Ухвала суду № 139985684, 21.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/7391/26

Провадження № 1-кп/947/790/26

УХВАЛА

21.09.2026 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному проваджені №12025163480000719 від 09.11.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше судимий:

-06.03.2009 Малиновським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.187, 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 2 роки;

-04.06.2013 Малиновським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.146, ч.3 ст.3 ст.28, ст.258, ч.2 ст.358, ч.2 ст.147, ч.4 ст.189, с.2 ст.127, ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяця з конфіскацією майна. Звільнився 02.02.2016 по відбуттю строку покарання,

-04.04.2016 Приморським районним судом м.Одеси за ч.3 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-09.11.2016 Київським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.342, ч.1 ст.345, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;

який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

-03.12.2019 Суворовським районним судом м.Одеси за ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш судового покарання більш суворим за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 04.04.2019, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

-13.07.2023 Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358,ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 2 роки. Знятий з обліку 11.09.2025 ухвалою Київського районного суду м.Одеси по закінченню іспитового строку,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор ОСОБА_4 звернулася до суду з письмовим клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити новий злочин, оскільки обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, перебував у розшуку, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, висновків для себе не зробив та знову притягається до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого кримінального правопорушення.

Адвокат ОСОБА_5 заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки прокурор демонструє системні порушення КПК України, не доводячи перед судом ризиків, на які посилається, а лише перелічує їх щоразу під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Доводи про те, що обвинувачений перебував у розшуку, не відповідають дійсності, оскільки обвинувачений повісток про виклик не отримував. У ОСОБА_3 є рожина та утриманці. Він повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_6 завдану шкоду, яка, в свою чергу, не наполягає на його суворому покаранні. Тому, наведені прокурором ризики спростовуються наведеним вище обставинами. А ризики, які залишилися, не можуть слугувати на підтвердження необхідності продовження найсуворішого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він не має наміру ухилятися від суду. Підтримав позицію свого захисника. При цьому обвинувачений пояснив, що він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 . Дітей у них немає. Разом з тим, він є батьком двох неповнолітніх дітей 2012 і 2020 р.н., які проживають разом з їх матір`ю, з якою він раніше перебував у фактичних шлюбних відносинах без реєстрацію шлюбу.

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши надані документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд ще не досліджував.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:

може здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не має міцних соціальних зв`язків, офіційного місця роботи та постійного легітимного заробітку;

може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_8 та свідків у кримінальному провадженні, яких ще не допитано, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини;

може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися о уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).

У справі «Летелье проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою враховується у сукупності обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів, крім застави, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Шалімов проти України».

Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв`язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, враховуючи положення ч.3 ст.183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги, що злочини вчинено без застосування насильства, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Позиція потерпілої ОСОБА_6 , якій повністю відшкодована шкода, і яка не наполягає на суворому покаранні обвинуваченого, звичайно свідчить на користь обвинуваченого. Однак, наведена обставина не є вирішальною на користь пом`якшення виду запобіжного заходу і може бути врахована під час ухвалення судового рішення, яким буде завершено провадження в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 19.11.2026.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133120 (Сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA418201720355249001000005435. Обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, в межах строку дії цієї ухвали:

1) прибути до суду на виклик;

2) не відлучатися з м.Одеси без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця мешкання, роботи, навчання, номеру мобільного телефону.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за згодою заставодавця.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1