Рішення № 139979330, 15.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2026 р. Справа № 924/764/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДК ТЕХНО" м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" м. Хмельницький

про стягнення 182503,74 грн.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 15.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 27.07.2026 повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" до ТОВ "ІДК ТЕХНО" про стягнення 87938,10грн. заборгованості.

Ухвалою від 14.08.2026 прийнято заяви ТОВ "ІДК ТЕХНО" про зміну предмету позову від 05.08.2026 та від 14.08.2026.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

ТОВ "ІДК ТЕХНО" звернулося із позовом до суду у якому, із врахуванням прийнятих судом заяв про зміну предмету позову просить стягнути з ТОВ "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" 182503,74 грн., з яких 151474грн. основне зобов`язання, 6787,49грн. інфляційні втрати (збитки), 2201,39грн. 3 % річних, 22040,86 грн. пені. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення у справі №924/764/26 в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати:

- 3 % річних на суму основного боргу 151474,00 грн., починаючи з 04.08.2026 року і до моменту повної оплати основного боргу, але не більше ніж за 3 (три) роки за такою формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році;

- інфляційні втрати (збитки) за період починаючи з 04.08.2026 року і до моменту сплати основного зобов`язання - 151474,00 грн., але не більше ніж за 3 (три) роки, починаючи з 04.08.2026 року за такою формулою: СОБ*(ІФ)/100)-СОБ, де СОБ - Сума основного боргу, ІФ (індекс інфляції).

В обґрунтування позову зазначає про невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати виконаних ним робіт згідно договору №06/03-01 від 03.01.2025. Правовими підставами позову вказує ст.ст.626, 629, 526, 530, 610, 612, 837 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та зазначає, що строк дії договору №06/03-01 закінчився 31.12.2025, відповідно після цієї дати нові права та обов`язки сторін на його підставі виникати не могли. Тобто сам факт зазначення реквізитів договору у документах, датованих після 31.12.2025, не змінює встановленого п.8.12 договору строку його дії та не свідчить про автоматичне продовження його чинності. За таких обставин, як вказує відповідач, позивач не може обмежитись посиланням на умови договору №06/03-01, зокрема на його положення щодо порядку та строків розрахунків без доведення того, що відповідний обов`язок з оплати виник саме на підтвердження чинної між сторонами договірної домовленості.

З цих же підстав заперечує щодо правомірності нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідач також заперечує щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000грн. посилаючись на відсутність правових підстав для їх стягнення.

Судом констатується, що відзив на позов подано відповідачем із пропуском встановленого строку, однак зважаючи на принцип змагальності господарського судочинства, відзив судом приймається та долучається до матеріалів справи.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що доказами фактичного виконання робіт позивачем і належного прийняття відповідачем робіт, заборгованість з оплати за які є предметом розгляду у справі №924/764/26, є підписані Сторонами Акти надання виробничих послуг від 09.01.2026 року №5, №6, від 16.01.2026 року № 12, від 22.01.2026 року №23, №24, від 16.02.2026 року №29 на загальну суму 151 474 грн.

Як вважає позивач, вище вказані Акти надання виробничих послуг, що складені і підписані Сторонами, свідчать про те, що після 31.12.2025 року між позивачем і відповідачем продовжували існувати правовідносини щодо виконання робіт позивачем та щодо оплати відповідачем фактично виконаних робіт по обробці металів, нанесенню покриття на метали та виготовленню металоконструкцій. При цьому, обома Сторонами вчинені конклюдентні дії на пролонгацію договірних відносин, що виникли на підставі Договору №06/03-01 від 03.01.2026 року. Так, підписанням Актів виробничих послуг, що складені ними після 31.12.2025 року, Сторони підтвердили своє волевиявлення, що виконавцем виконано роботи на підставі Договору №06/03-01 від 03.01.2025 року, а замовник немає претензій щодо виконання робіт саме на умовах Договору №06/03-01 від 03.01.2025року. Зауважує, що відсутність письмової угоди про продовження дії Договору №06/03-01 від 03.01.2025 року після 31.12.2025 року за наявності доказів прийняття виконаних Позивачем робіт саме на умовах Договору №06/03-01 від 03.01.2025 року не позбавляє обов`язку Відповідача оплатити належно прийняті ним роботи у визначені цим Договором строки.

