Ухвала суду № 139984640, 23.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23 вересня 2026 р. Справа № 520/28067/26Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 13, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо складання пункту 7 (Висновок комісії) Акта № 14 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 08.07.2022 без зазначення факту отримання ОСОБА_1 травми під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області внести зміни до Акта № 14 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 08.07.2022 (шляхом складання нового акта або внесення офіційних змін до існуючого), виклавши пункт 7 Акта із застосуванням формулювання про те, що нещасний випадок стався під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску із наданням доказів у підтвердження поважності таких причин.

17.09.2026 позивачем до суду подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому він зазначає, що сам по собі факт затвердження Акта № 14 від 08.07.2022 не розглядався позивачем як такий, що порушує його права. Протягом 2022-2023 років наявного в Акті формулювання було достатньо для проходження М(ВЛ)К, первинного встановлення інвалідності (27.04.2023) та отримання відповідного посвідчення (від 03.10.2024). У цей період позивач не мав об`єктивних підстав вважати свої права порушеними, оскільки державні органи приймали зазначений Акт як належний документ.

Про те, що формулювання пункту 7 Акта № 14 є неповним і створює перешкоди для реалізації права позивача на соціальний захист, позивач дізнався лише у 2026 році. Безпосереднім моментом порушення його прав стала відмова Експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи змінити причину інвалідності (витяг від 04.06.2026 № 173/26/1108/ВП), а також подальша письмова відмова Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району (лист від 29.07.2026 № 4-8-270/0/326-26-277/0/540-26.01-32) у подовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Саме з отриманням листа від 29.07.2026, як зазначає позивач, він усвідомив про наявність правової проблеми, джерелом якої є правові недоліки Акта від 08.07.2022. Отже, на його думку, шестимісячний строк звернення до суду фактично слід обчислювати з 29.07.2026.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується змісту Акту про розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 06.03.2022 під час проходження ним служби у поліції та виконання службових обов`язків. Позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо складання пункту 7 (Висновок комісії) Акта № 14 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 08.07.2022 без зазначення факту отримання ОСОБА_1 травми під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Отже, заявлені вимоги безпосередньо пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Суд враховує, що Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, в який позивач просить внести зміни або скласти новий акт, було сформовано 08.07.2022, тобто більше ніж за чотири роки до звернення з цим позовом.

З доданого до позовної заяви Акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 08.07.2022 вбачається, що розслідування за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень було проведено невдовзі після відповідної події. Цим актом встановлено, що позивач отримав тілесні ушкодження під час проходження служби та виконання службових обов`язків. Отже, останній як безпосередній учасник події та особа, щодо якої проводилося службове розслідування, мав об`єктивну можливість у розумні строки з`ясувати його результати, склад документів, оформлених за наслідками розслідування, а також наявність чи відсутність всіх необхідних відомостей, зазначених у вищевказаному акті. При цьому позовна заява не містить пояснень, які саме обставини протягом тривалого часу з 2022 до 2026 року перешкоджали ОСОБА_1 перевірити зміст акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та своєчасно оскаржити дії уповноваженого органу.

Тривала бездіяльність позивача щодо з`ясування цих обставин не може змінювати моменту, з якого він повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав, та не свідчити про дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Положення статті 122 КАС України пов`язують початок перебігу строку звернення до суду не лише з моментом, коли особа фактично дізналася про порушення, а й з моментом, коли вона повинна була дізнатися про нього. Такий момент визначається з урахуванням об`єктивної можливості особи виявити належну зацікавленість у стані своїх прав та вжити розумних заходів для їх захисту.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З доданого до позову клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду вбачається, що сам по собі Акт № 14 від 08.07.2022 не розглядався позивачем як таким, що порушує його права. Усвідомив наявність правової проблеми позивач лише з 29.07.2026, тобто з моменту відмови уповноваженого органу у продовжені статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Отже, зазначена позивачем причина пропуску строку звернення до суду не є поважною.

Як зазначалось судом раніше, заявлені вимоги безпосередньо пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Із даним позовом позивач звернувся до суду лише 07.09.2026.

Тобто позов подано із суттєвим пропущенням строку на звернення до суду і судом не встановлено поважних причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

Відтак, будь-яких об`єктивних перешкод своєчасно звернутися позивачу за захистом його порушених прав до суду позивач не навів, а приведені ним доводи не вказують на поважність таких причин.

Окрім того, із матеріалів справи не вбачається будь-яких інших переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав в місячний строк з дати його звільнення.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд також зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23) вказала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

Так, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2023 року по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2024 року по справі № 990/12/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позивачем будь-яких доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду протягом визначеного процесуальним законом строку з даним позовом, доказів, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом, до суду не надано та в заяві про усунення недоліків не зазначено.

Таким чином, позивачем у поданому клопоатння про поновлення строку звернення не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду, які б завадили звернутися позивачу до суду з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду з даним позовом, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Отже, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованим, а позовну заяву необхідно повернути позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 123, 169, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Панов М.М.