Рішення № 139980493, 23.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4012/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"23" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

У серпні 2026 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 27 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" було укладено Договір про споживчий кредит №100200608, згідно з умовами якого відповідач отримав у кредит 10 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. 24 вересня 2024 року між первісним кредитором та ТОВ "ФК «Кредит-Капітал" відповідно до чинного законодавства України укладено Договір відступлення прав вимоги 112-МЛ/Т від 24 вересня 2024 року, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 100200608 від 27 червня 2024 року, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Сума заборгованості відповідачки становить 60 794 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 45 794 грн; заборгованість по неустойці або сумі за порушення грошового зобов`язання становить 5 000 грн Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" заборгованість за кредитним договором №100200608 від 27 червня 2024 року, в розмірі 60 794 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 8000 грн

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначив про слухання справи у його відсутність, підтримання позовних вимог в повному обсязі та не заперечення проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що в матеріалах справи є відповідні докази, причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не направляв.

Судом, за згоди представника позивача, ухвалено про заочний розгляд справи у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів, у відповідності до ст.280 ЦПК України.

Оскільки представник позивача та відповідач в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так 27 червня 2024 року, у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію», між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №100200608, за яким первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі цілі, в розмірі 10000,00 грн., строком на 344 днів, зі сплатою за користування коштами процентної ставки 511 % річних від фактичного залишку кредиту.

Крім цього того ж дня відповідачем було підписано заяву на отримання кредиту №100200608, де ним визначено бажані умови кредитування (а.с.15-зворот).

Вказаний договір та заяву на отримання кредиту було підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 26286, про що свідчить довідка первісного кредитора від 02 червня 2026 року (а. с.19).

ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти, що підтверджується копією платіжного доручення №91790299 від 27 червня 2024 року та копією платіжної інструкції про зарахування переказу від 06 серпня 2026 року, наданої АТ «Універсал Банк» в розмір 10 000 гривень, однак останній не виконав взятих на себе зобов`язань, грошові кошти, відсотки за їх користування вчасно не повернув, у зв`язку з чим йому нараховано заборгованість, в розмірі 60 794 грн., яку за договором відступлення права вимоги №112-МЛ/Т від 24 вересня 2024 року було передано ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Згідно наданих позивачем відомості про щоденні нарахування і погашення, виписки з особового рахунку та розрахунку заборгованості, відповідача нараховано за даним кредитним договором заборгованість, у розмірі 60 794 грн., з яких 10000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 45 794 грн. заборгованість за відсотками та 5 000,00 грн. заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання.

Суму заборгованості перед позивачем відповідачем в добровільному порядку не сплачує.

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору, не повернув отримані грошові кошти та не сплатив відсотки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 10000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сумі за порушення грошового зобов`язання, в розмірі 5 000,00 грн., то за вимогами ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п.4.1. укладеного між сторонами кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту або сплати процентів за його користування , позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф, у розмірі 700 грн. за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів, якщо порушення платежу триває більше 6 днів.

Однак, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні в зв`язку з російською агресією введено воєнний стан, який продовжено дотепер.

За такого, враховуючи, що відповідачу нараховано заборгованість за неустойкою в період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про відмову позивачу в стягненні з відповідача заборгованості за неустойкою, в розмірі 5 000,00 грн.

Як встановлено судом відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що свідчить про невиконання взятих на себе зобов`язань.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону № 1734-VIII (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1734-VIII (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1734-VIII», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 27.06.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд враховує, що в пункті 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У листі Національного банку України від 19 лютого 2024 року №14-0004/12097 «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону №3498-ІХ

Так, у пункті 2 вказаного листа зазначено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %, тобто до 22 квітня 2024 року включно;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %, з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно.

З 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Договір № 100200608 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено 27.06.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому мають застосовуватися положення ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зважаючи на викладене вище, відповідно з 27 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року (день закінчення встановлених законодавством наступних 120 днів) проценти за користування кредитними коштами нараховувались з розрахунку відсоткової ставки розміром 1,5 % (54 дні) що становить 8 100 грн. (10 000 х 1,5% = 150 х 54).

з 21 серпня 2024 року по 06 червня 2025 року (день закінчення строку кредитування) проценти повинні були нараховуватись відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1%, що за 289 дні складає 28 900 грн. (10 000 х1%=100 х 289).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 по процентам повинна становити 37 100 грн. (8 100 грн. +28 900 грн.).

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100200608 про надання споживчого кредиту від 27 червня 2024 на суму 47 100 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 10 000 грн., заборгованості за відсотками 37 100 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 062 гривня судового збору (47 100 гривень х 2 662,40 гривень / 60 794 гривень).

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», з додатковою угодою та додатками у вигляді копії Детального опису наданих послуг від 15 липня 2026 року, копії Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 15 липня 2026 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, витрачений час адвоката, зокрема: усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви, подання заяви до суду. Сума наданих послуг відповідно до Договору складає: 8 000 гривень.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 000 грн.

Керуючись статями 10, 11, 169, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, статями 526, 530, 1046, 1048-1050 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за кредитним договором № 100200608 від 27.06.2024 року в розмірі 47 100 гривень, а також судового збору в розмірі 2 062 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат