Рішення № 139979333, 23.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа № 924/825/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДК Техно", м. Хмельницький

про стягнення 84 439,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2026 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД", м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДК Техно", м. Хмельницький про стягнення 87965,65 грн., з яких 83781,41 грн. - основного боргу, 3174,86 грн. втрат від інфляції за період з березня по червень 2026 року, 1009,38 грн. 3% річних за період з 21.02.2026 року по 28.07.2026 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Музиці М.В.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2026 відкрито провадження у справі №924/825/26 для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2026 прийнято заяву ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" від 17.08.2026 про зменшення позовних вимог у справі №924/825/26.

Відповідач у відзиві на позов вважає вимоги позивача передчасними та необґрунтованими. Зазначає, що строк виконання зобов`язань з оплати товару Відповідачем за видатковими накладними не визначено ані договором, ані видатковими накладними. При цьому рахунки про оплату за поставлений Позивачем Товар, в т.ч. і з визначенням строку для оплати, а також вимоги про оплату поставленого Позивачем товару не надсилались Відповідачу.

Відтак відповідач вважає, обов`язок покупця з оплати товару перебуває у «підвішеному» стані та виникає після наявності такої обставини, як надходження повідомлення (вимоги) продавця про необхідність здійснення покупцем оплати за отриманий ним товар.

Натомість, оскільки Позивач не надав до суду доказів надсилання Відповідачу вимоги про оплату товару за видаткових накладних №141 від 24.02.2026 року на загальну суму 28 140,24 грн., №120 від 20.02.2026 року на загальну суму 3 342,00 грн., №143 від 25.02.2026 року на загальну суму 9 380,99 грн., №173 від 09.08.2026 року на загальну суму 35 279,76 грн., №199 від 16.03.2026 року на загальну суму 575,93 грн., №212 від 18.03.2026 року на загальну суму 7 062,49 грн., на переконання відповідача, позовні вимоги про стягнення вказаної оплати є передчасними, необґрунтованими і безпідставними, оскільки борг з оплати вказаного у видаткових накладних товару не виник і майнові права Позивача не порушено Відповідачем.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" (постачальник) поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДК Техно" (покупець) прийнято товар згідно видаткових накладних №120 від 20.02.2026 на суму 3342,00 грн., №141 від 24.02.2026 на суму 28140,24 грн., №143 від 25.02.2026 на суму 9380,99 грн., №173 від 09.03.2026 на суму 35279,76 грн., №199 від 16.03.2026 на суму 575,93 грн., №212 від 18.03.2026 на суму 7062,49 грн.

На загальну суму 83 781,41 грн.

Відповідачем, в свою чергу, сплачено 28.07.2026 за товар згідно накладної №199 від 16.08.2026 на суму 575,93 грн. та 28.07.2026 оплачено товар, поставлений згідно видаткової накладної №120 від 20.02.2026 в розмірі 3342,00 грн.

З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, правочин на поставку товару може бути також укладений у спрощений спосіб, у разі якщо видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та підписи уповноважених осіб сторін.

В свою чергу згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що позивачем поставлено, а ТОВ ""ІДК Техно" прийнято товар згідно підписаних уповноваженими представниками видаткових накладних на загальну суму 83781,41 грн.

В свою чергу, відповідачем оплачено 28.07.2026 товар, поставлений згідно видаткових накладних №120 від 20.02.2026 на суму 3342,00 грн. та №199 від 16.03.2026 на суму 575,93 грн.

Щодо строків оплати товару в контексті відповідних заперечень ТОВ "ІДК Техно" суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

За змістом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі №910/9075/17 вказав, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №927/1187/23 від 10.04.2025.

Частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.

З вищевказаного суд не приймає доводи ТОВ "ІДК Техно" про передчасність звернення з позовом у зв`язку з відсутністю встановленого строку оплати товару та не надіслання позивачем вимог.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару відповідачем у повному обсязі виконано не було, в зв`язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем на суму 79863,48 грн.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 79863,48 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних та втрати від інфляції згідно наданого розрахунку (арк. 26-27).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд бере до уваги наведений правовий висновок: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Таким чином, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- у разі коли прострочення в неповному місяці перевищує половину місяця (> 15 днів), такий період прирівнюється до одного місяця, а тому на суму боргу нараховується індекс інфляції;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 04.06.2026 у справі 910/8677/25 констатував, що згідно з положеннями статей 253, 254 ЦК України день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення, оскільки у цей день перебіг прострочення припиняється.

Отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/479/21, від 26.02.2024 у справі № 910/19787/21, від 18.03.2024 у справі № 910/7658/22, від 13.09.2022 у справі № 910/8901/20.

Судом здійснено перерахунок втрат від інфляції в ІПС "Законодавство" та встановлено його правомірність, з чого 3435,72 грн. відповідних нарахувань підлягають стягненню з відповідача.

Водночас, під час нарахування 3% річних позивачем не враховано, що день фактичної оплати товару, поставленого за видатковими накладними №120 від 20.02.2026 та №199 від 16.03.2026, не включається до періоду розрахунку 3% річних. Відтак, з огляду на вищевикладену позицію Верховного Суду щодо застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, судом здійснено перерахунок в ІПС "Законодавство" 3% річних та встановлено, що 3% річних, нарахованих на заборгованість за товар згідно видаткової накладної №120, становить 43,13 грн. (за період з 21.02.2026 по 27.07.2026) та згідно видаткової накладної №199 - 6,30 грн. ( за період з 17.03.2026 по 27.07.2026). Інші нарахування 3% річних виконано вірно, відтак 1140,34 грн. 3% річних слід стягнути з відповідача.

Таким чином, позов у справі №924/825/26 підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 79 863,48 грн. боргу, 3435,72 грн. втрат від інфляції та 1140,34 грн. 3% річних. В стягненні 0,31 грн. 3% річних суд відмовляє.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зазначити про нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин між сторонами, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання 3% річних за час прострочення.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих пені та процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України, для зазначення у рішенні суду про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, трьох процентів річних на суму основного боргу до моменту повного виконання рішення суду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховується на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною в резолютивній частині рішення формулою.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, позаяк спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДК Техно" (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, вул. 59, код 45485102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" (29025, м. Хмельницький, вул. Шухевича, буд. 6, код 39933658) 79 863,48 грн. боргу, 3 435,72 грн. втрат від інфляції, 1 140,34 грн. 3% річних, 2 662,4 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 0,31 грн. 3% річних відмовити.

У порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.09.2026 у справі №924/825/26 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 79 863,48 грн., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДК Техно" (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, вул. 59, код 45485102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" (29025, м. Хмельницький, вул. Шухевича, буд. 6, код 39933658), з 18.08.2026 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: Сх3хД:К:100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - розмір відсотків річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, сторонам в ел. кабінети