Рішення № 139977920, 13.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м. Київ

Справа № 911/882/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади до Фастівської міської ради про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності, за участі від:

прокурора Гончарова О.В. (посв. №082275)

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Фастівської окружної прокуратури (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Фастівської міської ради (далі відповідач, Фастівська МР), у якому просить зобов`язати відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Фастівської міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту - сховище №161004, яке розташоване за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Шевченка, 27.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що ним виявлено факт порушення інтересів держави в сфері цивільного захисту населення, яке виявилось у бездіяльності відповідача щодо вжиття заходів державної реєстрації права комунальної власності на майно - укриття №161004. Прокурор посилається на те, що відповідне укриття знаходиться в непридатному для використання стані та є комунальною власністю, однак відповідач з порушенням чинного законодавства прийняв рішення про списання з балансу Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» (далі КП «Фастівська ЖЕК») багатоквартирного будинку, де у підвалі розташоване відповідне укриття, чим припинив право комунальної власності, у тому числі на відповідне сховище, що є окремим нежитловим приміщенням спеціального призначення, обмеженим в цивільному обороті (а.с.1-12).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2026 відкрито провадження у справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.05.2026 о 14:30; визнано явку учасників обов`язковою; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов (а.с.119-121).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників 13.04.2026 о 22:34, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.122-123).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, відповідна ухвала вважається врученою сторонам наступного робочого дня 14.04.2026.

Ухвалами від 06.05.2025, що занесені до протоколу підготовчого засідання (а.с.124-126), судом: зобов`язано прокурора надати пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі третіх осіб; відкладено підготовче засідання на 01.06.2026 о 14:30.

Судом зобов`язано прокурора надати пояснення, оскільки у підготовчому засіданні суд, виконуючи вимоги ст.182 ГПК України, поставив на обговорення питання щодо залучення до участі у справі третіх осіб, зокрема Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» (далі КП «Фастівська ЖЕК»), у якого на балансі перебував будинок, де розташоване сховище, а також об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, у разі його створення у будинку, де перебуває відповідна захисту споруда цивільного захисту сховище.

Судом відкладено підготовче засідання на підставі ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки не всі питання, які мали бути вирішені у підготовчому засіданні розглянуті, враховуючи надання прокурору часу для надання пояснень щодо необхідності залучення третіх осіб, роз`яснення у підготовчому засіданні прокурору відповідно до п.5 ч.2 ст.182 ГПК України, які обставини входять до предмету доказування і які докази мають бути подані, враховуючи також те, що частина електронних доказів прокурором надана у електронних копіях через систему «Електронний суд» без відомостей щодо підписання таких електронних доказів електронними цифровими підписами та протоколів перевірки таких підписів.

Про відкладення підготовчого засідання на 01.06.2026 о 14:30 відповідача повідомлено ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2026 (а.с.128), яка доставлена до його електронного кабінету 06.05.2026 о 22:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.129).

08.05.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення засідання за відсутності його представника (а.с.130).

Через систему «Електронний суд» 15.05.2026 від прокурора надійшли пояснення, у яких прокурор повідомив про відсутність підстав для залучення до справи третіх осіб, посилаючись на відсутність балансоутримувача у будинку, де розташоване сховище, оскільки після списання такого будинку з балансу КП «Фастівска ЖЕК» нового балансоутримувача не визначено (а.с.146-147). При цьому, прокурор у підготовчому засіданні 01.06.2026 на запитання суду пояснив, що в будинку не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Також, до відповідних пояснень прокурором долучено ряд доказів документів, що раніше подані з позовом, однак, без відомостей щодо їх підписання в електронній формі. Окрім того, прокурором надано книгу обліку захисних споруд Фастівського району.

Ухвалами від 01.06.2026, які занесені до протоколу підготовчого засідання: прийняті додаткові докази, надані прокурором з поясненнями; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2026 о 12:00 (а.с.185-186).

Приймаючи частину доказів з такими пояснення, що подані з пропущенням строку, який встановлено ч.2 ст.80 ГПК України, суд виходив з того, що необхідність у наданні додаткових доказів прокурором обумовлена роз`ясненням судом на підставі п.5 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні того, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, а також з метою повного та об`єктивного розгляду такої справи. Окрім того, частина доказів (листування) долучені прокурором до поданого позову, тобто надані в строк, визначений ч.2 ст.80 ГПК України, однак, без даних щодо перевірки електронних цифрових підписів, якими підписані оригінали таких доказів.

Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження.

З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті відповідачу направлено ухвалу від 01.06.2026 (а.с.188), яка доставлена до електронного кабінету відповідача 01.06.2026 о 20:35, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.189).

25.06.2026 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Ейвазової А.Р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2026 призначено судове засідання на 13.07.2026 о 16:20 (а.с.190).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників 01.07.2026 о 18:00, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.191-192).

Відповідач правом подати відзив на позов у встановлений судом строк не скористався, заяв про продовження встановленого судом строку не подавав.

Як установлено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

У судовому засіданні 13.07.2026 прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити; представник відповідача не з`явився, у заяві від 08.05.2026 відповідач просив розглядати справу без участі його представника.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

10.07.2015 Фастівським міжміським бюро технічної інвентаризації виготовило технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту, що розташована за адресою: м. Фастів, вул. Шевченко, буд. 27 (а.с.106-116). Власником захисної споруди, як вбачається з титульного аркушу технічного паспорту, вказано КП «Фастівська ЖЕК».

На адресу голови міської ради, КП «Фастівська ЖЕК» направило лист від 15.04.2020 №01-18/189 щодо прийняття рішення про списання з балансу житлових будинків, в яких проведено сто відсоткова приватизація житла, з метою забезпечення реалізації прав співвласників багатоквартирних будинків (а.с.55).

Рішенням Фастівської МР від 11.02.2021 №32-VII-VII надано згоду КП «Фастівська ЖЕК» на списання багатоквартирних будинків, перелік яких визначено додатком №1 до такого рішення, у т.ч., багатоквартирного будинку, розташованого у м.Фастів, вул. Шевченка, буд. 27 (а.с.100-102).

01.03.2021 комісією у складі голови Жорника С.М., членів - Пшоно О.В., Шетерляк М.Я., Данилеко В.В., Комендант Ю.О. складено акт про списання багатоквартирного будинку, що розміщений за адресою: м. Фастів, вул. Шевченко, буд. 27 (а.с.103-105). Відповідний акт затверджений начальником КП «Фастівська ЖЕК» та погоджений міським головою. Згідно наявної у акті характеристики відповідного будинку, у ньому розміщено підвал загальною площею 478м2.

Як вбачається з наданого Департаментом цивільного захисту та оборонної роботи паспорту укриття №161004 від 13.11.1979, таке укриття, що прийнято в експлуатацію у 1955 році, розташоване за адресою: м. Фастів, вул. Шевченко, 25 (а.с.31-33).

Відповідно до облікової картки ЗСЦО (талон І) протирадіаційного укриття станом на 01.02.2008 та паспорта сховища (протирадіаційного укриття) №161004 у житловій будівлі за адресою: м. Фастів, вул. Шевченко, 33 (35, 37), розташоване (вбудоване) протирадіаційне укриття №161004, яке перебуває у комунальній власності з 2003 року та прийнято в експлуатацію 28.05.1955, загальною площе 35,3м2 (а.с.25-28).

Аналогічні відомості та характеристики сховища містяться в обліковій картці укриття форми - талон ІІ (а.с.34-35).

Згідно відомостей, наданих у листі Фастівської районної військової адміністрації Київської області від 12.12.2023 за вих.№06-69/5036, на підставі рішення Фастівської МР від 11.02.2021 №32-VII-VII з балансу КП «Фастівська ЖЕК» списано багатоквартирні житлові будинки, в яких розташовані захисні спору цивільного захисту, у т.ч. за №161004 (а.с.16).

Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на адресу Київської обласної прокуратури направлено лист від 14.12.2023 за вих.№56.01-10272/56.11 з переліком захисних споруд цивільного захисту, які за результатами оглядів (обстеження) у 3 кварталі 2023 році визначені як безгосподарні (а.с.57-61). До відповідного переліку увійшло сховище №161004, що розташоване за адресою: м. Фастів, вул. Шевченка, 33. Аналогічний перелік, проте станом на 01.01.2024, ГУ ДСНС у Київській області надано разом з листом від 22.02.2024 вих.№56.06-1618/56.8 (а.с.62-66).

За інформацією, наданою Фастівським районним управлінням ГУ ДСНС України у Київській області у листі від 12.01.2024 за вих.№56.19-59/56.19, сховище №161004 (розташоване за адресою: 08500, Київська обл., Фастівський р-н, м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 27) має статус безхазяйної захисної споруди Фастівського району (а.с.17-20).

Виконавчим комітетом Фастівської МР у листі від 01.03.2024 за вих.№06-16/1130 повідомлено, що після списання з балансу КП ФМР «Фастівська ЖЕК» багатоквартирних будинків, захисна споруда цивільного захисту за №161004 на баланс Виконавчого комітету Фастівської МР не приймалася (а.с.149-150).

Як вбачається з листа КП «Фастівська ЖЕК» від 29.03.2021 за вих.№01-18/113, об`єкти цивільного захисту, у т.ч., протирадіаційне укриття №161004, за КП «Фастівська ЖЕК» не обліковуються (а.с.52).

З метою встановлення дійсного розташування захисної споруди цивільного захисту №161004, прокурор з листом від 23.01.2025 за вих.№57/1-386вих-25 звернувся до КП ФМР «Фастівське бюро технічної інвентаризації» для отримання інвентаризаційної справи на таку споруду (а.с.42-44).

У відповідь на запит, КП ФМР «Фастівське бюро технічної інвентаризації» листом від 25.03.2026 за вих.№353 повідомило, що в матеріалах архівної інвентаризаційної справи №65 на житловий будинок містяться матеріали технічної інвентаризації підвального приміщення від 10.07.2015, проведеної техніком Панкіною Г.В; захисна споруда розташована в підвальному приміщенні двоповерхового багатоквартирного житлового будинку із загальною площею підвалу 272,2м2 (а.с.45). Даним листом також повідомлено, що відповідне сховище розташовано за адресою: м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 27 (старий номер 33). До згаданого листа долучено копію інвентаризаційної справи №65, з якої вбачається, що сховища знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 27 (а.с.45-51).

З матеріалів справи вбачається, що з листом від 23.07.2025 за вих.№57/1-3813 вих-25 прокурор звернувся до АТ «Укрзалізниця» для отримання інформації щодо перебування у власності держави та/або передачі до статутному капіталу АТ «Укрзалізниця» захисної споруди цивільного захисту №161004 або всього житлового будинку, у якому розташовано таке укриття (а.с.39-40).

Листом від 28.07.2025 за вих. №НГ/НЗІ-08/766н АТ «Укрзалізниця» в особі директора регіональної філії «Південно-Західна залізниця» повідомило, що захисна споруда цивільного захисту №161004 (розташована за адресою: Київська область, м.Фастів, вул. Шевченка, 35) на балансі структурних/виробничих підрозділів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» не утримується, інформація про цю захисну споруду відсутня (а.с.41).

Для отримання достовірних даних щодо місця розташування сховища №161004, прокурор звернувся до Фастівської районної державної адміністрації з листом від 04.03.2026 за вих.№57/1-1025вих-26 (а.с.36-37).

У відповідь на вказане звернення Фастівська військова районна державна адміністрація Київської області у листі від 06.03.2026 за вих.№06-69/1133 повідомила, що захисна споруда цивільного захисту (сховище) за обліковим номером 161004 (знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Шевченка, 27) відповідно до паспорту захисної споруди від 12.03.2008 прийнята в експлуатацію 28.05.19558, балансоутримувачем зазначено КП «ЖЕК-1» (а.с.38).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор вказував, що позов подано з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади м. Фастів, оскільки орган, який представляє інтереси такої територіальної громади, - Фастівська міська рада не лише не вчинила дій щодо захисту прав громади, а фактично порушила такі права, оскільки не вчинило заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту, надавши згоду на списання з балансу такої споруди балансоутримувачем, всупереч інтересам відповідної громади. Прокурор посилається та відсутність іншого органу, який міг би представляти державу у спірних правовідносинах.

Під час дослідження питання наявності підстав для звернення з відповідним позовом прокурора судом взято до уваги наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Згідно ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як визначено ч.ч.3,4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент подання позову до суду): прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Рішенням від 03.12.2025 року №6-р(II)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, які надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Однак, установивши невідповідність Конституції України окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону, суд відтермінував втрату ними чинності. Так, відповідно до п.3 резолютивної частини вказаного рішення, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Також Конституційний Суд України в п.4 рішення, зазначив, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаними неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

В силу ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, згадані положення станом на момент звернення прокурора із даним позовом до суду, є чинними та такими, що підлягають застосуванню судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі її уповноваженого органу.

Відповідно до положень наведених норм, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу; розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 11.06.2024 у справі 925/1133/18 (п.71); 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (п.8.54); 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (п.8.37); 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.40).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що: захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор; прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (п.п.8.56, 8.57); 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (п.п.8.39, 8.40); 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.п.45, 47).

В силу ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора покладається обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює; у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 11.06.2024 у справі 925/1133/18 (п.77); 11.02.2020 у справі №922/614/19 (п.п.57, 58); 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, (п.8.18), 28.09.2022 у справі №483/448/20 (п.7.18); 15.01.2020 у справі №698/119/18 (п.п.26, 27).

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 вказала про те, що: у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду; в цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Прокурор стверджує, що у даному випадку саме Фастівська міська територіальна громада має матеріально-правову заінтересованість у підтвердженні речового права на спірне майно, однак, орган, що представляє відповідну громаду, - Фастівська МР не вчиняє дій для реєстрації відповідного права та забезпеченні потреб населення у цивільному захисті, збереженні нерухомого майна зі спеціальним статусом сховище.

Так, в силу ч.2 ст.327 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як визначено ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст.181 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону №280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ч.ч.1,2 ст.60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження; спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини; підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом

Частиною 5 ст.60 Закону №280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як свідчать матеріали справи, прокурор подав позов для усунення протиправної бездіяльності, допущеної органом місцевого самоврядування, який не зареєстрував право власності на спірну захисну споруду, тобто щодо виконання безпосередніх власних функцій, враховуючи бездіяльність Фастівської МР.

Територіальна громада м. Фастова має матеріально-правову заінтересованість в управлінні вказаним нежитловим приміщенням для забезпечення потреб у цивільному захисті населення, у збереженні вказаного нерухомого майна у спеціальному статусі ПРК, не допущення відчуження такого приміщення із спеціальним статусом у власність співвласників багатоквартирного будинку як допоміжного приміщення (підвалу) тощо.

При цьому, ч.2 ст.65 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання, крім суб`єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст.66 КЦЗ України).

Відповідно до ч.2 ст.68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Однак, відповідний центральний орган виконавчої влади не наділений повноваження у спірних правовідносинах, оскільки предметом спору є наявність обов`язку зареєструвати право власності відповідної територіальної громади на відповідну споруду цивільного захисту, яка безпідставно списана з балансу.

Безпосередність звернення до суду прокурора як самостійного позивача у даному випадку обґрунтована бездіяльністю органу місцевого самоврядування - Фастівською МР Так, захист інтересів відповідної територіальної громади щодо спірного майна мав здійснювати відповідач, разом з тим, такий орган не вчинив необхідних дій, що є підставою для звернення до суду прокурора з відповідним позовом самостійно.

Суд враховує, що оскільки позов обумовлений бездіяльністю Фастівської МР щодо державної реєстрації права комунальної власності на вказану споруду, що порушує інтереси держави (територіальної громади), то правомірним є звернення до суду прокурора самостійно в інтересах держави та визначення Фастівської МР відповідачем.

За таких обставин, є підставним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі територіальної громади як самостійного позивача, з огляду на предмет та підстави позову, обраний спосіб захисту, з урахуванням того, що відповідачем за заявленими вимогами є Фастівська МР - орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, однак має відповідати за заявленим позовом.

Розглядаючи спір у справі по суті, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги прокурора є мотивованими з наступних підстав.

Так, ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулює Кодекс цивільного захисту (далі - КЦЗ України).

Відповідно до п.14 ч.1 ст.2 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Згідно п.п.23-31 ч.2 ст.19 КЦЗ України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання, експлуатації та реконструкції об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби в об`єктах фонду захисних споруд цивільного захисту, необхідних для укриття всіх категорій населення за місцем роботи та за місцем проживання, а також інших категорій населення за місцем тимчасового перебування, у визначених законодавством випадках; реалізація заходів щодо забезпечення потреб в укритті населення шляхом будівництва захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення (зокрема першочергово - захисних споруд цивільного захисту публічного доступу, які розміщуються на загальнодоступній території та доступ до яких забезпечено для всіх категорій населення) та виготовлення (монтування) первинних (мобільних) і облаштування найпростіших укриттів в особливий період, а також (за потреби) відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; прийняття рішень про подальше використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту у разі банкрутства (ліквідації) суб`єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, безхазяйних захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення; ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, створення загальнодоступних інформаційних ресурсів та доведення до населення інформації про об`єкти такого фонду, у тому числі у доступній для осіб з порушеннями зору та слуху формі; здійснення контролю за станом утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту; реалізація заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб`єктів господарювання комунальної форми власності; здійснення в межах повноважень заходів, визначених порядком надання підтримки міжнародним рятувальним командам, які допомагають у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Таким чином, із наведених приписів законодавства слідує, що Фастівська МР є суб`єктом забезпечення цивільного захисту на відповідній території в умовах введення на території України воєнного стану, а не лише особою, що може здійснювати від імені відповідної територіальної громади правомочності власника відповідної захисної споруди.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст.32 КЦЗ України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту належать: сховище - герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів; протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Відповідно до ч.5 ст.32 КЦЗ України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

В силу ч.8 ст.32 КЦЗ України утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі Порядок №138), який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - фонд захисних споруд), включення об`єктів до складу та виключення таких об`єктів з фонду захисних споруд, ведення обліку сховищ і протирадіаційних укриттів (далі - захисні споруди), споруд подвійного призначення, найпростіших укриттів та первинних (мобільних) укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення.

Як визначено п.9 Порядку №138 утримання об`єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Згідно абз.1, 3 п.11 Порядку №138: балансоутримувач забезпечує утримання об`єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, крім об`єктів, що мають перебувати в постійній готовності; після приведення в готовність об`єктів фонду захисних споруд вони повинні утримуватися та експлуатуватися в такому стані на весь час дії рішення щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення правого режиму надзвичайного стану та в особливий період.

Зі змісту прийнятого Фастівською МР рішення від 11.02.2021 №32-VII-VII вбачається, що рада під час його прийняття керувалася, у т.ч., Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 (далі Порядок №301; тут і надалі в редакції, що діяла на час прийняття рішення).

Так, як визначено п.1 Порядку №301, він визначає механізм списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.

Відповідно до положень п.п. 3,6 Порядку №301: списання з балансу багатоквартирного будинку міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, державним підприємством або органом місцевого самоврядування, на балансі яких перебувають багатоквартирні будинки (далі - балансоутримувач), у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності (далі - багатоквартирні будинки), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку; за результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за формою згідно з додатком.

В силу ч.11 ст.32 КЦЗ України захисна споруда цивільного захисту втрачає статус об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту з моменту її виключення із відповідного фонду споруд цивільного захисту.

Також, п.27 Порядку №138 (в редакції, що діяла на час прийняття рішення) визначено, що: зняття захисних споруд з обліку фонду захисних споруд здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування після їх виключення за погодженням з ДСНС з фонду захисних споруд; вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, для прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування рішень щодо виключення за погодженням з ДСНС захисних споруд з фонду таких споруд визначає МВС; зняття захисних споруд з електронного обліку захисних споруд здійснюється ДСНС та її територіальними органами, що ведуть електронний облік на відповідних територіях, після зняття захисних споруд з паперового обліку фонду захисних споруд.

Оскільки з листа ГУ ДСНС України у Київській області від 14.03.2024 вих.№56.05-2382/56.8 вбачається, що звернень щодо погодження виключення з фонду захисних споруд цивільного захисту протирадіаційних укриттів, у т.ч., якому надано №161004, не надходило і таке сховище продовжує перебувати на електронному обліку захисних споруд цивільного захисту Київської області та занесене до інформаційної системи «Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту» (а.с.67), приймаючи рішення від 11.02.2021 №32-VII-VII, а також погоджуючи акт про списання багатоквартирного будинку з балансу, Фастівська МР фактично погодила списання будинку, в якому знаходиться захисна споруда цивільного захисту №161004 (розташований за адресою: м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 27).

Доказів на підтвердження факту виключення захисної споруди цивільного захисту №161004 із фонду захисних споруд цивільного захисту під час розгляду справи не надано.

Згідно ч.12 ст.32 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

В силу ч.2 ст.382 ЦК України: усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку; спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічно визначено правовий режим допоміжних приміщень будинку у ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно якої: власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках; допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні від 09.11.2011 у справі №14-рп/2011 Конституційний Суд України виснував, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців; під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення; крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна

Слід врахувати, що підвальні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності, цивільної оборони тощо).

Таким чином, в різних випадках приміщення одного типу може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, на який власники квартир та нежитлових приміщень не можуть набувати права власності в процесі приватизації, навіть у випадку, якщо такі приміщення є частиною багатоквартирного будинку.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. Приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення, сховища тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

З огляду на викладене, чинним законодавством України встановлено загальне правило наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, за винятком приміщень, що будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення, сховища тощо), які не мають статусу допоміжних.

Захисна споруда цивільного захисту №161004 будувалась як сховище і вбудована до будинку (розташований: м. Фастів, вул. Шевченка, 27), отже, не має статуту допоміжного приміщення багатоквартирного будинку, є самостійним об`єктом, право власності на яке належить відповідній територіальній громаді. Спеціальний режим права власності на таке майно не дозволяє перехід права власності на таке приміщення в процесі приватизації (відчуження).

Враховуючи положення ч.12 ст.32 КЦЗ України, відсутність факту виключення такої споруди із фонду захисних споруд цивільного захисту, відповідний об`єкт не вибув із комунальної власності при прийнятті Фастівською МР рішення від 11.02.2021 №32-VII-VII та станом на момент розгляду справи є комунальною власністю відповідної територіальної громад, що підлягає утриманню за її рахунок.

Водночас, незважаючи на прийняте рішення про списання багатоквартирного будинку, у якому розташована захисна споруда цивільного захисту №161004, з балансу КП «Фастівська ЖЕК», відповідачем не визначено нового балансоутримувача такого майна, що призводить до неможливості належним чином утримувати та експлуатувати таке сховище.

Пунктом 10 Порядку №301, як в редакції, що діяла на момент списання житлового будинку по вул. Шевченка, 27, так і у чинній редакції, передбачено, що у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Порядком №301 не визначено строків для проведення державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення державної або комунальної власності у списаному з балансу багатоквартирному будинку, проте з аналізу положень п.10 цього Порядку вбачається, що така реєстрація має бути проведена після завершення списання з балансу вказаного будинку (висновок викладений в п.5.54 постанови Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №924/438/22).

Водночас, після погодження акту від 01.03.2021 про списання багатоквартирного будинку, що розташований по вул. Шевченка, 27 у м. Фастів, право власності територіальної громади на нежитлове приміщення - захисна споруда цивільного захисту не зареєстровано відповідачем як особою, що здійснює правомочності власника відповідного майна, що свідчить про порушення таким органом приписів п.10 Порядку №301.

За вказаних обставин, встановлена у цій справі бездіяльність відповідача щодо нездійснення державної реєстрації права комунальної власності та визначення балансоутримувача захисної споруди призводить до неможливості забезпечити її належний технічний стан, який дозволяв би привести сховище у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров`я громадян, особливо в умовах воєнного стану, є наслідком невиконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, порушує інтереси держави (територіальної громади) та встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров`я.

При цьому, в умовах війни з Російською Федерацією, враховуючи систематичні атаки об`єктів критичної та цивільної інфраструктури, дотримання обов`язку органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення належного функціонування захистних споруд цивільного захисту, зокрема сховищ, має надзвичайний суспільний інтерес, оскільки спрямовано, зокрема, на захист життя і здоров`я людини.

За вищевказаних ообставин, заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, прокурору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір.

При цьому, фактично у відповідній справі прокурор сплатив судовий збір без врахування ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в силу якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, як установлено ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3 328грн.

Отже, враховуючи заявлення у цій справі однієї вимоги немайнового характеру, а також подання прокурором позовної заяви в електронній формі, при поданні позовної заяви прокурор мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40грн /3 328*0,8/, однак, фактично сплатив 3 328грн (а.с.85), тобто більше ніж встановлено на 665,60грн.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, прокурору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40грн.

В силу п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» установлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, до прийняття рішення у справі клопотань про повернення судового збору прокурор не подавав, тому відповідне питання судом не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Фастівську міську раду (ідентифікаційний код 34446857; 08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, буд. 1) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Фастівської міської територіальної громади на захисну споруду цивільного захисту сховище №161004, яке розташоване за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Шевченка, 27.

3. Стягнути з Фастівської міської ради (ідентифікаційний код 34446857; 08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Соборна, буд. 1) на користь Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996; 01601, м. Київ, бул. Лесі України, буд. 27/2) 2 662,40грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23. 09.2026.

Суддя А.Р. Ейвазова