Ухвала суду № 139981414, 23.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за результатами вирішення заяви про відвід судді

23 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/12402/26 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Шепелюк В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання відмови протиправною та стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, якому просить визнати протиправною відмову Одеської обласної прокуратури у задоволенні заяви позивач про виплату недоотриманої частини заробітної плати (матеріальної шкоди) з усіма належними преміями, надбавками та допомогами, викладену у листі, зареєстрованого 21.08.2026 за №21-122ВИХ-26; стягнути з держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Одеської обласної прокуратури матеріальну шкоду, заподіяну неконституційним актом за період з 23.01.2017 по 19.06.2018 в розмірі 1 633 957,34 гривень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 вказану заяву було розподілено на суддю Волинського окружного адміністративного суду Шепелюка Віталія Леонідовича.

23.09.2026 до відкриття провадження до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді Шепелюка В.Л.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначив, що суддя Шепелюк В.Л. безпосередньо перед призначенням на посаду тривалий час працював в органах прокуратури Волинської області, зокрема обіймав посаду в Ківерцівській районній прокуратурі Волинської області разом із позивачем. ОСОБА_1 зауважує, що оскільки відповідачем у цій справі є орган прокуратури, вказана сукупність об`єктивних обставин може створювати у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості судді. При цьому заявник наголошує, що для відводу на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлення факту особистої дружби судді з конкретною посадовою особою відповідача не є обов`язковим, а достатньою підставою є наявність об`єктивно перевірюваних обставин, які породжують сумніви в об`єктивності судді.

Заяву про відвід судді належить задовольнити з таких мотивів та підстав.

Згідно з частиною третьою статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Встановлено, що головуючий суддя Шепелюк В.Л. до призначення на посаду судді проходив службу в органах прокуратури Волинської області. Перебуваючи на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Волинської обласної прокуратури, суддя Шепелюк В.Л., згідно із затвердженим розподілом обов`язків, здійснював контроль за станом реалізації працівниками Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури наглядових повноважень, у якому працював позивач ОСОБА_1 . Також суддя у межах службових обов`язків неодноразово виїжджав до вказаного відділу задля надання практичної допомоги у здійсненні процесуального керівництва кримінальних проваджень прокурорам, у тому числі Янковському С.О.

Оцінюючи зазначені обставини, суддя зазначає, що факт минулої спільної роботи в органах прокуратури іншої області та виконання службових обов`язків щодо контролю й надання практичної допомоги самі по собі не свідчать про упередженість, особисту прихильність чи необ`єктивність головуючого судді щодо будь-кого з учасників справи, а також не вказують на наявність конфлікту інтересів у розумінні процесуального закону.

Разом з тим, для гарантування справедливого правосуддя та високої довіри суспільства до судової влади важливе значення має не лише реальна безсторонність суду, а й її зовнішній вияв.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

У справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Суд вважає, що інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розгляду справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

У даному випадку підставою для відводу не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи заінтересованості судді.

Обставини, на які посилається заявник, на його думку, можуть поставити під сумнів справедливе та неупереджене вирішення справи.

З огляду на суб`єктний складу цього спору (де відповідачем є орган прокуратури, а позивачем колишній підконтрольний працівник), з метою уникнення будь-яких сумнівів у стороннього об`єктивного спостерігача щодо безсторонності суду, забезпечення максимальної об`єктивності розгляду справи та виключення у майбутньому будь-яких звинувачень у неупередженості головуючого, суддя вважає за доцільне заяву позивача ОСОБА_1 про відвід задовольнити.

Керуючись статтями 36 - 40, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву про відвід судді задовольнити та відвести суддю Шепелюка Віталія Леонідовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання відмови протиправною та стягнення матеріальної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Л. Шепелюк