Рішення № 139979831, 21.09.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3651/25

Провадження по справі № 2/129/589/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Капуша І.С., розглянувши без участі сторін та їх представників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Установив:

ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 92697,56 грн та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4525366 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту становить 12000 грн.

Згідно із п.1.3 договору строк кредиту становить 360 днів - з 02.04.2024 року по 28.03.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до п.1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах усього строку кредитування. Денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки становить 2,5 %.

Пунктом 1.4.2 договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки за умови виконання позичальником визначених договором умов, а саме внесення до 01.05.2024 року включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів у сумі не менше суми першого платежу, визначеного графіком платежів, або здійснення часткового дострокового повернення кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит у розмірі 12000 грн шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку, зазначену відповідачем при укладенні договору.

27.02.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025.

За умовами п.1.1 договору факторингу фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт - відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне у майбутньому, у тому числі право вимоги основної суми кредиту та плати за кредитом.

Відповідно до п.1.2 договору факторингу перехід прав вимоги до фактора відбувається після підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників та надходження ціни продажу у повному обсязі.

Ціна продажу за договором факторингу становила 2161034,10 грн. Матеріалами справи підтверджується її сплата двома платежами від 27.02.2025 року по 1080517,05 грн кожний, а також підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №27/02/2025 щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №4525366 обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 90297,57 грн, з якої 11999,98 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 72297,59 грн - заборгованість за процентами та 6000 грн - штрафні санкції.

Вимоги про стягнення 6000 грн штрафних санкцій позивачем не заявлено, тому зазначена сума не є предметом розгляду цієї справи.

Станом на дату переходу права вимоги строк кредитування за договором №4525366 не закінчився.

У зв`язку із цим ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 28.02.2025 року по 27.03.2025 року включно, тобто за 28 календарних днів, на залишок основного боргу 11999,98 грн нарахувало проценти за користування кредитом за ставкою 2,5 % на день у розмірі 8399,986 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 92697,56 грн, яка складається із 11999,98 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 72297,59 грн процентів, нарахованих первісним кредитором, та 8399,99 грн процентів, нарахованих новим кредитором.

Крім того, позивач просить стягнути судовий збір та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також відповідно до ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України зазначити у рішенні про нарахування органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України з моменту набрання рішенням законної сили до моменту його виконання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін та їх представників на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4525366 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000 грн строком на 360 днів - з 02.04.2024 року по 28.03.2025 року.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 43812.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 12000 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами їх перерахування на належну відповідачу банківську картку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено виконання передбачених договором факторингу умов переходу права вимоги, включення до Реєстру боржників права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4525366 та сплату фактором визначеної договором ціни продажу.

Отже, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги за спірним кредитним договором.

Щодо розміру процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Законом України від 22.11.2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Разом із тим пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» запроваджено перехідний період тривалістю 240 днів з дня набрання чинності Законом №3498-IX, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 року у справі №552/672/23 зроблено висновок, що Законом №3498-IX запроваджено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки залежно від часу укладення договору про споживчий кредит: для договорів, укладених у період з 24.12.2023 року по 21.04.2024 року, максимальна денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 %; для договорів, укладених у період з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року, - 1,5 %; для договорів, укладених починаючи з 20.08.2024 року, - 1 %.

Кредитний договір №4525366 укладено 02.04.2024 року, тобто в межах першого етапу перехідного періоду, коли законодавчо допустимий максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %.

Пунктом 1.4.1 кредитного договору сторони погодили стандартну процентну ставку у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах усього строку кредиту.

Таким чином, погоджена сторонами стандартна денна процентна ставка 2,5 % не перевищувала встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки для договорів, укладених у цей період.

Договором також передбачено право відповідача на застосування тимчасової зниженої процентної ставки за умови виконання визначених договором умов.

Однак відповідач у передбачений договором строк умови для отримання знижки не виконала. Із поденного розрахунку заборгованості вбачається, що платіж у сумі 9000 грн здійснено 06.05.2024 року, тобто після закінчення визначеного п.1.4.2 договору строку для виконання умов застосування зниженої ставки.

За умовами договору в разі невиконання клієнтом умов отримання індивідуальної знижки застосовується стандартна процентна ставка, а проценти за відповідний період перераховуються за стандартною ставкою.

Тому здійснений первісним кредитором перерахунок процентів із застосуванням стандартної ставки 2,5 % відповідає погодженим сторонами умовам договору та не перевищує законодавчо встановленого для цього договору максимального розміру денної процентної ставки.

З поденного розрахунку заборгованості вбачається, що за весь період до 27.02.2025 року первісним кредитором нараховано 99597,27 грн процентів.

Водночас у період виконання договору відповідачем здійснено платежі на загальну суму 27299,70 грн, з яких 0,02 грн зараховано на погашення основної суми кредиту та 27299,68 грн - на погашення процентів.

Зокрема, 06.05.2024 року сплачено 9000 грн процентів, 30.05.2024 року - 0,01 грн основного боргу та 8700 грн процентів, 26.06.2024 року - 2000 грн процентів, 30.06.2024 року - 4000 грн процентів, 01.07.2024 року - 0,01 грн основного боргу та 3599,68 грн процентів.

Отже, станом на 27.02.2025 року непогашена заборгованість за основною сумою кредиту становила 11999,98 грн, а за процентами - 72297,59 грн.

Наданий позивачем розрахунок у цій частині узгоджується з умовами кредитного договору, враховує здійснені відповідачем платежі та підтверджується матеріалами справи.

Щодо процентів, нарахованих новим кредитором, суд враховує, що строк кредитування за договором тривав до 28.03.2025 року.

За умовами договору факторингу до позивача перейшло не лише право вимоги наявної на дату відступлення заборгованості, але й право вимоги платежів за кредитом, строк виконання яких виникне у майбутньому.

За період з 28.02.2025 року по 27.03.2025 року включно позивачем на залишок основного боргу 11999,98 грн нараховано проценти за погодженою договором ставкою 2,5 % на день.

Розмір таких процентів становить 8399,986 грн (11999,98 грн ? 2,5 % ? 28 календарних днів), що у грошовому виразі становить 8399,99 грн.

Оскільки зазначені проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та за процентною ставкою, яка не перевищує законодавчо допустимого для спірного договору максимального розміру денної процентної ставки, вимога про їх стягнення є обґрунтованою.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №4525366 від 02.04.2024 року в загальному розмірі 92697,56 грн, з яких 11999,98 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 72297,59 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, та 8399,99 грн - проценти, нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».

Щодо вимоги позивача про нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України з моменту набрання рішенням законної сили до моменту його виконання суд зазначає таке.

Частинами 10, 11 ст.265 ЦПК України передбачено право суду при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Разом із тим позивач просить здійснювати нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу.

Станом на день ухвалення рішення в Україні продовжує діяти воєнний стан.

За таких обставин вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України з моменту набрання рішенням законної сили до моменту його виконання задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки заявлені позивачем майнові вимоги про стягнення 92697,56 грн заборгованості задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позивачем також заявлено 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надано договір про надання правничої допомоги, заявку на виконання доручення, рахунок, акт приймання-передачі виконаних робіт та детальний опис наданих послуг.

Враховуючи характер та складність справи, типовий характер спірних правовідносин, фактичний обсяг наданої у цій справі правничої допомоги, розгляд справи без участі представника позивача, а також те, що частина зазначених у наданих документах послуг пов`язувалася зі складенням можливих процесуальних документів та участю у судових засіданнях, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 514, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4525366 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.04.2024 року в загальному розмірі 92697 (дев`яносто дві тисячі шістсот дев`яносто сім) грн 56 коп., яка складається з: 11999 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 98 коп. - заборгованості за основною сумою кредиту; 72297 (сімдесят дві тисячі двісті дев`яносто сім) грн 59 коп. - заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором; 8399 (вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн 99 коп. - процентів, нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції».

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Гайсинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя: