Ухвала суду № 139990732, 22.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12274/20

1-в/760/235/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про скасування арешту майна

22 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

володільця майна ОСОБА_3 ,

представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши під час відкритого судового засідання клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 62020000000000461,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшли два клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

Клопотання є ідентичними за змістом, подані тим самим представником в інтересах однієї особи, стосуються одного арешту та містять однакові вимоги і підстави.

Враховуючи тотожність предмета та підстав звернення, суд здійснює спільний розгляд вказаних клопотань.

В обґрунтування клопотань представник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року в справі № 761/11980/20, провадження № 1-кс/761/7505/2020, в кримінальному провадженні № 62019000000000844 від 07 червня 2019 року накладено арешт на належну ОСОБА_5 1/3 частину кімнати за адресою: АДРЕСА_1 .

Метою накладення арешту було забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання в разі визнання ОСОБА_5 винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України.

Надалі матеріали кримінального провадження № 62019000000000844 були об`єднані з матеріалами кримінального провадження № 62020000000000461.

Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року в справі № 760/12274/20 затверджено угоду про визнання винуватості, ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 2 ст. 307 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання в виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

Вирок набрав законної сили 10 грудня 2021 року. Питання щодо скасування арешту 1/3 частини кімнати під час його ухвалення вирішено не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5 та його спадкоємцем за законом. Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 заведено спадкову справу № 13/2026.

Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 02 вересня 2026 року ОСОБА_3 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/9 частину кімнати за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з наявністю зареєстрованих обтяжень цього майна.

Представник вказував, що судовий розгляд кримінального провадження завершено, вирок набрав законної сили, покарання в виді конфіскації майна ОСОБА_5 не призначено, спеціальна конфіскація щодо арештованого майна не застосовувалась, тому подальша потреба в арешті відпала.

Під час судового засідання адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просили здійснювати спільний розгляд двох поданих клопотань, підтримали їх у повному обсязі та просили задовольнити з наведених у них підстав.

Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду клопотань був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, належним чином повідомлених про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Дослідивши клопотання та долучені до них матеріали, заслухавши ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4 , суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування в порядку, встановленому цим Кодексом, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України в такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання в виді конфіскації майна.

Частиною першою ст. 174 КПК України передбачено, що інший власник або володілець майна, який не був присутній під час розгляду питання про арешт майна, має право заявити клопотання про його скасування повністю або частково. Арешт скасовується, якщо заявник доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, в разі непризначення покарання в виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироку суд має право вирішувати інші питання щодо сумнівів і протиріч, які виникають під час виконання вироку.

Частиною першою та п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, а клопотання щодо питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, подається до суду, який ухвалив вирок.

Таким чином, питання про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження та залишеного без вирішення під час ухвалення вироку, підлягає вирішенню Солом`янським районним судом міста Києва в порядку виконання вироку від 10 листопада 2021 року.

Матеріалами клопотань підтверджено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_5 за законом, в межах спадкової справи № 13/2026 претендує на частину арештованого майна, зареєстрований та проживає в кімнаті за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, ОСОБА_3 є особою, прав та законних інтересів якої безпосередньо стосується подальше існування арешту, та належним суб`єктом звернення з клопотанням.

З копії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року вбачається, що арешт 1/3 частини кімнати був накладений виключно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання за ч. 2 ст. 307 КК України.

Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року ОСОБА_5 призначено покарання без конфіскації майна. Будь-якого рішення про застосування спеціальної конфіскації щодо 1/3 частини кімнати вирок не містить.

Вказаний вирок набрав законної сили 10 грудня 2021 року, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, можливість виконання покарання в виді конфіскації цього майна відсутня, а мета, заради якої був застосований арешт, остаточно втрачена.

Збереження такого обтяження після завершення кримінального провадження та набрання вироком законної сили створює невиправдане обмеження права на мирне володіння майном, перешкоджає оформленню спадкових прав та не забезпечує жодного завдання кримінального провадження.

Питання обґрунтованості арешту на момент його накладення перебуває поза необхідним обсягом оцінки суду. Підставою для його скасування є саме відсутність подальшої потреби в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявником доведено відсутність подальшої потреби в арешті 1/3 частини кімнати, у зв`язку з чим клопотання підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 170, 174, 372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 травня 2020 року в справі № 761/11980/20, провадження № 1-кс/761/7505/2020, на належну ОСОБА_5 1/3 частину кімнати за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1