Рішення № 139977853, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/8785/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8785/26

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ: 19480600)

до

відповідача Державна установа "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд.17; код ЄДРПОУ: 26437415)

про стягнення заборгованості 698 600, 12 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» з позовом до Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» про стягнення заборгованості у сумі 698 600,12 грн, з яких: 382 267,12 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію в травні червні 2021 року та січні-березні 2023 року; 124 284,74 грн - інфляційні втрати; 1 368,55 грн - пені; 190 679,71 грн - 15% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (надалі - Позивач, Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго»), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі - ЗУ «Про ринок електричної енергії»), Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) та Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (надалі - Відповідач, Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та у відповідності до вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, операторами системи є Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (надалі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго», ОСР) та Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (надалі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», ОСР).

Кабінет Міністрів України постановою №1556 від 31.12.2024 передав Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства молоді та спорту України з подальшим його перейменуванням на Центр фізичного виховання та спорту учнів і студентів.

Наказом Міністерства молоді та спорту України від 12.06.2025 №3621 було реорганізовано державну бюджетну установу Центр фізичного виховання та спорту учнів і студентів (ЄДРПОУ: 03072626) шляхом приєднання її до державної установи «Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» (ЄДРПОУ 26437415) з подальшим перейменуванням у Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» (ЄДРПОУ: 26437415).

Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Центру фізичного виховання та спорту учнів і студентів.

Положеннями статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).

На виконання ч. 11 ст. 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено:

Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

Додаток № 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

«Комерційні пропозиції №3,5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»;

Додаток до комерційних пропозицій №3,5 «Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» та інш. (Примірник Договору, комерційної пропозиції №3, комерційної пропозиції №5 - додатки 4,5,6).

Відповідно до частини 6 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» Позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному вебсайті Позивача (https://uie.kiev.ua/).

Положенням пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави.

Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.

Відповідно до положень пункту 10 Постанови № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (у редакції, чинній до 01.07.2024) до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор систем розподілу (далі - ОСР).

ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» листом від 01.04.2021 №3/01/3/10209 повідомив про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.04.2021.

ПрАТ «Закарпаттяобленерго» листом від 02.01.2023 №154-25/5 повідомив про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2023.

Таким чином, згідно отриманої від ОСР інформації Відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у травні - червні 2021р., січні - березні 2023 року споживав електричну енергію від Постачальника «останньої надії» на умовах зазначеного договору.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.46 ЗУ «Про ринок електричної енергії», ОСР зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

ОСР щомісяця, відповідно до положень пункту 10 Постанови №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (в редакції чиннійй до 01.07.2024р.) та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), надає постачальнику «останньої надії» звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (надалі - Звіти), на підставі яких постачальник «останньої надії» визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

На виконання зазначеного Договору, на підставі Звітів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за травень-червень 2021 року та Звітів ПрАТ «Закарпаттяобленерго» за січень-березень 2023 року, Позивачем було складено:

ОСР - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»

Рахунок №000003072626/08/О05/19764 від 11.06.2021 та акт купівлі-продажу електричної енергії №013765 від 31.05.2021, за розрахунковий період травень 2021р., з обсягом споживання електроенергії - 807 кВт*год на суму 2 745,43 грн (з ПДВ). Рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії були отримані Відповідачем 23.06.2021 рекомендованим повідомленням №01054 7924751 6. (копія Звіту ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», рахунку та акту за травень 2021, доказу направлення рахунку - додатки 9,10,11,12) Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Рахунок №000003072626/08/О06/20176 від 12.07.2021 та акт купівлі-продажу електричної енергії №014033 від 30.06.2021, за розрахунковий період червень 2021р., з обсягом споживання електроенергії - 3 541 кВт*год на суму 10 497,40 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були отримані Відповідачем 20.07.2021 рекомендованим повідомленням №01054 7585767 0.(копія Звіту ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», рахунку та акту за червень 2021, доказу направлення рахунку - додатки 13,14,15,16) Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

ОСР - ПрАТ «Закарпаттяобленерго»

Рахунок №000003072626/06/О01/42515 від 14.02.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії №034980 від 31.01.2023, за розрахунковий період січень 2023р., з обсягом споживання електроенергії - 17 897 кВт*год на суму 108 247,07 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані Відповідачу на електронну адресу 14.02.2023. (копія Звіту ПрАТ «Закарпаттяобленерго», рахунку та акту за січень 2023, доказу направлення рахунку - додатки 17,18,19,20) Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Рахунок №000003072626/06/О02/45007 від 15.03.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії №037459 від 28.02.2023, за розрахунковий період лютий 2023р., з обсягом споживання електроенергії - 16 357 кВт*год на суму 102 969,80 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані Відповідачу на електронну адресу 15.03.2023. (копія Звіту ПрАТ «Закарпаттяобленерго», рахунку та акту за лютий 2023, доказу направлення рахунку - додатки 21,22,23,24). Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Рахунок №000003072626/06/О03/45564 від 10.04.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії №038014 від 31.03.2023, за розрахунковий період березень 2023р., з обсягом споживання електроенергії - 26 167 кВт*год на суму 157 807,42 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані Відповідачу на електронну адресу 10.04.2023. (копія Звіту ПрАТ «Закарпаттяобленерго», рахунку та акту за січень 2023, доказу направлення рахунку - додатки 25,26,27,28) Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Згідно з розрахунком заборгованості борг за спожиту електричну енергію по ОСР - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за період постачання електричної енергії травень-червень 2021р., становить 13 242,83 грн. (Копія розрахунку заборгованості ПрАТ «ДТЕК Київські елеткромережі».

Згідно з розрахунком заборгованості борг за спожиту електричну енергію по ОСР - ПрАТ «Закарпаттяобленерго» за період постачання електричної енергії в період січень - березень 2023 року, становить 369 024,29 грн. (Копія розрахунку заборгованості ПрАТ «Закарпаттяобленрго».

Щодо заборгованості Відповідача за спожиту електричну енергію. За приписами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також Постачальник зобов`язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії».

Згідно з п. 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 4.1 Комерційних пропозицій №3,5 визначено: споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Відповідно до п.4.3 Комерційних пропозицій №3,5, рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Направлення рахунків та актів купівлі-продажу електроенергії здійснювалось на електронну адресу Відповідача: kfvs@ukr.net, яка затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України 12.03.2018 №241 «Положення про Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України», як засіб зв`язку.

Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п.4.17 ПРРЕЕ за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Нарахування інфляційних втрат та 15% річних прямо передбачено у комерційній пропозиції, що є додатком 1 до Договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 15% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, тобто інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (правовий висновок, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19).

Положеннями пункту 5.11. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до п.6.1. Комерційних пропозицій №3,5, постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Згідно з п. 13.1. Комерційних пропозицій №3,5, встановлено, що сторони Договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій не звільняє Споживача від обов`язку відшкодувати Постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору.

Згідно з п. 16 постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, саме тому Позивачем не здійснено нарахування пені з 24.02.2022 р. за прострочення грошового зобов`язання.

Загальна сума, що підлягає стягненню з Відповідача за спожиту електричну енергію за періоди травень-червень 2021 року та січеньберезень 2023 року (по двом ОСР), з урахуванням інфляційних втрат, пені та 15% річних від простроченої суми, становить 698 600,12 грн, з яких:

382 267,12 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію в травні - червні 2021 року та січні-березні 2023 року;

124 284,74 грн - інфляційні втрати;

1 368,55 грн - пені;

190 679,71 грн - 15% річних.

У відповідності до ст. 19 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ДПЗД «Укрінтеренерго» на електронну адресу Відповідача було направлено Претензії № 44/11-003197 від 26.07.2022 та №44/11-005948 від 18.10.2023, з вимогою про сплату суми боргу за спожиту електричну енергію, які залишені без задоволення.

Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість за спожиту електричну енергію Відповідачем не сплачена.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачем подано до суду 06.08.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що наведення у цьому відзиві сум, обсягів, дат, номерів рахунків або інших даних із позову здійснюється виключно для спростування доводів Позивача та не є визнанням боргу, факту постачання ПОН у спірний період, обсягу, ціни, строку оплати, чинності додаткових умов або будь-якої іншої обставини. Усі альтернативні заперечення є самостійними і не становлять визнання основної вимоги.

