Ухвала суду № 139981367, 22.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення

22 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/36636/23 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у цій справі, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025, позов задоволено; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2020, 01.01.2021 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік, Про державний бюджет України на 2021 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 26.11.2021; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2020, 01.01.2021 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік та Про державний бюджет України на 2021 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 з урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 26.11.2021 з урахуванням раніше виплачених сум.

визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, компенсації за відпустку та одноразової допомоги при звільненні у 2021 році, з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України Про державний бюджет України на 2020 рік, Про державний бюджет України на 2021 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, компенсації за відпустку та одноразової допомоги при звільненні у 2021 році, з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України Про державний бюджет України на 2020 рік та Про державний бюджет України на 2021 рік, Про державний бюджет України на 2021 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, без індексації грошового забезпечення; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, із врахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018 включно; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018 включно, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 28.02.2018; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 включно, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 листопада 2021 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 листопада 2021 року відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням висновків суду у рішенні та виплачених сум.

28.07.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду від 10.06.2024 у справі №140/36636/23.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення; зокрема, встановлено відповідачу (боржнику) Військовій частині НОМЕР_1 тридцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для подання до Волинського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №140/36636/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

08.09.2026 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання рішення суду від 10.06.2024 у справі №140/36636/23. У поданому звіті відповідач вказав, що з метою виконання вищезазначеного рішення суду у добровільному порядку Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок та нарахування індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018 включно, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року у сумі 11549,50 грн. Військова частина НОМЕР_2 перейшла на самостійне фінансове забезпечення з 01.02.2018 року. Враховуючи, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в поточному місяці за попередній, таким чином нарахування та виплата грошового забезпечення за січень 2018 року здійснювалась ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 у лютому 2018 року.

З метою забезпечення виплати нарахованих сум військовою частиною НОМЕР_1 зазначені суми включено до заявок-розрахунків на фінансування видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом «грошове забезпечення» та у встановленому порядку подано до відповідного фінансового органу, зокрема: №412/фс від 07.04.2025, №598/фс від 07.05.2025, №740/фс від 04.06.2025, №915/фс від 03.07.2025, №1202/фс від 07.08.2025, №1308/фс від 03.09.2025 року, №1455/ фс від 04.10.2025, №1615/фс від 04.11.2025, №1724/фс від 03.12.2025, №6/фс від 03.01.2026, №215/фс від 03.02.2026, №368/фс від 06.03.2026, №539/фс від 04.04.2026, №780/фс від 02.05.2026, №981/фс від 06.06.2026, №1147/фс від 07.07.2026, №1104/фс від 06.08.2026. Станом на дату подання звіту у повному обсязі здійснено нарахування сум, визначених рішенням суду, однак фактична виплата нарахованих сум не проведена у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу. Водночас, Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено всі дії, необхідні для виконання рішення суду в межах наданих повноважень.

У зв`язку з перебуванням судді Денисюка Р.С. у період з 11.09.2026 по 20.09.2026 у відрядженні відповідно до наказу від 07.09.2026 №02-11/15/26, розгляд заяви вирішено в перші робочі дні.

Відповідно до частини першої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на наведене положення норм права, суд вважає за можливе здійснити розгляд поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу звіту про виконання судового рішення, дослідивши докази, подані до такого звіту, а також матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття звіту з огляду на таке.

Як установлено статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб`єкта владних повноважень). Такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Як встановлено судом, рішенням суду від 10.06.2024 у справі №140/36636/23, серед іншого, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018 включно, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення суду у даній справі в частині здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення відповідачем проведено перерахунок та нарахування індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018 включно в сумі 11549,50 грн та з метою отримання фінансування на виконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 надано заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки до відповідного фінансового органу, зокрема: №412/фс від 07.04.2025, №598/фс від 07.05.2025, №740/фс від 04.06.2025, №915/фс від 03.07.2025, №1202/фс від 07.08.2025, №1308/фс від 03.09.2025 року, №1455/ фс від 04.10.2025, №1615/фс від 04.11.2025, №1724/фс від 03.12.2025, №6/фс від 03.01.2026, №215/фс від 03.02.2026, №368/фс від 06.03.2026, №539/фс від 04.04.2026, №780/фс від 02.05.2026, №981/фс від 06.06.2026, №1147/фс від 07.07.2026, №1104/фс від 06.08.2026.

При дослідженні розрахунку в потребах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання рішення судів та видатків за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки суд встановив, що відповідач на виконання рішень судів станом на серпень 2026 року має потребу в коштах 60 636 643,00 грн. Однак, відсутність фінансування унеможливлює проведення Військовою частиною НОМЕР_1 відповідних виплат та зарахування коштів на рахунки позивачів. Після надходження коштів на рахунки Військової частини НОМЕР_1 з позивачем будуть проведені всі нарахування на виконання рішення суду по справі №140/36636/23.

Отже, відповідачем здійснений розрахунок та запит в потребах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання рішення судів та видатків за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки за напрямом грошового забезпечення за січень-серпень 2026 року, зокрема, й стосовно позивача, в межах коштів, необхідних для виконання рішення суду в адміністративній справі №140/36636/23.

Відповідно до частини 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

В той же час, в межах даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем наведені обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення та заходи, які вживаються відповідачем для виконання судового рішення, на переконання суду, є достатніми для виконання судового рішення.

Суд зазначає, що виконання рішення суду відповідачем залежить не тільки від дій відповідача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів), присуджених за судовим рішенням. Відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин. Невиплата в повному обсязі коштів на виконання рішення суду зумовлена не недбалістю відповідача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі керівника відповідача і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Згідно зі статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу відсутні.

Зокрема суд враховує, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Також Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Суд зазначає про відсутність в діях відповідача Військової частини НОМЕР_1 вини щодо невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості. Суду не надано жодних доказів того, що Військова частина НОМЕР_1 умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.

Отже, встановлення подальшого судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі може призвести лише до встановлення Військовій частині НОМЕР_1 нового строку для подання звіту про виконання судового рішення, але це не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Відтак, за наслідками розгляду поданого Військовою частиною НОМЕР_1 звіту та доданих до нього матеріалів суд дійшов висновку про відсутність у суду підстав для встановлення нового строку подання звіту та про наявність підстав для постановлення ухвали про прийняття звіту.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 382-2, 382-3 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №140/36636/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Р.С. Денисюк