Рішення № 139976514, 09.09.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/669/26

Провадження № 2/602/492/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2026 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого РАДОСЮКА А. В.

при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25.08.2025 року ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № LM545758273 у формі електронного документа, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 6900,00 грн.

12.11.2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №ОК-ТП/61, первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали реєстр прав вимоги № б/н від 12.11.2025 року, за яким ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № LM545758273 від 25.08.2025 року.

26.02.2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено договір факторингу № 26/0226-01, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивач підписали реєстр прав вимоги № 1 від 26.02.2026 року, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» право вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № LM545758273 від 25.08.2025 року.

Таким чином позивач набув право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № LM545758273 від 25.08.2025 року на загальну суму 22055,96 грн., яка складається з 6899,61 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11292,54 грн. заборгованість по процентах, 3449,81 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Однак позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 18606,15 грн., яка складається з: 6899,61 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11292,54 грн. заборгованість по процентах, 414,00 грн. заборгованість за комісією; а також судові витрати понесені ним, які складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча згідно ст.128 ЦПК України про день, час і місце розгляду справи була двічі повідомлена належним чином, не повідомила відповідач і про причини своєї неявки в судове засідання. Суд на підставі ст.280 ЦПК України проводив заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти:

25.08.2025 року ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № LM545758273 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.34-53).

Зокрема, відповідач ОСОБА_2 , за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства, ознайомилася з Правилами надання коштів та банківських матеріалів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОПИТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого подала відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані.

Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора NQKJ-9893, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ОПИТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» (а.с.30).

Згідно довідки ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», на виконання договору № LM545758273 від 25.08.2025 року, кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами : надавач платіжних послуг платника: АТ «ОТП БАНК», надавач платіжних послуг отримувача: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», особа платника: ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», особа отримувача: Нецюк Лілія Петрівна, рахунок платника: НОМЕР_1 , транзитний рахунок для перерахування коштів отримувачу: НОМЕР_2 , платіжна карта отримувача: 4441-11ХХ-ХХХХ-5774, термін дії: 09.2029, сума платіжної операції: 6900,00 грн., дата ініціювання платіжної інструкції: 8/25/2025 10:55:03 АМ, дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 8/25/2025 10:55:04 АМ (а.с.31).

Відповідно до платіжного доручення № 540394а2-ас4b-4745-801e-2b397e437a43 від 25.08.2025 року ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» здійснило переказ коштів ОСОБА_1 в розмірі 6900,00 грн. на її платіжну карту 4441-11ХХ-ХХХХ-5774 згідно договору № LM545758273 від 25.08.2025 року (а.с.55).

12.11.2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №ОК-ТП/61, відповідно до умов якого ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» відступлено право грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с.61-64).

Відповідно до Реєстру прав вимог від ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14888,24 грн, з яких: з яких: 6899,61 грн. заборгованість по тілу кредиту, 4124,82 грн. заборгованість по процентах, 414,00 грн. заборгованість за комісією, 3449,81 грн. неустойка (а.с.64).

26.02.2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 26/0226-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с.11-18).

Відповідно до Реєстру прав вимог від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 22055,96 грн., яка складається з 6899,61 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11292,54 грн. заборгованість по процентах, 414,00 грн. заборгованість за комісією, 3449,81 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с.16).

Таким чином позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № LM545758273 від 25.08.2025 року на загальну суму 22055,96 грн.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

У відповідності зі статтею 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За частиною першою та другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Правила перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://creditplus.ua/documents.

Статтями 5, 8, ч.7 ст. 11 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем було укладено спірний кредитний договір в електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання за вищевказаним договором не виконала, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6899,61 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 11292,54 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 414,00 грн., суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Згідно із цим Законом «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції чинній на момент укладення договору).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746цс16), Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 491/1114/15-ц).

У кредитному договорі № LM545758273 від 25.08.2025 року не визначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія. Крім того позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по комісії в розмірі 414,00 грн. не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з

ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № LM545758273 від 25.08.2025 року в загальному розмірі 18192,15 грн., в тому числі: 6899,61 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 11292,54 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем до позовної заяви в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року; додаткова угода № 2577154005333 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року; акт прийому передачі наданих послуг; довіреність адвоката Тимошенка О.О. від 12.02.2026 року; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи відсутність клопотань іншої сторони стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., при цьому суд приймає до уваги платіжну інструкцію № 47038 від 26 червня 2026 року про сплату судового збору.

З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2603,02 грн. (97,77 % з 2662,40 грн).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12,81,128,141,259,263-265,280,288,352 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» , ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за кредитним договором № LM545758273 від 25.08.2025 року в загальному розмірі 18192 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто дві) гривні 15 копійок (в тому числі: 6899,61 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 11292,54 грн. - заборгованість за відсотками).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» , ЄДРПОУ 43541163, 2603 (дві тисячі шістсот три) гривні 02 копійки сплаченого судового збору та 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. РАДОСЮК