Рішення № 139978126, 22.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2073/24

Номер провадження 2/289/36/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Плотнікової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №3820113 від 15.07.2023 у розмірі 130830 грн. та понесені судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань та не погашає заборгованість за вказаним договором, що є підставою для позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою від 21.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, його представник звернулась до суду з заявою, в якій просить судове засідання провести без її участі, позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними. Звертає увагу суду на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставини перерахування відповідачу кредитних коштів, так як і не надано доказів на підтвердження відкриття відповідачем будь-якої кредитної або платіжної картки, її виду та строку дії, чи карткового рахунку у будь-якому банку, також представник відповідача посилається, на те, що до позовної заяви не надано жодного первинного банківського документа, що підтверджував би існування карткових рахунків на ім`я відповідача. Разом з тим, не є доказом обставини видачі кредиту та наявності боргу розрахунок заборгованості, який наданий позивачем, оскільки складений в односторонньому порядку та не є аналітичним документом.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Судом встановлено 15.07.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3820113, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 24500 грн.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок позивача.

Також, сторонами в договорі визначено термін кредитування, відсотки за користування кредитом, та відповідальність за порушення умов договору.

Договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора К131. Реквізити належного позичальнику поточного рахунку для перерахування коштів вказано, як № НОМЕР_1 (а.с. 16-24).

Також, 15.07.2023 відповідачем підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно якої загальна вартість кредиту може становити 200900 грн (а.с. 25).

15.07.2023 відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту - Інформація яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма). Паспорт підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора К131 (а.с. 26-27).

Зокрема в паспорті зазначено сума кредиту 24500 грн, строк кредитування 360 днів. Реальна річна відсоткова ставка 59140,89% та орієнтовна загальна вартість кредиту - 200900 грн.

21 лютого 2024 року між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу №21/02/2024, відповідно до умов якого, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с. 37-43).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором заборгованість відповідача перед позивачем становить 130830 грн і складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 24500 грн та за відсотками у сумі 106330 грн (а.с. 30-34).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Разом з тим, враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів за договором, про стягнення заборгованості за яким порушується питання у цій справі, адже жодних документів, які б підтверджували фактичне перерахування позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів матеріали справи не містять.

Згідно повідомлення про перерахунок кошів в системі іРау.ua за номером транзакції 262653620, 15.07.2023 зараховано на карту, маска картки НОМЕР_1 , кошти у сумі 24500,45 гривень, яким позивач підтверджує перерахування відповідачу кредитних коштів на платіжку картку клієнта (а.с. 29).

Однак, в матеріалах справи відсутня інформація, чи була здійснена 15.07.2023 транзакція на вказану банківську картку в сумі 24502,45 грн, чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти, чи проводилась верифікація особи власника банківської карти з прихованим номером НОМЕР_1 .

Не містять матеріали справи і належних доказів того, що номер НОМЕР_1 , який вказано у кредитному договорі є саме тим номером про який зазначено у згаданому повідомленні про перерахунок кошів в системі іРау.ua.

Суд звертає увагу на те, що саме позивач має довести факт перерахування коштів на користь відповідача.

Натомість матеріали справи не містять жодних доказів того, що кредитні кошти були перераховані на рахунок відповідача.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Разом з тим, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не довело факту отримання відповідачем кредитних коштів та не заявило жодного клопотання про витребування відповідних доказів.

Суд враховує, що за приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення про договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Одночасно ст. 1046 ЦК України передбачає, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З системного аналізу вказаних правових норм слід дійти висновку, що необхідною умовою для констатації наявності зобов`язань за договором кредиту є не лише факт укладення такого договору, що в даній справі підтверджується наданими доказами, а й доведеність, власне, перерахунку кредитних коштів позичальнику.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України при заміні кредитора у зобов`язанні, як у цій справі, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відтак, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду жодного доказу, який би засвідчив, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як позикодавець, перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 24500 грн, а останній ці кошти отримав.

Позивач на власний розсуд розпоряджається своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 204, 512, 514, 516, 517, 526, 634, 1046, 1077, 1078 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО