Рішення № 139990931, 25.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1607/25

Провадження № 2/761/1571/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

за участю секретаря: Яцишина А.О.,

представника позивача: Міщенко О.Г.,

представника відповідача: Глущенко О.М.,

розглянувши у загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, про припинення обтяження нерухомого майна, -

встановив:

У січні 2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, про припинення обтяження нерухомого майна, згідно якої позивач просив суд: припинити обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , а саме:номер запису про обтяження: 906687; дата, час державної реєстрації: 06.04.2007 13:25:35; державний реєстратор: Бродюк Ірина Юріївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ; документи, подані для державної реєстрації: постанова, серії та номер: бн, виданий 21.03.2007, видавник: Оболонське РУ ГУ МВС України в м. Києві, каптан Дуда В.Я.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 2211384 від 13.0.2013 !4:29:11, Бордюк Ірина Юріївна Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4768109, 06.04.2007 13:25:35; змісти, характеристика обтяження: р.;3-394, вх..173/2-41.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 , являється власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 , виданим 21 лютого 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 липня 2024 року № 385626419.

У липні 2024 позивачу стало відомо, що належна йому квартира знаходиться під обтяженням: номер запису обтяження: 906687; дата, час державної реєстрації: 06.04.2007 13:25:35; державний реєстратор Бородюк Ірина Юріївна, Управління державної реєстрації територіального управління юстиції у м. Києві, м.Київ; Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: бн, виданий 21.03.2007 року, видавник Оболонське РУ ГУМВС України в м. Києві, капітан Дуда В.Я.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2211384 від 13.05.2013 14:29:11, Бородюк Ірина Юріївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, м.Київ. Вид обтяження: Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення арешт нерухомого майна Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4768109, 06.04.2007 13:25:35.

У позовній заяві зазначено, що підстави накладення арешту на належне позивачу нерухоме майно позивачу невідомо, з метою отримання інформації щодо підстав накладення арешту на нерухоме майно, витребування документу, який слугував підставою накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , представник позивача 21 жовтня 2024 року звернулась із адвокатським запитом до Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Згідно листа начальника відділення слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві Казарян Ф. від 22 жовтня 2024 року № 214833-2024, наданого у відповідь на адвокатський запит, повідомити про те, на підставі чого було накладено арешт на нерухоме майно не є можливим, оскільки в адвокатському запиті не вказано у рамках якого кримінального провадження було здійснено накладення арешту зазначено, що у разі надходження до слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києва додаткової інформації, зокрема номеру кримінального провадження, інформацію буде надано у повному обсязі.

Позивачем вказано, що Міністерством юстиції України у листі від 23 жовтня 2024 року №146856/178313-33-24/19 повідомлено, що в Реєстрі заборон не містяться електронні копії документів, на підставі яких проводилась реєстрація обтяження з номером запису 906687 та рекомендовано звертатись до органу, який накладав обтяження. Окрім того, вказано, що згідно листа начальника відділення слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві Казарян Ф. від 13 листопада 2024 року N? 242090-2024, наданого у відповідь на адвокатський запит, повторно не надано запитувану інформацію та вказано, що надати документи, на підставі яких слідчим Дуда В. у 2007 році було накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , не є можливим, оскільки в адвокатському запиті не вказано в рамках якого кримінального провадження було здійснено накладення арешту на нерухоме майно.

У позовній заяві зазначено, що згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявної судимості» відсутні відомості щодо притягнення позивач до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості та відомості про розшук. Також вказано, що на час накладення арешту на нерухоме майно (березень 2007 року) право власності на квартиру не було зареєстровано. ОСОБА_1 являється першим власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 21 лютого 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу від 19 лютого 2008 №307-С/КІ.

Позовна заява мотивована тим, що оскільки арешт накладено на квартиру позивача до реєстрації за ним права власності, отримати документ який слугував підставою для накладення арешту на належне позивачу нерухоме майно, а саме постанову, винесену капітаном Дуда В. Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, не вдалось з незалежним від нього причин, вважає, що арешт на належну позивачу квартиру накладений помилково. Існування обтяження порушує його права як власника, позбавляє його права вільно розпоряджатися та користуватися належним позивачу майном.

У зв`язку з зазначеним, позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.01.2025 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

24.02.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача, представник якого діяв на підставі довіреності Головного управління Міністерства внутрішній справ України в місті Києві в особі голови ліквідаційної комісії Головного управління Азарової Вікторії Анатоліївни, яка діє на підставі наказу МВС України від 30.10.2015 №1321 «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по місту Києві», на позовну заяву в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з огляду на наступне. Підставою для накладання арешту на спірне майно до позовної заяви долучено свідоцтво про право власності від 21.02.2008, яке видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 19.02.2008 № 307-С/КІ. Необхідно зазначити, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Як зазначено вище саме Головне управління житлового забезпечення видало наказ, яким розпорядилось арештованим майном на користь позивача. Тобто, права та інтереси позивача були порушені не службовою особою Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві, а саме посадовими особами Головного управління житлового забезпечення.

У відзиві вказано, що Доказів закінчення кримінально-процесуальних правовідносин та можливість виникнення у позивача права на звернення до суду цивільної юрисдикції з позовом про зняття/скасування арешту з майна (цим позовом) позивачем не надано, належних та допустимих доказів до позовної заяви не долучено.

Відповідачем зазначено, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, яке відповідно до інформації єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою (Код ЄДРПОУ 08672940). ГУНП у м. Києві утворено постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» значно пізніше. Із набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» втратив чинність із 07 листопада 2015 року. Із цієї дати міліція припинила своє існування без правонаступництва. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» територіальні органи Міністерства внутрішніх справ перебувають у стані ліквідації як юридичні особи публічного права. Відсутність такого органу державної влади - міліції є загальновідомим фактом, що в силу частини 3 статті 82 ЦПІК України не потребує доказування. Також, відповідач зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» інші акти законодавства, прийняті на виконання цього Закону, не передбачають правонаступництва Національною поліцією, як центральним органом виконавчої влади та його територіальними органами будь-яких прав та обов`язків від органів та підрозділів міліції, яка ліквідується. Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно штатні зміни» Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.02.2025 4 вирішено уважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС. Згідно Переліку змін у штатах МВС, затвердженого цим наказом МВС України, в ГУМВС України в місті Києві скасовуються всі штати, тобто 15236 посад. У зв`язку з відсутністю штатів ГУМВС України в місті Києві, працівників міліції, які мають відповідні повноваження, втратою чинності Закону України «Про міліцію», позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - юридичної особи публічного права, яка знаходиться в стані припинення і не може виконувати функції органу державної виконавчої влади.

17.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача - адвоката Міщенко О.Г. про долучення доказів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.04.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Міщенко Оксани Григорівни про витребування доказів у цивільній справі за ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, про припинення обтяження нерухомого майна, - задоволено. Витребувано у Оболонському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (адреса: 04212, м.Київ, вул. Героїв полку «Азов», 2-А, електронна адреса: obolonskyi_pd@kyiv.police.gov.ua): - інформацію про підстави накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 капітаном Дуда В.Ю. Оболонського РУ ГУМВС України в м.Києві 21 березня 2007 року; - копію документа, складеного капітаном Дуда В.Ю. Оболонського РУ ГУМВС України в м.Києві 21 березня 2007 року, на підставі якого накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - повідомити чи перебували у провадженні слідчого відділу у 2007 році кримінальні справи де підозрюваним/обвинуваченим значився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та чи накладався у рамках розслідування цих кримінальних справ арешт на рухоме майно, належне ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 05.06.2025 задоволено клопотання представника позивача та долучено до матеріалів справи докази.

04.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача - адвоката Міщенко О.Г. про долучення доказів до матеріалів справи, яке задоволено судом.

До суду надійшла відповідь Оболонського управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на виконання ухвали суду від 22.04.2025.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.08.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначити її до судового розгляду по суті в загальному провадженні.

Представник позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримала та просила її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , являється власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 , виданим 21 лютого 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (а.с. 10) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 385626419, №425458617, 425459570 (а.с. 22, 108, 109).

Згідно відповіді на адвокатський запит Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 13 березня 2025 року № 056-1643 про те, що Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської

ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу від 19 лютого 2008 року № 307-С/КІ було видано свідоцтво про право власності від 21 лютого 2008 року серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 . Підставою для видачі свідоцтва про право власності від 21 лютого 2008 року серії НОМЕР_1 слугували документи, які зазначені в наказі Головного управління житлового забезпечення від 19 лютого 2008 року № 307-С/КІ (а.с. 77,78).

Відповідно до копії наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19 лютого 2008 року № 307-С/КІ «Про видачу свідоцтв про право власності», прийнято рішення видати свідоцтво про право власності за адресою АДРЕСА_2 інвестору ОСОБА_1 на підставі: заяви, договору про дольову участь, додаткової угоди до договору, акту прийому-передачі квартири, довідки про виплату 100% вартості квартири, платіжних документів, акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, списку інвесторів, технічної документації БТІ.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 385626419, №425458617, 425459570 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 знаходиться під обтяженням: номер запису обтяження: 906687; дата, час державної реєстрації: 06.04.2007 13:25:35; державний реєстратор Бородюк Ірина Юріївна, Управління державної реєстрації територіального управління юстиції у м.Києві, м.Київ; Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: бн, виданий 21.03.2007 року, видавник Оболонське РУ ГУМВС України в м.Києві, капітан Дуда В.Я.; Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2211384 від 13.05.2013 14:29:11, Бородюк Ірина Юріївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ. Вид обтяження: арешт нерухомого майна,.Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення арешт нерухомого майна Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4768109, 06.04.2007 13:25:35. Зміст, характеристика обтяження: р. № 3-394, вх. 1734/2-41.

Згідно листа начальника відділення слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві Казарян Ф. від 22 жовтня 2024 року № 214833-2024, наданого у відповідь на адвокатський запит, повідомити про те, на підставі чого було накладено арешт на нерухоме майно не є можливим, оскільки в адвокатському запиті не вказано у рамках якого кримінального провадження було здійснено накладення арешту зазначено, що у разі надходження до слідчого відділу Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києва додаткової інформації, зокрема номеру кримінального провадження, інформацію буде надано у повному обсязі.

Відповідно до листа Міністерством юстиції України від 23 жовтня 2024 року №146856/178313-33-24/19 повідомлено, що в Реєстрі заборон не містяться електронні копії документів, на підставі яких проводилась реєстрація обтяження з номером запису 906687. Зазначено, що до впровадження Державного реєстру права, який почав функціонувати з 01 січня 2013 року, реєстрація обтяжень нерухомого майна проводилась у Реєстрі заборон. При цьому зазначено, що надання реєстратору будь-яких інших документів окрім заяви, Положенням передбачено не було. Звернуто увагу, що в Реєстрі заборон не містяться електронні копії документів на піставі яких проводилась реєстрація обтяження. Зазначено, що у зв`язку з викладеним, для отримання копії запитуваного документа рекомендовано звернутись до органу, що накладав обтяження.

Окрім того, згідно листа начальника відділення слідчого відділу Оболонського УП ГУНП у м. Києві Казарян Ф. від 13 листопада 2024 року № 242090-2024, наданого у відповідь на адвокатський запит, повторно не надано запитувану інформацію та вказано, що надати документи, на підставі яких слідчим Дуда В. у 2007 році було накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , не є можливим, оскільки в адвокатському запиті не вказано в рамках якого кримінального провадження було здійснено накладення арешту на нерухоме майно.

Згідно відповіді Оболонського управління поліції УП ГУНП у м. Києві від 01.07.2025 №251900-2025 на виконання ухвали суду від 22.04.2025 вбачається, що в ході виконання вказаної ухвали здійснено детальний аналіз та перевірку матеріалів кримінальних справ (архівних) за звітний період накладення арешту на нерухоме майно громадянина ОСОБА_1 , при цьому не встановлено інформації та документів, які стали підставою для накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 57273880000), складених співробітником Оболонського РУ ГУ МВС України, капітаном Дудою В.Я .

Разом з тим, окремо повідомлено, що відповідно до наявної інформації, яка міститься у БД «ІПНП», громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться як підозрюваний та/або обвинувачених рамках кримінальних справ (а.с. 119).

З матеріалів справи вбачається, що згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявної судимості» ФОВА -002356832 відсутні відомості щодо притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незанятої чи непогашеної судимості та відомості про розшук.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в ст. 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Суд враховує, що у справі, яка переглядається, позивач оскаржує арешт, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Положеннями вказаного Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття (ч.1 ст.214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (ч.6 ст.126).

За нормою статті 120 цього Кодексу, досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з`єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців. В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено Прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців. Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 по справі №2-3392/11 дійшла висновку, що у разі, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року, спір щодо зняття арешту з майна є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).

У справі даній справі обґрунтовуючи позовні вимоги про зняття арешту з нерухомого майна, в тому числі з квартири АДРЕСА_2 , позивач посилався на те, що цей арешт було накладено за на підставі постанови слідчого Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києва капітаном Дудою В.Я. бн від 21.03.2007 року та зареєстрований державним реєстратором Управління державної реєстрації територіального управління юстиції Бородюк І.Ю. 06.04.2007, реєстраційний номер обтяження: 906687.

За частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (тут і далі в редакції, чинній на час реєстрації 06.04.2007 за № 906687 обтяження (арешту) на квартиру позивач за адресою: АДРЕСА_2 ) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (абзац 2 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 364/3657 (тут і далі в редакції, чинній на час реєстрації 06.04.2007 за № 906687 обтяження (арешту) на квартиру позивач за адресою: АДРЕСА_2 ) (далі - Положення № 31/5), встановлено порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесення (одержання) інформації до (з) нього.

Відповідно до пункту 1.1. Положення № 31/5 Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі -Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна.

Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії (пункт 1.5 Положення № 31/5).

Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2 Положення № 31/5 підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається, зокрема, судами (у тому числі третейськими судами) і слідчими органами - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

Пунктом 2.2 Положення № 31/5 визначено, що органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2 - 2.1.3 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об`єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження (пункт 2.5 Положення № 31/5).

У межах кримінальної справи, що розслідувалася, власник майна, який не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не був стороною у будь-якому кримінальному провадженні, також наразі щодо неї не порушено ні кримінальних, ні інших проваджень.

Наведе свідчить про те, що позивач має право на звернення до суду з позовом для усунення свого порушеного права, оскільки безпідставне обтяження його майна порушує його право власності на вказане майно, шляхом позбавлення можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивач є власником нерухомого майна на свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 , виданим 21 лютого 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, наведені позивачем обставини не спростував.

Крім того, стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позов щодо неналежного відповідача, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось судом, обтяження, що оспорюється, зареєстровано державним реєстратором Управління державної реєстрації територіального управління юстиції у м. Києві Бордюк І.Ю. на підставі постанови слідчого Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києва капітаном Дудою В.Я. бн від21.03.2007.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерство внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві, та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції у м. Києві.

При цьому суд виходив з того, що 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Головного управління МВС України в місті Києва (код ЄДРПОУ: 0859220), постанова структурного підрозділу якого (Оболонське РУ ГУМВС України в місті Києва) зазначена, як підстава реєстрації обтяження майна позивача.

В даній справі інтереси Головного управління МВС України в місті Києві, яке перебуває в стані припинення, представлені на підставі довіреності Головного управління Міністерства внутрішній справ України в місті Києві в особі голови ліквідаційної комісії Головного управління Азарової Вікторії Анатоліївни, яка діє на підставі наказу МВС України від 30.10.2015 №1321 «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по місту Києві».

Таким чином, в даному випадку Головне управління МВС України в місті Києві є належним відповідачем у справі.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки позивач згідно матеріалів справи не була стороною у будь-якому кримінальному провадженні, наразі щодо неї не порушено ні кримінальних, ні інших проваджень, під час якого накладено арешт, копії документів щодо накладення арешту№9066787 від 06.04.2007 та постанови слідчого Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києва капітаном Дудою В.Я. бн від 21.03.2007 року відсутні.

Окрім того, судом враховано, що арешт № 9066787 від 06.04.2007 було накладено на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 раніше ніж позивач став власником вказаної квартири - 21.02.2008.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні);

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується з доводами позовної заяви та вважає, що відомості в реєстрі про заборону на нерухоме майно впливають на права позивача та а тому, з метою недопущення порушення права власності позивача на вказану квартиру, суд вважа є за необхідне позовні вимоги про припинення арешту з майна задовольнити.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, а саме на квартиру належну позивачу на підставі свідоцтва про право власності, що створює йому перешкоду в частині вільного користування та розпорядження своїм майном, неможливість скасування арешту в межах відповідного кримінального провадження, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про припинення обтяження нерухомого майна, позбавлений можливості захистити своє порушене право власності, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом припинення обтяження нерухомого майна, оскільки такі позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, про припинення обтяження нерухомого майна, - задовольнити повністю.

Припинити обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 906687, дата, час державної реєстрації: 06.04.2007 13:25:35; державний реєстратор: Бродюк Ірина Юріївна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ; документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: бн, виданий 21.03.2007, видавник: Оболонське РУ ГУ МВС України в м. Києві, капітан Дуда В.Я. ; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2211384 від 13.05.2013 14:29:11, Бродюк Ірина Юріївна Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4768109, 06.04.2007 13:25:35; зміст, характеристика обтяження: р.3-394, вх. 1734/2-41.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Головну управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, код ЄДРПОУ 08592201, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15. Повний текст рішення складено: 11.09.2026.

Суддя: