Рішення № 139977295, 23.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3677/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі: Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області ,с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська область

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ

про стягнення шкоди

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 380 751,39 грн.

Ухвалою від 29.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

14.08.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов.

21.08.2026 від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи та доказів з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, 23.09.2026 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА.

Прокурор зазначає, що з матеріалів кримінального провадження №12025041370000363 від 27.02.2025 за ч.1 ст.246 КК України встановлено факт незаконної порубки дерев на території Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградської району Дніпропетровської області на загальну суму 380 751,39 грн, а саме:

1) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 4 виділі 15 встановлено незаконну порубку 42 дерев, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 94 989,47 грн, а саме: 34 дерева породи «Ясен звичайний» на суму 62 194,55 грн; 8 дерев породи «Дуб звичайний» на суму 32 794,92 грн.

2) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 4 виділі 19 встановлено незаконну порубку 21 дерева, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 20 088,86 грн, а саме: 20 дерев породи «Ясен звичайний» на суму 19 415,45 грн; 1 дерево породи «Дуб звичайний» на суму 673,41 грн.

3) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 05.05.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 45 виділі 8 встановлено незаконну порубку 3 дерев породи «Сосна звичайна», чим завдано матеріальну шкоду у сумі 31 005,05 грн.

4) відповідно до Акта від 23.05.2025 за результатами проведення контрольного заходу філії «Східний лісовий офіс», на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району в Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 46 виділах 4, 5 встановлено незаконну порубку 25 дерев, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 68 843,39 грн: у кварталі 46 виділ 4 20 дерев породи «Сосна звичайна» на суму 65 178,64 грн; у кварталі 46 виділ 5 5 дерев породи «Акація звичайна» на суму 3 664,75 грн.

5) відповідно до Акта від 06.06.2025 за результатами проведення контрольного заходу у філії «Східний лісовий офіс», встановлено незаконну порубку 30 дерев у Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва, що знаходиться на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району, на загальну суму 62 563,01 грн, а саме: квартал 15 виділ 22 незаконно вирублено 23 дерев (сосна, клен) на загальну суму матеріальної шкоди 26 404,63 грн; квартал 8 виділ 17 незаконно вирублено 7 дерев (дуб) на загальну суму матеріальної шкоди 36 158,38 грн.

6) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 18.08.2025 на території Павлоградського району Вербківської об`єднаної територіальної громади у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 18 виділі 10 встановлено незаконну порубку 22 дерев породи «Сосна звичайна», чим завдано матеріальну шкоду у сумі 103 261,61 грн.

Розмір завданих збитків розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Прокурор вказує, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 4 виділах 15, 19, кварталу 45 виділу 8, кварталу 46 виділах 4, 5, кварталу 15 виділу 22, кварталу 8 виділу 17, кварталу 18 виділу 10 Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», розташованого на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Прокурор зазначає, що станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідачем ДП «Ліси України» у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природньому середовищу не відшкодовано, у зв`язку із чим прокуратура вимушена звернутися з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Письмові пояснення по суті спору від позивача не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що на момент вчинення кримінального правопорушення у постійному користуванні в межах філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» розташовано 217773,4489 га заліснених земель, що розташовані не суцільним контуром, а у вигляді заліснених ділянок. Площа Кочерезького лісництва становить 4366,5000 га. Лісові ділянки не є огородженими, чи іншим чином унеможливлений доступ громадян до лісу. Разом з тим, охорона лісу здійснюється шляхом виконання сукупності заходів.

Відповідач зазначив, що для виконання своїх обов`язків з охорони лісу філія в межах штатного розпису має співробітників державної лісової охорони, в т.ч. майстрів лісу, які безпосередньо виконують завдання із охорони лісових угідь. Співробітники лісової охорони навіть у свій власний час (в т.ч. у вихідні дні) здійснюють охорону лісу від незаконних рубок. Враховуючи воєнний стан, патрулювання лісових масивів дозволено лише в певний період доби, оскільки на території Дніпропетровської області встановлена комендантська година з 00.00 год. до 05.00 год. Під час комендантської години пересуватися громадянам, в т.ч. працівникам державної лісової охорони заборонено. Окрім того у 2022 році введений мораторій на відвідування лісів громадянами, оскільки частина лісів забруднена мінно-вибуховими пристроями в результаті обстрілів країни-агресора, що в свою чергу теж унеможливлює достатнє безпечне патрулювання.

Відповідач повідомляє, що для мобільності лісової охорони (лісничих, помічників лісничих, майстрів лісу) у філії «Східний лісовий офіс» перебувають в користуванні автомобілі підвищеної прохідності. Також у філії була створена група оперативного реагування, за якою також закріплені автомобілі. Охорона лісу здійснюється й шляхом застосування різноманітних технічних засобів. Так для спостереження з повітря використовується квадрокоптер MAVIK «PHANTOM», про те на період воєнного стану заборонено використовувати будь-які літальні апарати. З метою контролю ключових напрямків руху транспорту лісовими дорогами ведеться приховане відеоспостереження за допомогою фотопасток. Лісові масиви обладнані вишками відеоспостереження задля попередження лісопорушень та пожеж. Для перешкоджання заїзду транспорту в лісові масиви у довільних місцях створюються інженерні перешкоди рови та насипи, мінералізовані смуги.

Також відповідач зазначив, що 13.03.2025 працівниками Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» під час патрулювання території лісового господарства було виявлено незаконну порубку деревини, а саме: на території Вербківської ОТГ Павлоградського району у кварталі 4 виділі 15 Кочерезького лісництва 42 дерева породи «Дуб звичайний» та «Ясен звичайний» на суму матеріальної шкоди 94 989,47 грн, на території Вербківської ОТГ Павлоградського району у кварталі 4 виділі 19 Кочерезького лісництва 21 дерева породи «Дуб звичайний» та «Ясен звичайний» на суму матеріальної шкоди 20088,86 грн.

05.05.2025 працівниками Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» під час патрулювання території лісового господарства на території Вербківської ОТГ Павлоградського району у кварталі 45 виділі 8 Кочерезького лісництва було виявлено незаконну порубку 3 дерев породи «Сосна звичайна» на суму матеріальної шкоди 31005,05 грн.

23.05.2025 під час проведення контрольного заходу філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на території Вербківської ОТГ Павлоградського району у кварталі 46 виділах 4, 5 Кочерезького лісництва було виявлено незаконну порубку 25 дерев породи «Сосна звичайна» та «Акація звичайна» на суму матеріальної шкоди 68843,39 грн.

06.06.2025 під час проведення контрольного заходу філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на території Вербківської ОТГ Павлоградського району було виявлено незаконну порубку деревини, а саме: на території кварталу 15 виділу 22 Кочерезького лісництва 22 дерева породи «Сосна» та «Клен» на суму матеріальної шкоди 26404,63 грн, на території кварталу 8 виділу 17 Кочерезького лісництва 7 дерев породи «Дуб звичайний» на суму матеріальної шкоди 36158,38 грн.

18.08.2025 працівниками Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» під час патрулювання території лісового господарства на території Вербківської ОТГ Павлоградського району у кварталі 18 виділі 10 Кочерезького лісництва було виявлено незаконну порубку 22 дерев породи «Сосна звичайна» на суму матеріальної шкоди 103261,61 грн.

Відповідач вказує, що за результатами виявлених порубок були складені акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2025, 05.05.2025, 23.05.2025, 06.06.2025 та 18.08.2025. По даному факту порушено кримінальне провадження №12025041370000363 від 27.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.

Відповідно до абз. 2 п. 2.5. Інструкції з оформлення органами Держкомлісгоспу України матеріалів про правопорушення, затвердженої наказом Держкомлісгоспу України від 31.08.2010 р. № 262, зареєстрованого в Мінюсті 29.09.2010 р. за № 863/1815, Відповідачем було направлено до відділу поліції повідомлення про кримінальне правопорушення для проведення оперативно-розшукових слідчих дій, спрямованих на встановлення особи порушника.

Відповідач зазначив, що на даний час слідчим здійснюється досудове розслідування та проводяться оперативно-розшукові заходи щодо встановлення осіб, причетних до вчинення зазначеного правопорушення.

Відповідач наголошує, що зазначене кримінальне провадження не завершено і розслідування по ньому належним чином не проведено. Не встановлено як осіб, які вчинили самовільну рубку, так само не встановлено вини посадових осіб Відповідача.

Крім того, відповідач вказує, що твердження Позивача стосовно того, що порушення Відповідачем вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності не зважаючи на те, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, суперечить статтям 105, 107 Лісового кодексу України, 66 Конституції України, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», в яких є пряме посилання на те, що шкода, заподіяна ними (саме винними особами), відшкодовується в повному обсязі.

Відповідач вважає, що прокурором не доведено, що шкода, завдана лісу, спричинена саме бездіяльністю Відповідача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

ВІДПОВІДЬ ПАВЛОГРАДСЬКОЇ ОКРУЖНОЇ ПРОКУРАТУРИ НА ВІДЗИВ.

Прокурор вказує, що у своєму відзиві відповідач фактично повністю визнає фактичні обставини справи, а саме факт незаконної порубки дерев на території Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградської району Дніпропетровської області на загальну суму 380 751,39 грн.

Прокурор стверджує, що матеріальна шкода, завдана незаконною порубкою дерев на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади, повинна відшкодовуватись на рахунок саме Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, а не на рахунок ДП «Ліси України». Відповідач не може вважатись таким, що зазнав матеріальної шкоди, оскільки він є лише постійним лісокористувачем, а не власником лісу як природного ресурсу, і здійснює свою діяльність у виключних межах, визначених власником лісу.

Прокурор зазначає, що внаслідок неналежного виконання працівниками Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок навколишньому природному середовищу заподіяно збитки. Таким чином, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з ДП «Ліси України» суми завданої шкоди.

Прокурор стверджує, що, отримавши лісові ділянки в постійне користування ДП «Ліси України» отримало не тільки право на користування лісовими ресурсами, а й обов`язок, що кореспондує цьому праву, забезпечити охорону і збереження лісового фонду, що означає здійснення превентивних заходів, спрямованих на недопущення порушень природоохоронного законодавства.

Водночас, вжиті відповідачем заходи щодо виявлення факту незаконної порубки дерев, документування цього правопорушення та передача цих відомостей правоохоронним органам відноситься до обов`язку здійснювати захист порушених прав та інтересів, що спрямований на припинення правопорушення, відновлення становища, яке існувало до порушення, встановлення винного, притягнення його до відповідальності, забезпечення компенсації завданої шкоди. На відміну від обов`язку охорони, який існує з метою уникнення завдання шкоди, обов`язок захисту виникає після настання факту порушення прав та інтересів з метою їх відновлення.

Твердження відповідача про відсутність у нього достатніх ресурсів для належної охорони лісових ресурсів, на думку прокурора, не може бути підставою для звільнення його від обов`язку відшкодування збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства. Відповідач вправі відмовитись від користування лісовими ділянками та лісовими ресурсами з метою приведення територій до обсягу, щодо якого він зможе належним чином здійснювати охорону, унеможливлюючи порушення прав та інтересів держави у сфері охорони довкілля. В іншому випадку постійний лісокористувач усвідомлює та приймає ризик настання наслідків за неналежну охорону лісового фонду у виді відшкодування матеріальної шкоди.

Таким чином, прокурор вважає, що відповідач ДП «Ліси України», як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Прокурор стверджує, що посилання відповідача на спільне роз`яснення Державного комітету лісового господарства України від 30.04.1999 №03-01/981 та Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 28.04.1999 №23-10/6-113 стосовно того, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» не застосовується до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, є помилковим, оскільки зазначені роз`яснення 1999 р. стосуються іншої методики розрахунку шкоди, завданої незаконною порубкою деревини, а в постанові від 23.07.2008 №665 немає жодних обмежень щодо такого застосування, навпаки у п. 1 прямо зазначено, що такі такси застосовуються для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Прокурор зазначає, що з матеріалів кримінального провадження №12025041370000363 від 27.02.2025 за ч.1 ст.246 КК України встановлено факт незаконної порубки дерев на території Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградської району Дніпропетровської області на загальну суму 380 751,39 грн, а саме:

1) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 4 виділі 15 встановлено незаконну порубку 42 дерев, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 94 989,47 грн, а саме: 34 дерева породи «Ясен звичайний» на суму 62 194,55 грн; 8 дерев породи «Дуб звичайний» на суму 32 794,92 грн.

2) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 4 виділі 19 встановлено незаконну порубку 21 дерева, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 20 088,86 грн, а саме: 20 дерев породи «Ясен звичайний» на суму 19 415,45 грн; 1 дерево породи «Дуб звичайний» на суму 673,41 грн.

3) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 05.05.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 45 виділі 8 встановлено незаконну порубку 3 дерев породи «Сосна звичайна», чим завдано матеріальну шкоду у сумі 31 005,05 грн.

4) відповідно до Акта від 23.05.2025 за результатами проведення контрольного заходу філії «Східний лісовий офіс», на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району в Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 46 виділах 4, 5 встановлено незаконну порубку 25 дерев, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 68 843,39 грн: у кварталі 46 виділ 4 20 дерев породи «Сосна звичайна» на суму 65 178,64 грн; у кварталі 46 виділ 5 5 дерев породи «Акація звичайна» на суму 3 664,75 грн.

5) відповідно до Акта від 06.06.2025 за результатами проведення контрольного заходу у філії «Східний лісовий офіс», встановлено незаконну порубку 30 дерев у Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва, що знаходиться на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району, на загальну суму 62 563,01 грн, а саме: квартал 15 виділ 22 незаконно вирублено 23 дерев (сосна, клен) на загальну суму матеріальної шкоди 26 404,63 грн; квартал 8 виділ 17 незаконно вирублено 7 дерев (дуб) на загальну суму матеріальної шкоди 36 158,38 грн.

6) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 18.08.2025 на території Павлоградського району Вербківської об`єднаної територіальної громади у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 18 виділі 10 встановлено незаконну порубку 22 дерев породи «Сосна звичайна», чим завдано матеріальну шкоду у сумі 103 261,61 грн.

Розмір завданих збитків розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та становить загальну суму 380 751,39 грн.

Прокурор вказує, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 4 виділах 15, 19, кварталу 45 виділу 8, кварталу 46 виділах 4, 5, кварталу 15 виділу 22, кварталу 8 виділу 17, кварталу 18 виділу 10 Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», розташованого на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Прокурор зазначає, що станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідачем ДП «Ліси України» у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природньому середовищу не відшкодовано, у зв`язку із чим прокуратура вимушена звернутися з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, працівниками лісового господарства на території Павлоградського району Вербківської ОТГ встановлено факт незаконної порубки дерев на території Кочерезького лісництва Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградської району Дніпропетровської області на загальну суму 380 751,39 грн, а саме:

1) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 4 виділі 15 встановлено незаконну порубку 42 дерев, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 94 989,47 грн, а саме: 34 дерева породи «Ясен звичайний» на суму 62 194,55 грн; 8 дерев породи «Дуб звичайний» на суму 32 794,92 грн.

2) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.03.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 4 виділі 19 встановлено незаконну порубку 21 дерева, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 20 088,86 грн, а саме: 20 дерев породи «Ясен звичайний» на суму 19 415,45 грн; 1 дерево породи «Дуб звичайний» на суму 673,41 грн.

3) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 05.05.2025 на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 45 виділі 8 встановлено незаконну порубку 3 дерев породи «Сосна звичайна», чим завдано матеріальну шкоду у сумі 31 005,05 грн.

4) відповідно до Акта від 23.05.2025 за результатами проведення контрольного заходу філії «Східний лісовий офіс», на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району в Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 46 виділах 4, 5 встановлено незаконну порубку 25 дерев, чим завдано матеріальну шкоду у сумі 68 843,39 грн: у кварталі 46 виділ 4 20 дерев породи «Сосна звичайна» на суму 65 178,64 грн; у кварталі 46 виділ 5 5 дерев породи «Акація звичайна» на суму 3 664,75 грн.

5) відповідно до Акта від 06.06.2025 за результатами проведення контрольного заходу у філії «Східний лісовий офіс», встановлено незаконну порубку 30 дерев у Кочерезькому лісництві Новомосковського надлісництва, що знаходиться на території Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району, на загальну суму 62 563,01 грн, а саме: квартал 15 виділ 22 незаконно вирублено 23 дерев (сосна, клен) на загальну суму матеріальної шкоди 26 404,63 грн; квартал 8 виділ 17 незаконно вирублено 7 дерев (дуб) на загальну суму матеріальної шкоди 36 158,38 грн.

6) згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 18.08.2025 на території Павлоградського району Вербківської об`єднаної територіальної громади у Кочерезькому лісництві Новомосковського над лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в кварталі 18 виділі 10 встановлено незаконну порубку 22 дерев породи «Сосна звичайна», чим завдано матеріальну шкоду у сумі 103 261,61 грн.

Розмір завданих збитків розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та становить загальну суму 380 751,39 грн.

Як зазначає прокурор, заподіяна навколишньому природному середовищу шкода залишається невідшкодованою.

Наказом ДСГП "Ліси України" від 11.03.2024 № 346 створено філію "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

Відповідно до пункту 1.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України".

Згідно з пунктом 2.1. Положення Філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відновлення лісів.

Згідно з пунктом 3.1. Положення Філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

Згідно з пунктом 7.1., 7.2. Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, яким наділило її підприємство для досягнення мети діяльності Філії. Філія не є власником майна. Майно, яким наділена Філія, належить підприємству на праві власності або закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Відповідно до пункту 7.8. Положення на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" свою господарську діяльність здійснює Філія.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з частиною 3,4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення екологічного законодавства, здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів, правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи - неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди - під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Прокурор зауважує, що в порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.

Так, виходячи із системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 19, пункту 5 статті 64, частини 1 та частини 5 статті 86, пункту 5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі - Положення), яким,зокрема, передбачено, що державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, зокрема здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.

Відповідно до додатку Положення, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства є: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.

Згідно з пунктом 7 Положення на посадові особи держлісоохорони, покладених наступні завдання: проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Прокурор зауважує на тому, що внаслідок неналежного виконання працівниками Філії Східний лісовий офіс ДСГП Ліси України обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 380 751,39 грн., які виникли внаслідок того, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з ДСГП "Ліси України" суми завданої шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі №909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18).

Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести суду, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Поряд з цим, в пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої, виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відтак відповідач - ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Відповідно до положень статей 29, 691 Бюджетного кодексу України шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.

Приписами статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 29, пунктом 4 частини 1 статті 691 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини 2 статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків.

Водночас за змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Отже, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" затверджено код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 24062100. Даний рахунок відкривається за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами та згідно коду бюджетної класифікації 24062100: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до пункту 4 частини 1 стаття 69-1 Бюджетного кодексу України.

Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на один казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку селищної ради згідно з кодом бюджетної класифікації. В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом розцінюються критично, з огляду на таке.

З огляду на наведене вище законодавче регулювання, суд приходить до висновку, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Означені обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Відтак наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У спірних правовідносинах шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Слід також відзначити, що законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході проведення інших заходів уповноваженими органами. Тим більше, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану.

Як зазначалося судом вище, на підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор долучив до позовної заяви Розрахунки шкоди, заподіяної лісу.

Відповідач вказані розрахунки не оспорив, контррозрахунку заявленої до стягнення шкоди в процесі розгляду справи не надав.

Суд дійшов висновку, що вказаним розрахунком підтверджується розмір завданої лісовому господарству внаслідок самовільної рубки шкоди, який загалом складає 380 751,39грн.

Наступним елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166, статті 1172 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).

Відтак покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності як засобу державного примусу лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

У розгляді даного питання господарський суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про те, що нормами Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, а також відсутності факту не належного виконання відповідачем обов`язків по охороні та захисту лісу.

Враховуючи наведене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 140 607,25 грн.), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, оскільки відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З огляду зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісу, та задоволення позовних вимог у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в результаті порубки лісу, у розмірі 380751,39 грн.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частин 1,3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Конституційний Суд України Рішенням від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1805-III в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництв інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересі органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

При цьому, у пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону №1805-III, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону №1805-III, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі №160/4161/24).

Так, виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

Незважаючи на наявність судового рішення у кримінальному провадженні, яким встановлено вину особи та факт спричинення матеріальної шкоди довкіллю, уповноважені органи протягом тривалого часу не скористалися своїм правом на подання цивільного позову. Така пасивна поведінка суб`єктів владних повноважень свідчить про неналежне виконання покладених на них функцій щодо захисту інтересів держави у цій сфері. За таких обставин, представництво прокурором інтересів держави в суді є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави у цій сфері, спрямованим на недопущення нанесення збитків бюджету через неможливість їх стягнення у майбутньому.

У зв`язку з викладеним, дана позовна заява становить особливу суспільну значущість та винятковий суспільний інтерес, оскільки її предметом є правовий спір, що безпосередньо стосується питання захисту довкілля та наповнення бюджету за рахунок стягнення матеріальної шкоди, завдану навколишньому природному середовищу.

Ключовим для застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є поняття «інтереси держави».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

В постанові від 05.11.2019 у справі №804/4585/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого «інтереси держави» є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Зважаючи на усталену практику ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №9901/471/19 (п. 53).

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У справі «Менчинська проти російської федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

У пункті 25 справи «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02 від 26.06.2009) Європейський суд з прав людини вказав: порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище». Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип справедливої рівноваги між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі.

Принцип рівності неодноразово застосований ЄСПЛ у справах щодо України. Наприклад, у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, рішення від 15.05.2008), у п.26 Суд нагадав, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Щодо принципу змагальності ЄСПЛ пояснив, що він означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63.4 рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.06.1993, заява N№12952/87).

Беззаперечним є те, що прокурор у справі, діючи в інтересах держави як позивач, користується тими ж правами і має ті ж обов`язки, які мають інші учасники процесу (мали б інші позивачі). Відтак, подання відповідного позову прокурором в інтересах держави не порушує основоположних принципів судочинства, як «справедливий баланс» та «рівність сторін», та не наділяє будь-якими дискримінаційними або винятковими повноваженнями органи прокуратури у процесі, у порівнянні з іншими сторонами.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення з винуватої особи матеріальної шкоди, завданої довкіллю внаслідок завдання шкоди довкіллю, що комплексно та беззаперечно свідчить про винятковий суспільний інтерес та високий ступінь суспільної значущості даної справи.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Отже, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення (30 % - Державний бюджет України, 50 % - до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, 20 % - обласний бюджет).

Варто зауважити, що у главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Відповідно до абзацу 6 п. 2.2. Розділу ІІ даного Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю.

Таким чином шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі від 27.06.2018 № 364/1080/16-ц.

Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось в межах Вербківської сільської територіальної громади, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок сільської ради.

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п.б, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів серед іншого можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Станом на день звернення до суду з позовною заявою, відповідачем ДП «Ліси України» у добровільному порядку збитки, завдані навколишньому природньому середовищу не відшкодовано, у зв`язку із чим прокуратура вимушена звернутися з позовом до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

Незважаючи на наявні порушення вимог законодавства та необхідності невідкладного захисту інтересів держави, Вербківська сільська рада як уповноважений орган, не вжила заходів щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою лісу, а також на запити прокурора повідомили про те, що відповідні заходи не вживали та до суду з позовною заявою про стягнення зазначеної суми коштів не зверталась та не заперечує можливість представництва її інтересів в суді Павлоградською окружною прокуратурою.

На підставі викладеного, встановлені виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Отже, виключність у даному випадку полягає у тривалій бездіяльності уповноваженого органу, який протягом тривалого часу не вжив жодних заходів щодо стягнення із постійного лісокористувача шкоди, завданої незаконною порубкою дерев. Така бездіяльність призвела до стану, коли існує реальна загроза держави безповоротно втратити можливість стягнути зазначені кошти за відсутності інших механізмів їх стягнення.

Враховуючи складну економічну ситуацію, одним з пріоритетних напрямів щодо захисту інтересів держави та територіальних громад в умовах воєнного стану є недопущення втрат бюджетів різних рівнів, дотримання принципу рівності всіх перед законом, добросовісності вчинення дій.

Ця справа має виняткове значення для прокурора як учасника процесу, оскільки за наявності факту тривалої бездіяльності компетентного органу, уповноваженого на захист інтересів держави, законність у спірних правовідносинах щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої довкіллю внаслідок незаконної порубки дерев, може бути поновлено лише шляхом ініціювання відповідного позову прокурором у межах повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Звернення до суду з цим позовом спрямоване на забезпечення ефективної реалізації прокурором конституційної функції представництва інтересів держави, враховуючи виключність ситуації, що полягає у реальній загрозі незабезпечення відшкодування матеріальної шкоди, завданої довкіллю внаслідок незаконної порубки дерев. Така дія прокурора відповідає принципу верховенства права, забезпечує справедливу рівновагу між суспільними інтересами та правами сторін і є однією з ознак правової держави.

Таким чином, пред`явлення позову прокурором у цьому випадку є законними, обґрунтованим та спрямованими на захист публічного інтересу, відповідає виключності випадку, що вимагає захисту інтересів держави.

Так, аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, однак, з підстав викладених вище, щоби інтереси держави не залишились не захищеними з урахуванням обмежених строків позовної давності, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідних суб`єктів владних повноважень, які всупереч закону не здійснюють захисту інтересів держави.

Аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Саме така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17.

Таким чином, Павлоградська окружна прокуратура звертається з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та органу місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з нездійсненням Вербківською сільською радою захисту інтересів держави в суді, як суб`єктом, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Крім того, сам факт не звернення до суду органом державного контролю з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави та жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, оскільки не звертається до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Разом з цим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Також, відповідно до п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зважаючи на викладене, прокуратурою у повній мірі виконано вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, повідомленням прокурора на адресу відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України) є обов`язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу побудови демократичної, соціальної, правової держави.

Оскільки підстави для представництва інтересів держави були встановлені, Павлоградською окружною прокуратурою, на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом від 14.05.2026 №63-2663вих-26.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 380 751,39 грн..

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська область, в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (код ЄДРПОУ 44768034, адреса: вул. Шота Руставелі, 9а, м. Київ, 01601) на користь держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (вулиця Центральна, будинок 20, село Вербки, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл., 51453, код ЄДРПОУ 04338902) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 380 751,39 грн на рахунок: UA388999980333189331000004455 (код класифікації доходів бюджету: 24062100, отримувач: ГУК у Дніпропетровській області/ТГ с. Вербки/24062100, ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. Подат.)., про що видати наказ.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (код ЄДРПОУ 44768034, адреса: вул. Шота Руставелі, 9а, м. Київ, 01601) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) судовий збір у розмірі 2662,40 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 23.09.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко