Рішення № 139974268, 19.02.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5190/25 Провадження № 2/450/590/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1879894 від 06.11.2024 року у розмірі 145 435,00 грн.,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

06.11.2024 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1879894. Згідно умов Договору товариство зобов`язалося надати позичальникові грошові кошти у сумі 29500 грн. строком на 360 днів; тип кредиту кредит. Звертають увагу, що загальний розмір виданих коштів складається із сум, отриманих відповідачем за основним кредитним договором, а також за додатковою(ими) угодою(ами) про збільшення суму кредиту. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути кредит кредитодавцю в строк передбачений кредитним договором. Проте, своїх зобов`язань з повернення грошових коштів відповідач не виконав, внаслідок чого у позичальника виникла заборгованість.

21.07.2025 було укладено договір № 21-07/25 відповідно до якого ТзОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило на користь ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 1879894.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 1879894 від 06.11.2024 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 145 910 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 29500 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 75815 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 26845 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 14750 грн.

На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

02.02.2026 року представник відповідача Цокало Т.М. подала відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що правомірним буде стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №1879894 про надання споживчого кредиту від 06.11.2024 р. складає 122720,00 грн., з яких: 29500,00 грн. розмір заборгованості основного боргу, 93220,00 грн. розмір заборгованості за відсотками. В іншій частині позову відмовити.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.11.2024 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1879894 шляхом підписання такого та паспорту споживчого кредиту, наклавши на такі одноразові електронні ідентифікатори Н805. Згідно умов Договору, сума кредиту: 29 500 гривень; тип кредиту кредит; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту; знижена процентна ставка становить 0,55 % в день.

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 1879894 від 06.11.2024 року, що підтверджується листами ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250722-221 від 22.07.2025 року та довідками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» № 1879894 від 27.08.2025 року.

Таким чином, кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором та додатковою угодою.

21.07.2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу № 21-07/25.

Згідно п.2.1 договору факторингу клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення Прав Вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно п. 3.1.3. Право вимоги переходить до Фактора після підписання сторонами цього договору, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку за формою додатку 5 цього договору, та оплати Фактором суми Фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2. Договору, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували в момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025, ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 145 435 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 29500 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 75815 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 26845 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 14750 грн.

Вищезазначеними доказами підтверджено перехід права вимоги від первісного кредитора до ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором № 1879894 до відповідача на суму 145 435 грн.

Правовою підставою заявлених позивачем вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 525,526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно дост.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору . Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до укладених між сторонами договорів та статей 1049, 1050 та 1054ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527,530 ЦК України зазначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У ч. 2ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

За змістом ч. 4ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, позивачем доведено, що між відповідачем та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» був укладений договір у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, які кредитодавцем виконано, однак, відповідач свої зобов`язання не виконав та не повернув отримані кошти в обумовлений сторонами у договорі строк, а тому з нього підлягають стягненню на користь позивача суми заборгованості за договором в розмірі 29500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу

Щодо вимог про стягнення заборгованості за відсотками, то суд зазначає наступне :

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 р. у справі №914/868/17, відступлення майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

З реєстру боржників до договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025 року вбачається, що ТзОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1745982 від 05.09.2024 року у розмірі 120 065,00 грн., яка складається з 75 815,00 грн. заборгованості за відсотками.

Водночас, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 1879894 від 06.11.2024 року у розмірі 145 435 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 29500 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 75815 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 26845 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 14750 грн. з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, однак належних і допустимих доказів на підтвердження правильності та безспірності здійснення нарахувань відсотків за користування кредитними коштами після 21.07.2025 року суду не надано.

Крім цього, подальше нарахування ТзОВ «Факторинг Партнерс» процентів за кредитним договором № 1879894 від 06.11.2024 року є безпідставним, оскільки до матеріалів позову не надано доказів на підтвердження права даної юридичної особи на здійснення такої діяльності.

Враховуючи наведене ТзОВ «Факторинг Партнерс» могло відступити право вимоги у розмірі, яке перейшло до такого від первісного кредитора, а відтак підтверджена сума заборгованості відповідача за процентами за кредитним договором № 1879894 яка була переуступлена позивачу складає 75 815 грн.

Водночас, щодо нарахування первісним кредитором та стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами (неустойки) у розмірі 14 750 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що кредитний договір укладений 06.11.2024 року в період дії воєнного стану, стягнення з відповідача неустойки у розмірі 14 750 грн., не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, перевіривши надані позивачем докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 105 315,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29 500 грн., по процентам в розмірі 75 815 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 1524 від 01.09.2025 року, витяг з акту № 19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, що включає в себе надання усної консультації з вивченням документів та складання позовної заяви про стягнення, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 25 000,00 грн. є завищеним, враховуючи категорію та складність справи.

А відтак, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

За змістом ч. 1, п. ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір". Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 754,15 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 142, 178, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором № 1879894 від 06.11.2024 року у розмірі 105 315.00 (сто п`ять тисяч триста п`ятнадцять гривень 00 коп.) грн.

В задоволенні іншої частини,- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" ЄДРПОУ 42640371 судовий збір у розмірі 1 754,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" ЄДРПОУ 42640371 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ЄДРПОУ 42640371, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 19.02.2026 року.

СуддяЄ. О. Данилів