Рішення № 139986792, 23.09.2026, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа №519/1388/26

Провадження № "Е"2/519/937/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

23.09.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 18.09.2025 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №256329828 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (ZRDK). За умовами п. 2.1 Кредитного договору товариство надає клієнту кредит в розмірі Кредитного ліміту на суму 40000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало ОСОБА_1 перший транш за договором в сумі 40000,00 грн. Дата надання кредиту 18.09.2025, строк повернення кредиту до 18.10.2030.

Кредитна лінія була надана строком до 1826 днів зі сплатою 357,70 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,98 % від суми кредиту за кожен день користування.

Згідно п. 14.1 Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

18.11.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/68, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору право вимоги, зазначені у Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Реєстру право вимоги №Б/Н від 18.11.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/68 від 18.11.2025, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 114153,00 грн, з яких:

- заборгованість по кредиту 40000,00 грн;

- заборгованість по відсоткам за користування кредитом 71753,00 грн

- заборгованість по коміссії за надання кредиту 2400,00 грн.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 30.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

20.08.2026 адвокатом Симаченко Є.А. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що умови договору не можна вважати справедливими, розумними, добросовісними та просить зменшити відповідачу розмір відсотків за договором кредитної лінії № 256329828 від 18.09.2026 з 71753,00 до 10000 грн.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 28.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

01.09.2026 представником ТОВ «Таліон Плюс» подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті Відповідача. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Представник просить позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, згідно позову просить справу розглядати за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.

Сторона відповідача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 18.09.2025 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №256329828, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (а.с.33).

За умовами п. 2 Кредитного договору товариство надає клієнту кредит в розмірі Кредитного ліміту на суму 12900,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредитна лінія було надана строком до 1826 днів зі сплатою 357,70 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,98 % в день, тип відсоткової ставки фіксована.

Кінцева дата повернення кредиту 18.10.2030 (п.7.3. Договору).

Згідно п 3.1. Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду (п.3.2 Договору).

Пунктом 7.1. договору визначено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 18.10.2025, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Відповідно до п. 7.4.2. договору після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.

Відповідно до пункту 8.3. договору, на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Також, 26.11.2024 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі №256329828 від 18.09.2025.

18.11.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № № МВ-ТП/68 (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 кредитним договором №256329828 нараховується в сумі 114153,00 грн, з яких:

- заборгованість по кредиту 40000,00 грн;

- заборгованість по відсоткам за користування кредитом 71753,00 грн

- заборгованість по коміссії за надання кредиту 2400,00 грн (а.с. 29).

При цьому, відповідно до розрахунку первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховано проценти за період з 18.09.2025 по 17.11.2025 в розмірі 21752,00 грн (а.с.28).

Також відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» донараховано проценти за період з 18.11.2025 по 15.04.2026, загальний розмір яких склав 79753,00 грн (а.с.29).

З умов договору вбачається, що в ньому визначено термін дії договору та право кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну на умовах фіксованої щоденної ставки.

Однак, кредитодавцем договір кредитної лінії №256329828 від 18.09.2025 було достроково розірвано 16.04.2026 на підставі п. 7.2.2. та 9.1.1.7., про що було повідомлено відповідача і з цього моменту нарахування відсотків було припинено (а.с.60 зворот).

Суму заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано, так само не спростовано розрахунок заборгованості, який надано позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Як визначено статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином, наведені норми закону та надані представником позивача копії договорів факторингу, додаткових угод та реєстрів права вимоги, є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно п. 4.1. договору факторингу № МВ-ТП/68 від 18.11.2025 наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с.22)

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд вважає доведеним факт укладання ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, установлених договором.

Таким чином, позов ТОВ "Таліон Плюс", як нового кредитора до якого перейшли права вимоги за укладеним ОСОБА_1 кредитним договором від 18.09.2025, про стягнення заборгованості по кредиту 40000,00 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом 71753,00 грн є обґрунтованим.

Що стосується заборгованості по комісії за надання кредиту в сумі 2400,00 грн, то суд зазначає наступне.

Так, із п. 8.5 кредитного договору вбачається, що Комісія за надання першого траншу складає 2400 грн 00 коп.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 2400,00 грн не підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання сторони відповідача про зменшення відсотків, то ОП КЦС ВС у постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 відступила від правового висновку, викладеного раніше КЦС ВС та зазначила, що суд без окремої позовної вимоги споживача може застосувати такий спосіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору, якщо вони є нечіткими або двозначними. Натомість визнати умову договору недійсною, змінити її та на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів без відповідної позовної вимоги споживача суд не може.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором № 256329828 від 18.09.2025 у сумі 111753,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Сторона позивача в позовній заяві зазначає, що попередня сума судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з пред`явленням даного позову, складає 5000 грн витрат на правничу допомогу.

В матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги № 5 від 02.12.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 09.06.2026, вартість витрат на надання професійної правничої допомоги за позовом до ОСОБА_1 складає 5000,00 грн, у тому числі підготовка до розгляду справи (4 години) 1000 грн, підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (2 години) 500 гривень, підготовка позовної заяви (10 годин) 3500,00 грн.

Із клопотання про зменшення витрат на правову допомогу сторона відповідача не зверталась.

На підставі вищевикладеного, судові витрати щодо сплати судового збору пропорційно задоволеній частині вимог 2606,22 грн (97,89%) та витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №256329828 від 18.09.2026 у розмірі 111753 (сто одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2606 (дві тисячі шістсот шість) грн 22 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 23.09.2026.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