Ухвала суду № 139980115, 22.09.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1738/26

Провадження № 1-кп/147/681/26

УХВАЛА

іменем України

22 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170040000722 від 14.01.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України

в с т а н о в и в:

09 липня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області з Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов зазначений вище обвинувальний акт у кримінальном у провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170040000722 від 14.01.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.

Ухвалою судді від 10 липня 2026 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року задоволено клопотання прокурора, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , розмір застави залишено у раніше встановленому розмірі та призначено спрау до судового розгляду.

22 вересня 2026 року від прокурора ОСОБА_3 , надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому існує необхідність у подальшому застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв`язку з цим просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримав, посилаючись на доводи, викладені у ньому, та зазначив, що ризики, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не зменшилися, а підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не встановлено.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечувала проти наявності ризиків, однак не заперечувала проти заявленого клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника та висловився, що бажає якнайшвидшого вирішення справи, адже він має бажання повернутися до проходження військової служби.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та, відповідно, задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, за змістом ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тоді як підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити бодай одну з передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України дій.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з копії ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк тримання під вартою до 13 липня 2026 року включно. Визначено розмір застави у сумі 133120 грн.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 29 липня продовжено строк запобіжного заходу на 60 днів, тобто до 26.09.2026 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 встановлений ухвалою суду, закінчується 26.09.2026, однак судовий розгляд даного кримінального провадження потребує значного часу, а тому, враховуючи наявність відповідного клопотання прокурора, необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання прокурора судом не встановлено обставин, які б свідчили про зменшення або відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були покладені в основу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу. Так само не встановлено нових обставин, які б давали підстави для висновку про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою, згідно із поданим клопотанням прокурора, є запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження триває, справа знаходиться на стадії судового розгляду, судовий розгляд розпочато, встановлено обсяг та порядок дослідження доказів, а тому ризики, які були покладені в основу подальшого продовження запобіжного заходу, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, наразі ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним. Суд також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України).

Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що можливість призначення покарання у виді позбавлення волі за тяжке кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

Разом із тим суд зазначає, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, сама по собі не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється лише у сукупності з іншими встановленими ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Під час встановлення наявності такого ризику суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні. Так, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду шляхом безпосереднього допиту особи у судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом їх показань та дослідження судом усіх доказів.

Наведені обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Також, оцінюючи доводи прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що самі лише характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не можуть свідчити про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Разом з тим, прокурором не наведено конкретних обставин та не надано належних доказів, які б підтверджували існування зазначеного ризику саме на даній стадії судового розгляду. Водночас суд, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його поведінку під час кримінального провадження, а також відсутність належного обґрунтування цього ризику у клопотанні прокурора, доходить висновку, що існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення належним чином не доведено, про що зазначалося у попередній ухвалі суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від суду; 3) незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотання судом вивчалася можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом із тим суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим судом ризикам.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої продовження тримання особи під вартою може бути виправданим лише за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає право особи на свободу. У даному випадку, з огляду на характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені судом ризики, стадію судового розгляду та необхідність забезпечення належного здійснення кримінального провадження, суд вважає, що такий суспільний інтерес існує.

Будь-яких нових обставин, які б свідчили про зменшення або відсутність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, порівняно з тими, які були встановлені під час попереднього продовження строку тримання під вартою, судом не встановлено.

За таких обставин суд переконаний, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно продовжити на шістдесят днів.

Водночас суд зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою був застосований щодо обвинуваченого із визначення розміру застави. Оскільки нових обставин, які б зумовлювали необхідність зміни запобіжного заходу в цій частині, судом не встановлено, суд вважає за можливе залишити розмір застави визначений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196, ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого варто визначити до 24:00 години 20.11.2026.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Водночас варто зазначити, що сторона захисту (обвинувачений або його захисник) має повне законне право звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м`який, скасування чи зміну покладених обов`язків у будь-який момент кримінального провадження відповідно до статті 201 та статті 331 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. 34, 177, 178, 183, 194, 197, 314, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 20 листопада 2026 року включно.

Розмір застави визначений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №127/20984/26 - залишити без змін.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 08 годині 40 хвилин 23 вересня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1