Позивач просить стягнути 698 600,12 грн, у тому числі 382 267,12 грн основного боргу, 124 284,74 грн інфляційних втрат, 1 368,55 грн пені та 190 679,71 грн 15 % річних. Позов пов`язано з нібито постачанням електричної енергії постачальником «останньої надії» (ПОН) у травні-червні 2021 року та січні-березні 2023 року попереднику Відповідача - Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 03072626).

Відповідач зазначає, що для задоволення такого позову недостатньо пред`явити сформовані самим Постачальником рахунки й акти. Позивач має довести безперервний ланцюг юридично значимих фактів щодо кожної точки комерційного обліку та кожного місяця: законну підставу й точну дату переведення на ПОН; належність конкретних EIC-кодів саме споживачу; фактичний період, протягом якого саме Позивач був зареєстрованим постачальником; обсяг комерційного обліку, віднесений на його балансуючу групу; ціну, сформовану за регуляторною методикою; належне доведення рахунку до споживача і строку платежу; а для 15 % річних, п`ятирічної позовної давності та пені - ще й належне приєднання до саме цих обтяжливих умов.

Додаток 8, яким Позивач обґрунтовує «переведення на ПОН з 01.01.2023», внутрішньо суперечливий: лист-обкладинка датований 02.01.2023 № 154-25/5, а таблиця всередині документа прямо оформлена як додаток до листа від 11.01.2021 № 154-25/249, має «Дату повідомлення - 1 січня 2022», для рядків споживача 03072626 зазначає строки 01.01.2022- 31.03.2022 і закінчується датою « 11 січня 2022 року». Це не є належним доказом саме заявленого Позивачем переходу з 01.01.2023.

Додаток 7 до позову визначає для попередника Відповідача початок постачання ПОН 01.04.2021 і завершення 29.06.2021. Водночас Позивач виставив єдиний місячний рахунок за червень до 30.06.2021 на 3 541 кВт·год. 30.06.2021 є 91-м днем від 01.04.2021. Без добового/погодинного розподілу неможливо відокремити обсяг 30.06.2021, який не може бути віднесений до постачання ПОН за загальним 90- денним правилом.

У переліку додатків до позову відсутні окремі щомісячні документи «Ціна» або розрахунки формування ціни за Порядком НКРЕКП № 1179. Рахунок, сформований самим Позивачем, відображає результат, але сам по собі не дає можливості незалежно перевірити застосовану до кожного місяця регуляторну ціну.

Для 2021 року Комерційна пропозиція № 3 у п. 15.1 одночасно пов`язує чинність договору з фактом споживання і прямо ставить умову акцепту шляхом сплати рахунку. Позивач сам стверджує, що жодного рахунку не оплачено; блок «Споживач» у примірнику пропозиції не заповнений і не підписаний. Тому принаймні додаткові обтяжливі умови про 15 % річних та збільшену позовну давність не можуть вважатися безспірно індивідуально погодженими лише з посиланням Позивача на власний типовий текст.

Позивач довів усі факти, необхідні для виникнення й розміру конкретного грошового зобов`язання.

Також 04.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» надійшла Заява про застосування позовної давності як альтернативного заперечення проти позову.

У заяві представник відповідача зазначає, що на виконання частини третьої статті 267 ЦК України відповідач прямо, та до ухвалення рішення заявляє про застосування позовної давності до всіх заявлених у справі № 910/8785/26 вимог та їх частин, щодо яких на день звернення позивача до суду відповідний строк сплив, а саме: до вимог про стягнення 382 267,12 грн основного боргу, 124 284,74 грн інфляційних втрат, 1 368,55 грн пені та 190 679,71 грн - 15 % річних.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. За пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимоги про стягнення неустойки (пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю один рік. За зобов`язанням із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Тому початок і закінчення давності належить визначати окремо щодо кожного щомісячного платежу та кожного періоду нарахування інфляційних втрат, процентів річних і пені.

