змінені даним Додатковим Договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. 4. Цей Додатковий Договір є невід`ємною частиною Договору та набирає чинності з дати отримання Позичальником у інформаційній системі Кредитора від Кредитора відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної уповноваженим працівником Кредитора у порядку, встановленому законодавством. Даний Додатковий Договір припиняється та втрачає чинність з дати, наступної за датою невиконання Позичальником його обов`язку, встановленого п.2 Даного Договору. (а.с.43-45)

За приписами ст.ст. 6, 626, 628, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов. Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення прав та обов`язків, яка має містити істотні умови (зокрема, щодо предмета).

Згідно зі ст. 207 та ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі (недодержання якої тягне його нікчемність) і вважається таким, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах чи виражено за допомогою технічних засобів зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту) через заповнення форми або вчинення конклюдентних дій в системі суб`єкта електронної комерції (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин може підписуватися за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність (ОТР-пароль), що надсилається особою, яка пропонує укласти договір, на номер чи засіб зв`язку, вказаний під час реєстрації, та додається до електронного повідомлення для прийняття оферти.

Згідно зі ст.ст. 2, 6, 11 Закону України «Про захист персональних даних», обробка персональних даних здійснюється за згодою суб`єкта або на підставі укладення та виконання правочину, стороною якого він є.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203св20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином, підписавши окремо кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), відповідач добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов`язання.

При цьому варто зазначити, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що без введення логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де обслуговується відповідач), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання позивачем персональних даних від відповідача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно ОСОБА_1 , як і незаконності заволодінням її персональними даними.

З окремим позовом щодо визнання договору або його окремих положень недійсними відповідач не зверталась, так само, відсутнє звернення відповідача до правоохоронних органів щодо укладення кредитного договору від її імені третіми особами шляхом використання її особистих даних, відкриття кримінального провадження за статтею шахрайство, тощо.

За таких обставин доводи сторони відповідача про не укладення договору, не заслуговують на увагу та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №928-2505 від 25.05.2026 р. вбачається, що відповідачу 12.07.2025 р. о 16:57:01 перераховано кошти у сумі 15000,00 грн. на карту № НОМЕР_3 , призначення платежу: видача за договором кредиту №12.07.2025-100001660 (а.с.41).

Згідно листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №927-2505 від 25.05.2026 р. вбачається, що відповідачу 08.08.2025 р. о 17:40:54 перераховано кошти у сумі 3500,00 грн. на карту № НОМЕР_3 , призначення платежу: видача за договором кредиту №12.07.2025-100001660 (а.с.40).

Згідно листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №1-2205 від 22.05.2026 р. вбачається, що відповідачу 04.09.2025 р. о 15:15:08 перераховано кошти у сумі 3100,00 грн. на карту № НОМЕР_3 , призначення платежу: видача за договором кредиту №12.07.2025-100001660 (а.с.39).

Заперечуючи обставини щодо отримання кредитних коштів сторона відповідача посилалася на те, що вказаний лист не є належним доказом для підтвердження факту надання кредитором і, відповідно, отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору №12.07.2025-100001660 від 12.07.2025 р., оскільки даний лист не містить в собі інформації та доказів належності платіжної картки «4441111050004245» саме відповідачу, а не іншій особі. Крім того матеріали позовної заяви не містять документів первинної бухгалтерської документації, а відтак не підтверджують отримання кредиту, користування коштами та наявності заборгованості і її розміру.

Надаючи правову оцінку таким доводам відповідача суд зауважує, що позивач ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не відкривав позичальнику рахунки у банку, а лише перераховував за допомогою сервісу iPay кредитні кошти на вже наявну картку відповідача. З вказаною метою між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР» було укладено договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 року (а.с.29-38)

Крім того, позивач не є банківською установою та не може отримати доступ до виписки з карткового рахунку відповідача, оскільки не здійснює відкриття карткових рахунків, а тільки перераховує кошти на вже наявні фінансові рахунки.

Згідно положень п. 1 та 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Тому, позивач не може отримати доступ до банківського рахунку відповідача та надати суду виписку з карткового рахунку, оскільки такі відомості становлять банківську таємницю.

Натомість, відповідач на спростування доводів товариства щодо отримання кредитних коштів, не надала суду виписки з власного карткового рахунку, чи будь-яких доказів, які б спростовували належність їй зазначеного вище карткового рахунку, на який було здійснено перерахування коштів, а тому слід дійти до висновку, що відповідач отримував такі кредитні кошти та користувалась ними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами кредитний договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та підпадає під правове регулювання Глави 71 ЦК України.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто після припинення строку кредитного договору проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач не вносив кошти на погашення кредитної заборгованості.

Відповідачем не надано та не названо суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Як установлено судом, сторони в договорі № 12.07.2025-100001660 узгодили строк кредитування 140 днів, із 12.07.2025 року по 28.11.2025 року, однак 05.09.2025 року сторони уклали додатковий договір, у якому сторони домовились за ініціативою та на підставі звернення позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору, внести зміни в заявку та акцепт та з дати укладення даного додаткового договору викласти норми, встановлюючі строк, на який надається кредит, дату повернення (виплати) кредиту, графік платежів, строк дії договору, денну проценту ставку та її розрахунок в наступній редакції: строк, на який надається кредит 154 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 12.12.2025 року, після чого проценти відповідачу не нараховувались. Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивач не перевищував нарахування встановленої кредитним договором та вимогами статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» ставки по відсотках за наданим кредитом та строк їх нарахування.

Нарахування відсотків здійснювалося в межах строку дії договору та відповідно до обраної сторонами процентної ставки. Оскільки матеріали справи не містять доказів дострокового погашення цієї суми, а відповідачем розрахунок боргу позивача не спростовано жодними доказами, вимоги про стягнення заборгованості за відсотками є правомірними.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що нарахування відсотків, які перевищують половину тіла кредиту, суперечить чинному законодавству. Зокрема, такі умови є несправедливими та порушують принципи розумності й добросовісності, що гарантовані статтями 3, 509, 627 Цивільного кодексу України та статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак суд відхиляє такі аргументи сторони відповідача виходячи з настіпного.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч.ч.1, 2, п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (на який посилається представник відповідача) передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак у даному випадку спірними є нарахування відсотків за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, чого помилково не врахував відповідач.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Таким чином за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на вкрай невигідних для відповідача умовах.

Крім того, сторона відповідача наголошувала на тому, що нарахування відсотків згідно розрахунку заборгованості позивачем здійснено з 05.09.2025 року по 12.12.2025 року, тоді як кредитний договір було укладено сторонами 12.07.2025 року.

Як встановлено судом, згідно умов додаткового договору від 05.09.2025 року, а саме п. 2 сторони домовились, що проценти та комісія, нараховані за користування кредитом станом на момент укладення даного додаткового договору, сплачуються позичальником в дату укладення даного додаткового договору не пізніше 23 год. 59 хв. дати укладення даного додаткового договору. Відтак, розрахунок здійснений позивачем з 05.09.2025 року, яка є датою укладення додаткового договору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 10949,89 грн., суд зауважує наступне.

Стаття 625 ЦК України передбачає, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 12.07.2025 року, відповідно і відсотки по ст.625 ЦК України нараховані після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача відсотків за ст.625 ЦК України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Отже суд погоджується із запереченнями відповідача в цій частині.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що матеріли справи не містять доказів перерахування відповідачеві коштів за додатковим договором від 23.07.2025 року.

Так позивачем долучена квитанція до платіжної інструкції №20281-1083-234893257 від 12.07.2025 року, з якої вбачається, що призначенням платежу є сплата за договором № 21.03.2025-100002002, грошові кошти перераховані на іншу банківську картку (а.с.42).

Відтак, суду не надано доказів перерахування коштів у розмірі 3000 грн. за умовами додаткового договору укладеного між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 23.07.2025 року.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №12.07.2025-100001660 від 12.07.2025 року без врахування 3000 грн. за умовами додаткового договору від 23.07.2025 року, а саме у розмірі 37421, 54 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 18899,77 грн., за відсотками 18521,77 грн. (18899,77 грн. *1% = 188,99 грн. * 98 днів).

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд вважає за необхідне стягнути в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1834,44 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 148,98 грн., суд зазначає наступне.

Аналізуючи зміст положень пункту 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать ті витрати, які пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Отже, витрати позивача за відправлення поштової кореспонденції відповідачу належать до таких витрат.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на відправлення поштової кореспонденції у сумі 102 грн 64 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Решту вказаних витрат в сумі 46 грн. 34 коп., слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 13,81,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.08.2025-100000770 від 12.07.2025 року станом на 01.06.2026 року у розмірі 37421, 54 грн., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту 18899,77 грн., по відсоткам 18521,77 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1834 грн. 44 коп., та 102 грн. 64 коп. витрат на відправлення поштової кореспонденції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий кредит», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Куць