Рішення № 139979193, 15.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р.м. ХарківСправа №922/1681/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської обласної прокуратури , в інтересах держави в особі Лозівської районної ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "МІНВІК" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів

за участю представників:

прокурор Лахтюк Л.В.

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Лозівської райради до ТОВ "МІНВІК", в якій просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди від 30.08.2024 №1 та від 09.01.2024 №3 до Договору від 29.07.2024 №42, укладеного між Лозівською райрадою та ТОВ "МІНВІК";

- стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо поставки товару за договором у загальному розмірі 225.622,12 грн, з яких: пеня - 148.029,88 грн, штраф - 77.592,24 грн.

Прокурор стверджує, що між позивачем та відповідачем за відсутності об`єктивних та законних підстав були укладені додаткові угоди, якими був продовжений строк виконання зобов`язань щодо передачі товару, що стало підставою для не нарахування замовником (позивачем) штрафних санкцій за порушення умов договору в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/1681/26.

Також, відповідною ухвалою було встановлено, що даний спір підсудний Господарському суду Харківської області у відповідності до частині п`ятій статті 29 ГПК України правила, за вибором позивача за місцем виконання договору (п.2.2 договору 64602, Харківська обл., Лозівський р-н, м. Лозова, вул. Лозовського, 10-А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 у справі №922/1681/26 продовжений строк підготовчого провадження 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2026 закрито підготовче провадження у справі №922/1681/26 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні по суті 18.08.2026 у справі №922/1681/26 була оголошена перерва на 15.09.2026 об 11:30 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 15.09.2026 прокурор позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Правом на участь представників позивач та відповідач у судовому засіданні по суті 15.09.2026 не скористалися; пояснень щодо позову та відзив не надали; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронних кабінетів Лозівської райради та ТОВ "МІНВІК" у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши вступне слово прокурора, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані прокурором докази, суд встановив наступне.

Рішенням VII сесії Лозівської районної ради Харківської області VIII скликання від 29.04.2021 (зі змінами) затверджено Району програму територіальної оборони Лозівського району на 2021-2026 роки.

Лозівською райрадою як замовником було опубліковано оголошення в електронній системі публічних закупівель PROZORRO про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі Купольний РЕБ 700-1100 (або еквівалент), код за ДК 021:2015: 35730000-0 - Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту (ідентифікатор закупівлі - UA-2024-07-09-008952-a). Очікувана вартість предмета закупівлі - 1.500.000,00 грн. У відкритих торгах брали участь такі суб`єкти господарювання:

- ТОВ "МІНВІК" з остаточною ціновою пропозицією - 1.309.998,95 грн з ПДВ;

- ТОВ "АКОПТЕРС з остаточною ціновою пропозицією - 1.310.000,00 грн з ПДВ;

- ТОВ "ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ, ЕКОЛОГІЇ ТА САНІТАРІЇ" з остаточною ціновою пропозицією - 1.481.988,00 грн з ПДВ.

За результатами проведених відкритих торгів їх переможцем стало ТОВ "МІНВІ" та прийнято рішення про намір укласти договір по предмету закупівлі, про що свідчить Протокол уповноваженої особи Лозівської районної ради від 22.07.2024 №70.

У подальшому між Лозівсько райрадою (замовник) та ТОВ "МІНВІК" (постачальник) був укладений Договір від 29.07.2024 №42 (далі - Договір). Згідно з його предметом постачальник зобов`язався поставити та передати у власність замовника товар Купольний РЕБ 700-1100 (або еквівалент) ДК 021:2015 35730000-0 Електронні бойові комплекси та засоби радіоелектронного захисту (товар), а замовник зобов`язався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Асортимент, номенклатура, загальна кількість, ціна товару, зазначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору та укладена за формою, визначеною Додатком 1 до цього Договору.

Строк поставки (передачі) товарів: до 01.09.2024 (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.1. Договору загальна сума цього Договору становить 1.309.998,95 грн без ПДВ.

Оплата замовником за фактично поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних дні у розмірі 100% за рахунок коштів місцевого бюджету з моменту підписання сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі (пункт 4.5. Договору).

У відповідності до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. Договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку товару в строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 6.5. Договору сторони погодили, що за порушення умов Договору щодо строків поставки товару з постачальника стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товару, з постачання якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, відповідно до частини другої статті 231 ГК України.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2024 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 8.1. Договору).

У відповідності до пункту 12.2. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Постанови КМУ від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (зі змінами), що мають бути оформлені шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору.

Між сторонами була підписана Специфікація (Додаток 1 до Договору) в якій погоджено найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість. А саме: Купольний РЕБ 700-1100 (або еквівалент): Система антидронова "SKY PROTECT" (3D/50Вт) у кількості 13 шт та загальною вартістю 1.309.998,95 грн.

Додатковою угодою від 30.08.2024 №1 до Договору у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань у строки передбачені Договором, сторони погодилися змінити строк поставки (передачі) товарів до 10.10.2024.

Додатковою угодою від 09.10.2024 №3 до Договору у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань у строки передбачені Договором, сторони погодилися змінити строк поставки (передачі) товарів до 27.11.2024.

Причинами продовження строку поставки (передачі) товарів стали листи ТОВ "МІНВІК" від 30.08.2024 №23-30/08/2024 та від 09.10.2024 №43-10/2024.

Листом від 03.02.2026 №15/1-111вих-26 Харківська обласна прокуратура звернулася до Лозівської райради, в якому з метою подальшого вжиття заходів представницького характеру просила надати наступну інформацію та копії підтверджуючих документів:

- чи укладалися додаткові угоди до Договору, в т.ч. щодо продовження строку поставки товару. Якщо так, то надати відповідні копії та повідомити про причини не опублікування відповідної інформації на вебпорталі "Prozorro";

- чи зверталося ТОВ "МІНВІК" з відповідними листами до Лозівської райради щодо причин неможливості своєчасного виконання зобов`язань за Договором. За наявності, надати копію листування;

- чи відбувалася вказана закупівля на виконання Програми територіальної оборони Лозівського району та підтримки інших військових підрозділів Збройних Сил України та за які бюджетні кошти (місцевий бюджет, субвенції з державного бюджету тощо);

- чи вживалися Лозівською райрадою заходи претензійного характеру щодо несвоєчасної поставки ТОВ "МІНВІК" товару, чи здійснювалася ТОВ "МІНВІК" сплата пені за прострочення виконання зобов`язання. За наявності, надати копії підтверджуючих документів.

Також прокурор просив повідомити чи будуть Лозівською райрадою вживатися заходи щодо звернення до суду з відповідною позовною заявою про стягнення штрафних санкцій з постачальника за відповідний період прострочення виконання зобов`язання за Договором.

Листом від 20.02.2026 №67101-59 Лозівська райрада повідомила Харківську обласну прокуратуру про те, що за кошти місцевого бюджету був проведений тендер на придбання спеціального обладнання "Купольний РЕБ 700-1100" та укладено Договір з ТОВ "МІНВІК". В результаті затримки постачання виробник не мав можливості виконати замовлення у встановлений строк. Сторони згідно з підпунктом 4 пункту 19 постанови КМУ від 12.10.2022 №1178 уклали додаткові угоди до Договору. При цьому Договір виконаний у повному обсязі, кошти використані за цільовим призначенням. Лозівська райрада зазначила, що в даному випадку замовником не було допущено порушень, які могли бути підставою, визначеною статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Надалі листом від 25.02.2026 №15/1-177вих-26 Харківська обласна прокуратура в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" просила надати копії усіх додаткових угод до Договору; копію листування між Лозівською райрадою та ТОВ "МІНВІК" щодо причин неможливості своєчасного виконання зобов`язання з документальним обґрунтуванням об`єктивних обставин; копії видаткових накладних на поставлений товар, актів приймання-передачі товару, платіжних документів про оплату товару.

У відповідь на вказаний вище лист Лозівська райрада надала необхідні документи (лист від 09.03.2026 №78/01-59).

Листом від 24.03.2026 №15/1-3961вих-26 Харківська обласна прокуратура вкотре звернулася до Лозівської райради, в якому зазначила, що додаткові угоди №№1, 3 до Договору укладені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, вони не породжують правових наслідків для сторін, а строком поставки товару мав бути первинний строк, визначений у Договорі - 01.09.2024. У зв`язку з чим просила надати інформацію щодо можливого звернення з Ради з позовною заявою до ТОВ "МІНВІК" щодо визнання недійсними додаткових угод №№1, 3 до Договору та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Листом від 02.04.2026 №96/01-59 Лозівська райрада повідомила Харківську обласну прокуратуру про те, що нею вживаються заходи щодо захисту інтересів держави, до ТОВ "МІНВІК" направлено претензію про сплату штрафних санкцій у добровільному порядку. Також Лозівська райрада повідомила про те, зо кошторисом на 2026 рік не передбачено асигнувань на представництво органів місцевого самоврядування в судах та послуги адвоката.

Листом від 14.04.2026 №15/2-5071вих-26 Харківська обласна прокуратура просила Лозівську райраду надати інформацію про сплату ТОВ "МІНВІК" в добровільному порядку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором.

У відповідь на вказаний лист Лозівська райрада повідомила, що ТОВ "МІНВІК" у добровільному порядку не сплачено штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором (лист від 27.04.2026 №125/01-59).

У подальшому, в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Харківська обласна прокуратура звернулася до Лозівської райради із листом-повідомленням від 30.04.2026 №15/1-6008вих-26, в якому повідомила останню про подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви в інтересах держави в особі Лозівської райради до ТОВ "МІНВІК" про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов Договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Лозівської районної ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі №922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.

Підґрунтям для зростання економіки будь-якої країни, а також її макроекономічної стабільності є державний та місцеві бюджети. Вони є центром зосередження та розподілу ресурсів відповідно до потреб суспільства та основою позитивного фінансового середовища для динамічного розвитку ринкових відносин, дієвим стратегічним інструментом реалізації державної політики та місцевого самоврядування. Бюджетна політика має бути спрямована на виділення коштів для реалізації програм, що є важливими для суспільства в конкретний період розвитку: витрати на соціальний захист, оборону, науку й освіту, утримання державних органів тощо.

Державний та місцеві бюджети є однією з головних ланок фінансової системи нашої країни, за рахунок якої забезпечується виконання покладених на неї функцій. При цьому виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реалізується у більшій своїй частині завдяки здійсненню закупівель товарів, робіт та послуг.

Завдяки чіткому та ефективному функціонуванню бюджетної сфери забезпечуватиметься й належне фінансування господарської та соціальної сфери, зокрема, своєчасно виплачуватиметься заробітна плата, пенсії, стипендії та інші платежі, бюджетні кошти використовуватимуться за цільовим призначенням.

Тільки належне дотримання всіма учасниками бюджетних відносин законодавчих норм та своєчасне поновлення порушених державних інтересів у цій сфері сприятиме ефективному функціонуванню усієї бюджетної системи України.

Крім того, питання дотримання уповноваженими особами вимог законодавства під час витрачання коштів набувають особливої актуальності в умовах збройної агресії російської федерації.

Неналежне виконання зобов`язань за Договором, необґрунтоване укладення додаткових угод про продовження строків поставки товару порушує інтереси держави та не відповідає інтересам Лозівської міської територіальної громади.

У даному випадку, як зазначає позивач, порушенням інтересів держави та Лозівської міської територіальної громади є те, що ТОВ "МІНВІК" порушило строки постачання товару за Договором, що призвело до порушення принципів здійснення публічних закупівель, а саме добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності та призвело до неефективного використання бюджетних коштів.

Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а правочини, що порушують інтереси держави та суспільства на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

На території міста Лозова таким органом місцевого самоврядування є Лозівська районна рада. Так, закупівлю було передбачено здійснити за кошти місцевого бюджету.

Враховуючи, що розпорядником бюджетних коштів та стороною за Договором є Лозівська районна рада, то органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів територіальної громади у зазначених правовідносинах, є саме Лозівська райрада.

Листом від 24.03.2026 №15/1-3961вих-26 Харківська обласна прокуратура вкотре звернулася до Лозівської райради, в якому зазначила, що додаткові угоди №№1, 3 до Договору укладені з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, вони не породжують правових наслідків для сторін, а строком поставки товару мав бути первинний строк, визначений у Договорі - 01.09.2024. У зв`язку з чим просила надати інформацію щодо можливого звернення з Ради з позовною заявою до ТОВ "МІНВІК" щодо визнання недійсними додаткових угод №№1, 3 до Договору та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Листом від 02.04.2026 №96/01-59 Лозівська райрада повідомила Харківську обласну прокуратуру про те, що нею вживаються заходи щодо захисту інтересів держави, до ТОВ "МІНВІК" направлено претензію про сплату штрафних санкцій у добровільному порядку. Також Лозівська райрада повідомила про те, зо кошторисом на 2026 рік не передбачено асигнувань на представництво органів місцевого самоврядування в судах та послуги адвоката.

Листом від 14.04.2026 №15/2-5071вих-26 Харківська обласна прокуратура просила Лозівську райраду надати інформацію про сплату ТОВ "МІНВІК" в добровільному порядку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором.

У відповідь на вказаний лист Лозівська райрада повідомила, що ТОВ "МІНВІК" у добровільному порядку не сплачено штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором (лист від 27.04.2026 №125/01-59).

У подальшому, в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Харківська обласна прокуратура звернулася до Лозівської райради із листом-повідомленням від 30.04.2026 №15/1-6008вих-26, в якому повідомила останню про подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви в інтересах держави в особі Лозівської райради до ТОВ "МІНВІК" про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено:

- наявність підстав для представництва прокурором законних інтересів держави в особі Лозівської райради (бездіяльність позивача);

- дотримання прокурором умов попереднього, до звернення до суду, повідомлення органу місцевого самоврядування про намір звернутися із відповідним позовом;

- відповідність поданого прокурором позову визначеній законом меті - захист законних інтересів держави внаслідок порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки товару).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах достатніх фактичних та правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Лозівської райради.

Щодо фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.

Предметом доказування, відповідно до частини другої статті 76 ГПК України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо наявності підстав для визнання додаткових угод №№1, 3, котрими був продовжений строк поставки товару, недійсними, а також наявності підстав для застосування штрафних санкцій до постачальника.

За змістом частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 652 ЦК України).

Припис абзацу 2 частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірванні договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах.

За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними.

Можливість внесення змін до договору відповідно до положень статті 652 ЦК України пов`язується не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю при цьому усіх чотирьох умов, визначених частиною другою цієї норми.

Водночас зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договору або уклали його на інших умовах.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості) в редакції чинній на час здійснення закупівлі, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім виключного переліку випадків, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Тобто, положення пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункт 4 пункту 19 Особливостей прямо передбачають, що обов`язковою умовою для продовження строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг є наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Верховний Суд у постановах від 30.01.2024 у справі №907/811/21, від 27.02.2024 у справі №927/863/23, від 30.04.2024 у справі №927/782/23 зазначив, що під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару) шляхом його продовження, виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Суд враховує, що чинне законодавство не визначає, які саме документи мають підтверджувати факт виникнення об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов`язань (строк поставки товару), однак такі документи повинні підтверджувати виникнення виключно об`єктивних обставин, за яких виконання зобов`язань у встановлений договором строк стало неможливим.

Судом встановлено, що в пункті 2.1. Договору сторонами погоджено строк поставки - до 01.09.2024.

У подальшому Додатковою угодою від 30.08.2024 №1 до Договору у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань у строки передбачені Договором, сторони погодилися змінити строк поставки (передачі) товарів до 10.10.2024.

Надалі Додатковою угодою від 09.10.2024 №3 до Договору у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань у строки передбачені Договором, сторони погодилися змінити строк поставки (передачі) товарів до 27.11.2024.

Отже, підставою для зміни строку виконання зобов`язань (строку поставки товару) шляхом його продовження, послугували листи ТОВ "МІНВІК" від 30.08.2024 №23-30/08/2024 та від 09.10.2024 №43-10/2024, скеровані Лозівській райраді з проханням продовжити строк виконання зобов`язань за Договором до 10.10.2024 та 27.11.2024 відповідно. В обґрунтування необхідності продовжити строк поставки товару ТОВ "МІНВІК" у своїх листах зазначило, що він являється виробником товару та 98% складових виробництва якого закуповує за межами України, в третіх країнах, зокрема, у Румунії. Виробниками обладнання являються компанії, що розташовані в Китайській Народній Республіці, уряд якої з 01.09.2024 призупинив пряме постачання товарів подвійного призначення в Україну. При цьому доволі часто, китайські виробники порушують терміни постачання обладнання контрагенту, із яким у постачальника укладений контракт на його постачання. У зв`язку з надзвичайним високим попитом на обладнання, виробники здійснюють його відвантаження у недостатній кількості, через що виникли несприятливі обставини, які не залежать від постачальника та призводять до порушення строків постачання товару, передбачених Договором. При цьому частина обладнання вже перебуває на території Румунії, проте органами митної служби цієї країни, цю частину обладнання скеровано на детальний огляд, що в свою чергу унеможливлює своєчасну поставку товару.

Отже, суд враховує, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша статті 652 ЦК України).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявитись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватись. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають в ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №916/3577/21).

Суд зауважує, що відповідач, беручи участь у публічній закупівлі та подаючи тендерну пропозицію замовнику, а також укладаючи Договір, погодив строки його виконання (до 01.09.2024), відтак мав можливість враховувати та усвідомлювати його умови, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. При цьому, розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору на умовах запропонованих замовником, відповідач мав можливість відмовитись від укладення договору. Натомість відповідач прийняв рішення укласти договір на певних умовах та, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для нього негативних майнових наслідків.

При цьому, в листах ТОВ "МІНВІК" від 30.08.2024 №23-30/08/2024 та від 09.10.2024 №43-10/2024 не наведено жодних відомостей, в т.ч. про постачальників та їх місцезнаходження, зокрема на території Китайської Народної Республіки. Також призупинення постачання товарів подвійної призначення з Китайської Народної Республіки має відбутися вже після 01.09.2024 (кінцевого строку поставки товару за Договором), а не під час дії спірного Договору. А отже, такі обставини не можуть підтвердити унеможливлення виконання умов Договору постачальником у визначений строк.

При цьому, доказів наявності у відповідача договорів поставки товарів (матеріалів, вузлів, агрегатів, устаткування та комплектувальних виробів для виробництва "Купольного РЕБ 700-1100" чи інших угод з контрагентами з Китайської Народної Республіки, а також відомостей, що підтверджують нездійснення виробниками товару його відвантаження контрагентам у період до 01.09.2024 відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі №910/8232/22 вказав, що відсутність прибутку та невиконання контрагентами позивача своїх зобов`язань перед ним, так і інфляційні процеси становлять один з можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а відтак позивач мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні договору.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов`язання, у тому числі непереборної сили.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів (частина друга статті 216 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не містять доказів в підтвердження наявності об`єктивних обставин, що спричинили укладення оспорюваного правочину щодо продовження строку поставки товару, відтак Додаткові угоди від 30.08.2024 №1 та від 09.10.2024 №3 до Договору укладені відповідачем з порушенням вищевказаних вимог ЦК України, пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", підпункту 4 пункту 19 Особливостей та суперечать інтересам держави, а тому підлягає визнанню недійсними.

Суд враховує, що згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 2.1. Договору строк поставки (передачі) товарів: до 01.09.2024.

Судом встановлено, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1.309.998,95 грн з простроченням обумовленого строку поставки, що підтверджується видатковими накладними від 24.09.2026 №300 на суму 302.307,45 грн, від 30.09.2026 №295 на суму 302.307,45 грн, від 22.11.2024 №360 на суму 302.307,45 грн, від 25.11.2024 №361 на суму 403.076,60 грн.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У пункті 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пеня та штраф за порушення строків поставки товару передбачена пунктом 6.5. Договору. Згідно з ним сторони погодили, що за порушення умов Договору щодо строків поставки товару з постачальника стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товару, з постачання якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, відповідно до частини другої статті 231 ГК України.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме визнання недійсними додаткових угод та факт прострочення виконання відповідачем поставки товару, свідчить про правомірність нарахування відповідачу пені та штрафу відповідно до пункту 6.5. Договору.

Перевіркою наведеного в позовній заяві розрахунку пені та штрафу, судом встановлено, що такий розрахунок виконаний прокурором з помилками. Зокрема, як свідчать матеріали справи поставка товару була здійснена відповідачем 4-ма партіями 24.09.2024 на суму 302.307,45 грн, 30.09.2026 - 302.307,45 грн, 22.11.2024 - 302.307,45 грн та 25.11.2025 - 403.076,60 грн. З огляду на це, нарахування пені повинно здійснюватися наступним чином: з 02.09.2024 до 23.09.2024 на суму 1.309.998,95 грн; з 24.09.2024 до 29.09.2024 на суму 1.007.691,50 грн; з 30.09.2024 до 21.11.2024 на суму 705.384,05 грн; з 22.09.2024 до 24.11.2024 на суму 403.076,60 грн.

Втім, нарахування пені прокурором здійснюється на залишок вартості товару з 02.09.2024 кожного разу після поставки товару, що свідчить про повторне нарахування пені на суму товару, за який вона вже була нарахована. Також, прокурором двічі нарахований штраф у розмірі 7% за прострочення поставки товару понад 30 днів, хоча таке прострочення відбулося щодо товару лише на суму 705.384,05 грн. Натомість, прокурор повторно нараховує штраф за прострочення поставки товару на суму 403.076,60 грн, що є помилковим та безпідставним.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то Господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені та штрафу суд зазначає, що їх арифметично правильний розмір становить 73.460,71 грн та 49.376,88 грн відповідно. В іншій частині пеня в розмірі 74.569,17 грн та штраф у розмірі 28.215,36 грн нараховані безпідставно та помилково, а тому задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог прокурора. А саме: взнати недійсними Додаткові угоди від 30.08.2024 №1 та від 09.10.2024 №3 до Договору та стягнути з ТОВ "МІНВІК" на користь Лозівської райради пеню в розмірі 73.460,71 грн та штраф у розмірі 49.376,88 грн. В іншій частині стягнення грошових сум суд відмовляє з огляду на вищезазначене.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати прокурора зі сплати судового збору в розмірі 6.798,85 грн (за дві вимоги немайнового та одну майнового характеру) покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (1.233,42 грн) залишаються за прокурором.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 30.08.2024 №1 до Договору від 29.07.2024 №42, укладеного між Лозівською районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНВІК".

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 09.10.2024 №3 до Договору від 29.07.2024 №42, укладеного між Лозівською районною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНВІК".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНВІК" (Україна, 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Європейська, буд. 15, код ЄДРПОУ 45390409) на користь Лозівської районної ради (Україна, 64602, Харківська обл., Лозівський р-н, м. Лозова, вул. Куцина Олега, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 25471930) штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо поставки товару за договором у загальному розмірі 122.837,59 грн, з яких: пеня 73.460,71 грн, штраф 49.376,88 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНВІК" (Україна, 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Європейська, буд. 15, код ЄДРПОУ 45390409) на користь Харківської обласної прокуратури (Україна, 61001, Харківська обл., м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6.798,85 грн.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "23" вересня 2026 р.

СуддяН.С. Добреля