Таким чином, наголошує, що наявність обов`язку відповідача з оплати фактично прийнятих ним робіт після 31.12.2025 року на умовах Договору №06/03-01 від 03.01.2025 року підтверджується Актами від 09.01.2026 року, від 16.01.2026 року, від 22.01.2026 року, від 16.02.2026 року, які свідчать про вчинення відповідачем дій по прийняттю робіт після 31.12.2025 року саме на умовах Договору №06/03-01 від 03.01.2025 року, в т.ч і в частині узгоджених Сторонами умов про строки оплати відповідачем за отримані роботи.

Звертає увагу суду, що у період з січня по серпень 2026 року відповідач не заперечував прийняття ним робіт, які вказані в вище зазначених Актах саме на умовах Договору №06/03-01 від 03.01.2025 року і лише після звернення позивача до суду із позовом у справі № 924/764/26, в т.ч із заявою про збільшення позовних вимог за рахунок нарахування пені, 3% річних і інфляційних втрат, заявив про відсутність встановлених між Сторонами строків оплати за виконані роботи, оскільки строк Договору № 06/03 01 від 03.01.2025 року закінчився 31.12.2025 року. Позов просить задовольнити.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

03.01.2026 між ТОВ "ІДК-ТЕХНО" (Підрядник) та ТОВ "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" (Замовник) укладено договір №06/03-01 за умовами якого Підрядник зобов`язується за завданнями Замовника виконати з використанням матеріалів Підрядника роботи, послуги: обробка металів та нанесення покриття на метали, виготовлення металоконструкцій, а Замовник зобов`язується прийняти і оплати виконану роботу, якщо вона відповідає його вимогам.

Вартість виготовленої продукції або наданих послуг визначається Підрядником по кожному замовленню Замовника і зазначається у рахунках Підрядника. Загальна сума цього договору дорівнює загальній вартості виконаної роботи, яка зазначена в актах, оформлених щодо кожного об`єму робіт (п.2).

Відповідно до п.3 строк виконання робіт щодо кожної партії виробів визначається за усною домовленістю між сторонами в залежності від завантаженості виробничих потужностей Підрядника.

Максимальний строк виконання роботи щодо окремої партії товару не може перевищувати 30 робочих днів з дати замовлення. Вказаний строк може бути змінено за домовленістю між сторонами.

Якість робіт перевіряється представником Замовника при видачі товару, щодо якого надавались передбачені договором послуги, на території Підрядника i в присутності його представника. При встановленні факту відповідності наданої послуги вимогам Замовника сторонами складається акт приймання-передачі виконаних робіт.

При виявленні недоліків в роботі, Замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їx за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу.

Згідно п.4 під час виконання робіт Підрядник несе відповідальність за металеві або алюмінієві деталі, надані Замовником. Підрядник зобов`язаний належно зберігати, не допускати втрати чи іншого шкідливого впливу на надані деталі. Покриття, що наноситься на металевий або алюмінієвий профіль, мас відповідати кольорам RAL за міжнародною шкалою згідно кожного конкретного замовлення.

Відповідно до п.5 Замовник здійснює оплату за виконані роботи Виконавцем за ціною, погодженою з Виконавцем.

Оплата за виконану роботу здійснюється Замовником у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця.

Остаточні розрахунки здійснюються протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту фактичного отримання пофарбованих виробів або підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктами 6.3, 6.4 договору передбачено, що у випадку прострочення Замовником строків оплати, він сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний робочий день затримки.

За порушення строків виконання робіт за даним Договором з Підрядника стягується пеня на користь Замовника у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, від вартості робіт за кожен день затримки виконання робіт .

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2025 або до повного виконання сторонами Договору, взятих на себе зобов`язань.

Документи (Договір та додатки до нього, документи, що стосуються виконання цього Договору, тощо), передані факсимільним та/або електронним зв`язком (документ(-и) скріплений (-і) печаткою відповідної Сторони та підписаний уповноваженим (- йми ) представником ( -ами) Сторони (-ін) і переданий (-і) у вигляді "скан-копій" електронною поштою , мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами.

Сторони домовилися, що з дати підписання цієї Угоди увесь документообіг між ними може здійснюватися в двох рівнозначних формах:

- простій паперовій формі з проставлянням власноручного підпису Сторін та печатки (за наявності) та/або

- в електронній формі,

у зв`язку з чим всі документи, що прямо чи опосередковано стосуються договірних відносин між сторонами - договори, додаткові угоди, зміни, доповнення, специфікації та додатки до договорів чи документи, що стосуються виконання договірних відносин, здійснюються в паперовій формі, первинні документи (рахунки, накладні, акти приймання-передачі товарів або послуг (робіт), тощо) можуть бути укладеними сторонами як в паперовій формі, так і в електронному вигляді відповідно до вимог чинного українського законодавства з використанням кваліфікованого електронного підпису. Накладення кваліфікованої електронної печатки не є обов`язковим реквізитом документу, але не забороняється її використання у випадку її наявності у відповідної Сторони.

Поставка виготовленої продукції Підрядником здійснюється на умовах франко-склад, право власності переходить до Замовника на складі Підрядника, організацію і витрати по транспортуванню продукції зі складу Підрядника приймає на себе Замовник.

Договір підписано представниками сторін та скріплено електронними печатками.

Позивачем згідно актів надання виробничих послуг №5 від 09.01.2026, №6 від 09.01.2026, №12 від 06.01.2026, №23 від 22.01.2026, №24 від 22.01.2026, №26 від 16.02.2026 виконані на замовлення відповідача роботи з піскоструменевої обробки, фарбування сталевих конструкцій (шагрень/муар) та фарбування мілких деталей на загальну суму 151 474грн.

На оплату зазначених робіт позивачем виставлено відповідачу рахунки №288 від 09.01.2026, №289 від 09.01.2026, №290 від 16.01.2026, №291 від 22.01.2026, №292 від 22.01.2026, №293 від 16.02.2026, які ним не оплачені.

Станом на 09.07.2026 заборгованість відповідача з оплати за виконані роботи становить 151 474грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю позивачем нараховані та заявлені до стягнення 6787,49грн. інфляційні втрати, 2201,39грн. 3% річних, 22040,86грн. пені.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Внаслідок укладення Договору №06/03-01 від 03.01.2025 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №06/03-01 від 03.01.2025 позивач виконав роботи з піскоструменевої обробки, фарбування сталевих конструкцій (шагрень/муар) та фарбування мілких деталей, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи на загальну суму 151 474грн., що підтверджується актами надання виробничих послуг №5 від 09.01.2026, №6 від 09.01.2026, №12 від 06.01.2026, №23 від 22.01.2026, №24 від 22.01.2026, №26 від 16.02.2026, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін й скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Зокрема акти містять посилання на договір №06/03-01 від 03.01.2025.

Зазначене свідчить, що після закінчення строку дії договору (31.12.2025) між сторонами продовжували існувати правовідносини щодо виконання робіт позивачем та обов`язку відповідача з оплати виконаних робіт. Крім того, підписавши акти без зауважень та заперечень відповідач прийняв виконані позивачем роботи саме на виконання умов договору №06/03-01 від 03.01.2025.

Посилання відповідача на закінчення строку дії договору №06/03-01 від 03.01.2025 після фактичного прийняття робіт на умовах цього ж договору свідчить про недобросовісність відповідача, прояв ним суперечливої поведінки з метою ухилення від виконання обов`язку з оплати належно прийнятих ним робіт.

Так, Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 квітня 2023 року у справі № 910/5172/19 дійшов висновку, що недобросовісною є поведінка особи, яка, будучи безпосереднім учасником правовідносин, схвалюючи укладення, виконання та продовження дії правочинів, а також користуючись їх правовими наслідками, у подальшому заперечує їх дійсність виключно з метою уникнення виконання власних зобов`язань або завдання шкоди іншій стороні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що акти виробничих послуг і рахунки про оплату свідчать про те, що сторони своїми конклюдентними діями погодили, що після 31.12.2025 року правовідносини між ними щодо виконання робіт з обробки матеріалів, нанесення покриття на метали та виготовлення металоконструкцій, що вказані в актах від 09.01.2026, 16.01.2026, 22.01.2026, 16.02.2026 ґрунтуються на умовах договору №06/03-01 від 03.01.2025 року, в т.ч. і в частині визначення строків оплати за прийняті замовником роботи та відповідальності відповідача за несвоєчасну оплату за виконану роботу у вигляді нарахування пені.

Відповідно до п.5.3 договору остаточні розрахунки за виконану роботу здійснюються протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту фактичного отримання пофарбованих виробів або підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на 09.07.2026 заборгованість відповідача з оплати виконаних робіт становить 151 474грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ТОВ "ІДК ТЕХНО" в розмірі 151 474грн.

Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату виконаних й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення 151 474грн. суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 17.01.2026 по 03.08.2026 у розмірі 2201,39грн. та інфляційні у розмірі 6787,49грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його правильним та правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 30.01.2026 по 03.08.2026 вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 17.01.2026 по 03.08.2026 у розмірі 22 040,86грн..

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку прострочення Замовником строків оплати, він сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний робочий день затримки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 17.01.2026 по 03.08.2026 у розмірі 22 040,86грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному розмірі.

Позивач просить зазначити у резолютивній частині рішення суду у справі за цим позовом про нарахування органом (особою), що здійснюватиме його примусове виконання, пені та 3% річних, починаючи з 04.08.2026 і до моменту повного виконання цього рішення із застосуванням формул наведених у прохальній частині заяви про зміну предмету позову.

Згідно частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Так, частині десятій статті 238 ГПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону "Про виконавче провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду.

Зокрема, визначено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що вони закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

Тобто можливість нарахування відсотків та/або пені до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються положеннями частини десятої статті 238 ГПК України.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача сум пені та 3% річних, суд висновує та ухвалює органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання цього рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати, відповідно:

- 3 % річних на суму основного боргу 151 474,00 грн., починаючи з 04.08.2026 року і до моменту повної оплати основного боргу, але не більше ніж за 3 (три) роки за такою формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році;

- інфляційні втрати (збитки) за період починаючи з 04.08.2026 року і до моменту сплати основного зобов`язання 151 474,00 грн., але не більше ніж за 3 (три) роки, починаючи з 04.08.2026 року за такою формулою: СОБ*(ІФ)/100)-СОБ, де СОБ - Сума основного боргу ІФ (індекс інфляції).

У разі часткової сплати ТОВ "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" (м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, 6, код ЄДРПОУ 39933658) основного зобов`язання на суму 151 474,00 грн., 3% річних, інфляційні втрати (збитки) нараховувати на залишок основного зобов`язання за визначеними вище формулами.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Відповідачем в свою чергу заявлено про стягнення з ТОВ "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2026 між ТОВ "ІДК ТЕХНО" (Клієнт) та Орел Людмилою Василівною (Адвокат) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за умовами якого Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правничої (правової) допомоги: підготовка, підписання і подання за допомогою ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Хмельницької області позову про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" згідно договору №06/03-01 від 03.01.2025 року; надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, пов`язаних з вирішенням спору і розгляду справи за позовом про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" згідно договору №06/03-01 від 03.01.2025 року; представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Хмельницької області при розгляді справи за позовом ТОВ "ІДК ТЕХНО" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" про стягнення заборгованості згідно договору №06/03-01 від 03.01.2025 року; надання іншої правової допомоги за дорученням Клієнта, пов`язаної з вирішенням спору у суді першої інстанції.

Сторони узгодили, що за надання правової (правничої) допомоги відповідно до даного Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі, що визначено у Додатку №1 до даного Договору ( Акті погодження вартості послуг Адвоката), який є додатком №1 і є невід`ємною частиною цього Договору.

До гонорару включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Такі витрати включають: видатки на міжміський зв`язок; поштові витрати; інші витрати, пов`язані з наданням послуг.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який є Додатком №2 до цього Договору і є невід`ємною частиною цього Договору.

Клієнт сплачує гонорар, що визначений у Акті погодження вартості послуг Адвоката, який є додатком №1 до цього Договору у день отримання рахунку про оплату послуг Адвоката, якщо інший строк оплати не визначено Сторонами у Додатку №1 або у Додатковій угоді до цього Договору (п.4.3-4.6).

У акті погодження вартості послуг адвоката (Додаток №! до договору) Сторони погодили, що за підготовку позовної заяви, що визначена п.2.2 Договору про надання правничої (правової) допомоги №07/07 від 07.07.2026 року, Клієнт сплачує фіксований розмір гонорару - 15 000 (п`ятнадцять тисяч ) грн., 00 грн.; за підготовку відповіді на відзив у справі за позовом, що визначений у п.2.2 цього Договору та/або клопотань, заяв ( у разі необхідності), Клієнт сплачує 1500,00 грн. за 1 (одну) роботу Адвоката по підготовці вказаних процесуальних документів.

Участь у судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області, у тому числі в режимі відеоконференції становить 3 000,00 грн. за одне засідання суду та не залежить від тривалості такого засідання. Зазначена вартість послуг включає час перебування адвоката у дорозі до суду, підготовку до засідань, очікування засідання, транспортні витрати, пов`язані з прибуттям до суду, тощо.

У випадку прибуття до суду адвокатом для прийняття участі у черговому судовому засіданні для представництва Клієнта у справі, яке не відбулося з незалежних від Адвоката причин (тимчасова непрацездатність судді, перебування судді у нарадчій кімнаті у іншій справі, неявка інших учасників справи, повітряні тривоги, відсутність електропостачання тощо), Клієнт оплачує вартість послуг щодо представництва Клієнта у судовому засіданні, визначену цим Додатком №1 до Договору №07/07 від 07.07.2026 року у розмірі 1500,00 грн.

Сторони домовилися, що вартість наданих Адвокатом послуг щодо представництва Клієнта у судових засіданнях у суді першої інстанції щодо розгляду спору, вказаного у п. 2.2 Договору 07/07 про надання правничої (правової) допомоги від 07.07.2026 року, визначається шляхом множення кількості судових засідань, у яких брав участь Адвокат на ціну таких послуг за одне засідання.

Розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги, що визначена у п.2 цього Додатку №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 07/07 від 07.07.2026 року сплачується Клієнтом протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання рахунку про оплату.

Розмір гонорару, що визначений у цьому Додатку №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 07/07 від 07.07.2026 року може бути переглянутий у випадку зміни обсягу наданої правничої допомоги чи надання правничої допомоги, яка не передбачена Договором.

10.07.2026 сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та надання послуг яким підтверджено факт належного та в повному обсязі надання послуг Адвокатом відповідно до положень Договору про надання правничої (правової) допомоги № 07/07 від 07.07.2026 року.

Згідно додаткової угоди №1 від 03.08.2026 до договору №07/07 від 07.07.2026 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання підготувати, підписати і подати до Господарського суду Хмельницької області через ЕСІТС "Електронний суд" заяву про зміну (збільшення) позовних вимог за рахунок здійснення нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат (збитків) у справі №924/764/26.

Сторони узгодили, що за надання правової (правничої) допомоги відповідно до цієї Додаткової угоди, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованому розмірі 5 000,00 грн.

До гонорару включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Такі витрати включають: видатки на зв`язок; поштові витрати; копіювання; інші витрати, пов`язані з наданням послуг.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг і є невід`ємною частиною цього Договору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано платіжні інструкції №906 від 10.07.2026 на суму 15000грн., №963 від 04.08.2026 на суму 5000грн.

Відповідач у відзиві вказує на відсутність правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на необґрунтованість позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, Суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із позивача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.

Так, Суд зазначає, що підготовка позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів, оскільки вимоги ґрунтуються на одному договорі й актах виконаних робіт й не потребувала значного обсягу часу для його підготовки.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про те, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000грн., які відповідають фактичним витратам на правову допомогу, які позивач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; витратам, які фактично поніс позивач, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" (м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, 6, код ЄДРПОУ 39933658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДК ТЕХНО" (м. Хмельницький, Проспект Миру, 59, код ЄДРПОУ 45485102) 151474грн. боргу, 6787,49грн. інфляційних нарахувань, 2201,39грн. 3% річних, 22040,86грн. пені, 2662,40грн. витрат зі сплати судового збору. 15000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України нараховувати, відповідно:

- 3 % річних на суму основного боргу 151 474,00 грн., починаючи з 04.08.2026 року і до моменту повної оплати основного боргу, але не більше ніж за 3 (три) роки за такою формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році;

- інфляційні втрати (збитки) за період починаючи з 04.08.2026 року і до моменту сплати основного зобов`язання 151 474,00 грн., але не більше ніж за 3 (три) роки, починаючи з 04.08.2026 року за такою формулою: СОБ*(ІФ)/100)-СОБ, де СОБ - Сума основного боргу ІФ (індекс інфляції).

У разі часткової сплати ТОВ "ТЕХНО-СМАРТ ЛТД" (м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, 6, код ЄДРПОУ 39933658) основного зобов`язання на суму 151 474,00 грн., 3% річних, інфляційні втрати (збитки) нараховувати на залишок основного зобов`язання за визначеними вище формулами.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.09.2026

Суддя М.Є. Муха