Рішення № 139979206, 15.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2525/26

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29-А, кімната 901, ідентифікаційний код 326747290) до Державного некомерційного товариства "Комбінат "Світанок" Державного агентства з управління резервами України (61140, м. Харків, вул. Польова, буд. 87, ідентифікаційний код 14373213) про стягнення 2 385 204,08 грн за участю представників сторін:

позивача - адвоката Маслової О.Г.

відповідача - Гаврікова М.Г. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державної організації "Комбінат "Світанок" Державного агентства з управління резервами України (відповідач) про стягнення безпідставно утриманих коштів у сумі 2 385 204,08 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача судовий збір у сумі 28 622,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за рахунок позивача без достатньої правової підстави використав належне позивачу дизельне пальне та оливу моторну на суму 2 385 204,08 грн, чим заподіяв позивачу шкоду на зазначену суму, яку позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою суду від 17.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2525/26. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10 серпня 2026 року о 09:30. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Запропоновано сторонам провести перемови на предмет проведення процедури мирного врегулювання спору або укладення мирової угоди та письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

31.07.2026 через систему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№18784), в якому він просить в позові відмовити повністю, наполягаючи на тому, зокрема, що внаслідок ракетного обстрілу 26 січня 2026 року було зруйновано Золочівську РЕС, від якої йшло живлення більшої частини Золочівського району, в тому числі територія відповідача і промислового холодильника відповідача, про що одразу було повідомлено керівництво позивача відповідно до вимог п.4.3 Договору. Згідно з п.4.6. Договору відповідач не відмовився від виконання своїх обов`язків по зберіганню ТМЦ Позивача (Замовника), оскільки зовнішня температура наприкінці січня 2026 року сягала - 14 °С та дозволяла не приймати радикальних заходів, а саме припинення дії Договору. Відповідач намагався використати можливості свого штатного дизель-генератора, проте його потужності не вистачило. Позивач надав свій дизель-генератор, але і його було замало. Згодом керівництвом відповідача було прийнято рішення про відновлення за власний кошт застарілого дизель-генератора КАС-500 потужністю 630 кВт (1970 року випуску). Після ремонту та відновлення дизель-генератора КАС-500, за пропозицією позивача, дійшли усної домовленості про надання позивачем дизельного палива та моторного мастила. Це підтверджується листом позивача № 26-0704 від 7 квітня 2026 року. Ніяких перемовин щодо відшкодування або компенсації витрат на придбання дизельного палива та моторного мастила не було. Позивачем відповідно до накладних здійснювалася передача відповідачу дизельного палива та моторного мастила. Оскільки у відповідача відсутні технічні та правові (статутні) умови зберігання палива та масла дизель-генератор КАС-500 заправлявся кожен раз в присутності представників позивача, майже «з колес», напряму, у робочі ємності дизель-генератора КАС-500. Відповідачем складалися: «Відомість обліку роботи генератора КАС-500», яка охоплювала період з першої поставки дизельного палива та дизельного масла 10.03.2026 по останню 27.05.2026 та щомісячні, березень-квітень-травень, та Акти «Використання дизельного пального та дизельного масла, наданого ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» для підтримання аварійного живлення електроенергією промислового холодильника ДО Комбінат Світанок" за допомогою дизель-генератора. Запропоновану та підписану відповідачем Додаткову угоду використання дизельного палива та моторного мастила було проігноровано. Розуміючи свій фінансовий стан та платіжну здатність, відповідач ні в якому разі не міг замовляти дизельне пальне та моторне мастило, тим більше, що власні резервні запаси для аварійних та екстрених ситуацій дизельного пального (2900 літрів) та моторного мастила (60 літрів), які були в наявності у відповідача, були використані повністю одразу ж з початку аварійної ситуації, тобто з 26 січня 2026 року по 8 березня 2026 року. Дизельне пальне та моторне мастило надавалося позивачем виключно добровільно. Таким чином, стаття 1212 Цивільного кодексу не може бути застосована, оскільки: майно, в даному випадку дизельне паливо та моторне мастило передавалося позивачем відповідачу добровільно, за попередньою домовленістю, з метою використання для збереження ТМЦ позивача, зберігання дизельного палива та моторного мастила в умовах відповідача не можливо, як вже було сказано раніше. Тим більше, що жодного доказу набуття або збереження майна у позові не надано.

05.08.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив, яку зареєстровано 06.08.2026 за вх. № 19210, в якій зазначено зокрема про те, що при виникненні критичної ситуації з дотримання відповідачем правил низькотемпературного зберігання замороженої продукції позивача, і для належного виконання відповідачем його обов`язків по зберіганню ТМЦ і була досягнута усна домовленість про те, що позивач передає відповідачу дизельне пальне і моторне мастило для забезпечення роботи холодильних камер відповідача, а відповідач пообіцяв, що зробить перерахунок кошторису його послуг по укладеному між сторонами договору або у випадку отримання/придбання ним пального для подальшого здійснення ним господарської операції, сплатить позивачу вартість отриманого дизельного пального і мастила. І підтвердженням існуванню саме такої домовленості щодо надання позивачем дизельного пального і моторного мастила в обмін на здійснення відповідачем перерахунку кошторису послуг, які він надає по зберіганню ТМЦ, є зміст листів позивача на адресу відповідача. В листі №26-0704 від 07.04.2026 і в листі №20-2004 від 20.04.2026 позивач наголошує про необхідність перерахунку послуг відповідача і про те, що ці вимоги не виконуються відповідачем. Відповідач же в своєму відзиві наводить лише вирвану з контексту листа фразу про те, що позивач надав для забезпечення праці аварійного дизельного генератора пальне та мастило. В той же час в жодному з наданих відповідачем листів позивач не зазначає, що це дизельне пальне і моторне мастило надані відповідачу безоплатно, безповоротно. Позивач ще у січні 2026 оплатив послуги відповідача по зберіганню замороженої продукції на декілька місяців наперед і тому саме відповідач повинен був забезпечити роботу морозильних камер, в тому числі і шляхом залучення альтернативних джерел електроенергії. Тому, викладена у відзиві на позов позиція відповідача про те, що «дизельне пальне та моторне мастило передавалося позивачем відповідачу добровільно, за попередньою домовленістю, з метою використання для збереження ТМЦ Позивача» не відповідає дійсності. Також у своєму відзиві на позовну заяву відповідач, як на підставу неможливості застосування ст.1212 ЦК України, посилається на позицію Верховного Суду по справі №6-122цс14, а саме постанову від 24.09.2014р., де зазначено, що «у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.» Проте, ця правова позиція в даному випадку ніяким чином не може бути застосована до вирішення існуючого спору між сторонами, так як ніякого договору щодо зберігання, або використання, або здійснення яких-небудь інших дій відповідачем щодо отриманого від позивача дизельного пального та моторного мастила, сторонами укладено не було. Відповідач сам в своєму відзиві посилається на те, що договір про надання платних послуг по зберіганню дизельного пального та моторного масла ТОВ «Рибоконсервний завод «Екватор» на території та засобами ДО "Комбінат «"Світанок" ДАУР не складався та не існує. Факт отримання від позивача зазначених вище дизельного пального та моторного масла на вказану в позові суму відповідач не оспорює. Проте відповідачем не надано будь-яких доказів на укладення з позивачем договору про надання останнім дизельного пального та моторного мастила для виконання відповідачем його обов`язків по Договору №4-1/26-3 про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей. Тому, позивач наполягає на безпідставності збереження відповідачем коштів в сумі 2 385 204,08 грн - вартості використаного ним дизельного пального та моторного мастила, що були отримані відповідачем від позивача.

10.08.2026 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харкова повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).

Ухвалою суду від 10.08.2026 призначено підготовче засідання на "07" вересня 2026 р. о 10:00 год.

В судовому засіданні 07.09.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 14 вересня 2026 року о(б) 12:00 год.

09.09.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав клопотання, яке зареєстровано 10.09.2026 за вх. №22261, в якому він просив суд на підставі ст. 52 ГПК України залучити до участі у справі в якості правонаступника відповідача (Державної організації "Комбінат "Світанок" Державного агентства з управління резервами України) Державне некомерційне товариство (ДНТ) "Комбінат "Світанок" Державного агентства з управління резервами України (ДАРУ).

09.09.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав клопотання, яке зареєстровано 10.09.2026 за вх.№22262, про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою суду від 14.09.2026 залучено до участі у справі №922/2525/26 в якості правонаступника відповідача Державне некомерційне товариство "Комбінат "Світанок" Державного агентства з управління резервами України (61140, м. Харків, вул. Польова, буд. 87, ідентифікаційний код 14373213).

В судовому засіданні 14.09.2026 постановлено ухвали, які занесено до протоколу судового засідання, про долучення до матеріалів справи доказів та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.09.2026 о 15:00.

Присутній в судовому засіданні 15.09.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Присутній в судовому засіданні 15.09.2026 представник відповідача просив в позові відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2026 року між Державною організацією "Комбінат "Світанок" (Виконавець), правонаступником якого є Державне некомерційне товариство "Комбінат "Світанок" Державного агентства з управління резервами України, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (Замовник) укладено Договір №4-1/26-3 про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору за цим Договором Виконавець зобов`язується надати платні послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей Замовника рибних виробів відповідно до умов Договору, а Замовник зобов`язується попередньо і щомісячно сплачувати Виконавцю оговорену Сторонами вартість таких платних послуг.

Згідно з п. 1.2. Договору Виконавець зобов`язується забезпечити послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей Замовника в спеціалізованих для цього приміщеннях, площах які охороняються силами відомчої воєнізованої охорони (ВВО) за адресою, вказаною у цьому пункті договору в с.м.т. Золочів, Харківська область.

Згідно з п. 2.1. Договору Сторони домовились про те, що договірна ціна щомісячної передоплати Замовником вартості послуг буде регулюватися Додатками до цього Договору.

За умовами п. 2.2. Договору належним чином оформлені та підписані Сторонами в двох екземплярах Додатки є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору додаткові послуги такі, як маневрові послуги, перевезення та проведення вантажних робіт та інші послуги проводяться за письмовою заявою «Замовника» в разі потреби проведення цих послуг. Оплата вказаних послуг проводиться згідно додатку 3 до договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту надання таких послуг. У передоплату платежів даних видів послуг не уключається і здійснюється по факту.

Згідно з п. 3.1. Договору Сторони дійшли згоди про те, що вважати належним виконанням умов цього Договору з боку Замовника, своєчасне перерахування до 15 числа кожного місяця платежів визначених в Додатках на розрахунковий рахунок Виконавця зазначений в Договорі, а також обов`язкове належне і своєчасне виконання всіх умов цього Договору.

Замовник проводить таку передоплату на підставі одержаного та належно оформленого платіжного документу за яким повинен звернутися до бухгалтерії Виконавця.

Згідно з п. 3.2. Договору у випадку несвоєчасного перерахування передоплати платежів згідно п.3.1 та в продовж дії цього Договору Замовник оплачує Виконавцю пеню та штраф згідно вимог чинного законодавства України виходячи із суми заборгованості за кожний день, такої затримки перерахування.

Відповідно до п. 3.3. Договору за Виконавцем залишається право на підвищення вартості послуг та інших витрат, які Сторони не могли передбачити, а саме при зростанні індексу цін або прийнятті компетентними на те органами нормативно-розпорядчого акту та в інших випадках про що Виконавець, має право впродовж 5 днів з моменту такої події офіційно запропонувати Замовнику переглянути договірну ціну платних послуг, які він одержує згідно з цим Договором.

Згідно з п. 3.4. Договору сторони мають право за спільною згодою переглянути вартість платних послуг, про що складуть новий Додаток, який вступає в дію після його підписання Сторонами і в термін указаний в Додатку.

Згідно з п. 3.5. Договору оговорена Сторонами вартість щомісячної передоплати Виконавця за надання платних послуг не може бути зменшена в односторонньому порядку Замовником.

Пунктом 4.2 Договору "Виконавець" згiдно цього Договору зобов`язується вживати усіх заходів для забезпечення надання послуг зі зберігання у спеціалізованих приміщеннях, у яких знаходяться товарно-матеріальні цінності Замовника.

Відповідно до пункту 4.3 Договору Виконавець зобов`язаний терміново інформувати Замовника у разі виникнення обставин, які спричинили або можуть спричинити пошкодження чи псування товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 4.7 Договору передбачено обов`язок Виконавця негайно повідомити Замовника про виявлену необхідність зміни умов надання послуг зі зберігання та отримати його відповідь, а у разі виникнення небезпеки втрати, нестачі або пошкодження товарно-матеріальних цінностей право змінити спосіб, місце та інші умови їх зберігання, не чекаючи відповіді Замовника.

Згідно з п. 5.3 Договору Замовник згідно цього Договору бере на себе такі обов`язки: не завозити і не зберігати матеріальні цінності, які згідно законодавства визначаються контрабандними, небезпечними, отруйними ядохімікатами, вибухонебезпечними та простроченим терміном використання, що легко займаються, мають різкі і стійкі запахи та інше.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що під час виконання цього Договору до Виконавця право користування матеріальними цінностями Замовника не переходить.

Згідно з умовами п. 9.1. Договір діє до 31.12.2026.

Як вказано позивачем, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в лютому 2026 року трапилось влучання ворожого боєприпасу в електропідстанцію, що забезпечує подання електроенергії до складів відповідача, внаслідок чого зберігання продукції позивача здійснювалось відповідачем з порушенням правил низькотемпературного зберігання замороженої продукції в низькотемпературних холодильних камерах №2/1 та №2/2, що могло привести до зіпсування продукції та зменшенню строків її придатності для споживання. Не дивлячись на те, що відповідач згідно до умов укладеного Договору повинен був організувати належне виконання взятих на себе зобов`язань по зберіганню продукції позивача позивач з розумінням поставився до проблем відповідача з забезпеченням енергоживлення його потужностей та згідно досягнутої з керівництвом відповідача усної домовленості для забезпечення аварійної подачі електроенергії від автономного дизельного генератора позивачем було надано відповідачу дизельне пальне та оливу моторна.

Так, за період з 09.03.2026 по 26.05.2026 позивачем було передано відповідачу для забезпечення виконання ним його зобов`язань по Договору дизельного пального марки Євро 5-ВО 28 700,00 літрів на суму 2 360 400, 00грн та оливи моторної ORLEN 600,00 літрів на суму 67 804,08 грн.

Факт передачі позивачем відповідачу дизельного палива Євро-5 на суму 2 360 400,00 грн підтверджується наступними накладними на передачу ТМЦ на відповідальне зберігання: №1 від 09.03.2026 на суму 148 000,00грн, №2 від 16.03.2026 на суму 154 000,00грн, №3 від 24.03.2026 на суму 71 500,00грн, №4 від 25.03.2026р. на суму 83 000,00грн, №6 від 27.03.2026р. на суму 166 000,00грн, №7 від 31.03.2026р. на суму 79 000,00грн, №9 від 02.04.2026р. на суму 79 000,00грн, №10 від 06.04.2026р. на суму 158 000,00грн, №12 від 09.04.2026р. на суму 85 000,00грн, №13 від 10.04.2026р. на суму 110 500,00грн, №14 від 16.04.2026р. на суму 119 000,00грн, №16 від 21.04.2026р. на суму 119 000,00грн, №18 від 24.04.2026р. на суму 119 000,00грн, №19 від 28.04.2026р. на суму 119 000,00грн, №21 від 01.05.2026р. на суму 116 200,00грн, №24 від 05.05.2026р. на суму 116 200,00грн, №25 від 06.05.2026р. на суму 174 000,00грн, №28 від 12.05.2026р. на суму 172 000,00грн, №31 від 25.05.2026р. на суму 86 000,00грн, №32 від 26.05.2026р. на суму 86 000,00грн.

Факт передачі позивачем відповідачу оливи моторної ORLEN на суму 67 804,08 грн підтверджується наступними накладними на передачу ТМЦ на відповідальне зберігання: №5 від 25.03.2026р. на суму 11 300,04грн, №8 від 31.03.2026р. на суму 3 800,04грн, №11 від 06.04.2026р. на суму 4 704,00грн, №13/1 від 14.04.2026р. на суму 4 800,00грн, №15 від 17.04.2026р. на суму 4 800,00грн, №17 від 21.04.2026р. на суму 4 800,00грн, №22 від 01.05.2026р. на суму 4 800,00грн, №23 від 05.05.2026р. на суму 4 800,00грн, №20 від 28.04.2026р. на суму 4 800,00грн, №26 від 08.05.2026р. на суму 4 800,00грн, №27 від 12.05.2026р. на суму 4 800,00грн, №29 від 15.05.2026р. на суму 4 800,00грн, №30 від 19.05.2026р., на суму 4 800,00грн.

Вказані накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.

За доводами позивача, керівництво відповідача в усному порядку пообіцяло зробити перерахунок кошторису його послуг по укладеному Договору або у випадку отримання/придбання ним пального для подальшого здійснення ним господарської діяльності сплатити позивачу вартість переданого позивачем відповідачу дизельного палива та оливи моторної. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, з претензією про необхідність виконання домовленості, відшкодування вартості переданого позивачем дизельного пального і оливи моторної, або повернення в такому ж об`ємі палива та оливи моторної.

Внаслідок неодноразових звернень позивача відповідач 03.06.2026 повернув позивачу тільки 500,00 (п`ятсот) літрів дизельного пального, що підтверджується накладною №105 від 03.06.2026. Вартість повернутого дизельного пального складає 43 000,00 грн., з ПДВ.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно, за рахунок позивача, використав належне позивачу дизельне пальне в кількості 28 200,00 літрів на суму 2 317 400,00 грн та оливи моторної в кількості 600,00 літрів на суму 67 804,08 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України вартості безпідставно набутого майна.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).

Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.

Враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення вартості безпідставно набутого майна відповідно до норм частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, до предмету доказування у цій справі входять: 1) набуття відповідачем майна або його збереження за рахунок іншої особи (позивача); 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали; 3) неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, зокрема, внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо; 4) вартість (ринкова) майна, що визначена на момент розгляду судом справи.

Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, водночас відповідач має право спростувати такі обставини.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом вище, відповідно до укладеного сторонами Договору №4-1/26-3 про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей від 13.01.2026 відповідач зобов`язався надати позивачу платні послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей позивача (рибних виробів) відповідно до умов Договору, а позивач зобов`язався попередньо і щомісячно сплачувати відповідачу оговорену вартість таких платних послуг.

Позивачем згідно платіжної інструкції № 193 від 14.01.2026 на суму 599 087,40 грн, № 250 від 20.01.2026 на суму 1 500 000,00 грн, № 370 від 27.01.2026 на суму 1 000 000,00 грн та № 624 від 13.02.2026 на суму 12 889,44 грн здійснено відповідачу оплату за вказаним договором по зберіганню товарно-матеріальних цінностей позивача в загальній сумі 3 111 976,84 грн.

За доводами сторін, у лютому 2026 року внаслідок пошкодження електропідстанції, яка забезпечувала електропостачання складів відповідача, виникли перебої з електропостачанням холодильного обладнання, унаслідок чого виникла необхідність забезпечення аварійного електроживлення холодильних камер.

За умовами Договору саме на відповідача як Виконавця покладено обов`язок організувати та забезпечити належне надання послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей позивача у спеціалізованих холодильних приміщеннях.

З матеріалів справи вбачається, що для забезпечення роботи дизельного генератора та підтримання температурного режиму у холодильних камерах позивач передавав відповідачу за усною домовленістю, на підставі вищезазначених накладних, спірне дизельне паливо та моторну оливу.

Водночас умовами Договору не передбачено обов`язку позивача як Замовника забезпечувати відповідача як Виконавця дизельним паливом, моторною оливою чи іншими матеріалами, необхідними для функціонування обладнання відповідача.

Також умовами Договору на позивача не покладено обов`язку безоплатно передавати відповідачу дизельне пальне, моторну оливу або інші матеріальні ресурси для забезпечення функціонування обладнання відповідача.

Договір також не містить умови про перехід у власність відповідача дизельного пального або моторної оливи, які позивач передавав для забезпечення аварійного електропостачання.

Навпаки, пунктом 6.1 Договору прямо передбачено, що під час виконання Договору до Виконавця право користування матеріальними цінностями Замовника не переходить.

Більш того, згідно з п. 5.3 Договору передбачено, що Замовник згідно цього Договору бере на себе такі обов`язки: не завозити і не зберігати матеріальні цінності, які згідно законодавства визначаються контрабандними, небезпечними, отруйними, ядохімікатами, вибухонебезпечними та простроченим терміном використання, що легко займаються, мають різкі і стійкі запахи та інше.

Відповідачем не надано належного доказу існування між сторонами правочину, за яким позивач безоплатно та безповоротно передав відповідачу 28 700 літрів дизельного пального та 600 літрів моторної оливи.

Натомість із листування сторін № 26-0704 від 07.04.2026 та № 26-2004 від 20.04.2026 вбачається, що позивач вимагав від відповідача компенсувати вартість переданого пального та моторної оливи або здійснити відповідний перерахунок вартості послуг.

При цьому суд звертає увагу, що у наданих позивачем накладних зазначено, що дизельне пальне та моторна олива передавалися на відповідальне зберігання, що не відповідає твердженню відповідача у відзиві про безоплатну та безповоротну передачу йому зазначеного майна.

Крім того, факт повернення відповідачем 03.06.2026 позивачу 500 літрів дизельного пального, вартість якого становить 43 000,00 грн, свідчить про те, що сам відповідач фактично визнавав належність переданого пального позивачу та можливість його повернення.

Доказів того, що повернення 500,00 літрів пального було здійснено виключно з інших підстав, відповідачем суду не надано.

Відповідач також не надав доказів існування окремої домовленості, відповідно до якої саме 500 літрів підлягали поверненню, а решта переданого майна не підлягала поверненню.

Отже, передача дизельного пального та моторної оливи не була виконанням позивачем передбаченого Договором обов`язку щодо безоплатної передачі відповідного майна відповідачу.

На переконання суду, передача спірного майна була зумовлена надзвичайними обставинами та мала конкретну мету забезпечити роботу дизельного генератора для підтримання необхідного температурного режиму у холодильних камерах, у яких зберігалася продукція позивача.

Отже, саме ця обставина була правовим та фактичним обґрунтуванням передачі майна.

Водночас така мета не передбачала безоплатного переходу права власності на передане майно до відповідача.

У цій справі первісною метою передачі майна було забезпечення роботи дизельного генератора для підтримання належного температурного режиму холодильних камер, у яких зберігалася продукція позивача.

Після використання переданого пального та моторної оливи зазначена мета передачі відповідної кількості майна була вичерпана.

При цьому відповідач не набув права власності на використане майно та не довів існування домовленості, яка дозволяла йому залишити у себе його вартість без компенсації позивачу.

Отже, після використання спірного майна правова підстава для безоплатного збереження відповідачем його вартості відпала.

З цього моменту у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу отримане за рахунок останнього майнове благо або його вартість.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернення в натурі відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В даному випадку передача позивачем відповідачу дизельного пального та моторної оливи не передбачена жодним положенням зазначеного вище Договору.

Отже, правова підстава, яка існувала між сторонами у вигляді зазначеного Договору, не створювала для відповідача права на набуття у власність дизельного пального та моторної оливи позивача.

Саме по собі використання цього майна для роботи дизельного генератора не створює правової підстави для його безоплатного набуття відповідачем.

Відповідач не довів наявності іншої правової підстави, відповідно до якої позивач передав йому зазначене майно у власність без обов`язку його повернення або компенсації його вартості.

Водночас відповідач фактично підтверджує отримання та використання переданого позивачем дизельного пального та моторної оливи для роботи дизельного генератора.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач набув та зберіг у себе майно за рахунок позивача без достатньої правової підстави, тому відповідно до статті 1213 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість безпідставно набутого та використаного майна.

Суд також враховує, що відповідач повернув позивачу лише 500 літрів дизельного пального вартістю 43 000,00 грн.

Доказів повернення іншої частини дизельного пального або моторної оливи матеріали справи не містять.

При цьому відповідач не надав суду документів, на які посилався у відзиві, а саме відомості обліку роботи генератора КАС-500, щомісячних відомостей та актів використання переданого позивачем пального та моторної оливи.

За відсутності таких доказів суд не має підстав для встановлення іншого, ніж заявлений позивачем, обсягу невідшкодованого майна.

Відтак, вимога позивача про стягнення вартості дизельного пального в кількості 28 200,00 літрів на суму 2 317 400,00 грн та оливи моторної в кількості 600,00 літрів на суму 67 804,08 грн на підставі статей 1212, 1213 ЦК України є обгрунтованою.

Посилання відповідача у відзиві на постанову Верховного Суду України у справі №6-122цс14 від 24.09.2014 суд оцінює критично, оскільки правовідносини у наведеній відповідачем справі та правовідносини у цій справі не є тотожними.

У цій справі спірне майно було передано відповідачу окремо від предмета Договору про надання послуг зі зберігання, при цьому відповідач не довів наявності договору або іншої передбаченої законом підстави, яка дозволяла б йому залишити у себе вартість використаного майна без його повернення чи компенсації.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 2 385 204,08 грн обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, згідно ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 28 622,45 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного некомерційного товариства "Комбінат "Світанок" Державного агентства з управління резервами України (61140, м. Харків, вул. Польова, буд. 87, ідентифікаційний код 14373213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29-А, кімната 901, ідентифікаційний код 326747290) кошти в розмірі 2 385 204,08 грн, а також судовий збір в розмірі 28 622,45 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "23" вересня 2026 р.

СуддяІ.О. Чистякова