Ухвала суду № 139990944, 21.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36930/26

Провадження № 2/761/16222/2026

У Х В А Л А

21 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «АК «Київводоканал» про визнання рахунку таким, що не підлягає оплаті, зобов`язання списати заборгованість,

в с т а н о в и в :

У вересні 2026 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.

Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст.175,177 ЦПК України.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та впливу на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

На цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У свою чергу, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить:

4. Визнати рахунок на оплату №15/ДК-1/1009-04-2026 від 09.06.2026, виставлений ПрАТ «АК «Київводоканал» ОСОБА_1 на суму 70 896,86 грн за понаднормативний скид забруднюючих речовин до системи централізованого водовідведення, таким, що не підлягає оплаті та зобов`язати ПрАТ «АК «Київводоканал» списати з особового рахунку/обліку ОСОБА_1 нарахування за Розрахунком №15/ДК-1/1009-04-2026 від 01.04.2026 у розмірі 70 896,86 грн.

5. Зобов`язати ПрАТ «АК «Київводоканал» списати з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість в сумі 70 896,86 грн, донараховану на підставі рахунок на оплату №15/ДК-1/1009-04-2026 від 09.06.2026.

Між тим, друга частини четвертого пункту прохальної частини позовної заяви фактично дублюється з п`ятим пунктом прохальної частини позовної заяви.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 зроблено висновок, що «вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Між тим, позивач в прохальній частині позовної заяви не просить суд визнати борг безпідставним, а звернувся з позовною вимогою: визнати рахунок на оплату №15/ДК-1/1009-04-2026 від 09.06.2026, виставлений ПрАТ «АК «Київводоканал» ОСОБА_1 на суму 70 896,86 грн за понаднормативний скид забруднюючих речовин до системи централізованого водовідведення, таким, що не підлягає оплаті.

В цій частині зміст позовної заяви свідчить, що позивачем не викладені в цій частині обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо визнання рахунку таким, що не підлягає оплаті, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертаються до суду та обґрунтовують свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або обставин, які свідчать на підтвердження дійсної неможливості отримання таких доказів, а також на підставі якої правової норми визначається той спосіб захисту прав, який позивач просить застосувати, тобто, які саме суб`єктивні права позивача порушені, якими саме діями відповідача з приводу даного предмету спору та з якими правовими наслідками.

Тому, позивачу необхідно уточнити прохальну частину позовної заяви, зміст позовних вимог.

Після виправлення недоліків уточнену позовну заяву надати для суду та доказ направлення відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ «АК «Київводоканал» про визнання рахунку таким, що не підлягає оплаті, зобов`язання списати заборгованість, - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Осаулов А.А.