Рішення № 139974494, 23.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3906/26

Провадження № 2/487/2836/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Заіченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позов мотивовано тим, що на ім`я ОСОБА_4 , як основного наймача, 24.07.1970 було видано ордер №136 на право зайняття житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 . До складу сім`ї ОСОБА_4 входили: її чоловік ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 позивачка, прізвище якої після укладення шлюбу змінено, та син ОСОБА_7 . На тепер у вказаній квартирі зареєстрована позивачка, ОСОБА_8 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Але з 2015 та 2017 років останні у вказаній квартирі не проживають, її станом не цікавляться, особистих речей не тримають, комунальні послуги не сплачують. За вказаних обставин позивачка звернулася до суду з даним позовом, оскількиреєстрація відповідачів у вказаній квартирі створює для неї певні незручності, зокрема і в частині сплати комунальних послуг, розмір яких залежить від кількості зареєстрованих осіб.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.

У судове засідання відповідачі повторно не з`явилися. Рекомендовані поштові повідомлення, надіслані на адресу їх зареєстрованого місця проживання, повернулися з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Інформацією щодо адреси для листування з відповідачами суд не володіє. Інші засоби зв`язку відсутні. На опубліковане оголошення на офіційному сайті судової влади відповідачі не відреагували та правом на відзив не скористалися.

Відповідно до положень пункту 4 частини 7 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Від Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 44).

Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради подано заяву про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 37-39).

Позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення (а.с. 69).

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280, ст. 281 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд ураховує наступне.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).

Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_4 , як основного наймача, 24.07.1970 було видано ордер №136 на право зайняття житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 . До складу сім`ї ОСОБА_4 входили: її чоловік ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 позивачка, та син ОСОБА_7 (а.с. 7).

Внаслідок укладення та розірвання шлюбів прізвище позивачки з ОСОБА_9 змінювалося на ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 8-10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_4 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачки - ОСОБА_7 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_5 (а.с. 12)

Наразі у вказаній квартирі зареєстрована позивачка, ОСОБА_8 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 14).

Однак, як зазначила позивач, з 2015 та 2017 років відповідачі станом квартири не цікавляться, особистих речей не тримають, комунальні послуги не сплачують, оскільки у вказаній квартирі не проживають.

На підтвердження вказаних обставин позивачкою надано акти за підписами сусідів (а.с. 15, 16).

Доказів у протилежне, зазначеному позивачкою, суду не надано.

Відповідно до запитуваної судом інформації за клопотанням позивачки, ОСОБА_3 виїхала за межі території України 25.06.2018 (а.с 55).

Відомості про її повернення на території України відсутні.

Водночас відсутні будь-які відомості щодо фактичного місця проживання відповідачки ОСОБА_12 .

Як зазначив позивач, реєстрація відповідачів у вказаній квартирі створює для неї певні незручності, зокрема і в частині сплати комунальних послуг, розмір яких залежить від кількості зареєстрованих осіб, при тому, що відповідачі у їх сплаті участі не приймають (а. 19-28). Окрім того, позивака не може укласти договір найму вказаної квартири через відсутність відомостей щодо місця проживання відповідачів та неможливістю отримання від них необхідної для укладення договору найму згоди, про що свідчить рішення виконкому Миколаївської міської ради (а.с. 17, 18).

Доказів у протилежне суду не надано.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Питання користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду визначено Главою 2 Розділу III ЖК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

У статті 379 ЦК України зазначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Стаття 71 ЖК України (яка розміщена у Главі 2 Розділу III ЖК України) встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що у справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Наведене свідчить про те, що при вирішенні питання про втрату права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін відсутності такої особи та поважність причини цієї відсутності.

Інформацією щодо поважності причин відсутності відповідачів за зареєстрованим місцем проживання з 2004 року суд не володіє.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту, що відповідачі без поважних причин більше шести місяців не проживають у квартирі квартири АДРЕСА_1 .

Доказів у протилежне суду не надано.

За такого суд вважає обґрунтованою вимогу про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачки по 1331,20 грн судового збору з кожної.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов.

Визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду в порядку ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку - до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачеві, який не з`явився в судове засідання, направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Треті особи:

Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ: 41210422, адреса: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, 20;

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ: 04056612, адреса: місто Миколаїв, вулиця Адміральська, 20.

Суддя: К.М. Скоринчук