Ухвала суду № 139973268, 11.09.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5188/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» (адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2026 року ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищевказаною заявою, в обґрунтування якої зазначило, що в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала справа № 509/5188/25 за позовом Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002/12925486-CK_SB від 6 грудня 2021року у розмірі 59 726,68 грн. та судові витрати в розмірі 2422,40 грн. 19.01.2026 Рішенням Овідіопольський районний суд Одеської області у справі № 509/5188/25 позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Овідіопольський районний суд Одеської області видав виконавчий документ № 509/5188/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором. На примусовому виконанні у Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анна Володимирівна перебуває виконавче провадження № 80727395 з примусового виконання виконавчого документа № 509/5188/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором. Станом на день подання даної заяви до суду, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 509/5188/25 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ЄАПБ», залишається не виконаним, ОСОБА_1 не погашає заборгованість та ухиляється від самостійного виконання даного рішення суду.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності. Вимоги заяви підтримав та просив задовольнити.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся своєчасно та належним чином. Надала до суду заяву про долучення матеріалів, а саме: постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 80727395, ВП № 80727696 та інші матеріали, проти задоволення позову заперечувала.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.01.2026 року у справі № 509/5188/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002/12925486-CK_SB від 6 грудня 2021року у розмірі 59 726,68 грн. та судові витрати в розмірі 2422,40 грн., були задоволені.

29.06.2026 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № НІ/11/35-Ф, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №002/12925486-CK_SB від 6 грудня 2021 року, укладеним між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Заявник зазначає, що станом на день подання даної заяви до суду рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/5188/25 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ЄАПБ», залишається невиконаним. ОСОБА_1 заборгованість не погашає та ухиляється від самостійного виконання зазначеного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 , надала до суду заяву про долучення матеріалів, а саме: постанови про закінчення виконавчого провадження № 80727395, № 80727696 від 02.09.2026 року,

за виконавчим листом №509/5188/25 виданий 26.03.2026 року на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» за договором №002/12925486-CK_SB від 6 грудня 2021 року у розмірі 59 726,68 гривень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначено у п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (ст.442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч. ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України).

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята зазначеної норми).

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або Законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як зазначено у ч. 5 ст.15 Закону України«Про виконавчепровадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із п.5 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч.5 ст.15 цього Закону.

Стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.2 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 41 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання відновлення виконавчого провадження.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після закриття виконавчого провадження. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2020 року (справа № 916/617/17) зазначив, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст.442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст.55 цього Кодексу. У цьому випадку приписи ст. 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями ст.55 ЦПК України.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абз.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи завдання виконавчого провадження, як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам ч. 1 ст. 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена 08.02.2022 року у постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 2-7763/10, провадження № 14-197 цс 21).

Встановлено, що за виконавчим листом, виданим 26.03.2026 року на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області у справі № 509/5188/25 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , було відкрито виконавчі провадження № № 80727395, № 80727696 від 02.09.2026 року, однак станом на теперішній час вказані виконавчі провадження є завершеними.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, оскільки, заявник звернувся до суду із заявою на стадії, коли виконавче провадження було завершено. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не наведено підстав для його відновлення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 260, 442 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.С. Козирський