Рішення № 139978980, 10.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4013/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Визирської сільської ради Одеського району Одеської області; (вул.Олексія Ставніцера, 56, Визирка, Лиманський район, Одеська область, 67543) до відповідача: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП (шлях Київ-Харків, 134 км,с. Малютинці,Лубенський р-н, Полтавська обл.,37043) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: АТ Укрнафта (місцезнаходження: 04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) про стягнення 62390 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від 3-ої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Визирська сільська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" 62390 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/4013/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідач 24.10.2026 надав відзив на позов відповідно якому позовні вимоги не підтримує та просить в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи відзив на позов відповідач стверджує, що повністю та належним чином виконав свої зобов`язання перед Визирською СР по Договору №182 від 01.12.2023 року та поставив їй товар у передбачений Договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку Покупця жодних претензій щодо отриманого за вищевказаною видатковою накладною не було, що підтверджується опублікованими самим Покупцем Звітом про виконання договору, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, відповідач зазначає, що належними та допустимими доказами на підтвердження направлення Позивачем на адресу ТОВ «Гарант Ойл Групп» Листа № 03.1-09/1588 від 18.07.2024 року могли би бути лише розрахунковий документ та опис вкладення у цінний лист з поіменованим переліком документів, виданих відправникові поштового відправлення, проте Позивач таких доказів не надає, що також вказує на необґрунтованість доводів Позивача та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач посилається на те, що перевірка наявності у Позивача оригіналів доданих до позову талонів/карток на пальне у відповідній кількості, номенклатурі (із вказівкою номерів талонів) має вагоме значення для повного і всебічного з`ясованих обставин, які мають значення для вирішення справи, а тому є всі підстави для витребування таких доказів у Позивача на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України.

Відповідач також вказує, що нарахування до стягнення з Відповідача штрафних санкцій за більше ніж 6 місяців є безпідставним та суперечить частини 6 статті 232 ГК України, і це також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Визирської СР.

03.11.2025 позивач надав відповідь на відзив відповідно якої позивач заперечує проти обставин викладених у відзиві з підстав викладених у відповіді.

03.11.2025р. позивачем по справі було подано до канцелярії суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.11.2026 постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Крім того, 03.11.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування документів, що підтверджують використання/невикористання талонів/карток на пальне (відомості, чеки, квитанції або інші документи, за наявності) з відповідними номерами у кількості 63 шт. номіналом по 15 літрів кожний, загальним номіналом на 945 літрів бензину марки А-95 (Євро -5).

03.11.2025 Визирська сільська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про залучення до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ «Укрнафта»

Ухвалою суду від 04.12.2025 задоволені клопотання позивача про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову та задоволено клопотання про витребування документів.

12.12.2025 АТ «Укрнафта» повідомляє, що Товариство не є емітентом та не здійснює реалізацію та облік паливних талонів під брендом UKRNAFTA. Разом з тим, реалізацію та облік паливних талонів під брендом UKRNAFTA здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю Укрнафта-постач. Згідно отриманою від ТОВ Укрнафта-постач інформації, паливні талони з номерами відповідно до документів, які долучені до матеріалів справи були повернуті до ТОВ Укрнафта-постач та не були отоварені.

29.01.2025 позивачем було подано до канцелярії суду клопотання про витребування доказів, згідно якого позивач просить витребувати у емітента ТОВ Укрнафта-постач інформацію із підтвердженням продажу продавцем ТОВ «Укрнафта постач» паливних карток, визначених у матеріалах справи №916/4013/25 та нижче вказаних, покупцю ТОВ «Гарант Ойл Групп», та які (паливні картки) були повернуті ТОВ «Укрнафта постач» та не були отоварені що слідує з інформації АТ «Укрнафта» визначеної у заяві представника АТ «Укрнафта» Мехалевича М.М.; витребувати у емітента ТОВ Укрнафта-постач оригінали карток (талонів) на пальне бренду «UKRNAFTA» з відповідними номерами у кількості 63 шт. номіналом по 15 літрів кожний, загальним номіналом на 945 літрів Бензину А-95, які були повернуті до ТОВ Укрнафта-постач та не були отоварені Визирською сільською радою Одеського району Одеської області.

18.02.2026 позивач звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі № 916/4013/25, яка перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» в якості третьої 4 особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Протокольною ухвалою від 19.02.2026 суд відмовив у задоволені заяви про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» в якості третьої 4 особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача так як рішення по справі не вплине на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач»

Ухвалою суду від 19.02.2026 задоволено клопотання Визирської сільської ради Одеського району Одеської області від 29.01.2026 (вх.№3542/26) про витребування доказів по справі №916/4013/25 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач».

03.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» на виконання ухвали надані витребувані документи.

Протокольною ухвалою суду від 12.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

У судовому засіданні 10.09.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 грудня 2023 року між Визирською сільською радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» укладено Договір №182 поставки нафтопродуктів.

У відповідності до вказаного Договору постачальник ТОВ «Гарант Ойл Групп» прийняв на себе зобов`язання поставити покупцю паливно-мастильні матеріали, а саме бензин марки А-95 (Євро 5) талон, загальний обсяг якого складає 1345 літрів пального (бензин марки А-95) , а покупець (Визирська сільська рада Одеського району Одеської області повинен був прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість.

Позивач зазначає, що ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється у видаткових накладних на Товар. Водночас ціна товару включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів передбачені чинним законодавством України. При цьому, товар згідно даного договору постачається Постачальником Покупцю партіями, під партією Товару розуміється кількість та асортимент Товару, визначений в окремій накладній на Товар.

Отже, позивач стверджує, що загальна сума Договору, укладеного між Визирською сільською радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» від 01.12.2023р., відповідає вартості товару , поставленого протягом дії даного договору згідно з видатковими накладними 71 930, 60 грн. (Сімдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять гривень шістдесят копійок, в т.ч. сума ПДВ 20 % - 11 988, 43 грн . (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 43 коп .)

У відповідності до Видаткової накладної № Рн 231208/Ї008 від 08 грудня 2023 року кількість палива по талонам складає 1345 літрів, вартість товару 71 930, 60 складає грн. (Сімдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять гривень шістдесят копійок в т.ч. сума ПДВ 20 % 11 988, 43 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 43 коп .)

Позивач вказує, що 12 грудня 2023 року Визирською сільською радою Одеського району Одеської області на підставі Договору №182 поставки нафтопродуктів здійснено перерахунок грошових коштів за придбання паливно-мастильних матеріалів (нафтопродукти для використання виробництва електроенергії) бензин А-95 згідно Договору оренди №182 від 01.12.2023р., про що свідчить Платіжна інструкція №1 (внутрішній номер 314017175) від 12 грудня 2023 року.

Після погодження Сторонами асортименту кількості та ціни Товару (товарної партії) шляхом підписання відповідної Видаткової накладної на товар, Постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів передає Покупцю за актом приймання-передачі талонів/карток на пальне (згідно умов Договору №182 поставки нафтопродуктів від 01.12.2023р.).

Позивач вказує, що відповідно до видаткової накладної №Рн231208/008 від 08 грудня 2023р. Визирська сільська рада Одеського району Одеської області прийняла талонів /карток на придбане пальне загальним об`ємом пального 1345 літрів пального (бензину марки А-95). Водночас, у відповідності до укладеного між сторонами Договору №182, зокрема п.3.4. Договору визначено, що : « 3.4. Покупець зобов`язаний фактично отримати товар в межах терміну (строку) дії карток на пальне . Термін дії карток на пальне 12 календарних місяців та вказується у відповідному Акті приймання-передачі карток на пальне і погоджується Сторонами шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі карток на пальне.» Таким чином, за умовами Договору поставки нафтопродуктів №182 від 01.122023р. постачальник прийняв на себе зобов`язання за плату надати Визирській сільській раді картки на пальне (бензин марки А-95) строк дії яких складатиме 12 календарних місяців. Однак, в порушення умов договору поставки нафтопродуктів №182 від 01.12.2023р. постачальником ТОВ «гарант Ойл Групп» не було дотримано умов укладеного між сторонами договору, з тих підстав, що постачальником надані картки на пальне з порушенням встановленого Договором терміну, зокрема не 12 дванадцять місяців, а 6 (шість) місяців, що в свою чергу призвело до неможливості реалізації прав Визирської сільської ради на фактичне отримання нею товару (пального) за місцем знаходження товару (АЗС).

18.07.2024р. у зв`язку з виявленим порушенням, Визирська сільська рада Одеського району Одеської області повідомила ТОВ «Гарант Ойл Групп» про те, що станом на 18.07.2024р. неможливо використати картки на пальне у зв`язку із закінченням терміну їх дії, з тих підстав що строк дії переданих карток на пальне становив 6 місяців, що не відповідає умовам укладеного між сторонами Договору №182 поставки нафтопродуктів від 01.12.2023р., водночас з урахуванням пункту 3.4 Договору (у якому зазначається що термін дії карток на пальне становить 12 календарних місяців), сільською радою було запропоновано ТОВ «Гарант Ойл Групп» здійснити обмін штрих-карток /літрових залишків на нові, строк дії яких становитиме до 01.12.2024р., на що жодної відповіді від ТОВ «Гарант Ойл Групп» Визирською сільською радою не отримано.

Відповідності до положень п.3.2. та п.3.3. Договору №182 поставки нафтопродуктів від 01.12.2023р. визначено, що «товар видається покупцю лише на підставі та в обмін на картку на пальне, видану Постачальником Покупцеві на умовах, передбачених п. 3.1. даного Договору. Картка на пальне є товарно розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється фактична видача (передача) Товару за місцем знаходження Товару (АЗС)».

Позивач вважає, що наявні підстави для стягнення на користь Визирської сільської ради Одеського району Одеської області суми грошових коштів у розмірі 50 538, 60 грн. яка відповідає (дорівнює) вартості оплачених радою карток на пальне (у кількості 63 шт. що відповідає загальному обсягу пального 945 літрів (по 15л. кожна картка на пальне (з урахуванням вартості 1 л. пального - 53,48 грн.), та не реалізованих Визирською сільською радою, і строк дії яких (карток на пальне) у вказаній кількості визначено не 12 місяців за умовами укладеного Договору №182 поставки нафтопродуктів від 01.12.2023р., а 6 місяців (до 07.06.2024р.)

Приймаючи до уваги, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в сумі 50538,60 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 9198,03 грн. та 3 % річних в розмірі 2654,31 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін , що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Разом із цим, системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3- 11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14 та підтримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 17.08.2021 у справі №913/371/20.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.08.2021 у справі №913/371/20..

Щодо правильного визначення початку періоду прострочення відзначимо, що у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

Як встановлено судом, 01 грудня 2023 року між Визирською сільською радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» укладено Договір №182 поставки нафтопродуктів.

У відповідності до вказаного Договору постачальник ТОВ «Гарант Ойл Групп» прийняв на себе зобов`язання поставити покупцю паливно-мастильні матеріали, а саме бензин марки А-95 (Євро 5) талон, загальний обсяг якого складає 1345 літрів пального (бензин марки А-95) , а покупець (Визирська сільська рада Одеського району Одеської області повинен був прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість.

При цьому, ціна за одиницю виміру кількості товару встановлюється у видаткових накладних на Товар. Ціна товару включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів передбачені чинним законодавством України. Товар згідно даного договору постачається Постачальником Покупцю партіями, під партією Товару розуміється кількість та асортимент Товару, визначений в окремій накладній на Товар.

Таким чином, загальна сума Договору, укладеного між Визирською сільською радою Одеського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» від 01.12.2023р., відповідає вартості товару , поставленого протягом дії даного договору згідно з видатковими накладними 71 930, 60 грн. (Сімдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять гривень шістдесят копійок, в т.ч. сума ПДВ 20 % - 11 988, 43 грн . (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 43 коп .).

У відповідності до Видаткової накладної № Рн 231208/Ї008 від 08 грудня 2023 року кількість палива по талонам складає 1345 літрів, вартість товару 71 930, 60 складає грн. (Сімдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять гривень шістдесят копійок в т.ч. сума ПДВ 20 % 11 988, 43 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 43 коп .)

12 грудня 2023 року Визирською сільською радою Одеського району Одеської області на підставі Договору №182 поставки нафтопродуктів здійснено перерахунок грошових коштів за придбання паливно-мастильних матеріалів (нафтопродукти для використання виробництва електроенергії) бензин А-95 згідно Договору оренди №182 від 01.12.2023р., про що свідчить Платіжна інструкція №1 (внутрішній номер 314017175) від 12 грудня 2023 року.

Відповідності до укладеного між сторонами Договору №182, зокрема п.3.4. Договору визначено, що : « 3.4. Покупець зобов`язаний фактично отримати товар в межах терміну (строку) дії карток на пальне . Термін дії карток на пальне 12 календарних місяців та вказується у відповідному Акті приймання-передачі карток на пальне і погоджується Сторонами шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі карток на пальне.»

Таким чином, за умовами Договору поставки нафтопродуктів №182 від 01.122023р. постачальник прийняв на себе зобов`язання за плату надати Визирській сільській раді картки на пальне (бензин марки А-95) строк дії яких складатиме 12 календарних місяців.

Однак, в порушення умов договору поставки нафтопродуктів №182 від 01.12.2023р. постачальником ТОВ «гарант Ойл Групп» не було дотримано умов укладеного між сторонами договору, з тих підстав, що постачальником надані картки на пальне з порушенням встановленого Договором терміну, зокрема не 12 дванадцять місяців, а 6 (шість) місяців, що підтверджується наданими ТОВ «Укрнафта-постач» оригіналами талонів на пальне.

Вказана невідповідність строків дії карток на пальне не відповідає вимогам п.3.4. Договору №182 поставки нафтопродуктів від 01.12.2023р. з якого слідує обов`язок Постачальника фактично видати покупцю товар протягом терміну (строку) дії карток на пальне, строк дії яких повинен бути 12 календарних місяців.

Також, вказані положення Договору кореспондуються у п.10.9 Договору №182 поставки нафтопродуктів від 01.12.2023р., у відповідності до якого визначено наступне: «Даний Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. Талони діють не менш 12 місяців з моменту отримання, відповідно видаткової накладної . »

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку із неналежним виконанням стороною Постачальником ТОВ «Гарант Ойл Групп» зобов`язань за Договором №182 поставки нафтопродуктів від 01.12.2023р., що виявилося у передачі Визирській сільській раді Одеського району Одеської області карток на пальне (талонів), строк дії яких (у кількості 63 шт.) становив не 12 місяців як визначено умовами договору, а 6 (шість) місяців, що є порушенням яке призвело до того, що Визирська сільська рада Одеського району Одеської області була позбавлена можливості реалізувати право на отримання товару (пального).

Таким чином, внаслідок порушення ТОВ «Гарант Ойл Групп» умов Договору поставки нафтопродуктів №182 від 01.12.2023р., суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь Визирської сільської ради Одеського району Одеської області суми грошових коштів у розмірі 50 538, 60 грн. яка відповідає (дорівнює) вартості оплачених радою карток на пальне (у кількості 63 шт., що відповідає загальному обсягу пального 945 літрів (по 15л. кожна картка на пальне (з урахуванням вартості 1 л. пального - 53,48 грн.), та не реалізованих Визирською сільською радою, і строк дії яких (карток на пальне) у вказаній кількості визначено не 12 місяців за умовами укладеного Договору №182 поставки нафтопродуктів від 01.12.2023р., а 6 місяців (до 07.06.2024р.)

Посилання Відповідача на те, що вказані талони не передавались ним на виконання його обов`язків за Договором №182 поставки нафтопродуктів від 01 грудня 2023 року (так як їх строк не відповідає вимогам п.3.4 договору) є абсолютно безпідставними, адже їх передача підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною № Рн231208/008 від 08 грудня 2023р. із зазначненням їх номерів та номіналу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у даному випадку Відповідач безпідставно, за рахунок Позивача, набув майно (грошові кошти в розмірі 50538,60грн.), які в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті Визирській сільській раді Одеського району Одеської області.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9198,03 грн. та 3 % річних в розмірі 2654,31 грн.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку індексу інфляції та 3% річних, на думку суду наданий позивачем розрахунок, здійснений неналежним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано індекс інфляції та 3% річних починаючи з 01.12.2023р. року.

Суд погоджується із доводами відповідача, що Позивач не надає жодного обґрунтування початку нарахування інфляційних втрат і 3% річних з 01.12.2023 року.

Крім того, суд звертає увагу, що 12 грудня 2023 року Визирською сільською радою Одеського району Одеської області на підставі Договору №182 поставки нафтопродуктів здійснено перерахунок грошових коштів за придбання паливно-мастильних матеріалів (нафтопродукти для використання виробництва електроенергії) бензин А-95 згідно Договору оренди №182 від 01.12.2023р., про що свідчить Платіжна інструкція №1 (внутрішній номер 314017175) від 12 грудня 2023 року.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Частиною другою статті 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інакше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші, на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19) зазначено, що «дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) зазначено:

« 55. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у цій справі № 910/3831/22 з метою перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм статей 625, 1212 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду має дати відповідь на питання, з якого моменту у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання з повернення позивачу безпідставно отриманих коштів, а саме з моменту отримання відповідачем безпідставно набутих коштів, або з дати набрання законної сили постановою апеляційного суду, якою встановлений факт безпідставності отримання відповідачем коштів від позивача, як вважає відповідач.

56. Глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» знаходиться в підрозділі 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу 3 «Окремі види зобов`язань», який входить до книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

57. Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

58. За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

59. З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала), зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

60. Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала».

Крім того, у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) у п.65 зазначено, що, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Таким чином, у даній справі нарахування відповідно до вимог ст. 625 ЦК України 3% річних здійснюється з наступного дня після безпідставного отримання коштів, а саме з 13.12.2023 року.

Враховуючи приписи законодавства, судом зроблено власний розрахунок інфляційних витрат та 3% річних.

За допомогою системи „Ліга-Закон судом встановлено, що інфляційні витрати складають 10 013,75грн., але враховуючи, що позивачем заявлені вимоги в цій частині в розмірі 9198,03грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 9198,03грн.

Крім того, судом зроблено власний розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних який підлягає стягненню складає 2 604,47грн.

Суд не погоджується з доводами Відповідача, що нарахування до стягнення з Відповідача штрафних санкцій за більше ніж 6 місяців є безпідставним та суперечить частини 6 статті 232 ГК України, так як індекс інфляції та 3% річних не є штрафними санкціями.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі основного боргу, що складає 50538,60 грн, інфляційних втрат в розмірі 9198,03 грн. та 3 % річних в розмірі 2604,47 грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП (шлях Київ-Харків, 134 км, с. Малютинці, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37043, код ЄДРПОУ 25392923) на користь Визирської сільської ради Одеського району Одеської області; (вул.Олексія Ставніцера, 56, Визирка, Лиманський район, Одеська область, 67543, ЄДРПОУ 04378669) 50 538,6 грн. - основна сума грошових коштів, 9 198,03 грн. - сума коштів заборгованості, з урахуванням сукупного індексу інфляції, 2 604, 47 грн. - 3 % річних та судовий збір в розмірі 2 422,4грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2026 р. в зв`язку з постійними повітряними тривогами на території м. Одеси.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов