Рішення № 139986884, 23.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/7981/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , врахувавши вислугу років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 03 роки 07 місяців 02 дні, та переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугою років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону (у зв`язку з наявністю загальної календарної вислуги більше 25 років), з урахуванням пільгової вислуги років 03 роки 07 місяців 02 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2025 року, врахувавши вислугу років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 03 роки 07 місяців 02 дні, та перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ на пенсію за вислугою років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону (у зв`язку з наявністю загальної календарної вислуги більше 25 років), з урахуванням пільгової вислуги років 03 роки 07 місяців 02 дні та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача необхідної вислуги років, обмежившись виключно календарною вислугою, незважаючи на те, що пільгова вислуга років позивача становить 03 роки 07 місяців 02 дні, а сукупна вислуга років, обчислена відповідно до законодавства, складає 25 років 02 місяці 27 днів. При цьому чинне законодавство, а також сформована судова практика свідчать про те, що пільгова вислуга років підлягає врахуванню при визначенні права особи на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України №2262-ХІІ.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що для отримання права на призначення пенсії єдиною обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування календарних років у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернігівській області та з 02.12.2025 року отримує пенсію відповідно до пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (за змішаною вислугою років) у розмірі 54% грошового забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Чернігівській області №792 о/с від 27.11.2025 року його було звільнено зі служби за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», 01.12.2025 року.

Відповідно до вказаного наказу стаж служби в поліції на день звільнення становить 21 рік 07 місяців 25 днів, вислуга років служби в поліції для призначення пенсії 21 рік 07 місяців 25 днів, на пільгових умовах (без урахування вислуги в календарному обчисленні) 03 роки 07 місяців 02 днів, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції 21 рік 07 місяців 25 днів.

На звернення представника позивача відповідач листом від 19.06.2026 повідомив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та з 02.12.2025 отримує пенсію за вислугу років відповідно пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 54% грошового забезпечення. Оскільки на день звільнення з військової служби позивач мав вислугу календарних років 21 рік 07 місяців 25 днів, тому призначити йому пенсію відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ немає законних відстав.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом першим преамбули Закону №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 17-1 Закону №2262-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17 липня 1992 року №393, якою затвердив відповідний Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги.

Постановою КМУ №119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, Порядок №393 було доповнено пунктом 2-1, згідно з яким для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться відповідно до пунктів 1, 2 цієї постанови.

Цією ж постановою абзац перший пункту 3 Порядку №393 викладено в редакції, відповідно до якої зазначені у ньому періоди служби зараховуються на пільгових умовах до вислуги років для визначення лише розміру пенсії.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року по справі №640/13694/22, визнано протиправними та нечинними, зокрема, підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яким внесено зміни до п.3 Порядку № 393 в частині пільгового зарахування вислуги років лише в цілях визначення розміру пенсії, а не під час визначення права на призначення пенсії.

Скасовуючи зміни, внесені до п.3 Порядку № 393, суд зазначив, про те, що у Кабінету Міністрів України не має права скасовувати законні сподівання на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах, які є легітимними очікуваннями (або законними сподіваннями) військовослужбовців на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений зі служби 27.11.2025. Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Чернігівській області №792 о/с від 27.11.2025 стаж служби в поліції на день звільнення становить 21 рік 07 місяців 25 днів, вислуга років служби в поліції для призначення пенсії 21 рік 07 місяців 25 днів, на пільгових умовах (без урахування вислуги в календарному обчисленні) 03 роки 07 місяців 02 днів.

Згідно з поданням про призначення пенсії від 11.12.2025 №114839-2025П календарна вислуга років станом на 01.12.2025 для призначення пенсії складає 21 рік 07 місяців 25 днів, страховий стаж на 01.12.2025 для призначення пенсії складає 29 років 07 місяців 23 дні.

Отже, станом на час звільненні позивача зі служби та призначення пенсії відновлена попередня редакція п.3 Порядку № 393, яка дає право позивачу на зарахування пільгової вислуги років не лише для визначення розміру пенсії, а і до вислуги, яка дає право на призначення пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у справі №420/21549/25.

Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року по справі №640/13694/22 стосується нормативно-правового акта загальної дії, положення такого акта не підлягають застосуванню судами після втрати ним чинності. Відтак застосування підходу, сформованого виключно на підставі такого акта, означало б його фактичне відновлення поза межами чинного правового регулювання.

Варто врахувати, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 08.12.2025 року у справі № 440/254/25 тощо).

Конституційний Суд України у рішеннях висловлюється також на недопустимості звуження чи скасування заходів соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.

Зокрема, у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 Конституційний Суд України дійшов висновку, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

У зв`язку із вищевикладеним, суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393.

Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.

Враховуючи викладене, формальне посилання відповідача на визначення в наказі про звільнення зі служби календарної вислуги років 21 рік 07 місяців 25 днів є протиправним та таким, що порушує право позивача на належний розмір пенсійного забезпечення.

Зважаючи на те, що календарна вислуга років позивача становить 21 рік 07 місяців 25 днів, а пільгова умовах (без урахування вислуги в календарному обчисленні) 03 роки 07 місяців 02 днів, що разом становить 25 років 2 місяці 27 днів та є достатнім для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , врахувавши вислугу років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 03 роки 07 місяців 02 дні, та переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, на пенсію за вислугою років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону (у зв`язку з наявністю загальної календарної вислуги більше 25 років), з урахуванням пільгової вислуги років 03 роки 07 місяців 02 дні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2025 року, врахувавши вислугу років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 03 роки 07 місяців 02 дні, та перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ на пенсію за вислугою років на підставі пункту «а» статті 12 цього ж Закону (у зв`язку з наявністю загальної календарної вислуги більше 25 років), з урахуванням пільгової вислуги років 03 роки 07 місяців 02 дні та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940 ).

Повне судове рішення складено 23.09.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА