Рішення № 139982815, 23.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Київ №320/33207/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного антикорупційного бюро України, в якому позивач просить суд:

стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 6 637 278 (шість мільйонів шістсот тридцять сім тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 51 копійку.

стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2025 року по день прийняття рішення у вказаній справі або поновлення ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (з розрахунку середньоденної заробітної плати 6 339 грн 33 коп за кожен робочий день вимушеного прогулу) у зв?язку з затримкою виконання Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20;

стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 суми індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 67 241 (шістдесят сім тисяч двісті сорок одну) гривню 26 копійок;

стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 840 620 (вісімсот сорок тисяч шістсот двадцять) гривень 52 копійки;

стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за період вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 1 141 079 (один мільйон сто сорок одна тисяча сімдесят дев?ять) гривень 40 копійок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.08.2025 від представника Національного антикорупційного бюро України надійшов відзив на позовну заяву.

14.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій серед іншого позивач просить суд змінити предмет позовної заяви.

Так, як вбачається зі змісту вказаної заяви, позивач збільшив розмір позовних вимог, остаточно просить суд:

стягнути з Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035; Ідентифікаційний код юридичної особи: 39751280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 6 637 278 (шість мільйонів шістсот тридцять сім тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 51 копійку.

стягнути з Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035; Ідентифікаційний код юридичної особи: 39751280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2025 року по 02 серпня 2025 року в розмірі 469 367 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 42 копійки, у зв`язку з затримкою виконання Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 640/11970/20.

стягнути з Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035; Ідентифікаційний код юридичної особи: 39751280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 1 327 (одна тисяча триста двадцять сім) гривень 28 копійок.

стягнути з Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035; Ідентифікаційний код юридичної особи: 39751280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 травня 2021 року по 16 грудня 2024 року у зв`язку з невиконанням Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 640/11970/20 та з 19 травня 2025 року по 2 серпня 2025 року у зв`язку з невиконанням Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 640/11970/20 в загальній сумі 841 191 (вісімсот сорок одна тисяча сто дев`яносто одна) гривня 05 копійок.

стягнути з Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035; Ідентифікаційний код юридичної особи: 39751280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за період вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 02 серпня 2025 року в розмірі 1 210 812 грн. (один мільйон двісті десять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 3 копійки.

01.10.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

Обґрунтовуючи клопотання відповідач вказує про необхідність зупинення провадження у адміністративній справі № 320/33207/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 640/11970/20.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд звертає увагу, що рішення у справі № 640/11970/20 набрало законної сили 19 травня 2025 року. Касаційний адміністративний суд в ухвалі від 25.06.2025 про відкриття касаційного виконання судового рішення у справі № 640/11970/20 не зупиняв.

Посиланні відповідача на норми пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд має право зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Суд звертає увагу, що справа № 640/11970/20 у Касаційному адміністративному суді не призначена до розгляду палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

У зв`язку з цим, підстави для зупинення розгляду цієї справи до судового рішення Касаційного адміністративного суду відсутні і заявлені безпідставно.

Ухвалою від 15 жовтня 2025 року прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. Запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали подати до суду свої пояснення/заперечення щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) пояснень іншим учасникам справи). У задоволенні клопотання Національного антикорупційного бюро України про зупинення провадження в адміністративній справі № 320/33207/25 відмовлено.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що з 06 травня 2021 року до моменту подання позову з вини відповідача він знаходиться у вимушеному прогулі без одержання належного йому заробітку відповідно до рішення суду, що у справах №640/11970/20 та №640/14941/21 набрали законної сили, проте так і залишились невиконаними. Крім того, після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 640/11970/20, він має право на середній заробіток з 20 травня 2025 року по 02 серпня 2025 року в розмірі 469 367 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч триста шістдесят сім) гривень 42 копійки, у зв`язку з затримкою виконання Національним антикорупційним бюро України цієї постанови. Просить суд задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що наказом Національного бюро №1611-Н від 30.07.2025 «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 » ОСОБА_1 поновлено на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України з 20 травня 2020 року. Таким чином, з 30.07.2025 позивач є поновленим на посаді та працюючим державним службовцем. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що лише 30.07.2025 Директор Національного бюро прийняв наказ № 1611-Н «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 » на виконання постанови ШААС від 19.05.2025 у справі № 640/11970/20, вказавши в ньому про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро з 20.05.2020. Офіційно з вказаним наказом Позивачем було ознайомлено 02.08.2020 після отримання його в відділенні поштового зв`язку АТ «Укрпошта» під підпис у паперовому вигляді цінним листом. Таким чином, юридичний факт не поновлення ОСОБА_1 на посаді на виконання постанови ШААС від 19.05.2025 у справі № 640/11970/20, невиплати йому добровільно заробітку за час вимушеного прогулу в період з 19.05.2025 по 02.08.2025, так само є наслідком виключно протиправних дій відповідача.

В запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що відповідач повністю виконав свої зобов`язання щодо поновлення позивача на посаді відповідно до вимог судового рішення. Посада, на яку відбулося поновлення, реально існує в штатному розписі організації. Всі процедурні вимоги щодо повідомлення працівника про необхідність приступити до роботи були дотримані. Відмова позивача від поновлення зумовлена його власними правовими обмеженнями та особистим вибором, а не дефектами в діях відповідача.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Розпорядженням Директора Національного бюро від 22.03.2016 № 328-р «Про призначення ОСОБА_2 » позивача ОСОБА_1 з 24.03.2016 призначено на посаду заступника начальника Другого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів як такого, що пройшов за конкурсом.

24 березня 2016 року ОСОБА_1 прийнято присягу державного службовця. Розпорядженням Директора Національного бюро від 15.03.2017 №372-р «Про призначення та встановлення умов оплати праці ОСОБА_2 » позивача з 16.03.2017 призначено на посаду Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро.

Наказом Директора Національного бюро від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів О.Карєєва», за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 4, 5, 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби. Також, прийнято розпорядження Директора Національного бюро від 18.05.2020 №697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 », яким припинено державну службу позивача з 19.05.2020 та звільнено з посади Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро.

Не погодившись із наведеними вище розпорядженням та наказом, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Директора НАБУ від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано розпорядження Директора НАБУ від 18.05.2020 № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів Керівника Другого підрозділу детективів. Стягнуто з НАБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 1 643 083, 20 грн. (один мільйон шістсот сорок три тисячі вісімдесят три гривні, 20 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів Керівника Другого підрозділу детективів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з НАБУ на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 313 679, 52 грн.

Встановлено спосіб та порядок виконання рішення суду, а саме: зобов`язати НАБУ видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на державній службі в НАБУ на посаді Заступника Керівника Головного підрозділу детективів Керівника Другого підрозділу детективів, в особі відповідної службової особи, яка виконує обов`язки Директора Національного бюро замість ОСОБА_3 .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20, з урахуванням ухвали від 31.03.2021 про виправлення арифметичної помилки, частину позовних вимог ОСОБА_1 задоволено, а саме:

визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного бюро від 18.05.2020 року №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів О.Карєєв»;

визнано протиправним та скасовано розпорядження Директора Національного бюро від 18.05.2020 року №697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 »;

поновлено ОСОБА_1 на державній службі в Національному бюро на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України;

стягнуто з Національного бюро на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 26.10.2020 у розмірі 697326 (шістсот дев`яносто сім тисяч триста двадцять шість) гривня, 30 копійок.

З метою виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20, наказом Директора Національного бюро від 29.03.2021 № 46-ДСК «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України», внесено зміни до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України, а саме, створено П`ятий підрозділ детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро в особі однієї штатної одиниці - його Керівника.

Крім того, Директором Національного бюро також прийнято наказ від 29.03.2021 №785-н про поновлення на посаді ОСОБА_1 », яким позивача поновлено на новоствореній посаді Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро.

Наказом Директора Національного бюро від 31.03.2021 №48-ДСК «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України», новостворену посаду Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро, скорочено, а позивача відповідно до частини п`ятої статті 87 Закону України «Про державну службу» повідомлено про наступне припинення державної служби та звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 вказаного Закону.

Наказом Директора Національного бюро від 29.04.2021 №1027-н «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та №1028-н «Про внесення змін до наказу Директора Національного антикорупційного бюро України від 29.05.2021 № 1027-н «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 », припинено державну службу та звільнено ОСОБА_2 05.05.2021 з новоствореної посади Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро у зв`язку з її скороченням та зміною структури і штатного розпису, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погодившись із наведеними вище наказами, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

При поданні позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України №785-н від 29.03.2021 «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 »;

визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України №46-ДСК від 29.03.2021 «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України»;

визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України №48-ДСК від 31.03.2021 «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України»;

визнати протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України №1027-н від 29.04.2021 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » з внесеними до нього змінами згідно наказу № 1028-н від 29.04.2021 «Про внесення змін до наказу Директора Національного антикорупційного бюро України №1027-н від 29.04.2021 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 з посади Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2021 було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного антикорупційного бюро України в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Директора Національного антикорупційного бюро України №785-н від 29.03.2021 «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 ».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі №640/14941/21 - без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2022 провадження в адміністративній справі поновлено.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 прийнято до провадження адміністративну справу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 640/14941/21 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного антикорупційного бюро України №46-ДСК від 29.03.2021 «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України».

Визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного антикорупційного бюро України №48-ДСК від 31.03.2021 «Про внесення змін до структури, штатного розкладу та штатного розпису Національного антикорупційного бюро України».

Визнано протиправним та скасовано наказ Директора Національного антикорупційного бюро України №1027-н від 29.04.2021 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 » з внесеними до нього змінами згідно наказу № 1028-н від 29.04.2021 «Про внесення змін до наказу Директора Національного антикорупційного бюро України № 1027-н від 29.04.2021.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу Національного бюро залишено без задоволення, а рішення суду без змін.

У подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 заяву Національного антикорупційного бюро України про виправлення арифметичних помилок - задоволено частково.

Виправлено арифметичні помилки у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, ухвалено вважати вірними: розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 « 6 339,33 грн.» замість « 5 769,46 грн.»; розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року - « 697 326 (шістсот дев`яносто сім тисяч триста двадцять шість) гривень 30 копійок» замість « 628 871 (шістсот двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 14 копійок»; розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць « 133 125 (сто тридцять три тисячі сто двадцять п`ять) гривні 93 копійки» замість « 121 158 (сто двадцять одна тисяча сто п`ятдесят вісім) гривень 66 копійок».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, з урахуванням заяви про доповнення заяви про роз`яснення рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 частково задоволено заяву НАБУ про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021. Роз`яснено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року підлягає виплаті Національним антикорупційним бюро України на користь ОСОБА_1 з урахуванням вже виплачених коштів.

Однак, постановою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року касаційні скарги Національного антикорупційного бюро України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про виправлення арифметичних помилок та описки) задоволено частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року задоволено частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про виправлення арифметичних помилок та описки) у справі №640/11970/20 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову в роз`ясненні судового рішення) задоволено частково. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову в роз`ясненні судового рішення) у справі №640/11970/20 скасовано.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про роз`яснення судового рішення) задоволено частково. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про роз`яснення судового рішення) у справі №640/11970/20 скасовано.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю) задоволено частково. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та встановлення судового контролю) у справі №640/11970/20 скасовано.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20 апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково. Визнано протиправним та скасувати наказ Директора Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 №28-н «Про застосування дисциплінарного стягнення до Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасувати розпорядження Директора Національного антикорупційного бюро України від 18.05.2020 № 697-р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України. Стягнуто з Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 39751280) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 697 326 (шістсот дев`яносто сім тисяч триста двадцять шість гривень) 30 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із тривалим невиконанням рішення суду про його поновлення на посаді, позивач вважав, що має право стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року у сумі 6637278,51 грн, а також право: на середній заробіток за час затримки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20 в розмірі 469367,42 грн; індексацію суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 1327,28 грн; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку у розмірі 841191,05 грн; грошову компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 1210812,03 у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.12.2019 у справі №817/1308/16, від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, від 21.04.2021 у справі №461/1303/19.

Матеріалами справи підтверджується, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20 набрала законної сили 19 травня 2025 року.

Встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі здійснюється незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, а від 05.03.2020 у справі №280/360/19.

З метою виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 640/11970/20, відповідно до пункту 5 частини першої статті 8 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», з урахуванням доповідних записок Відділу юридичного забезпечення та представництва в судах від 18.07.2025 № 10/20217-01 та від 21.07.2025 № 10/20348-17, наказом Національного антикорупційного бюро України від 30 липня 2025 року №1611-Н:

поновлено ОСОБА_1 на посаді Керівника Другого детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України з 20 травня 2020 року;

враховано, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 640/11970/20 ОСОБА_1 був поновлений на посаді Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України з 17 березня 2021 року (наказ Національного бюро від 29.03.2021 № 785-н «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 ») 05 травня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений з посади Керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України;

враховано, що за період з 30.03.2021 по 05.05.2021 ОСОБА_1 виплачено заробітну плату;

враховано, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 640/15125/21, ОСОБА_1 було виплачено грошову компенсацію за невикористані 39 календарних днів щорічної відпустки за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021 у сумі 172061,76 грн.

при звільнені 05 травня 2021 року ОСОБА_1 було виплачено грошову компенсацію за невикористані 2 календарні дні щорічної відпустки за період роботи з 17.03.2021 по 05.05.2021 у сумі 12926,26 грн;

визначено ОСОБА_1 , Керівнику Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, 06 травня 2021 року періодом початку для надання щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;

враховано, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20 стягнуто з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року у розмірі 697 326,30 грн (шістсот дев`яносто сім тисяч триста двадцять шість гривень 30 копійок), у т.ч. середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 133 125,93 (сто тридцять три тисячі сто двадцять п`ять гривень 93 копійки).

Тобто, 30 липня 2025 року відповідачем виконано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20 в частині поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді.

Враховуючи викладене, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20, починаючи з 20.05.2025 (наступний день після ухваленого рішення про поновлення на посаді позивача) по 30.07.2025 (день фактичного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді), а не 02.08.2025 (день ознайомлення з наказом) як помилково зазначав позивач.

Кількість часу днів затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у періоді з 20.05.2025 по 30.07.2025 складає 72 робочих дні.

Як встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20 середньоденна заробітна плата позивача складала 6339,33 грн.

Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.05.2025 по 30.07.2025 складає: 6339,33 грн (середньоденна заробітна плата позивача) х 72 (кількість робочих днів за період з 20.05.2025 по 30.07.2025) = 456431,76 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20.05.2025 по 30.07.2025 включно, який позивач просить стягнути з Відповідача на користь Позивача складає = 456431,76 грн, а не 469367,42 грн як помилково вважав позивач.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові по справі №826/6583/14 від 15 лютого 2019 року, суми коштів, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення про поновлення на роботі з 20 травня 2025 року по 02 серпня 2025 року в розмірі 469367,42 грн у зв`язку з затримкою виконання Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20 підлягають частковому задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 6637278,51 грн задоволенню не підлягають оскільки, постановою постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №640/11970/20 вже було визначено період вимушеного прогулу з 20 травня 2020 року по 26 жовтня 2020 року та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 697 326 (шістсот дев`яносто сім тисяч триста двадцять шість гривень) 30 копійок.

Тривале невиконання рішення суду про поновлення на посаді автоматично не збільшує період вимушеного прогулу, а є підставою для застосування механізму визначеного статтею 236 КЗпП України, що позивачем і було зроблено в цій справі.

Щодо стягнення з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 суму індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 19 травня 2025 року в розмірі 1 327 (одна тисяча триста двадцять сім) гривень 28 копійок, суд зазначає наступне.

Як передбачено нормами частини шостої статті 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписи статті 2 указаного Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, за загальним правилом заробітна плата є об`єктом індексації.

Належність середнього заробітку за час вимушеного прогулу до заробітної плати була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 08.02.2022 по справі №755/12623/19 зазначила, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою.

Спираючись на цю позицію Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 по справі №440/5503/20 з огляду на положення статей 1, 2 Закону №1282-XII за подібних обставин прийшов до висновку, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу є об`єктом індексації.

Матеріали справи не містять доказів виплати позивачу середнього заробітку, як і докази того що середній заробіток буде виплачений позивачу без врахування індексації, з огляду на що позовні вимоги в цій частині позову є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 6 травня 2021 року по 16 грудня 2024 року у зв`язку з невиконанням Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 640/11970/20 та з 19 травня 2025 року по 2 серпня 2025 року у зв`язку з невиконанням Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 640/11970/20 в загальній сумі 841 191 (вісімсот сорок одна тисяча сто дев`яносто одна) гривня 05 копійок.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення)

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного сформував висновки, зокрема, про те, що:

- з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду;

- отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, відповідно, з указаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У згаданій справі Верховний Суд виходив з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Суд вважає, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.

Проте, як зазначає сам позивач відповідачем не було здійснено виплату середнього заробітку за вказаними рішеннями, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є передчасними і задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за період вимушеного прогулу з 06 травня 2021 року по 02 серпня 2025 року в розмірі 1 210 812 грн.

Правовий режим надання відпусток та виплати компенсацій за невикористані відпускні дні регламентований Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Так, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №504/96-ВР за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» та статті 83 КЗпП України, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки (основної та додаткових) виплачується працівнику лише у разі його звільнення.

Оскільки ОСОБА_1 поновлений на посаді, він не перебуває у статусі звільненого працівника, і, отже, право на компенсацію всіх невикористаних днів відпустки, як це передбачено при звільненні, у нього відсутнє. Для працюючих працівників, включаючи державних службовців, компенсація за невикористану щорічну відпустку можлива лише за умови, що тривалість фактично використаної щорічної та додаткових відпусток становить не менше ніж 24 календарні дні за кожен відпрацьований робочий рік. Компенсації підлягають лише дні, що перевищують цей мінімум, і лише за бажанням працівника. Враховуючи факт поновлення Позивача на посаді Наказом Національного бюро № 1611-Н від 30.07.2025 з 20 травня 2020 року, правові підстави для стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки за період вимушеного прогулу, як це передбачено при звільненні, відсутні.

Позивач, будучи поновленим працівником, має право на використання накопичених днів відпустки відповідно до чинного законодавства, а компенсація за невикористані дні може бути виплачена лише за умов, передбачених статтею 24 Закону України «Про відпустки» для працюючих осіб.

З огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Національного антикорупційного бюро України (вул. Дениса Монастирського, 3, м. Київ, 03035; Ідентифікаційний код юридичної особи: 39751280) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 20 травня 2025 року по 30 липня 2025 року в розмірі 456431,76 (чотириста п`ятдесят шість тисяч чотириста тридцять одну) гривень 76 копійок, у зв`язку з затримкою виконання Національним антикорупційним бюро України постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі № 640/11970/20, з урахуванням необхідних відрахувань податків, зборів та обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.