Рішення № 139977270, 08.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2372/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Козуниці К.Е., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "ЛАВИНА", 49100, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 20, код ЄДРПОУ 43780286

до Дніпровської міської ради, 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514

про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки

Представники сторін:

від позивача: Косяченко Костянтин Васильович, ордер №1495638 від 17.04.2026р.

від відповідача: Олійник Юлія Миколаївна, самопредставництво

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "ЛАВИНА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,1646га, розташованої за адресою: місто Дніпро, вулиця Космічна, буд. 20, (кадастровий номер 1210100000:03:074:0025), укладений 06 квітня 2012 року між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРКА» та скасувати державну реєстрацію права Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Лавина» оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:074:0025, розташованої за адресою: місто Дніпро, вулиця Космічна, буд. 20.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначає, що 06 березня 2025 року Позивач отримав від Відповідача витяг з Державного реєстру речових прав №405013558, згідно якого підставою для державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ «СОК «ЛАВИНА» став договір оренди землі №916, посвідчений 06 квітня 2012 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Літаш І.П. Умови Договору оренди не дозволяють визначити правовий режим орендованої земельної ділянки, від якого залежить спосіб її використання та розмір орендної плати і, відповідно не можуть бути виконані у спосіб, передбачений самим договором, оскільки розрахунок орендної плати прямо залежить від характеристик земельної ділянки, які визначені суперечливо та неузгоджено. Позивач вказує, що Договір оренди не може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства щодо визначеності істотних умов правочину, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою суду від 05.05.2026р. позовну заяву залишено без руху.

06.05.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.05.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.05.2026 о 10:30год.

22.05.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у своїх численних постановах Верховний суд неодноразово зазначав, що «особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно; право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об`єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об`єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки». Автоматичність принципу слідування земельної ділянки за об`єктами нерухомості, що на ній розташовані, проявляється у тому, що незважаючи на відсутність факту внесення змін до договору оренди землі, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду на орендованій земельній ділянці, стає орендарем такої земельної ділянки на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

27.05.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де вказує, що після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до статей 120 ЗК України та 377 ЦК України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі. Всупереч даним положенням, до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди звернувся відповідач, а не позивач. Позивач звертає увагу, що в пунктах 2.1. та 2.2 Договору оренди об`єкт оренди віднесений до категорії земель рекреаційного призначення з аналогічним цільовим призначенням. Разом з цим в пункті 2.3 Договору оренди зазначений код згідно УКЦВЗ 1.11.6 «інша комерційна діяльність», що не відповідає ні категорії землі, ні її цільовому призначенню, визначеним у пунктах 2.1 та 2.2. На думку позивача, такому виду цільового призначення та категорії землі мав відповідати код згідно УКЦВЗ 1.17 «рекреаційного призначення». З урахуванням вказаних висновків, невідповідність коду цільового використання землі, зазначеного в пункті 2.3. Договору оренди категорії землі та її цільовому призначенню, визначеним у пунктах 2.1 та 2.2 обумовило застосування при розрахунку орендної плати підвищувальних коефіцієнтів. Відсутність в оспорюваному договорі чіткого визначення функціонального використання земельної ділянки встановлення відповідного обсягу прав та обов`язків сторін суперечить вимогам земельного законодавства щодо визначеності правового режиму землі, зокрема вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції закону, чинній на момент укладання оспорюваного договору), а також вимогам статті 19 Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року №2768-III). Таким чином, Договір оренди не може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства щодо визначеності істотних умов правочину, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного Кодексу України

У судове засідання з`явились представники обох сторін. В засіданні оголошено перерву до 26.06.26р. о 10:15 год.

25.06.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, де просить застосувати строки позовної давності до позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "ЛАВИНА" до Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У судове засідання з`явились представники обох сторін. В засіданні оголошено перерву до 01.07.26р. о 15:30 год.

01.07.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли пояснення по справі.

У судове засідання з`явились представники обох сторін.

Ухвалою суду від 01.07.2026р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2026 о 10:00год.

12.08.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судове засідання з`явились представники обох сторін. Оголошено перерву до 03.09.26р. о 09:30 год.

01.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача від 12.08.2026.

У судове засідання з`явились представники обох сторін. Оголошено перерву до 08.09.26р. о 09:30 год.

07.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

07.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли пояснення по справі.

У судове засідання з`явились представники обох сторін. Оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 року між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горка» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:074:0025 загальною площею 3,1646 га за фактичним розміщенням першої черги спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою, розташованої за адресою: по вул. Космічній, 20 (а.с.9-12).

Згідно з п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню першої черги спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою, яка знаходиться за адресою: по вул. Космічній, 20 (Жовтневий район).

Підставою для укладання даного договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 21.05.2008 № 162/32, від 02.02.2011 № 216/8 та від 29.02.2012 № 234/21. (пп.1.1 договору).

За умовами п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3, 1646 га.

Цільове призначення земельної ділянки: землі рекреаційного призначення (пп. 2.2.).

Пунктом 2.3 договору передбачено код УКЦВЗ: 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Функціональне використання: по фактичному розміщенню першої черги спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою.(пп. 2.4.).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:03:074:0025 (пп. 2.5.)

Відповідно до п. 8 договору договір укладено на п`ятнадцять років.

Згідно п. 10. обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється на підставі цільового призначення, категорії та функціонального використання з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формою, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 10.1 визначено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витягу із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід`ємними додатками даного договору.

Розмір орендної плати переглядається щорічно, на початку кожного бюджетного року не пізніше 31 січня поточного року. При перегляді орендної плати аналізу підлягають: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації, цільове призначення та функціональне використання земельної ділянки. Порядок перегляду орендної плати встановлюється податковим законодавством України (п.13 Договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п. 20 договору).

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (п. 28 договору).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби (п. 31 договору).

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору(п. 38 договору).

06.04.2012 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:074:0025, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Космічна, буд. 20 (Жовтневий район) загальною площею 3,1646 га.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України).

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.12.2020 відбулася передача нерухомого майна на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "ЛАВИНА", серія та номер: 806,807, виданий 24.12.2020, видавник: Кохан Г.Л., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу; згідно Рішення №1 Єдиного засновника Товариства з обмеженою відповідальністю " Спортивно-оздоровчий комплекс "ЛАВИНА", серія та номер: 606, виданий 28.08.2020, видавник: Кохан Г.Л., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу та Протоколу № 25 Загальних зборів учасників ТОВ "ГОРКА", серія та номер: 549, 550, виданий 06.08.2020, видавник: Кохан Г.Л., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (а.с.13).

Отже, у 2020 році у зв`язку з тим, що нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці було передано у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю " Спортивно-оздоровчий комплекс "ЛАВИНА", землекористувачем став Позивач.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "ЛАВИНА" з 24.12.2020 року є єдиним законим власником нерухомого майна, розташованого на Земельній ділянці, кадастровий номер - 1210100000:03:074:0025.

Як стверджує позивач, право користування (оренди) на вказану земельну ділянку до Позивача перейшло разом із переходом права власності на нерухоме майно відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 120 Земельного кодексу України. При цьому в момент передачі внеску до статутного капіталу Позивач не отримав договору оренди землі, на якій розташовувалася отримана нерухомість, а розмір своїх зобов`язань зі сплати орендної плати визначав виходячи з функціонального призначення об`єктів нерухомого майна і даних ДЗК.

15.02.2021р. до Державного реєстру речових прав відповідачем було внесено запис про інше речове право № 40633437 - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:074:0025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Лавина» на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,1646 га, розташованої за адресою: місто Дніпро, вулиця Космічна, буд. 20, укладеного 06 квітня 2012 року між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРКА».

Як вважає позивач, фактично відбулась заміна сторони (орендаря) у зобов`язанні з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:074:0025 з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРКА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Лавина».

Зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку у нового власника виникають з моменту набуття права власності на будівлю. У попереднього власника обов`язок зі сплати орендної плати припиняється на дату реєстрації (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 р. у справі № 913/210/18).

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 19.06.2018 року по справі № 922/3655/17 та від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17 висновував, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Отже, після відчуження об`єктів нерухомості попередній власник об`єкту нерухомого майна не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 року у справі № 922/510/19 та постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі № 912/1581/19.

Автоматичність принципу слідування земельної ділянки за об`єктами нерухомості, що на ній розташовані, проявляється у тому, що незважаючи на відсутність факту внесення змін до договору оренди землі, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду на орендованій земельній ділянці, стає орендарем такої земельної ділянки на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (див. постанову Верховного Суду від 04.07.2019 р. у справі № 911/2244/18).

Згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 06.11.02 №295/4 було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 6,5240 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0007), який складено ДП «Дніпропетровський міський центр державного земельного кадастру» і передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Горка» для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою в районі вул. Космічної, за рахунок земель, не переданих у власність або користування терміном на три роки.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16 грудня 2002 року був укладений договір між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Горка» площею 6,5240 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, в районі вул. Космічної, для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою, який зареєстровано в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером 1210100000:03:074:0007 згідно з планом земельної ділянки. Категорія земель як у рішенні Дніпропетровської міської ради від 06.11.02 N? 295/4 так і договорі оренди земельної ділянки від 16 грудня 2002 року - не зазначена.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю «Горка» Спортивно-оздоровчий комплекс з гірськолижною трасою Перша черга - Фактичне розміщення, друга черга - завершення будівництва вул. Космічна, 20 Жовтневий район виготовлена ТОВ «Бізнес - Експерт» (далі Технічна документація) у 2007 р.

Слід зазначити, що площа земельних ділянок, яку передбачено передати в оренду ТОВ «Горка» складають 3,1646 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0025) і 0,1246 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0026) в оренду строком на п`ятнадцять років по фактичному розміщенню першої черги спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою по вул. Космічної 20 Жовтневий район; та земельних ділянок площею 0,9430 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0022), 1,9577 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0023). 0,3341 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0024) - в оренду для завершення будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою (II черга), код цільового використання землі (УКЦВ3) 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Земельні ділянки, що складають площу 3,1646 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0025) і площу 0,1246 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0026) та передані в оренду строком на п`ятнадцять років по фактичному розміщенню першої черги спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою по вул. Космічної, 20 входили до земельної ділянки, раніше був присвоєний кадастровий 1210100000:03:074:0007.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.05.08 №162/32 «Про передачу ТОВ «Горка», код ЄДРПОУ 31509023, земельних ділянок по вул. Космічній, 20 (Жовтневий район) в оренду по фактичному розміщенню першої черги спортивно-оздоровчого комплексу з гірськолижною трасою» було віднесено земельні ділянки площею 3,1646 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0025) та площу 0.1246 га (кадастровий номер 1210100000:03:074:0026) за основним цільовим призначенням до категорії «Землі рекреаційного призначення».

Слід зазначити, що Український класифікатор цільового використання землі був затверджений листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. №14-1-7/1205 відповідно до якого код 1.11.6. - Іншої комерційної діяльності.

Зазначений код містився в категорії земель - землі населених пунктів.

Отже, присвоєння коду 1.11.6 («Інша комерційна діяльність») відбулося у повній відповідності до чинної на той час процедури та затвердженої землевпорядної документації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. № 821 Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок) було доповнено пунктом 101-1, згідно якого внесення відомостей про земельну ділянку змін щодо її цільового призначення здійснюється згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, Класифікатором видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правилам: застосування, наведеними у додатках 58-60.

Згідно Додатку 59 до вказаного Порядку коду УКЦВЗ 1.11.6 відповідає код КВЦПЗ - 03.17 (для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об`єктів рекреаційного призначення), а не код (КВЦПЗ) 07.02 (для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту), як було незаконно змінено.

Закон не має зворотної сили в часі (ст. 58 Конституції України).

Прийняття у подальшому нових класифікаторів (КВЦПЗ) не анулює правомірність дій сторін у 2012 році.

Також позивач звертав увагу, що згідно з положеннями п. 11.1 оспорюваного договору оренди земельної ділянки площею 3,1646 га, розташованої за адресою: місто Дніпро, вулиця Космічна, буд. 20, (кадастровий номер 1210100000:03:074:0025), укладеного 06 квітня 2012 року між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРКА» передбачено, що орендна плата вноситься орендарем на банківський рахунок Дніпропетровської міської ради.

Згідно з вимогами ч. 5 ст.75 Бюджетного кодексу України (в редакції закону від 25.01.2012, чинній на момент укладання оспорюваного договору) податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Спірний договір оренди земельної ділянки містить п 11.3 в якому зазначено, що зміна банківських реквізитів може здійснюватися Орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього договору.

Позивач сплачує орендну плату і кошти надходять до бюджету, що підтверджується листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради № 3/13-42 від 17.02.2026р. (а.с.130).

Утім, в матеріалах справи відсутнє звернення позивач до Дніпровської міської ради щодо зміни банківських реквізитів.

Згідно ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 20 лютого 2019 року № 917/2060/17 зазначив, що звертаючись з позовом про визнання спірного договору недійсним, Позивач має довести, яким нормам права суперечить укладений, на його переконання, договір.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ст.216, 236 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Суд зазначає, що невірне (описка чи помилка) зазначення цільового призначення землі в тексті договору оренди само по собі не завжди є безумовною підставою для визнання такого договору недійсним, якщо реальне цільове призначення в кадастрі визначено правильно.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Позивачем не доведено визначених законом підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору недійсним, а тому відмовляє у позовних вимогах у повному обсязі.

Щодо строків позовної давності.

За сталою практикою Верховного Суду, якщо сторони підписали договір, зареєстрували його та роками належним чином виконували (орендар сплачував оренду, а орендодавець її приймав), такий договір не може бути визнаний недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, договір може бути визнаний недійсним, лише якщо в момент його вчинення сторони порушили вимоги закону.

ТОВ «СОК «ЛАВИНА» не було стороною договору у 2012 році. Жодні його права у 2012 році порушені бути не могли, оскільки він не мав жодного відношення до цієї нерухомості чи землі. Тому Позивач не може оскаржувати правочин із формальних підстав, якщо на момент укладення договору його права взагалі не існували.

Важливо звернути увагу суду, що строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦК України). Перебіг строку розпочався у 2012 році - з моменту укладення договору.

На думку позивача, оскільки ТОВ «СОК «ЛАВИНА» новий власник є правонаступником попереднього орендаря, до нього застосовуються ті самі строки позовної давності. Попередній орендар ТОВ «Горка» пропустив цей строк ще у 2015 році.

Як вже було вищезазначено, 06 квітня 2012 року між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горка» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:074:0025 загальною площею 3,1646 га за фактичним розміщенням першої черги спортивнооздоровчого комплексу з гірськолижною трасою, розташованої за адресою: по вул. Космічній, 20.

Таким чином, ТОВ «СОК «ЛАВИНА» як суб`єкт цивільних прав могло довідатись про вчинення правочину 06 квітня 2012 року між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горка» з укладання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:074:0025 лише починаючи з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, тобто з 24 грудня 2020 року.

Таким чином для вимог ТОВ «СОК «ЛАВИНА» про визнання недійсним договору оренди від 06 квітня 2012 року початком строку позовної давності є 24.12.2020.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2026

Суддя С.П. Панна