Рішення № 139977553, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/9129/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/9129/26 за позовом Приватного підприємства "Метал Проект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Агропромдеталь" про стягнення 78 536,07 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2026 року Приватне підприємство "Метал Проект" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Агропромдеталь" (далі - Компанія) 78 536,07 грн, з яких: 61 350,00 грн - попередня оплата, 12 325,47 грн - пеня, 3 640,32 грн - інфляційні втрати, 1 220,28 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за укладеним між сторонами договором від 15 серпня 2025 року № 026 у частині повного та своєчасного виготовлення обумовленого вказаним правочином товару і його передачі позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 липня 2026 року було відкрито провадження у справі № 910/9129/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 27 липня 2026 року про відкриття провадження у справі № 910/9129/26 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, вулиця Артема (Січових Стрільців), будинок 21, офіс 407.

Поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було вручено представнику відповідача 4 серпня 2026 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R068132787470.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач також мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 27 липня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, Компанія в установлений строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

25 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній повідомив про те, що ціна позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.

18 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від 17 вересня 2026 року цієї ж дати про долучення до матеріалів справи доказів понесених Підприємством витрат на професійну правничу допомогу.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2025 року між Підприємством і Компанією було укладено договір № 026, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання підготувати й налагодити виробництво та/або реалізацію: промислових установок, машин, механізмів, металоконструкцій, окремих вузлів, складальних одиниць і готових деталей машин та механізмів (запасних частин і комплектуючих); спроектувати (за необхідності), виготовити та/або реалізувати: напівфабрикати, поковки, штамповки, литі заготовки (виливки) деталей промислово-технічного і декоративно-прикладного призначення; а також спроектувати та/або виготовити: модельно-опочне та інше оснащення (пристосування, штампи, опоки, підмодельні плити, моделі, стержневі ящики, драєри, прес-форми, кокілі, тощо), необхідне для виробництва вищезазначених деталей і заготовок, а Підприємство - прийняти й оплатити виконане замовлення у порядку, визначеному цією угодою.

Вказаний правочин підписаний повноважними представниками сторін і скріплений їх печатками.

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. договору кожне конкретне замовлення, вказане у пункті 1.1. цієї угоди, виконується згідно заявки (комерційного запиту, листа-замовлення), поданої (поданих) замовником у письмовій формі (по факсу, електронною поштою, Укрпоштою, тощо). Номенклатура й обсяг виробництва та/чи реалізації продукції визначаються у специфікації, що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Пунктами 1.7., 1.8. вказаного правочину передбачено, що реалізацію готової продукції замовнику, згідно класифікації Інкотермс-2010, виконавець здійснює після повної оплати вироблених товарів, виконаних робіт або наданих послуг за умовами EXW [франко-завод виконавця: 03680, місто Київ-03142, МСП, бульваp Академіка Вернадського, 34/1 (територія ФТІМС НАН України)]. Доставка виконаного замовлення здійснюється транспортом замовника і за його рахунок.

Сума цього договору еквівалентна вартості всіх замовлень, виконаних виконавцем і реалізованих замовнику протягом терміну його дії. Підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між замовником та виконавцем є протокол узгодження ціни (вартості) кожного замовлення, що додається до даного договору і є його невід`ємною частиною (пункти 2.1., 2.2. вказаного правочину).

За умовами пунктів 3.1.-3.7. договору до початку виконання замовлення Підприємство здійснює передплату в розмірі 50 % від загальної вартості продукції на поточний рахунок виконавця. Остаточна оплата замовлення здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту надходження від виконавця письмового повідомлення (поштою, по факсу чи електронною поштою) про завершення процесу виробництва продукції. Замовник може здійснити передплату на поточний рахунок виконавця у розмірі 100 % вартості замовлення. За взаємною згодою сторін передплату кожного замовлення замовник може здійснювати частинами, меншими 50 % від загальної вартості продукції, що підлягає виробництву виконавцем, та/або реалізації замовнику. Передплату та остаточну оплату кожного конкретного замовлення Підприємство здійснює за виставленим Компанією рахунком-фактурою, або згідно чинного договору. Розмір передплати визначається кожним рахунком-фактурою виконавця.

Якщо сторони не заперечують, рахунок-фактура може бути одночасно як протоколом узгодження ціни (вартості) товарів, робіт, послуг, так і специфікацією, за умови наявності в ньому відомостей про термін виконання замовлення.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. вказаного правочину виконавець зобов`язується виконати замовлення протягом певного строку з моменту надходження передплати на його поточний рахунок. Строк виконання замовлення визначається у специфікації.

За пунктом 6.1. договору у випадку порушення строку виробництва і/чи реалізації продукції, виконавець зобов`язується сплатити замовникові неустойку в розмірі 0,5 % від загальної вартості замовлення за кожний прострочений день, але не більше двох облікових ставок Національного банку України, яка діятиме на час нарахування неустойки.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, тобто з 15 серпня 2025 року, і діє до 31 грудня 2025 року (пункт 7.1. вказаного правочину).

У додатках до договору (протокол узгодження ціни (вартості) замовлення № 001 та специфікації № 001) сторони погодили асортимент, вартість, обсяг виробництва продукції, умови й строки її оплати та поставки (реалізації) позивачу, зокрема: прес-форма виливка кутника ДТЖИ.752214.005 (8ТН.458.169) у кількості 1 штука, вартістю 42 900,00 грн з ПДВ; виливок кутника ДТЖИ.752214.005 (8ТН.458.169) у кількості 200 штук, загальною вартістю 39 600,00 грн. Загальна вартість замовлення - 79 800,00 грн з ПДВ. Термін виконання замовлення 1,5-2 календарні місяці з моменту надходження від замовника передплати на поточний рахунок виконавця.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання умов договору Компанія виставила рахунок-фактуру від 15 серпня 2025 року № 011 (копія якого міститься в матеріалах справи) на оплату обумовленого договором та специфікацією товару на загальну суму 79 800,00 грн з ПДВ. Товариство здійснило попередню оплату за вказаний товар на загальну суму 61 350,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 17 вересня 2025 року № 33333762 на суму 42 900,00 грн з призначенням платежу: "Оплата по рах.011 від 15.08.2025 У сумі 35750.00 грн., ПДВ - 20% 7150.00 грн."; від 16 жовтня 2025 року № 33333780 на суму 18 450,00 грн з призначенням платежу: "Оплата по рах.011 від 15.08.2025 У сумі 15375.00 грн., ПДВ - 20% 3075.00 грн.".

Відповідач обумовлений договором товар позивачу не поставив, у зв`язку з чим останній звернувся до Компанії з претензією від 11 грудня 2025 року вих. № 14 про здійснення реалізації позивачу спірного товару протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання цієї претензії. Копія зазначеної претензії з належними доказами її направлення відповідачу засобами поштового зв`язку міститься в матеріалах справи. Однак, ця претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір підряду містить елементи договорів поставки та підряду, тобто є змішаним договором.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

Зважаючи на те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 61 350,00 грн перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Підприємством, а також доказів виготовлення й поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення зазначеної суми. Враховуючи викладене, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням Компанією строків повернення попередньої оплати за непоставлений товар, Підприємство просило суд стягнути з відповідача 3 640,32 грн інфляційних втрат та 1 220,28 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 18 листопада 2025 року до 17 липня 2026 року на суму боргу в розмірі 61 350,00 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з окремою вимогою про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України у спірний період.

У той же час, судом враховано, що за умовами пункту 7.1. договору строк дії останнього закінчився 31 грудня 2025 року.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що визначене договором зобов`язання Компанії щодо виготовлення й поставки товару трансформувалося у грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати саме після закінчення строку дії договору, - 31 грудня 2025 року, що виключає нарахування на цю суму компенсаційних виплат за період з 18 листопада 2025 року по 1 січня 2026 року.

Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат за належний період прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем (з 2 січня 2026 року по 17 липня 2026 року).

За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних за цей період складає 993,37 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 129,72 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.1. договору нарахував Компанії за період з 18 листопада 2025 року по 17 липня 2026 року пеню в сумі 12 325,47 грн.

Разом із цим, статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вже зазначалося судом, строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 31 грудня 2025 року. Докази продовження строку дії вказаного правочину сторони суду не надали.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Враховуючи вищевказані норми Кодексу, суд дійшов висновку про те, що закінчення строку договору не звільняє Компанію від відповідальності за порушення її зобов`язань, яке мало місце під час дії договору. Однак, реалізація позивачем права на притягнення Товариства до відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, шляхом стягнення неустойки лише за період до закінчення строку дії договору, - до 31 грудня 2025 року включно, оскільки пеня, яку просить стягнути позивач на підставі пункту 6.1. зазначеної угоди, є договірною санкцією, встановленою за порушення відповідачем негрошового зобов`язання. У зв`язку з цим вимога Підприємства про стягнення з Компанії пені, нарахованої на підставі вказаного пункту договору за період з 1 січня 2026 року по 17 липня 2026 року, є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі від 28 березня 2018 року № 444/9519/12.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість нарахування пені за неналежне виконання грошового зобов`язання. Приписи статей 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якими була передбачена можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання господарського зобов`язання (як грошового, так і негрошового) на час здійснення позивачем обрахунку пені (з 18 листопада 2025 року по 17 липня 2026 року) втратили чинність у зв`язку із скасуванням ГК України з 28 серпня 2025 року.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Разом із цим, у постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 6 лютого 2026 року в справі № 904/2953/24 викладено такий правовий висновок: "Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами".

Як уже було зазначено судом, відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Іншого механізму нарахування пені ні приписами статті 549 ЦК України, ні іншими нормами чинного законодавства для спірних правовідносин сторін не встановлено.

У свою чергу, у пункті 6.1. договору сторони передбачили нарахування пені за порушення відповідачем саме негрошового зобов`язання.

Крім того, за частиною 2 статті 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 18 листопада 2025 року по 17 липня 2026 року, яка обґрунтована посиланням на умови пункту 6.1. договору щодо відповідальності постачальника за порушення негрошового зобов`язання, не узгоджується з імперативними приписами статей 5, 549 ЦК України та суперечить вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що ця позовна вимога Підприємства є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Підприємства підлягає частковому задоволенню.

Статтею 129 ГПК України визначено, що судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2026 року між Підприємством та Адвокатським бюро "Дзюрило Анастасії" (далі - Бюро) було укладено договір про надання правничої допомоги № 17/07/26, за умовами якого останнє зобов`язалося відповідно до чинного законодавства України в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Підприємства, надавати інші види правничої допомоги в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а Підприємство - оплатити надання правничої допомоги та всі фактично понесені Бюро витрати в зв`язку з виконанням цієї угоди.

Вказаний правочин, а також додаткова угода № 1 до нього підписані кваліфікованими електронними підписами (далі - КЕП) повноважних представників його сторін за допомогою сервісу електронного документообігу "Вчасно".

Бюро за цим договором бере на себе зобов`язання надати необхідну правничу допомогу, зміст якої викладений у додаткових угодах.

Відповідно до пунктів 4.1.,4.3., 4.4., 4.6., 4.11. вказаного правочину гонорар є формою винагороди Бюро за надання правничої допомоги клієнту. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Бюро позитивного результату, якого бажає клієнт. Розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, встановлюється у відповідній додатковій угоді. На підтвердження факту надання Бюро правничої допомоги відповідно до умов цього договору Бюро складає акт наданих послуг (правничої допомоги), який направляється або вручається під розписку клієнту. Клієнт оплачує гонорар не пізніше 5-ти робочих днів після підписання акту наданих послуг (правничої допомоги), якщо інші умови оплати не передбачені договором.

За пунктом 10.9. договору цей правочин та/або додатки, додаткові договори чи інші документи, пов`язані з укладенням, виконання чи припиненням договору, у тому числі акти про надання послуг, можуть бути складені в електронному вигляді й обов`язково мають бути оформлені як електронні документи в розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", засвідчені КЕП або удосконаленими електронними підписами, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронних підписів сторін. Накладення на такі електронні документи відповідної електронної печатки будь-якої сторони не є обов`язковим для їх чинності, за винятком випадків, коли законодавство України вимагає застосування електронної печатки як умову чинності цих електронних документів. Сторони визнають, що КЕП/УЕП за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису сторони (уповноваженої особи сторони), а у разі використання стороною відповідної електронної печатки, - така електронна печатка прирівнюється за правовим статусом до печатки цієї сторони. Сторони домовилися, що для підписання та взаємного обміну договором та іншими електронними правочинами/документами можуть використовувати систему електронного документообігу "Вчасно". Будь-який електронний документ, надісланий однією стороною іншій стороні з використанням сервісу, вважається одержаним такою іншою стороною з часу доступності для неї електронного документа в сервісі. Кожна із сторін підписанням цього договору підтверджує, що вона має можливість використання сервісу для підписання та взаємного обміну електронними документами згідно з договором.

Датою укладення цього договору є дата, що зазначається в якості відповідного реквізиту. При цьому, дата безпосередньо накладання КЕП/УЕП будь-якою із сторін не впливає та не змінює зазначену дату укладання договору. Даний договір діє до 31 грудня 2027 року включно, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункти 7.1.-7.2. вказаного правочину).

У додатковій угоді № 1 сторони погодили надання Бюро правничої допомоги щодо представництва інтересів Підприємства у Господарському суді міста Києва у справі щодо стягнення з Компанії заборгованості за договором поставки, у зв`язку з непоставкою товару, у тому числі: аналіз судової практики та чинного законодавства, підготовка позовної заяви, збирання та дослідження доказів, підготовка заяв, клопотань, інших процесуальних документів, пов`язаних з розглядом даної справи, вчинення будь-яких інших дій, що, на думку Бюро, є необхідними для належного захисту інтересів клієнта, - загальною вартістю 15 000,00 грн. Оплата правничої допомоги здійснюється до 30 жовтня 2026 року шляхом перерахування вказаної суми клієнтом на поточний рахунок Бюро.

Також судом встановлено, що 16 вересня 2026 року між Бюро та Підприємством без жодних заперечень і зауважень було підписано в установленому договором порядку акт про надання послуг професійної правничої допомоги № 97 на суму 15 000,00 грн. Копія вказаного документа міститься в матеріалах справи.

На підтвердження того, що Дзюрило А.Р. є адвокатом і має право на представництво інтересів Підприємства в суді, до позовної заяви було долучено копії: ордера від 22 липня 2026 року серії АС № 1196717; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2007 року № 330.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред`явлених Підприємством позовних вимог, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про те, що понесений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката, що підлягає стягненню з Компанії, складає 12 602,56 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Агропромдеталь" (04053, місто Київ, вулиця Артема (Січових Стрільців), будинок 21, офіс 407; ідентифікаційний код 33501026) на користь Приватного підприємства "Метал Проект" (45401, Волинська область, Володимирський район, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 25; ідентифікаційний код 35041831) 61 350 (шістдесят одну тисячу триста п`ятдесят) грн 00 коп. попередньої оплати, 3 640 (три тисячі шістсот сорок) грн 32 коп. інфляційних втрат, 993 (дев`ятсот дев`яносто три) грн 37 коп. трьох процентів річних, 2 236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн 87 коп. судового збору та 12 602 (дванадцять тисяч шістсот дві) грн 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 23 вересня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко