Ухвала суду № 139979268, 23.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

23 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1893/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України (вх.№ 21683/26 від 03.09.2026) по справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11) про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Денисюка Д.Г. (довіреність № 1-4794 від 20.07.2026),

відповідача - Свинаренка М.С. (в порядку самопредставництва)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій просить суд:

1. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 1 450 722 181,92 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 квітень 2017 та березень червень 2018.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від простроченої компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 квітень 2017 та березень червень 2018 три проценти річних від простроченої суми у розмірі 60 227 573,14 грн та інфляційні втрати в сумі 217 902 656,46 гривень.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 3 817 406,01 грн компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень березень 2016.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від простроченої компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень березень 2016 три проценти річних від простроченої суми у розмірі 158 481,83 грн та інфляційні втрати в сумі 573 385,39 гривень.

5. Витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.08.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, IBAN: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», код банку 320478) 1 450 722 181,92 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 квітень 2017 та березень червень 2018.

Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, IBAN: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», код банку 320478) від простроченої компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень 2016 квітень 2017 та березень червень 2018 3% річних від простроченої суми у розмірі 60 227 573,14 грн та інфляційні втрати в сумі 217 902 656,46 гривень.

Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, IBAN: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», код банку 320478) 3 817 406,01 грн компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень березень 2016.

Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, IBAN: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», код банку 320478) від простроченої компенсації вартості наданих послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за січень березень 2016 три проценти річних від простроченої суми у розмірі 158 481,83 грн та інфляційні втрати в сумі 573 385,39 гривень.

Стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, IBAN: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», код банку 320478) судовий збір у розмірі 931 840,00 грн.

03.09.2026 від Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» через систему "Електронний суд" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України (вх.№ 21683/26), в якій відповідач просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.08.2026 у справі № 922/1893/26 на один рік до 25.08.2027.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2026 заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України (вх.№ 21683/26 від 03.09.2026) прийнято до розгляду. Розгляд заяви Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України (вх.№ 21683/26 від 03.09.2026) призначено на "23" вересня 2026 р. об 11:30.

21.09.2026 від представника Акціонерного товариства «Укртрансгаз» через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення (вх.№ 23178/26), в якому позивач просить відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

По-перше, КП «Харківські теплові мережі» не виконувало умови раніше наданих судом відстрочень виконання судових рішень, зокрема за рішенням суду в справі № 922/3903/23 про стягнення грошових коштів на користь Товариства, отже, надання КП «Харківські теплові мережі» додаткового строку для забезпечення виконання судового рішення (відкладення строку такого виконання) не забезпечує його виконання та не свідчить про появу у боржника реальної можливості виконати відповідне рішення після спливу наданого судом відстрочення.

По-друге, заявником не доведено наявності обставин, які б свідчили про майбутнє покращення його фінансового (майнового) стану та, як наслідок, реальну можливість виконання рішення у справі № 922/1893/26 після спливу запропонованого строку відстрочення. Позивач зауважує, що боржником не надано будь-яких обґрунтованих розрахунків, фінансових прогнозів, документів щодо очікуваних надходжень або інших доказів, які б дозволяли дійти висновку про реальне покращення його фінансового стану саме протягом строку, на який він просить відстрочити виконання рішення. Більше того, наведена боржником обставина щодо можливого отримання субвенції не свідчить про те, що після спливу одного року з моменту надання відстрочення рішення буде виконано. Навіть за умови отримання відповідних бюджетних коштів боржником не обґрунтовано й не доведено, яка їх частина буде спрямована саме на виконання рішення у справі № 922/1893/26 та чи взагалі буде направлена, з огляду на значний обсяг наявної у нього заборгованості та значну кількість виконавчих проваджень.

По-третє, боржником не доведено, що виконання рішення суду саме у справі № 922/1893/26, в тому числі шляхом вжиття заходів примусового виконання, матиме наслідком зупинення господарської діяльності останнього. На примусовому виконані у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 43006976 до складу якого, зокрема, входять виконавчі провадження про стягнення коштів на користь АТ «Укртрансгаз» № 14115888 від 05.08.2009, № 54443012 від 08.08.2017, № 54961815 від 24.10.2017, № 57927217 від 18.12.2018, № 56134407 від 10.04.2018, № 59723476 від 08.08.2019, № 58787081 від 09.04.2019, № 60950807 від 10.01.2020, № 79512887 від 05.11.2025, № 80758176, № 80758240, № 80758131, № 80758064 від 15.04.2026, за якими не зупинялось вчинення виконавчих дій, а заборгованість не погашено. Отже, обставини здійснення щодо КП «Харківські теплові мережі» численних виконавчих проваджень не призвели до припинення або зупинення його господарської діяльності

По-четверте, оцінка фінансового стану суб`єкта господарювання не може ґрунтуватися виключно на показниках Балансу, оскільки такий документ відображає стан активів, зобов`язань та власного капіталу на конкретну дату і сам по собі не дає повної характеристики результатів поточної господарської діяльності та руху грошових коштів. При цьому відображена у формі № 1 фінансової звітності Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.2026 інформація щодо понесених збитків жодним чином не підтверджує обставин відсутності коштів.

По-п`яте, посилання КП «Харківські теплові мережі» на наслідки воєнних дій, пошкодження об`єктів критичної інфраструктури, необхідність проведення відновлювальних робіт, складний фінансовий стан та інші обставини, пов`язані з воєнним станом, не можуть змінювати того факту, що зобов`язання, виконання якого є предметом спору у цій справі, виникло задовго до настання відповідних обставин.

По-шосте, АТ «Укртрансгаз» входить до Групи компаній Нафтогаз (власником 100 % пакету акцій якого є АТ «НАК «Нафтогаз України», а 100% акцій останнього належать Державі в особі Кабінету Міністрів України) й є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, підприємством паливно-енергетичного комплексу, що здійснює діяльність із зберігання природного газу у підземних сховищах газу та на яке державою покладено стратегічно важливу функцію забезпечення енергетичної безпеки держави, а тим паче обставина, яка має велике значення в умовах воєнного стану. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83, АТ «Укртрансгаз» входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

У судовому засіданні 23.09.2026 представник позивача заперечував проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Присутній у судовому засіданні 23.09.20266 представник відповідача підтримав заяву про відстрочення виконання рішення суду та просив задовольнити заяву у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.09.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України (вх.№ 21683/26 від 03.09.2026), суд встановив наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами першою та другою статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Аналізуючи норми статті 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом, розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Законодавець пов`язує відстрочення і розстрочення виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними (виключними) обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити/розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Отже, вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як стягувача, так і боржника.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.

Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач зазначає, що КП «Харківські теплові мережі» належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова та відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом, забезпечує задоволення суспільних потреб населення, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності у якісній тепловій енергії при найменших витратах. Предметом статутної діяльності КП "Харківські теплові мережі" та відповідно основними видами господарської діяльності підприємства є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Фінансування господарської діяльності КП Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню, підприємствам, установам і організаціям.

Військова агресія негативно вплинула на фінансовий стан КП «Харківські теплові мережі». За період воєнного стану значно збільшилася заборгованість споживачів за теплову енергію. Так, якщо станом на 01.02.2022 загальна сума заборгованості споживачів за теплову енергію складала 5,3 млрд грн, у тому числі населення 4,5 млрд грн, то станом на 01.08.2026 загальна сума заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію складає 8,8 млрд грн, у тому числі населення - 7,9 млрд грн, бюджетних установ 59,8 млн грн, госпрозрахункових підприємств 683,3 млн грн, заборгованість місцевого та державного бюджету з компенсації пільг 81,1 млн грн. При цьому, питома вага теплової енергії, що споживається населенням, складає 88,5% від загального обсягу поставленої КП «Харківські теплові мережі» теплової енергії споживачам. Прийняті у період воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України деякі нормативні акти негативно вплинули на фінансовий стан підприємства.

Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням від 08.06.2022 № 163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану» зобов`язав комунальні підприємства, які надають житлово-комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України споживачам за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 24 лютого 2022 року до 31 травня 2022 року включно. У зв`язку з цим вартість послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води категорії споживачів «населення» за цей період не нарахована.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-IX (в редакції, чинній до 27.07.2023; надалі - Закон № 2479) протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. З 27.07.2023 дія мораторію згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення. З урахуванням вказаного законодавчого обмеження відповідач вимушений застосовувати тарифи, структура яких не враховує реальний обсяг витрат на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідач повідомляє, що на теперішній час існує величезна заборгованість з різниці в тарифах, що підлягає компенсації з державного бюджету. Так, територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, утвореною Харківською обласною військовою адміністрацією за період з 01.06.2021 по 31.12.2026 для КП «Харківські теплові мережі» узгоджено різницю в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на загальну суму 16,9 млрд грн, яка на сьогоднішній день не відшкодована. Також важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства станом на 30.06.2026, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 30.06.2026 становить 13,9 млрд грн.

Відповідач наголошує на тому, що КП «Харківські теплові мережі» в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності міста Харкова та частини населених пунктів Харківської області, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання теплової енергії та гарячої води об`єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров`я, військові об`єкти, житлові будинки, суб`єктів господарювання. Наказом Міністерства енергетики України від 15.07.2024 № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» (Протокол № 30), КП «Харківські теплові мережі» визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Разом з тим, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам» від 19.07.2022 № 812 (із змінами та доповненнями) починаючи з вересня 2023 року всі кошти, які надійшли до КП «Харківські теплові мережі» від споживачів у вигляді плати за теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, через відкриті у органах Казначейства небюджетні рахунки щоденно перераховуються органами Казначейства о 17-й годині згідно з таким розподілом: 65 відсотків - на небюджетний рахунок ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", відкритий в органі Казначейства; 35 відсотків - на небюджетний рахунок підприємства, відкритий в органах Казначейства для проведення платежів. Тобто тільки 35% коштів, що надійшли від споживачів, підприємство може використовувати на власні потреби: виплату заробітної плати, сплату податків та обов`язкових платежів, ремонтні роботи та роботи з ліквідації наслідків руйнування генеруючого та мережного обладнання, спричинених ракетними обстрілами, здійснювати розрахунки за енергоносії, воду, використані матеріали тощо.

Як повідомляє відповідач, від початку повномасштабної агресії російської федерації, через активні бойові дії та обстріли території міста Харкова, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, було пошкоджено понад 177 об`єктів підприємства, у тому числі об`єкти критичної інфраструктури. За попередніми підрахунками вартість пошкодженого майна сягає 2 млрд гривень. Тому KП «Харківські теплові мережі» у першу чергу необхідно вирішувати питання ліквідації наслідків обстрілів, відновлення об`єктів теплопостачання та надання послуг.

На переконання відповідача, негайне виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1893/26 унеможливить своєчасне відновлення об`єктів критичної інфраструктури внаслідок їх можливого руйнування через обстріли, що ставить під загрозу забезпечення безперебійної роботи підприємства, проведення робіт до підготовки до опалювального сезону 2026/2027 р.р. та своєчасний початок опалювального сезону 2026/2027 р.р. Крім того, негайне виконання рішення у справі № 922/1893/26 може привести до зупинення господарської діяльності підприємства через арешт коштів та припинення надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в такий важкий для країни час.

Відповідач зауважує, що зможе реально виконати судове рішення у справі № 922/1893/26 тільки за рахунок субвенції з державного бюджету на компенсацію різниці в тарифах теплопостачальним підприємствам, яка станом на 01.09.2026 складає 18,7 млрд грн.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 28.05.2024 у справі №906/1035/23).

Як вже зазначалося, підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №926/4693/23.

Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), cуд вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Суд відзначає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Тобто підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Дослідивши наведені боржником аргументи, суд зауважує, що згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р. (заява № 18357/91) та інші).

Суд зауважує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє станом на сьогоднішній день.

Суд також враховує вплив воєнного стану як на діяльність боржника, так і на діяльність стягувача.

Суд зазначає, що ускладнення підприємницької діяльності відповідача у зв`язку з початком бойових дій, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, та він знаходиться з позивачем у рівних економічних умовах і в одній державі не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Відповідач зазначає про пошкодження його майна через активні бойові дії на значну суму, однак на підтвердження цього доказів не надає.

Оцінюючи доводи та надані відповідачем докази, а також приймаючи до уваги особливості та вид діяльності КП "Харківські теплові мережі", яке має стратегічне значення для забезпечення тепловою енергією Харківського регіону та є об`єктом критичної інфраструктури, врахувавши особливе значення підприємства відповідача для життєзабезпечення населення у постраждалих регіонах країни, наявність воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, суд зазначає, що такі обставини в сукупності дійсно є особливими, надзвичайними.

Разом з цим, суд враховує, що у даному випадку зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили, не буде відповідати положенням Конституції України в частині обов`язковості виконання судового рішення.

Наведені боржником обставини щодо важкого фінансового стану підприємства, зокрема копія балансу (звіту про фінансовий стан) підприємства станом на 30.06.2026, не свідчить про неможливість виконання судового рішення в цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, тобто не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Фінансова звітність підприємства є тільки одним з елементів, які свідчать про складний фінансовий стан підприємства, який в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності.

Негативні наслідки, що викликані введенням військового стану, неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання, незадовільним станом планування власної економічної діяльності тощо, не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).

Суд також приймає до уваги, що відповідачем не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного фінансового становища КП "Харківські теплові мережі" у вказаний у заяві про відстрочення виконання рішення термін, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення через один рік, як те просить відповідач.

Щодо можливого надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, суд зазначає, що таке посилання відповідача ґрунтується виключно на його припущеннях щодо можливого надходження коштів, адже до суду не було надано жодних документів з чіткими датами та сумами надходження коштів.

Відповідачем не доведено реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання відстрочки, оскільки можливе надходження коштів з державного бюджету, як компенсації за різницю в тарифі, є невизначеною обставиною та не може бути визнана такою, що неодмінно відбудеться, адже у суду відсутня можливість визначити, коли саме означена подія відбудеться.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на ймовірне надходження коштів з бюджету як на підставу для надання відстрочки до будь-якої певної дати в межах річного строку з дати ухвалення рішення, оскільки зазначені обставини не підтверджені жодними доказами.

Суд також враховує, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла до настання обставин, на які він посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, однак доказів хоча б часткового погашення боргу в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Крім того, відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження вчинення дій для отримання гарантованих державою коштів або коштів з місцевого бюджету для забезпечення виконання статутних завдань, так і для розрахунку з кредиторами, що може передбачувано забезпечити надходження додаткових коштів підприємству відповідача та у подальшому (після виділення субвенцій з державного та/або місцевого бюджету) дозволить виконати рішення суду.

Суд враховує, що відстрочка виконання судового рішення у даній справі негативно вплине на фінансову стабільність позивача, який є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, підприємством паливно-енергетичного комплексу, що здійснює діяльність із зберігання природного газу у підземних сховищах газу та на яке державою покладено стратегічно важливу функцію забезпечення енергетичної безпеки держави, та входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Як вже зазначалося, з наданих відповідачем доказів не вбачається реальної загрози настання його неплатоспроможності в разі негайного виконання рішення суду у даній справі.

При цьому, відповідачем не доведено повної відсутності коштів на всіх його рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення боргу, тощо.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У цьому випадку законодавець наділив суд "дискреційними повноваженнями" щодо можливості застосування чи не застосування приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням конкретних обставин.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд повно та всебічно досліджуючи обставини має перевірити наявність виключних підстав для надання відстрочення виконання рішення з урахуванням балансу інтересів сторін.

Вирішення цього питання у межах дискреційних повноважень суду здійснюється ним з урахуванням встановленого процесуальним законом обов`язку суду встановлювати та досліджувати відповідні обставини на підставі тих доказів, що подані сторонами, та оцінювати їх за визначеними ГПК України правилами, зокрема, щодо порядку розподілу тягаря доведення відповідних обставин, порядку подання сторонами доказів в судах, тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, враховуючи заперечення позивача проти відстрочення виконання рішення суду, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, а також оскільки відповідачем не надано доказів можливості погашення заборгованості через один рік, зважаючи на обставини довготривалого невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем та з урахуванням принципів розумності і справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відстрочення виконання рішення суду в порядку ст. 331 ГПК України (вх.№ 21683/26 від 03.09.2026) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвалу складено та підписано 23.09.2026.

СуддяО.О. Присяжнюк