Рішення № 139991940, 22.09.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2319/26

Провадження №2/173/1976/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру.

Згідно з поданою позовною заявою позивачі просять визнати за ними право власності на самочинно реконструйовану квартиру в житловий будинок літ. А1 площею 59,1 кв.м. зі збудованими господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на таке. 13 вересня 2005 року позивачі отримали у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Того ж року закінчили реконструкцію квартири в житловий будинок, при цьому жодних дозволів не отримували.

У червні 2026 року позивачі звернулись до бюро технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорта на об`єкт та отримали відповідь, що зареєструвати право власності на нерухоме майно можливо лише після введення його в експлуатацію.

Ввести об`єкт нерухомості в експлуатацію позивачі не мають можливості, так як відповідно до Порядку введення об`єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду. У зв`язку з чим, з метою захисту своїх прав і законних інтересів позивачі змушені звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 24 серпня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Позивачі надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи також подав заяву про розгляд справи без участі його представника. Від третьої особи також надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать на праві спільної власності по частці кожному, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,1 кв.м., житловою площею 36,8 кв.м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

19 червня 2026 року позивачі звернулися до КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», яким виготовлено технічний паспорт на об`єкт, згідно з яким вищевказана квартира реконструйована у житловий будинок А-1 у 2025 році.

Відповідно до Характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, до будівель та споруд входить: житловий будинок А-1, прибудова а2, ганок а3, козирок а4, гараж Б1, погріб п/г, сарай Б2, погрібник В1, підвал п/д, вбиральня Г1, колодязь к, мощення І.

Після закінчення реконструкції позивачі мають на меті отримати документи про право власності на реконструйований об`єкт, що є можливим лише після введення його в експлуатацію. Ввести об`єкт нерухомості в експлуатацію позивачі не мають можливості, так як відповідно до Порядку введення об`єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду.

26 червня 2026 року позивачі отримали рішення № 85545646 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки житловий будинок потребує прийняття об`єкта в експлуатацію, що підтверджується копією відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втрачається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи, що позивачі здійснили реконструкцію квартири в житлову будівлю без отримання будь-яких дозволів та проекту, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Відповідно до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Згідно з листом начальника відділу містобудування та архітектури Верхньодніпровської міської ради № 512/ДБН від 24.06.2026, наданим у відповідь на заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до Генерального плану с. Мости, визначеного актуальним рішенням Ганнівської сільської ради від 22.08.2012 № 92-12/УІ, домоволодіння знаходиться на території садибної житлової забудови, що не суперечить вимогам чинної містобудівної документації.

Забудова земельної ділянки за зазначеною адресою відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

На підставі вищевикладеного суд, відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачами, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги, визнавши за позивачами право власності на самочинно реконструйований житловий будинок А-1 площею 59,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені позивачами судові витрати по сплаті судового збору суд вважає за можливе покласти на позивачів, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв`язку з недотриманням порядку реконструкції нового майна.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верхньодніпровської міської ради, третя особа: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права власності на самочинно реконструйовану квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на частину самочинно реконструйованого житлового будинку літ. А1 площею 59,1 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: гараж Б1, сарай Б2, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на частину самочинно реконструйованого житлового будинку літ. А1 площею 59,1 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами: гараж Б1, сарай Б2, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивачів ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник