Рішення № 139978893, 21.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/852/26

Господарський суд Одеської області у складі

судді Малярчук І.А.,

секретаря судового засідання: Драганової А.І.,

за участю представників сторін:

від прокурора: Волкова Н.М. - за посвідченням від 01.03.2023 №073704,

від позивача: Макаренко М.В. - самопредставництво,

від відповідача: Іщук Н.Р. - самопредставництво,

дослідивши матеріали справи №916/852/26 за позовом Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) до Тягинської сільської ради (74330, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Тягинка, вул. Вишнева, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 04401345) про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції прокурора, позивачів та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Прокурор, заявлений позов підтримує, в обґрунтування підставності якого зазначає про те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 27.11.2020 № 11 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Тягинській сільській раді Тягинської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4417,2759 га згідно із переліком, в тому числі земельну ділянку площею 42,9298 га з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення. 08.12.2020 земельну ділянку площею 42,9298 га з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 передано у власність Тягинської сільської ради за актом приймання-передачі земельних ділянок на підставі наказу №11 від 27.11.2020.

Між тим, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Відповідно до матеріалів Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» співставлення топографо-геодезичних та картографічних даних про земельні ділянки лісогосподарського призначення та спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення вбачається, що земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 площею 42,9298 га частково накладається на землі кварталу 43 Бериславського лісництва ДП «Каховське лісове господарство», площа накладення становить 16,6376 га. На підставі матеріалів лісовпорядкування ДП «Каховське лісове господарство» Бериславське лісництво 2015 року та п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України вказана ділянка відноситься до земель державного лісового фонду. Згода на вилучення цих ділянок із земель лісового фонду та переведення (віднесення) їх до земель сільськогосподарського призначення не надавалась. Крім того, вивченням даних Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси»), прокурором встановлено, що земельна ділянка площею 42,9298 га з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами. Зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки також підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення. Враховуючи зазначене, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та реєстрації земельної ділянки 2018 року. Таким чином, на думку прокурора, наказом від 27.11.2020 № 11 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розпорядилося земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності під виглядом земель сільськогосподарського призначення поза компетенцією, оскільки розпорядження нею мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.

На підставі викладеного, прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 42,9298 га кадастровий номер 6520680200:02:001:0202.

У поясненнях від 03.04.2026 за вх.№ 11529/26 Херсонська обласна державна адміністрація підтримала позовні вимоги Херсонської обласної прокуратури в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

22.06.2026 до суду від відповідача надійшла заява за вх.№ 21596/26 із запереченнями, в якій останній зазначив про те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 площею 42,9298 га була сформована та відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру 26.02.2018, а на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 27.11.2020 № 11 разом з іншими земельними ділянками передана у комунальну власність Тягинської сільської ради, про що 08.12.2020 складено відповідний акт приймання-передачі. Відповідач наголошує, що посилання позивача на матеріали лісовпорядкування та пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України не підтверджують належним чином виникнення у ДП «Каховське лісове господарство» права постійного користування спірною частиною земельної ділянки, оскільки вказана норма стосується земельних ділянок, наданих у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, тоді як позивач не зазначив дату такого надання та не надав державного акта на право постійного користування, рішення відповідного органу державної влади чи інших правовстановлюючих документів. На переконання відповідача, надані матеріали Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» та матеріали лісовпорядкування 2015 року свідчать лише про візуальне або орієнтовне накладення спірної земельної ділянки на землі кварталу 43 Бериславського лісництва, проте не містять відомостей про документи, на підставі яких відповідна територія була віднесена до земель лісового фонду та передана ДП «Каховське лісове господарство» у постійне користування. У зв`язку з цим відповідач вважає відсутніми належні докази належності спірної частини земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та її перебування у постійному користуванні лісогосподарського підприємства. Також відповідач вказує, що схема розташування земельної ділянки, якою підтверджується її візуальне часткове накладення на квартал 41 Бериславського лісництва, не є належним доказом такого накладення, оскільки земельні ділянки лісогосподарського призначення, на які нібито здійснюється накладення, не сформовані у порядку статті 79-1 Земельного кодексу України, а для достовірного визначення їх меж необхідне проведення робіт із землеустрою; лише відповідна землевпорядна документація, яка точно встановлює площу та межі ділянок, на думку відповідача, може підтверджувати факт їх накладення. Окремо відповідач посилається на неналежність обраного позивачем способу захисту, зазначаючи, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду у випадку, коли позивач вважає порушеним своє право власності у зв`язку з перебуванням майна у володінні іншої особи, належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування майна, а не вимоги про скасування реєстраційних дій. Крім того, відповідач зауважує, що частина земельної ділянки площею 42,9298 га, яку позивач вважає землею лісогосподарського призначення, самостійно не сформована як окремий об`єкт цивільних прав, не має власного кадастрового номера, визначених меж та координат, тому задоволення заявлених вимог саме по собі не забезпечить відновлення заявленого права Херсонської обласної державної адміністрації. Водночас скасування державної реєстрації всієї земельної ділянки з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 призведе до позбавлення Тягинської сільської ради права на всю земельну ділянку, у тому числі на ту її частину, яка не є предметом спору та правомірність передачі якої у комунальну власність позивачем не оспорюється, що відповідач вважає непропорційним та незаконним втручанням у право комунальної власності. З огляду на викладене, Тягинська сільська рада просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 30.03.2026 призначено розгляд справи №916/852/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду на 27.04.026 о 12:00.

У підготовчому засіданні 27.04.2026 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 25.05.2026 на 11:35.

У підготовчому засіданні 25.05.2026 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 22.06.2026 на 10:40.

У підготовчому засіданні 22.06.2026 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 13.07.2026 на 12:40.

У підготовчому засіданні 13.07.2026 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 29.07.2026 на 09:40.

У підготовчому засіданні 29.07.2026 судом закрито підготовче провадження по справі №916/852/26 та призначено справу №916/852/26 до розгляду по суті на 31.08.2026 о 10:40.

У судовому засіданні 31.08.2026 по розгляду справи №916/852/26 по суті судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 09.09.2026 на 12:30.

У судовому засіданні 09.09.2026 по розгляду справи №916/852/26 по суті судом оголошено протокольну ухвалу про перерву до 21.09.2026 на 09:30.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Згідно інформації з Державного земельного кадастру № 448549350 від 21.10.2025, 26.02.2018 було внесено відомості до ДЗК про формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 площею 42,9298 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 27.11.2020 № 11 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Тягинській сільській раді Тягинської територіальної громади Бериславського району Херсонської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4417,2759 га згідно із переліком, яким також передано земельну ділянку площею 42,9298 га з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202.

Відповідно до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.07.2020, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області передало із державної власності, а Тягинська сільська рада Тягинської територіальної громади Бериславського району Херсонської області прийняла у комунальну власність земельну ділянку площею 42,9298 га з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 згідно з додатком до акта.

Листом від 04.11.2025 № 15/1-144ВИХ-25 Херсонська обласна прокуратура звернулася до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202, сформованої у 2019 2020 роках за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та розташованої за межами населених пунктів на території Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Прокуратура зазначила, що, за даними Публічної кадастрової карти України (шар «Ліси»), вказана земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення та має лісові насадження, а за даними геопорталу «Ліси України» відноситься до 41 кварталу Бериславського лісництва ДП «Каховське лісове господарство». У зв`язку із цим прокуратура висловила припущення щодо формування земельної ділянки з порушенням вимог земельного та лісового законодавства та, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила повідомити, чи входить повністю або частково зазначена земельна ділянка до складу земель лісогосподарського призначення, чи перебуває вона або її частина у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств із зазначенням відповідних кварталів та виділів, на якій правовій підставі та з якого часу відповідна територія була віднесена до земель лісогосподарського призначення, а також чи надавалася згода на її вилучення із земель лісового фонду та переведення до земель сільськогосподарського призначення. Крім того, прокуратура просила надати копії документів, зокрема картографічних матеріалів, які підтверджують перебування земельної ділянки повністю або частково в межах земель лісового фонду; до листа додано кадастровий план земельної ділянки з координатами поворотних точок.

У листі від 19.02.2026 № 01-11/213 Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, розглянувши запит Херсонської обласної прокуратури від 04.11.2025 № 15/1-144 вих-25 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202, повідомило, що зазначена земельна ділянка візуально частково накладається на земельні ділянки кварталу 41, виділів 19, 20, 24, 25, 26 Бериславського лісництва, які відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року відносяться до земель лісового фонду та перебувають у постійному користуванні ДП «Каховське лісове господарство». Орієнтовну загальну площу накладення Управління визначило у розмірі 16,2 га (0,13 га + 1,77 га + 14,3 га) за допомогою Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України. Водночас Управління окремо зазначило, що достовірно встановити факт перетину земель лісогосподарського призначення державної власності із вказаною земельною ділянкою та фактичну площу такого перетину можливо лише на підставі відповідної документації із землеустрою та/або судової експертизи. Також повідомлено про неможливість надати копії картографічних матеріалів та правовстановлюючих документів щодо відповідних земель лісового фонду у зв`язку з тим, що з 2022 року центральна садиба підприємства, де зберігалася технічна документація, перебуває на тимчасово окупованій території. До листа додано копію планшету № 4 Бериславського лісництва та скриншоти з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.

Листом від 04.11.2025 № 15/1-138ВИХ-25 Херсонська обласна прокуратура звернулася до ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202, сформованої у 2019 2020 роках за результатами інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та розташованої за межами населених пунктів на адміністративній території Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Прокуратура зазначила, що за даними Публічної кадастрової карти України (шар «Ліси») вказана земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення та має лісові насадження, а за даними геопорталу «Ліси України» відноситься до 41 кварталу Бериславського лісництва ДП «Каховське лісове господарство». Посилаючись, зокрема, на положення ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України, статей 45, 46 Лісового кодексу України та п. 5 його Прикінцевих положень, прокуратура вказала на наявність підстав вважати, що земельну ділянку сформовано із визначенням категорії земель сільськогосподарського призначення з порушенням вимог законодавства. З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді прокуратура просила повідомити, чи перебуває та з якого часу зазначена земельна ділянка або її частина у постійному користуванні ДП «Каховське лісове господарство» із зазначенням відповідних кварталів та виділів, а також на якій правовій підставі та коли саме вона або її частина була віднесена (включена) до земель лісогосподарського призначення та облікована за цією категорією. Крім того, прокуратура просила надати копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшетів), на яких відображено межі земельної ділянки повністю або частково в межах земель лісового фонду. До листа додано кадастровий план земельної ділянки з координатами її поворотних точок.

У листі від 05.02.2026 № 65 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», розглянувши звернення Херсонської обласної прокуратури від 04.11.2025 № 15/1-138ВИХ-25, повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202, загальною площею 42,9298 га, розташована за межами населених пунктів на території Тягинської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, частково відноситься до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Каховське лісове господарство», а саме до кварталу 41, виділів 20, 24, 25, 26 Бериславського лісництва, відповідно до планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року. За результатами графічного співставлення встановлено площу перетину меж спірної земельної ділянки із землями ДП «Каховський лісгосп» у розмірі 16,6376 га. Експедиція зазначила, що затверджені матеріали базового лісовпорядкування 2015 року є чинними та обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів, а відомості лісовпорядкування офіційними; до здійснення державної реєстрації права постійного користування відповідні права на раніше надані землі можуть підтверджуватися планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Водночас у листі зазначено, що перевірка наявності перетину меж проведена з використанням координат, наданих прокуратурою, шляхом графічного співставлення за допомогою комп`ютерної програми Digitals/Delta XE, а перевірка на місцевості перетину меж із іншими землекористувачами (землевласниками) не проводилася. До листа додано схему розташування земельної ділянки масштабу 1:10000, на якій відображено площу перетину 16,6376 га.

Листом від 04.11.2025 за вих.№ 15/1-134ВИХ-25 Херсонська обласна прокуратура доповіла Херсонській обласній військовій адміністрації, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202, площею 42,9298 га, частково накладається на землі ДП «Каховське лісове господарство», а саме на 24, 25, 26 виділи 41 кварталу Бериславського лісництва. Прокуратура просила повідомити, чи приймались рішення про вилучення цієї ділянки з постійного користування лісгоспу, зміну її цільового призначення та які заходи вживались для захисту інтересів держави.

У листі від 23.02.2026 № 15/1-1887-26 Херсонська обласна прокуратура повідомила Херсонську обласну військову адміністрацію, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202, площею 42,9298 га, частково накладається на землі 41 кварталу Бериславського лісництва ДП «Каховське лісове господарство», а її передача у комунальну власність відбулася, на думку прокуратури, з порушенням земельного законодавства. У зв`язку з невжиттям адміністрацією заходів захисту прокуратура повідомила про прийняття рішення щодо звернення до господарського суду в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Тягинської сільської ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки

В матеріалах справи наявне викопіювання з кадастрової карти відображено земельну ділянку з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 на ортофотоплані з увімкненим шаром «Ліси», що графічно демонструє взаємне розташування меж спірної земельної ділянки із земельними масивами, віднесеними на карті до лісів.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Херсонською обласною прокуратурою попередньо до пред`явлення позовної заяви до суду було надіслано до Херсонської обласної державної (військової) адміністрації лист від 25.02.2026 за вих.№15/1-1889-26, яким поінформовано про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4, абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ще однією обов`язковою умовою для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Так, матеріали справи не містять доказів вжиття заходів Херсонською обласною державною (військовою) адміністрацією про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, крім цього, позивач не заперечував щодо представництва прокурором інтересів держави в її інтересах в судовому порядку. Херсонська обласна прокуратура повідомила листом від 25.02.2026 за вих.№15/1-1889-26 Херсонську обласну державну(військову) адміністрацію про намір здійснити представництво інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивача встановлюється судом під час розгляду справи по суті.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення і є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відповідно до ч.2 ст.1 ЛК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі ст.5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.55 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування з межах, визначених Конституцією України.

За приписами ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення - лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно п. 5 розд. VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Порядок вилучення земельних ділянок передбачено ст. 149 ЗК України, ч. 1 якої встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 2, 6, 9 ст.149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою 5, 9 цієї статті. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.

Пунктом 5 ст.25 ЛК України передбачено, що Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Пунктом 4 ст.31 ЛК України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 ст.20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Відповідно до матеріалів ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства співставлення топографо-геодезичних та картографічних даних про земельні ділянки лісогосподарського призначення та спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення вказує, що земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 площею 42,9298 га частково накладається на землі кварталу 41, виділів 20, 24, 25, 26 Бериславського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває у постійному користуванні ДП «Каховське лісове господарство».

Отже, на підставі матеріалів лісовпорядкування ДП «Каховське лісове господарство» Бериславське лісництво 2015 року та п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України вказана ділянка відноситься до земель державного лісового фонду. Згода на вилучення цих ділянок із земель лісового фонду та переведення (віднесення) їх до земель сільськогосподарського призначення не надавалась.

Також, на підставі Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») встановлено, що земельна ділянка площею 42,9298 га з кадастровим номером 6520680200:02:001:0202 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами. Наявні у справі картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки також підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення.

Враховуючи викладення, віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності відбулося ще до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та реєстрації земельної ділянки 2018 року.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що наказом від 27.11.2020 № 11 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розпорядилося земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності під виглядом земель сільськогосподарського призначення поза компетенцією, оскільки розпорядження нею мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.

Таким чином, вилучена Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області з державного лісового фонду спірна земельна ділянка на момент її передачі в комунальну власність Тягинській сільській раді та на цей час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні ДП «Каховське лісове господарство» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час їх передачі в комунальну власність для нелісогосподарських потреб мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація. Вказане свідчить про те, що внаслідок передачі в комунальну власність Тягинській сільській раді всупереч вимогам земельного законодавства України фактично незаконно вилучено та змінено цільове призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Водночас, право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу. У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної. У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 19, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. 18, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України ), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц. Тому, з огляду на вищевикладене, особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону. В правовому питанні посиленого природоохоронного захисту земель водного фонду і лісів законодавство суттєво не відрізняються.

Усунення перешкод Херсонській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5. постанови Великої Палати Верховного суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Отже, надання у користування земельної ділянки лісогосподарського призначення, з порушенням Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (подібні висновки викладено у п. 71 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Зокрема, у цих постановах вказано, що заволодіння громадянами та юридичними особами титульними об`єктами всупереч вимогам законодавства є неможливим. Набуття прав на такі об`єкти має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України, ч. 3 ст. 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), (п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц). Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагати повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/15).

У спорах стосовно земельних ділянок у складі земель з особливим правовим статусом (зокрема, лісів), які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирно володіти відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Відтак, суд доходить до висновку, що позов Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Тягинської сільської ради про усунення перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 42,9298 га кадастровий номер 6520680200:02:001:0202 є доведеним, а тому підлягає задоволенню судом у повній мірі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом задоволено позовну заяву прокурора, понесені останнім витрати на оплату судового збору в сумі 2 662, 40грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) до Тягинської сільської ради (74330, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Тягинка, вул. Вишнева, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 04401345) про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією (73000, м. Херсон, площа Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 42,9298 га кадастровий номер 6520680200:02:001:0202.

3. Стягнути з Тягинської сільської ради (74330, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Тягинка, вул. Вишнева, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 04401345) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська,33) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.09.2026.

Суддя І.А. Малярчук