Заявник зазначає, що об`єднання кількох щомісячних платежів і додаткових нарахувань в одній позовній заяві не утворює для них єдиного нового строку. При вирішенні питання про давність суд має встановити щодо кожної складової: дату настання строку оплати або початку відповідного нарахування; дату звернення з позовом; тривалість застосовного строку; періоди його законодавчого продовження чи зупинення; а також наявність належно доведених дій відповідача, які могли перервати перебіг давності за статтею 264 ЦК України.

Щодо інфляційних втрат, пені та 15% річних. Комерційна пропозиція № 3 містить суперечливий власний механізм акцепту. Для періоду травень-червень 2021 року Позивач посилається на Комерційну пропозицію № 3, чинну з 01.07.2019. Її п. 7.4 передбачає 15 % річних.

Водночас п. 15.1 дослівно встановлює: «Цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування Споживачем умов Договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого Постачальником». На останній сторінці цієї ж пропозиції блок «СПОЖИВАЧ» повністю порожній; підпис або реквізити попередника Відповідача відсутні. Позов стверджує, що рахунки не оплачувалися.

Отже, Позивач сам подав документ, у якому він як автор стандартної умови одночасно пов`язав чинність із фактом споживання та з окремою умовою акцепту через оплату, після чого заявляє, що оплату не здійснено. Закон може породжувати базове постачальне зобов`язання ПОН незалежно від підпису споживача. Проте з цього не випливає автоматично, що будь-яка додаткова умова, односторонньо сформульована Постачальником, зокрема про п`ятикратне порівняно із законодавчим мінімумом збільшення процентів (15 % замість 3 %) та п`ятирічну давність, є безспірно погодженою всупереч власному способу акцепту, записаному Позивачем у п. 15.1.

Інфляційні втрати за ч. 2 ст. 625 ЦК України мають компенсаційну природу, але можуть нараховуватися лише на дійсно існуючу прострочену суму за правильно визначений період. Тому будь-яке виключення недоведеного основного боргу (зокрема обсягу 30.06.2021 або непідтверджених обсягів 2023 року) автоматично потребує нового розрахунку інфляційних втрат і процентів.

Початок прострочення за січень-березень 2023 року Позивач пов`язує з електронним направленням рахунків на kfvs@ukr.net і положенням своєї комерційної пропозиції, за яким днем отримання вважається день відправлення. Оскільки доступний Відповідачу комплект не містить додатків 20, 24, 28 із доказами відправлення, Відповідач не може перевірити адресу відправника/одержувача, повний заголовок повідомлення, час, вкладення та технічний статус доставки. До такої перевірки дата початку прострочення не може вважатися безспірною.

Крім того, у самому тексті позову щодо 308,17 грн пені за травень 2021 року зазначено логічно неможливий період: « 01.07.2022 по 23.02.2022». Початкова дата є пізнішою за кінцеву. Така вимога не може бути перевірена судом у заявленому вигляді. Виправлення Позивачем арифметики/періоду не повинно відбуватися замість нього судом; принаймні ця частина пені підлягає відхиленню за недоведеністю. Якщо суд дійде висновку про наявність підстав для будь-якої пені, Відповідач додатково просить застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та принципи розумності, справедливості й пропорційності і зменшити її до мінімального співмірного розміру з урахуванням усіх обставин, а також не допускати подвійної компенсації одного й того самого порушення.

Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.

Позивачем подано 25.08.2026 до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, щодо Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Відповідно до положень п. 5.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених постановою НКРЕКП №312 (із змінами, надалі - ПРРЕЕ), постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити та оновлювати на своєму офіційному вебсайті Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розміщувати на своєму офіційному вебсайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір), у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційнокомунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації. Згідно з ч.8 ст.64 ЗУ «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Пунктом 6.2.3. Глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником.

Так, абзацом першим пункту 1.2.9 глави 1.2 розділу I Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 (надалі - ПРРЕЕ) встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до Договору та конкретизує умови виконання зобов`язання та відповідальність за невиконання зобов`язання. У відзиві Відповідач намагається розділити єдиний договірний механізм шляхом визнання існування зобов`язання зі постачання електроенергії, але заперечує застосування відповідальності за порушене зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію.

Відсутність оплати рахунків не може свідчити про відсутність відповідальності за порушене зобов`язання. Відповідач наводить положення законодавства, які прямо передбачають безакцептне прийняття споживачем умов Договору, проте наводить твердження щодо непогодження умов Комерційної пропозиції, яка в свою чергу є невід`ємним додатком до Договору. Відсутність підпису споживача на примірнику Комерційної пропозиції та несплата першого рахунку не спростовують факту споживання електричної енергії, яка постачалась постачальником «останньої надії» та не може бути підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Позивач зазначив, що відповідач не надав жодного доказу того, що у спірні періоди електрична енергія постачалась іншим електропостачальником.

Натомість, Відповідач фактично намагається на Позивача покласти обов`язок довести факт відсутності у самого Відповідача договірних відносин з будь-яким іншим електропостачальником. Крім того, значна частина заперечень Відповідача стосується точок комерційного обліку, переведення на ПОН що відноситься до компетенції ОСР, а не Постачальника.

Отже, Відповідач фактично намагається перекласти на Позивача функції іншого учасника ринку електричної енергії. Таким чином, позиція Відповідача фактично зводиться до намагання уникнути виконання зобов`язання шляхом перекладання на Позивача обов`язку доказувати обставини, які перебувають у сфері компетенції ОСР. Ключова обставина залишається неспростованою, електрична енергія у травні - червні 2021 року та січні - березні 2023 року споживалась, доказів постачання іншим електропостачальником електроенергії не надано, належна оплата за спожиту електричну енергію не була здійснена.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. З огляду на предмет спору, враховуючи категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд вважає наявними підстави для визнання справи № 910/8785/26 малозначною та розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження.

03.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» надійшла заява про продовження строку для виконання ухвали суду від 22.07.2026.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» надійшла Заява про застосування позовної давності як альтернативного заперечення проти позову.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надійшли заперечення на заяву представника Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» від 04.08.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 заяву представника відповідача Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» про продовження строку для виконання ухвали суду від 03.08.2026 задоволено. Продовжено Державній установі "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у даній справі процесуальний строк на виконання вимог ухвали до 13.08.2026 включно.

06.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» надійшов відзив на позовну заяву.

25.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (надалі - Позивач, Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго»), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі - ЗУ «Про ринок електричної енергії»), Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ) та Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (надалі - Відповідач, Споживач) укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та у відповідності до вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, операторами системи є Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (надалі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго», ОСР) та Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (надалі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», ОСР).

Кабінет Міністрів України постановою №1556 від 31.12.2024 передав Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства молоді та спорту України з подальшим його перейменуванням на Центр фізичного виховання та спорту учнів і студентів.

Наказом Міністерства молоді та спорту України від 12.06.2025 №3621 було реорганізовано державну бюджетну установу Центр фізичного виховання та спорту учнів і студентів (ЄДРПОУ: 03072626) шляхом приєднання її до державної установи «Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» (ЄДРПОУ 26437415) з подальшим перейменуванням у Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» (ЄДРПОУ: 26437415).

Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Центру фізичного виховання та спорту учнів і студентів.

Положеннями статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).

На виконання ч. 11 ст. 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено:

Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

Додаток № 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»;

«Комерційні пропозиції №3,5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»;

Додаток до комерційних пропозицій №3,5 «Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» та інш. (Примірник Договору, комерційної пропозиції №3, комерційної пропозиції №5 - додатки 4,5,6).

Відповідно до частини 6 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» Позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному вебсайті Позивача (https://uie.kiev.ua/).

Положенням пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави.

Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.

Відповідно до положень пункту 10 Постанови № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (у редакції, чинній до 01.07.2024) до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор систем розподілу (далі - ОСР).

ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» листом від 01.04.2021 №3/01/3/10209 повідомив про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.04.2021.

ПрАТ «Закарпаттяобленерго» листом від 02.01.2023 №154-25/5 повідомив про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії», згідно з яким Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2023.

Таким чином, згідно отриманої від ОСР інформації Відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у травні - червні 2021р., січні - березні 2023 року споживав електричну енергію від Постачальника «останньої надії» на умовах зазначеного договору.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.46 ЗУ «Про ринок електричної енергії», ОСР зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

ОСР щомісяця, відповідно до положень пункту 10 Постанови №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (в редакції чиннійй до 01.07.2024р.) та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), надає постачальнику «останньої надії» звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (надалі - Звіти), на підставі яких постачальник «останньої надії» визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

На виконання зазначеного Договору, на підставі Звітів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за травень-червень 2021 року та Звітів ПрАТ «Закарпаттяобленерго» за січень-березень 2023 року, Позивачем було складено:

ОСР - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»

Рахунок №000003072626/08/О05/19764 від 11.06.2021 та акт купівлі-продажу електричної енергії №013765 від 31.05.2021, за розрахунковий період травень 2021р., з обсягом споживання електроенергії - 807 кВт*год на суму 2 745,43 грн (з ПДВ). Рахунок та акт купівлі-продажу електроенергії були отримані Відповідачем 23.06.2021 рекомендованим повідомленням №01054 7924751 6. (копія Звіту ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», рахунку та акту за травень 2021, доказу направлення рахунку - додатки 9,10,11,12) Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Рахунок №000003072626/08/О06/20176 від 12.07.2021 та акт купівлі-продажу електричної енергії №014033 від 30.06.2021, за розрахунковий період червень 2021р., з обсягом споживання електроенергії - 3 541 кВт*год на суму 10 497,40 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були отримані Відповідачем 20.07.2021 рекомендованим повідомленням №01054 7585767 0.(копія Звіту ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», рахунку та акту за червень 2021, доказу направлення рахунку - додатки 13,14,15,16) Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

ОСР - ПрАТ «Закарпаттяобленерго»

Рахунок №000003072626/06/О01/42515 від 14.02.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії №034980 від 31.01.2023, за розрахунковий період січень 2023р., з обсягом споживання електроенергії - 17 897 кВт*год на суму 108 247,07 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані Відповідачу на електронну адресу 14.02.2023. (копія Звіту ПрАТ «Закарпаттяобленерго», рахунку та акту за січень 2023, доказу направлення рахунку - додатки 17,18,19,20) Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Рахунок №000003072626/06/О02/45007 від 15.03.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії №037459 від 28.02.2023, за розрахунковий період лютий 2023р., з обсягом споживання електроенергії - 16 357 кВт*год на суму 102 969,80 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані Відповідачу на електронну адресу 15.03.2023. (копія Звіту ПрАТ «Закарпаттяобленерго», рахунку та акту за лютий 2023, доказу направлення рахунку - додатки 21,22,23,24). Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Рахунок №000003072626/06/О03/45564 від 10.04.2023 та акт купівлі-продажу електричної енергії №038014 від 31.03.2023, за розрахунковий період березень 2023р., з обсягом споживання електроенергії - 26 167 кВт*год на суму 157 807,42 грн (з ПДВ). Рахунок та акт були надіслані Відповідачу на електронну адресу 10.04.2023. (копія Звіту ПрАТ «Закарпаттяобленерго», рахунку та акту за січень 2023, доказу направлення рахунку - додатки 25,26,27,28) Відповідач не сплатив по вказаному рахунку.

Згідно з розрахунком заборгованості борг за спожиту електричну енергію по ОСР - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» за період постачання електричної енергії травень-червень 2021р., становить 13 242,83 грн. (Копія розрахунку заборгованості ПрАТ «ДТЕК Київські елеткромережі».

Згідно з розрахунком заборгованості борг за спожиту електричну енергію по ОСР - ПрАТ «Закарпаттяобленерго» за період постачання електричної енергії в період січень - березень 2023 року, становить 369 024,29 грн. (Копія розрахунку заборгованості ПрАТ «Закарпаттяобленрго».

Щодо заборгованості Відповідача за спожиту електричну енергію. За приписами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також Постачальник зобов`язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії».

