Рішення № 139973324, 22.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18775/25-Е

Провадження № 2/522/4553/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Донцова Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Смокової А.В.,

розглянувши у судовому засідання у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 19.08.2025 року через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 56 173,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з жовтня 2021 року по липень 2025 року (включно) було спожитий природний газ на загальну суму 56 173,43 грн., вартість якого не сплачена споживачем. Позичальник, як суб`єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують природний газ для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 року № 880. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Відповідач є споживачем постачальника "останньої надії" та був включений до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та споживав газ за ціною тарифного плану "Надійний" для споживачів постачальника "останньої надії". За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р постачальником "останньої надії" визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Отже, товариство здійснювало постачання природного газу на об`єкт боржника на підставі договору постачання природного газу постачальником "останньої надії". Оскільки відповідач не в повному обсязі сплачував нараховані суми за спожитий природний газ, це свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, а тому порушує право позивача на одержання плати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.

Ухвалою суду від 20.08.2025 року у справі відкритопровадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено дату судового засідання.

У зв`язку з відсутність відзиву судове засідання відкладено.

Про розгляд справи сторони були сповіщені.

Відповідач ОСОБА_1 про час, дату та місце судового розгляду був повідомлена належним чином, відзив суду не надав.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 22.09.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закону № 2189-VIII).

Згідно ст. 1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній станом на момент виникнення правовідносин) постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Правилами постачання природного газу, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року № 2496 (надалі - Правила № 2496) (у редакції, чинній станом на момент виникнення правовідносин) передбачено, що постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог розділу II, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (п. 2 розділу II Правил № 2496).

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника (п. 1 розділу VI Правил № 2496).

За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором (п. 2 розділу VI Правил № 2496).

У відповідності до п. 20 розділу II Правил № 2496 споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постачальником "останньої надії" строком на три роки як переможця конкурсу.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснює постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , як постачальник останньої надії на підставі типового договору, шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії".

Як вбачається з інформаційної довідки № 5005367581812-17243184637 від 07.08.2025 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявний запис про право власності ОСОБА_1 на 200/1000 частки квартири АДРЕСА_2 з 02.09.2021 року.

Відповідно до розрахунку фінансового стану за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 обліковується заборгованість за період з 01.10.2021 року по 31.07.2025 року за споживання природного газу в розмірі 56 173,43 грн.

Відповідно до п. 2.1. типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим Постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30.09.2015 року (надалі Типовий Договір), за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Дату виникнення зобов`язання відповідача по оплаті за спожитий природний газ визначає п. 4.6. Типового договору, а саме: при здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При здійсненні постачання природного газу в рамках комерційної пропозиції постачальника строк оплати рахунка постачальника визначається комерційною пропозицією постачальника. Усі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.

Згідно п. 4.7. Типового договору, оплата вартості послуг з газопостачання за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 8.1. Типового договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов`язань з оплати вартості спожитого природного газу, не спростував розрахунки, наведені позивачем.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 року (справа № 953/24063/19, провадження № 61-5095 св 21) зазначено, що положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 56 173,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про ринок природного газу", ст.ст. 15, 16, 319, 322, 525-527, 610, 901 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258-261, 263-265, 267, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) заборгованість за спожитий природний газ за об`єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 56 173 (п`ятдесят шість тисяч сто сімдесят три) гривні 43 копійки на рахунок: НОМЕР_3 в AT «Ощадбанк» м. Києва, МФО 300465.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок на поточний рахунок НОМЕР_4 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Києва, МФО 320478.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 22.09.2026 року.

Суддя Донцов Д.Ю.