Рішення № 139976424, 22.09.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2562/26 Провадження № 2-а/450/35/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Солодовник Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7140288 від 05.05.2026 року, закрити справу та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.05.2026 року поліцейським Управління патрульної поліції в Хмельницькій області була складена оскаржувана постанова та накладено штраф у розмірі 425,00грн. Постанову отримав 13.05.2026 року поштовим відправленням, оскільки копія постанови не була вручена на місці її складання. Вказує, що поліцейський безпідставно виніс постанову за ч.1 ст.126 КУпАП щодо позивача, оскільки не було вчинено вказаного адміністративного правопорушення. Зазначає, що підстави для зупинки транспортного засобу передбачено у ст.35 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно до ч.3 ст.18 Закону поліцейський звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення. Відповідно до ч.3 ст.35 Закону поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. У даному випадку поліцейські зупинили його транспортний засіб, однак не представились та не надали службових посвідчень для ознайомлення. Як причину назвали лише перевірку документів, що є незаконною підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до ст.35 Закону.

Крім цього поліцейський не повідомив позивача про розгляд адміністративної справи та про винесення постанови. Одразу після перевірки паспорту поліцейський почав зачитувати зміст ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, не попередивши про початок розгляду адміністративної справи. Позивач не міг передбачити, що поліцейський винесе постанову за ненадання документів за ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки вимоги щодо надання документів для огляду взагалі не було.

Вказує, що без доказів порушення правил дорожнього руху інспектор не мав права вимагати документи, тому вважає, що спірна постанова була складена неправомірно.

У позивача є дійсне посвідчення водія, транспортний засіб зареєстрований на його ім`я та є наявний страховий поліс та документи були у позивача на момент зупинки транспортного засобу.

Усі зауваження та клопотання позивача були проігноровані інспектором. Поліцейським було порушено процесуальний порядок розгляду справи, оскільки жодного розгляду справи взагалі не було. Постанова на місці не була вручена позивачу, а отримано таку поштовим відправленням. На підставі викладеного просив задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача скерував на адресу суду відзив в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю. Вказане мотивує тим, що 05.05.2026 р. старший сержант поліції Новожилов А.А. виніс постанову відносно Позивача за те, що 05.05.2026р. близько 10 години 30 хвилин керував транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-30 «Стрий -Ізварине» 215 км на блок посту «Війтівці» був зупинений згідно п.7 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» та в результаті не пред`явив посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4.а ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вбачаючи у діях позивача адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 126 КУпАП) розгляд якого віднесено до компетенції органів Національної поліції (ст. 222 КУпАП), до позивача застосовано стягнення у вигляді штрафу в безальтернативному розмірі 425 грн., що передбачено санкцією відповідної частини ст. 126 КУпАП, шляхом винесення постанови серії ЕНА №7140288 у справі про адміністративне правопорушення від 05.05.2026 року.

У відповідності до абз.10 п.10 Постанови КМУ від 29 грудня 2021 р. № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в тому числі у разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Таким чином, 05.05.2026 р. транспортний засіб марки MAN TGL 8/180 д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений у межах вищенаведених правових підстав. Крім того, працівниками поліції було вказано про відпрацювання по вантажних перевезеннях.

Розгляд справи проведено у відповідності до вимог ст. 278, 279 КУпАП та винесено постанову у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП. Водію було запропоновано отримати постанову після проведення розгляду справи, проте, останній відмовився отримувати постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Переглянувши відеозаписи долучені до відзиву на позовну заяву можна переконатись, що інспектор патрульної поліції підійшовши до ТЗ під керування позивача, представився йому та в ході розмови повідомив про причину зупинки, після чого, було оголошено вимогу пред`явити документи визначені в п.2.1 ПДР України, однак водій категорично відмовся пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ, страховий поліс. (Додаток №1 до відзиву на позовну заяву, година відеозйомки 9 год 55 хв). На що водій відповів, що поліцейські не мають права вимагати відповідні документи, так як нібито йому не оголошена причина зупинки.

У судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Вказав, що він не відмовлявся пред`явити документи, однак працівниками поліції не було повідомлено підстав, передбачених ст.35 Закону України «Про національну поліцію», натомість вказали про відпрацювання, однак жодного документу про таке не пред`явили. Зазначив, що у місці зупинки не було блокпоста. Просив задоволити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про місце і час проведення такого.

Суд, з`ясувавши доводи позивача, дослідивши докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 05.05.2026р. позивач керував транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-30 «Стрий -Ізварине» 215 км селище Війтівці, Хмельницької області не пред`явив посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4.а ПДР України, ст.16 Закону України «Про дорожній рух», внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

Статтею 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями ст. 222 КУпАП України встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення Правил дорожнього руху.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

У відповідності до абз.10 п.10 Постанови КМУ від 29 грудня 2021 р. № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в тому числі у разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, відтак інспектор діяв в межах наданих йому повноважень.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР України). Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 1.3, 1.9. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1. «а;б; ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 2.4. «а» ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, -Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

У спірній постанові зазначено, що позивач, керуючи транспортним засобом, був зупинений та не пред`явив посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4.а ПДР України, ст. 16 Закону України "Про дорожній рух"внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

Зокрема, факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом, наданим представником відповідача, який зафіксував вчинення інкримінованого порушення. Вказаний відеозапис долучено представником відповідача до відзиву в електронній формі засобами програмного забезпечення «Електронний суд».

Слід зауважити, що на долученому відеозаписі з відеореєстратора, оглянутому судом вбачається, що відеозапис розпочинається в момент коли працівник поліції підходить до автомобіля, яким керував ОСОБА_1 та просить пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. ОСОБА_1 просить повідомити причину зупинки, на що працівниками поліції повідомлено, що проводиться відпрацювання у період з 04.05. по 10.05.2026року та роз`яснює про обов`язок водія пред`явити документи. ОСОБА_1 вказує, що він був зупинений без причини, а тому вважає, що працівники поліції не мають права його перевіряти. О 09год 54 хв відеозапису працівник поліції повторно просить пред`явити посвідчення водія та документи на автомобіль.

На відеозаписі (Сlip 2 ) працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про проведення відпрацювання проекту Роадпол. ОСОБА_1 просить показати відповідні документи про проведення таких заходів, вважає, що вони мають бути у працівників поліції. У відповідь працівник поліції вказує, що у них не повинно бути із собою, а причину зупинки ОСОБА_1 повідомлено. Також працівник поліції повідомляє про проїзд блокпосту.У відповідь ОСОБА_1 вказує, щоб працівники поліції пред`явили документи, зазначає, що він не відмовляється. Працівник поліції роз`яснює, що у випадку непред`явлення документів щодо ОСОБА_1 буде складено постанова про адміністративне правопорушення. О 10год 28хв відеозапису працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, роз`яснено права. О 10год 38хв відеозапису працівник поліції повідомив про завершення оформлення постанови та запитали чи буде ОСОБА_1 отримувати постанову, при цьому ОСОБА_1 спілкується із співрозмовником по телефону, відповіді на відеозаписі не зафіксовано.

Згідно інформації, зазначеній в листі першого заступника начальника Департаменту патрульної поліції від 29.04.2026 скерованого на адресу начальників територіальних підрозділів Департаменту патрульної поліції, вказано: відповідно до законів України «Про дорожній рух» та «Про автомобільний транспорт» у межах реалізації проекту Roadpol Європейська мережа дорожньої поліції» з метою посилення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а також для зниження рівня аварійності та ступеня тяжкості її наслідків із 04 по 10 травня 2026 необхідно провести на території обслуговування (крім регіонів, де тривають бойові дії) комплекс профілактичних заходів, спрямованих на посилення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом.

З представленого відеозапису вбачається, що працівниками поліції повідомлялось про причину зупинки, зокрема проведення перевірки транспортних засобів, які здійснють перевезення вантажів проекту Roadpol, а також зазначено про проїзд блокпосту, та підтверджують аргументи наведені відповідачем у відзиві. Позивач на неодноразові пропозиції працівників поліції не пред`явив посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування.

Таким чином, на відеозаписі, наданому відповідачем до відзиву, зафіксовано факт вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а також процедуру оформлення матеріалів правопорушення та розгляду справи інспектором. Тому вказані відеозаписи визнаються судом належними доказами по справі.

Натомість, позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувались викладені в позовній заяві обставини, а надані відеозаписи не спростовано.

Відтак, суд дійшов висновку, що доводи позивача є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а також спростовуються матеріалами справи.

Позивачем не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов`язковість використання яких була б встановлена законом. В той же час, сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно.

Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладено на відповідача, отже саме він зобов`язаний довести правомірність складання постанови про притягнення позивача до відповідальності, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ПДР України.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У відповідності до постанови Верховного суду від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17: «Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Колегія суддів констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи. Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.»

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у п. 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.02.2020 року у справі № 751/5437/17.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17 викладено позицію про те, що хоч КАС України і покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідача, однак це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог.

Аналогічна правова позиція підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19.

Крім цього, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський, який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись Правилами дорожнього руху України, встановив порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України та виніс законну постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів позивача про відсутність у постанові належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, слід зазначити, що у даному випадку необхідно враховувати висновки Верховного Суду, згідно з якими правильним є висновок, що вказаними відеозаписами підтверджуються обставини викладені у оскаржуваній постанові та спростовуються доводи позивача щодо недопущення порушень Правил дорожнього руху, а окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний за своєю суттю і змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 року у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 року у справі № 826/15341/15.

Згідно з п. 57 рішення Європейського суду з прав людини в справі «OHalloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду вищевказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено. Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що указаний адміністративний позов слід залишити без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом вимог ст. 139 КАС України у випадку залишення позову без задоволення, витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 247, 251, 252, 287-293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Ф. Ернста 3.

СуддяН. Б. Добош