Згідно з п. 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 4.1 Комерційних пропозицій №3,5 визначено: споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Відповідно до п.4.3 Комерційних пропозицій №3,5, рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Направлення рахунків та актів купівлі-продажу електроенергії здійснювалось на електронну адресу Відповідача: kfvs@ukr.net, яка затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України 12.03.2018 №241 «Положення про Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України», як засіб зв`язку.

Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п.4.17 ПРРЕЕ за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Нарахування інфляційних втрат та 15% річних прямо передбачено у комерційній пропозиції, що є додатком 1 до Договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України.

Положеннями пункту 5.11. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до п.6.1. Комерційних пропозицій №3,5, постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Згідно з п. 13.1. Комерційних пропозицій №3,5, встановлено, що сторони Договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій не звільняє Споживача від обов`язку відшкодувати Постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору.

Згідно з п. 16 постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, саме тому Позивачем не здійснено нарахування пені з 24.02.2022 р. за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до матеріалів справи, позивач зазначає, що загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача за спожиту електричну енергію за періоди травень-червень 2021 року та січень/березень 2023 року (по двом ОСР), з урахуванням інфляційних втрат, пені та 15% річних від простроченої суми, становить 698 600,12 грн, з яких:

382 267,12 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію в травні - червні 2021 року та січні-березні 2023 року;

124 284,74 грн - інфляційні втрати;

1 368,55 грн - пені;

190 679,71 грн - 15% річних.

У відповідності до ст. 19 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ДПЗД «Укрінтеренерго» на електронну адресу Відповідача було направлено Претензії № 44/11-003197 від 26.07.2022 та №44/11-005948 від 18.10.2023, з вимогою про сплату суми боргу за спожиту електричну енергію, які залишені без задоволення.

Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість за спожиту електричну енергію Відповідачем не сплачена.

В матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування позовної давності як альтернативного заперечення проти позову від 03.08.2026.

Відповідачем не визнано позов ані повністю, ані в будь-якій його частині; не визнано факту виникнення, розміру, періоду та правових підстав заявленої заборгованості й не погоджується з наведеними позивачем нарахуваннями.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи та відповідач заперечення, а саме копії: Виписка з ЄДР щодо позивача; Постанова №1344 від 06.11.2018 Про видачу ліцензій; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», Комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Лист щодо надання Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії» від 01.04.2021 №3/01/3/10205; Лист щодо надання Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії» від 02.01.2023 р. №154-25/5; Лист про надання інформації Звіту від 07.06.2021 р. №03/01/3/17554; Рахунок за травень 2021 р. від 11.06.2021 р.; Акт №013765 купівлі-продажу електроенергії за травень 2021 р.; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 23.06.2021; Лист про надання інформації Звіту від 09.07.2021 р. №03/01/3/21285; Рахунок червень 2021 р.; Акт №014033 купівлі-продажу електроенергії за червень 2021 р.; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 20.07.2021; Звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку від ПрАТ «Закарпаттяобленерго» січень 2023 р.; Рахунок січень 2023 р.; Акт №034980 купівлі-продажу електроенергії за січень 2023 р.; Направлення рахунку за січень 2023 р.; Звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку від ПрАТ «Закарпаттяобленерго» лютий 2023 р.; Рахунок лютий 2023 р.; Акт №037459 купівлі-продажу електроенергії за лютий 2023 р.; Направлення рахунку за лютий 2023 р.; Рахунок березень 2023 р.; Звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку від ПрАТ «Закарпаттяобленерго» березень 2023 р.; Акт №038014 купівлі-продажу електроенергії за березень 2023 р.; Направлення рахунку за березень 2023 р.; Розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 26.05.2026; Розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 30.06.2026; Претензія-вимога №44/11-003197 від 26.07.2022 з доказами надсилання; Вимога про сплату штрафних санкцій №44/11-005948 від 18.10.2023 з доказами надсилання, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

У постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 922/2217/15 Верховний Суд зазначає «що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені між сторонами Договори, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договорами енергопостачання.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному веб-сайті позивача (https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2025/06/Dogovir.pdf).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто споживач безакцептно приймає умови Договору.

Згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику послуг комерційного обліку.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з пунктом 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи, а саме: Акту №013765 купівлі-продажу електроенергії за травень 2021 р.; Акту №014033 купівлі-продажу електроенергії за червень 2021 р.; Акту №034980 купівлі-продажу електроенергії за січень 2023 р.; Акту №037459 купівлі-продажу електроенергії за лютий 2023 р.; Акту №038014 купівлі-продажу електроенергії за березень 2023 р. позивачем поставлено відповідачу електричну енергію протягом травень - червень 2021 року та січень-березень 2023.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів оплати за спожиту відповідачем електричну енергію суду не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 382 267, 12 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідачем власного розрахунку заборгованості не наведено.

Водночас, суд враховує заяву відповідача про застосування позовної давності як альтернативного заперечення проти позову, в зв`язку з чим зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Таким чином, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 та постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

В свою чергу, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року в справі № 903/602/24.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

Таким чином в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Крім того, Пунктом 14.1 Комерційних пропозицій №3,5 керуючись ст. 259 ЦК України сторони договору домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня тривалістю п`ять років. Позивач про порушення свого права відповідачем довідався починаючи з січня-лютого 2022 року. позовом позивач звернувся до суду у травні 2026 року, в межах визначеного п. 14.1 комерційних пропозицій №3,5 строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на зазначене в заяві про застосування позовної давності відповідача, а також зазначене позивачем в позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заяви про застосування позовної давності як альтернативного заперечення проти позову від 03.08.2026.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 15% річних. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Згідно з п.7.4 Комерційних пропозицій №3,5 визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Так, нарахування інфляційних втрат та 15% річних прямо передбачено у комерційній пропозиції, що є додатком 1 до Договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України.

У п.14.1 Комерційних пропозицій №3,5 встановлено, що Сторони домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; - строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, врахувавши заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 190 679,71 грн - 15% річних; 124 284, 74 грн - інфляційних витрат, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам Комерційних пропозицій №3,5.

Щодо нарахування пені. Положеннями пункту 5.11. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до п.6.1. Комерційних пропозицій №3,5, постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Згідно з п. 13.1. Комерційних пропозицій №3,5, встановлено, що сторони Договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій не звільняє Споживача від обов`язку відшкодувати Постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору.

Згідно з п. 16 постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, так не здійснено нарахування пені з 24.02.2022 р. за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Враховуючи що, умовами договору, передбачено, що Відповідно до п.6.1. Комерційних пропозицій №3,5, постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені у сумі 1 368,55 грн є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору, а відтак підлягає стягненню з відповідача.

Відповідачем власного розрахунку заборгованості (нарахування штрафних санкцій) не наведено.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 8 275 грн 20 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.).

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.

Тож, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач, з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав би сплатити судовий збір в сумі 8 275, 20 грн, однак сплатив в сумі 8 383, 20 грн без застосовування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відтак при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 108, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені заяви представника Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» про застосування позовної давності як альтернативного заперечення проти позову від 03.08.2026 - відмовити повністю.

2. Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд.17; код ЄДРПОУ: 26437415) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ: 19480600) заборгованість в розмірі 698 600 (шістсот дев`яносто вісім тисяч шістсот) грн 12 коп, з яких: 382 267 (триста вісімдесят дві тисячі двісті шістдесят сім) грн 12 коп - борг за поставлену електричну енергію в травні-червні 2021 року та січень-березень 2023 року на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»; 124 284 (сто двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 74 коп. - інфляційні втрати; 1 368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн 55 коп. - пені; 190 679 (сто дев`яносто тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 71 коп. - 15% річних на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

4. Стягнути з Державної установи "Всеукраїнський центр фізичного здоров`я населення «Агенція учнівського, студентського та масового спорту України» (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд.17; код ЄДРПОУ: 26437415) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ: 19480600) витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 275 (вісім тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 20 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА