Ухвала суду № 139975184, 16.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15978/26

Номер провадження № 2-о/521/489/26

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

16 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Леонов О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла від ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та просить суд:

Встановити юридичний факт, а саме факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . на момент смерті.

Після надходження заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що заява подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, у зв`язку з чим потребує залишенню без руху, виходячи з такого.

Частиною першою статті 318 ЦПК України встановлено, що у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який саме факт заявник просить встановити та з якою метою, а також причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та докази, що підтверджують факт.

Як убачається зі змісту заяви, ОСОБА_1 просить встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування юридичного значення зазначеного факту заявниця посилається на необхідність отримання недоотриманої пенсії її померлого чоловіка. Водночас із заяви не вбачається достатньо чітко, на підставі якої саме норми законодавства у заявниці виникає право на отримання відповідної пенсійної виплати та яким чином встановлення саме факту спільного проживання впливає на реалізацію цього права.

Крім того, у заяві зазначено, що ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», водночас як правову підставу звернення заявниця посилається на статтю 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, заявниці необхідно уточнити правові підстави отримання недоотриманої пенсії померлого та зазначити конкретні положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Також заявниця посилається на те, що фактично перебувала на утриманні свого чоловіка, однак у прохальній частині заяви просить встановити виключно факт спільного проживання. При цьому не зазначено, яке юридичне значення для заявленої вимоги має обставина перебування заявниці на утриманні померлого, та не наведено відповідних обставин і доказів. З огляду на це заявниці необхідно уточнити правові підстави звернення до суду та привести виклад обставин заяви у відповідність із прохальною частиною.

Крім того, заявницею не зазначено причин неможливості підтвердження факту спільного проживання в позасудовому порядку та не наведено відомостей про звернення до відповідного органу чи установи для отримання документа, який би підтверджував фактичне місце проживання ОСОБА_2 на день його смерті.

Зі змісту заяви також не вбачається, які саме докази підтверджують фактичне проживання ОСОБА_2 разом із заявницею за зазначеною адресою саме станом на 24 липня 2026 року, оскільки сам факт перебування сторін у зареєстрованому шлюбі не є безумовним доказом їх фактичного спільного проживання за конкретною адресою.

За положеннями ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2025 у справі № 183/4366/24.

Суд роз`яснює, що до заінтересованих осіб віднесено:

1) осіб, взаємовідносини яких із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню;

2) організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рішення про встановлення юридичного факту, тобто в яких будуть здійснені права осіб, що виникли внаслідок судового встановлення юридичного факту.

Саме ці групи заінтересованих осіб притягуються до участі у справах окремого провадження.

Правильність встановлення заінтересованої особи залежить від визначення мети, для якої особі необхідно встановити той чи інший юридичний факт.

А встановлення факту безпосередньо пов`язане з подальшим вирішенням Пенсійним фондом питання про виплату коштів.

Тому в заяві необхідно належним чином визначити заінтересовану особу, якою, виходячи з наведених обставин, може бути відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, до якого заявниця зверталася із заявою про виплату недоотриманої пенсії.

За таких обставин, заявниці слід усунути вказані недоліки заяви, шляхом подачі уточненої заяви та визначитись колом учасників справи, а саме зазначити заінтересовану особу, на права, обов`язки та інтереси якої може вплинути можливе рішення по справі, надати копії заяви з додатками до неї по кількості учасників справи, вказати мету для встановлення відповідного факту.

З огляду на викладене, вважаю, що заява не є належним чином оформленою та подана до суду не у відповідності до вимог цивільного процесуального закону, який діє на час подачі заяви.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.11.1950), містить рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на вищенаведене, суддя приходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством та підлягає залишенню позовної заяви без руху, для усунення вказаних недоліків в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до ст.185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяв и постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. 175,177,185 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення- залишити без руху.

Повідомити заявнику про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст. 185 ЦПК України).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Леонов