Ухвала суду № 139988907, 21.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50190/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт майна

В С Т А Н О В И В :

16.09.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № №62025000000000254 від 07.03.2025.

Слідчий або прокурор у судове засідання не з`явились, прокурор направив заяву про розгляд клопотання без її участі та задоволення клопотання.

Також прокурор зазначила, що з метою виключення можливості прямого або опосередкованого впливу і посягання осіб на арештоване майно, запобігання можливості знищення, відчуження майна, виключення можливості незаконного користування майном, просила клопотання розглядати без участі осіб, у власності та користуванні яких перебувають об`єкти нерухомості, з метою забезпечення арешту майна, керуючись ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки після затримання ОСОБА_4 , 28.08.2026 належний йому на праві власності автомобіль на підставі виданої ним раніше довіреності, було перереєстровано за ОСОБА_5 , що може свідчити про намір приховати майно від кримінального переслідування, уникнути виконання майбутнього покарання.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України слідчий суддя з метою запобігання спробі відчуження вказаного у клопотанні майна, зважаючи на доводи прокурора, а також враховуючи те, що це майно не було тимчасово вилученим, визнав доцільним здійснювати його розгляд без виклику власників майна.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила наступне,слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62025000000000254 від 07.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч. 4 ст. 240 КК України, а також за підозрою ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України та за ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 366-1 КК України.

Унаслідок систематичного вчинення організованою групою злочинів, пов`язаних із незаконним видобутком корисних копалин загальнодержавного значення, ОСОБА_4 одержав значні незаконні доходи у вигляді готівкових та безготівкових грошових коштів.

Усвідомлюючи протиправний характер походження цих коштів, у ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб, у точно невстановлений слідством день та час, проте не пізніше березня 2025 року, виник стійкий злочинний умисел, спрямований на легалізацію (відмивання) здобутих активів з метою приховування їхнього незаконного джерела, маскування походження та набуття права власності на майнові об`єкти, що надавало б таким активам вигляду легально набутих.

Так, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на набуття, володіння та розпорядження майном, одержаним злочинним шляхом, з метою надання такому майну правомірного вигляду та маскування його походження, ОСОБА_4 спільно з іншими невстановленими особами, шляхом зміни форми (перетворення) готівкових коштів, одержаних від реалізації незаконно видобутого вугілля, здійснив трансформацію останніх у об`єкти нерухомого та рухомого майна.

Право власності на вказані активи ОСОБА_4 реєстрував як на себе особисто, так і на ім`я своєї дружини - ОСОБА_15 , а також на ім`я невстановленої досудовим розслідуванням особи.

На власне ім`я - ОСОБА_4 : 05.03.2025 автомобіль марки «Land Rover Range Rover» 2024 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вартістю 7 327 510,26 грн.

На ОСОБА_15 :

? 13.11.2025 земельної ділянки з кадастровим номером 1223285500:03:014:0052 ( АДРЕСА_1 );

? 13.11.2025 земельну ділянку з кадастровим номером 1223285500:03:014:0049 ( АДРЕСА_1 );

? 05.03.2026 приміщення площею 3,8 (кв.м) за адресою: АДРЕСА_2.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_15 та ОСОБА_4 06.10.2025 укладали договір на придбання майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 , забудовником якого є ТОВ «РІВЕР ТАУН ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 40242736), а 01.12.2025 укладали договір на придбання майнових прав на машиномісце НОМЕР_3 на цокольному поверсі 2 ПК у цьому ж житловому комплексі.

Крім цього, на наступний день після затримання ОСОБА_4 , 28.08.2026 належний йому на праві власності автомобіль Land Rover Range Rover, 2024 року випуску, VIN НОМЕР_2 , на підставі виданої ним раніше довіреності, було перереєстровано за ОСОБА_5 , що може свідчити про намір приховати майно від кримінального переслідування, уникнути виконання майбутнього покарання.

Також, встановлено, що на праві власності у ОСОБА_4 перебуває наступне майно: ? квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; ? житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 .

Обставини, викладені у клопотанні, підтверджуються витягами про власника майна, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Прокурор вважає, що майно належне ОСОБА_4 , може бути предметом конфіскації, а застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження необхідне для запобігання можливості його відчуження, знищення, перереєстрації.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У даному випадку, застосування арешту майна полягає у забороні для осіб, у володінні яких воно знаходиться, віджувати, користуватись та видозмінювати майно.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, підставою - збереження речового доказу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, що арешт може бути накладено у встановленому Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, зокрема, кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи викладене, у зв`язку з метою забезпечення збереження вказаного майна, ненастання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, накладення арешту на майно сприятиме меті кримінального провадження, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що перелік майна ОСОБА_16 , може вдатися до приховування майна шляхом перереєстрації задля уникнення наслідків у вигляді конфіскації майна як додаткового покарання за вчинення ймовірного злочину.

Слідчий суддя не наводить зміст доказів, обґрунтованість підозри, оскільки вони становлять таємницю досудового розслідування, згоду на розголошення якої не надано.

На підставі викладеного і керуючись ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на наступне майно:

? майнові права на квартиру № АДРЕСА_6 (договір № 06/10/2025-1609/1ПК ОС від 06.10.2025) в місті Дніпро, забудовником якого є ТОВ «РІВЕР ТАУН ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 40242736);

? майнові права на машиномісце АДРЕСА_7 (договір № 01/12/2025-47П/2ПК ОС від 01.12.2025) в місті Дніпро, забудовником якого є ТОВ «РІВЕР ТАУН ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 40242736);

? квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , що на праві власності належить ОСОБА_4 ;

? житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 , що на праві власності належить ОСОБА_4 .

Заборонити будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам, що наділені таким правом, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на вказане майно, а також вчинення реєстраційних дій направлених на їх відчуження та розпорядження, та заборонити будь-яким особам відчужувати та розпоряджатися таким майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1