Ухвала суду № 139972915, 17.09.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/3388/26

Провадження № 1-кс/505/1010/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року місто Подільськ

Слідчий суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стосовно

ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, уродженця Республіки Молдова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимому.

підозрюваного у кримінальному провадженні №12026161180000517 відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчому судді Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшло на розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026161180000517, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Клопотання слідчий мотивує тим, що слідчим відділом Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування зазначеному у кримінальному провадженні.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Подільською окружною прокуратурою.

В ході досудового розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 приблизно на початку вересня 2026 року вирішили виїхати за межі території держави Україна у особистих справах.

Розуміючи, що на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який у подальшому був неодноразово продовжений, а також на підставі Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» виїзд їм заборонено, вищевказані громадяни у невстановлений в ході досудового розслідування час, та перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місцях, за допомогою мобільного додатку «Телеграм», через різноманітні групи, почали цікавитись у користувачів вказаного застосунку, яким чином можливо перетнути державний кордон України. В ході пошуку в різний час, але не пізніше 15.09.2026, в додатку месенджера «Телеграм» невстановлена в ході досудового розслідування особа ОСОБА_11 під нік неймом ОСОБА_12 , (далі - Особа 1), запропонувала за грошову винагороду, організувати переправлення через державний кордон України з Республікою Молдова поза пунктами пропуску ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , для чого їм необхідно прибути до м. Подільськ, Одеської області, орендувати тимчасово житло, де чекати подальших вказівок, на що останні погодилися, та за вказівкою Особи 1 ОСОБА_9 та ОСОБА_13 24.08.2026 здійснили кожний перерахування грошових коштів на криптогаманець, надісланий Особою 1 у сумі 4000 доларів США, а також ОСОБА_8 за вказівкою Особи 1 здійснив 14.09.2026 перерахування грошових коштів на криптогаманець надісланий Особою 1 у сумі 2000 доларів США.

В свою чергу, у невстановлений слідством день та час, але не пізніше 15.09.2026 Особа 1, для реалізації свого злочинного умислу направленого на організацію незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , запропонувала ОСОБА_6 посприяти в організації незаконного переправлення вищезазначених осіб через державний кордон України за грошову винагороду в сумі 300 доларів США.

В цей час, у ОСОБА_6 , який будучи обізнаний про порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, в порушення законів України: «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», а також Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами та Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію», виник злочинний умисел на незаконне переправлення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , через державний кордон України та ОСОБА_6 погодився на пропозицію Особи 1.

В подальшому ОСОБА_6 , виконуючи свою роль, спрямовану на реалізацію єдиного злочинного умислу з Особою 1, щодо незаконного переправлення осіб через лінію державного кордону України, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, слідуючи вказівкам Особи 1, приступив до виконання плану, відповідно до якого, він повинен був перевезти ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 з м. Подільськ Одеської до лінії державного кордону України в Окнянській територіальній громаді Подільського району Одеської області.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , 15.09.2026 близько 15.00 на автомобілі марки «ВАЗ» моделі «21011» з номером державної реєстрації 867100Е, попрямував до м. Подільськ, де зустрів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , після чого направився до невстановленої в ході досудового розслідування ділянки місцевості в Окнянській територіальній громаді Подільського району Одеської області, яка повинна знаходиться на відстані 3 кілометрів від державного кордону України, де ОСОБА_6 мав висадити ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , а останні у свою чергу мали в пішому порядку дійти до лінії державного кордону України та діючи за вказівками Особи 1 перетнути його.

У подальшому, 15.09.2026 близько 16:30, за межами селища Окни, Подільського району, Одеської області, на автомобільній дорозі Т1624 з координатами 47.575001, 29.413619 працівниками ДПСУ виявлено та зупинено автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21011» з номером державної реєстрації 867100Е під керуванням ОСОБА_6 , в якому окрім нього перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб, вчиненого з корисливих мотивів.

ОСОБА_6 затримано 15.09.2026 о 16 годині 30 хвилин в порядку ст. 208 КПК України.

В подальшому, 16.09.2026 о 15 годині 35 хвилин ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Республіки Молдова, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , одруженому, громадянину Республіки Молдова, депутатом не являється, раніше не судимому.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), у вчиненні кримінального правопорушення, передбачуваного ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, а саме: протоколом затримання громадянина ОСОБА_6 , протоколом огляду місця події від 15.09.2026, повідомлення про підозру ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 , протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_6 , іншими доказами у їх сукупності.

Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду. Ризиком можливого переховування від органу досудового розслідування та суду є те, що ОСОБА_6 є громадянином Республіки Молдова, при цьому фактично проживає у с. Топали Подільського району Одеської області, тобто у прикордонній місцевості, неподалік від державного кордону України з Республікою Молдова та території невизнаного Придністровського регіону Республіки Молдова, крім того, відповідно до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_6 раніше особисто здійснював перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, у зв`язку з чим обізнаний із особливостями прикордонної місцевості, можливими маршрутами руху до лінії державного кордону та способами його перетину поза офіційними пунктами пропуску, таким чином є підстави вважати, що підозрюваний має знання прикордонної місцевості та практичний досвід перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску, що об`єктивно створює для нього можливість залишити територію України поза встановленим порядком та уникнути прикордонного контролю, та враховуючи той факт, що ОСОБА_6 є громадянином Республіки Молдова, а отже має правовий зв`язок з іншою державою та об`єктивну законну можливість перебувати на її території, у разі залишення території України та перебування за її межами, забезпечення його належної процесуальної поведінки, явки до слідчого, прокурора та суду, а також проведення за його участю необхідних процесуальних дій може бути істотно ускладнене або неможливо. Також останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого підозрюваному у разі визнання його винним може бути призначено покарання на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, тому наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також слід врахувати відсутність у підозрюваного міцних соціальних зав`язків, постійного місця роботи, джерела доходів, таким чином, скоєння вказаного кримінального правопорушення і було основним джерелом доходів останнього;

- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, не проведено весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, не встановлено всіх осіб, причетних до організації та здійснення незаконного переправлення громадян через державний кордон України, зокрема особу, яка використовувала в месенджері «Telegram» обліковий запис під нікнеймом ОСОБА_12 та координувала дії ОСОБА_6 , враховуючи встановлений під час досудового розслідування спосіб комунікації між учасниками кримінального правопорушення за допомогою засобів мобільного зв`язку та месенджера «Telegram», існує ризик того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі та маючи можливість підтримувати зв`язок з іншими можливими співучасниками, які на даному етапі досудового розслідування не встановлені, може повідомити їм про обставини його затримання, відомі йому результати проведених слідчих (розшукових) дій та обсяг інформації, якою володіє орган досудового розслідування у свою чергу, це може створити можливість для знищення, приховування або спотворення відомостей, які мають доказове значення, зокрема електронного листування, відомостей про телефонні з`єднання, електронних документів, даних щодо здійснення грошових та криптовалютних операцій, відомостей про маршрути незаконного переправлення осіб через державний кордон України та інших цифрових даних, які можуть перебувати у володінні невстановлених на цей час осіб;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик можливого незаконно впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зазначений ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 безпосередньо контактував із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яких він перевозив на автомобілі з м. Подільськ у напрямку державного кордону України, та які на цей час допитані як свідки у кримінальному провадженні. Таким чином, підозрюваному відомі особи основних свідків, характер подій, безпосередніми учасниками яких вони були, а також обставини, щодо яких останні можуть давати показання органу досудового розслідування та суду, перебуваючи на волі ОСОБА_6 матиме можливість безпосередньо або через інших осіб контактувати із зазначеними свідками та незаконно впливати на них з метою зміни, спотворення або відмови від раніше наданих показань, у тому числі шляхом вмовлянь, умовлянь, підкупу, погроз чи застосування інших форм психологічного впливу, при цьому необхідно врахувати, що показання ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мають істотне доказове значення, оскільки вони є безпосередніми учасниками подій та можуть повідомити відомості щодо обставин їх перевезення ОСОБА_16 , маршруту руху, домовленостей щодо незаконного перетину державного кордону та інших обставин вчинення кримінального правопорушення. Крім того, ризик незаконного впливу не припиняється виключно у зв`язку з проведенням допиту зазначених осіб під час досудового розслідування, оскільки їхні показання можуть бути предметом безпосереднього дослідження судом під час судового розгляду;

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який полягає в тому, що підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні, не з`являтись для проведення слідчих та процесуальних дій, що негативно вплине на хід досудового розслідування або судового розгляду, крім того, підозрюваний може умисно створювати перешкоди для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні шляхом узгодження своїх показань з іншими співучасниками кримінального правопорушення, інформування їх про хід досудового розслідування, приховування відомостей, що мають значення для кримінального провадження, а також невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків, визначених КПК України;

- п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 може продовжити злочинну діяльність та вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення, зокрема передбачені ст. 332 КК України.

У зв`язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв`язку, запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків.

Під час досудового слідства встановлено обставини, які слід врахувати при обрані запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_16 тяжкого кримінального правопорушення;

- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 , у разі визнання його винуватим у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.

- відсутність міцних соціальних зв`язків, в тому числі будь якої нерухомості на території України, в якій би міг останній проживати;

- відсутність постійного місця роботи;

- відсутність постійного джерела доходів.

Про заздалегідь складений умисел усіх співучасників на вчинення злочину свідчить їх підготовка: приховування своєї злочинної діяльності, направленої на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб, вчиненого з корисливих мотивів, використання в такі діяльності месенджера «Телеграм» з відповідними нік неймами кожного із співучасників, скоординована діяльність із розподілом ролей, спілкування з використанням облікових записів, які не ідентифікують особу з метою конспірації своєї злочинної діяльності.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного

ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів за вчинення якого підозрюваній у разі визнання його винною може бути призначено покарання на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного

ОСОБА_6 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам, передбаченим п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідно до ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України та зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, разом із тим, особиста порука за своїм характером не передбачає постійного контролю за місцем перебування підозрюваного, його пересуванням, використанням ним засобів мобільного зв`язку та мережі Інтернет, а також не позбавляє його фактичної можливості контактувати зі свідками та іншими особами, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення перевіряється органом досудового розслідування, зокрема, особиста порука не здатна належним чином запобігти встановленому ризику переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній є громадянином Республіки Молдова, фактично проживає у прикордонній місцевості, обізнаний з особливостями місцевості поблизу державного кордону України та, відповідно до матеріалів кримінального провадження, раніше самостійно здійснював перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску. За таких обставин сам факт наявності поручителя не створює дієвого механізму, який би фактично унеможливлював залишення підозрюваним території України, у тому числі поза встановленими пунктами пропуску, та крім цього на теперішній час до органу досудового розслідування не надходило відповідних звернень із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту обґрунтовується тим, що зазначений запобіжний захід, з урахуванням особи підозрюваного, характеру та обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також встановлених ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможе належним чином забезпечити його процесуальну поведінку та запобігти реалізації вказаних ризиків.

Так, відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби, разом із тим, застосування такого запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні не створить достатніх гарантій запобігання встановленим ризикам.

Зокрема, ОСОБА_6 є громадянином Республіки Молдова, фактично проживає у с. Топали Подільського району Одеської області, тобто у прикордонній місцевості неподалік від державного кордону України з Республікою Молдова. Крім того, відповідно до матеріалів досудового розслідування, останній раніше самостійно здійснював перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, у зв`язку з чим обізнаний із прикордонною місцевістю, можливими маршрутами руху до державного кордону та способами його перетину поза офіційними пунктами пропуску. Таким чином, у разі порушення умов домашнього арешту ОСОБА_6 з огляду на місце його фактичного проживання, знання прикордонної місцевості та попередній практичний досвід перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску матиме реальну можливість у короткий проміжок часу залишити місце проживання, дістатися до державного кордону України та здійснити спробу його незаконного перетину, після чого перебувати на території іншої держави та ухилятися від органу досудового розслідування і суду, також, не виключається можливість того, що підозрюваний може впливати на свідків або в разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі знищити, сховати, спотворити докази, які на час розгляду клопотання органом досудового розслідування встановлюються.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров`я не здобуто, а тому вважаємо, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи положення ст.183 КПК України, у разі постановлення ухвали про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення вважає за необхідне визначити заставу у розмірі, достатньому для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а тому відповідно до ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення належить до категорії тяжких злочинів. При визначенні розміру застави необхідно врахувати не лише тяжкість передбаченого законом покарання, а й конкретні обставини кримінального правопорушення, характер та спосіб дій підозрюваного, корисливий мотив, кількість осіб, незаконному переправленню яких він сприяв, його роль у реалізації спільного злочинного плану, а також встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Так відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 за грошову винагороду у розмірі 300 доларів США погодився сприяти незаконному переправленню через державний кордон України трьох осіб, діючи за вказівками невстановленої на цей час особи, яка використовувала обліковий запис у месенджері «Telegram» під нікнеймом ОСОБА_12 . Крім того, при визначенні розміру застави необхідно врахувати встановлений ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду та те що ОСОБА_6 є громадянином Республіки Молдова, фактично проживає у прикордонній місцевості неподалік від державного кордону України, обізнаний із особливостями прикордонної місцевості та можливими маршрутами руху до державного кордону, а відповідно до матеріалів досудового розслідування раніше особисто здійснював перетин поза встановленими пунктами пропуску. Також досудове розслідування на даний час триває, не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, зокрема особу, яка координувала дії ОСОБА_6 за допомогою месенджера «Telegram», у зв`язку з чим продовжують існувати ризики знищення або приховування доказів, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також продовження протиправної діяльності. З огляду на наведене, сторона обвинувачення вважає, що визначення застави у мінімальному або наближеному до мінімального розмірі, передбаченому для тяжкого злочину, не буде достатнім стримуючим фактором, здатним забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 та запобігти реалізації встановлених ризиків.

Водночас розмір застави має бути таким, щоб перспектива її втрати у разі невиконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків становила для нього реальний та достатній стримуючий фактор і спонукала до належної процесуальної поведінки.

Таким чином, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, його корисливий характер, вчинення дій щодо незаконного переправлення одразу трьох осіб, фактичну участь підозрюваного у реалізації механізму їх доставки до прикордонної місцевості, наявність не встановлених співучасників, громадянство Республіки Молдова, проживання ОСОБА_6 у прикордонній місцевості, його обізнаність із маршрутами незаконного перетину державного кордону та сукупність встановлених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає необхідним та співмірним визначити ОСОБА_6 заставу у максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, саме такий розмір застави, на думку сторони обвинувачення, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та встановлених ризиків є необхідним для забезпечення виконання ОСОБА_16 покладених на нього процесуальних обов`язків та належної процесуальної поведінки.

У зв`язку з чим слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , одруженому, громадянину Республіки Молдова, депутатом не являється, раніше не судимому, строком на 60 (шістдесят) діб.

При обранні запобіжного заходу, визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді, суду, прокурора, не відлучатися із населеного пункту, а саме: село Топали, Подільського району, Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин та подій пов`язаних з вказаним кримінальним провадженням, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з Україну і в`їзд в Україну.

Позиція учасників щодо розгляду клопотання

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 підтримали клопотання з підстав, викладених у ньому, та просили його задовольнити, обравши підозрюваному ОСОБА_17 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб із визначенням розміру застави у сумі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень (80 ? 3 328 грн).

Клопотання мотивували тим, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку сторони обвинувачення, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Надав письмові заперечення.

На обґрунтування своєї позиції захисник посилається відсутність достатніх даних для висновку про обґрунтованість підозри, звертаючи увагу на, на його думку, невідповідності між обставинами, зазначеними у витягу з ЄРДР, та подіями 15.09.2026, а також ставить під сумнів законність проведення та оформлення окремих процесуальних дій.

Зокрема, захисник заперечує допустимість протоколу огляду місця події від 15.09.2026, посилаючись на те, що під час його проведення фактично відбулося затримання осіб, вилучення транспортного засобу та мобільних телефонів. Також ставить під сумнів законність огляду мобільного телефону ОСОБА_6 , належність його добровільної видачі та подальшого огляду.

Крім того, захисник звертає увагу на час складення та зміст окремих протоколів допитів свідків, протоколу огляду предмета, доручення слідчого оперативним підрозділам, вважаючи, що на момент проведення відповідних процесуальних дій у працівників прикордонної служби могли бути відсутні належні повноваження. Також зазначає про розбіжності щодо часу та місця проведення окремих слідчих дій.

Окремо захисник ставить під сумнів допустимість протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, посилаючись на відсутність, на його думку, належного обґрунтування необхідності проведення впізнання саме у такій формі.

З огляду на наведене захисник вважає, що окремі докази отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а похідні від них докази також не можуть бути використані для обґрунтування підозри.

Щодо запобіжного заходу захисник зазначає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не обґрунтовано недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу. При цьому посилається на вік ОСОБА_6 , відсутність у нього судимостей, наявність сімейних та соціальних зв`язків, постійного місця проживання, стан здоров`я та інвалідність.

За таких обставин захисник просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період з 22:00 до 06:00. У разі застосування тримання під вартою просить визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) підтримав позицію свого захисника, зазначив, що визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, кається у вчиненому, просив не застосовувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою та обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.

У разі застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваний та його захисник просили визначити заставу у мінімальному розмірі, передбаченому КПК України, а саме у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання слідчого та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя доходить такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про застосування до особи тримання під вартою слідчий суддя має встановити не лише наявність обґрунтованої підозри та одного чи декількох передбачених законом ризиків, а й перевірити, чи є ці ризики достатніми та чи доведено, що вони не можуть бути усунуті шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, слідчий суддя враховує, що на цій стадії кримінального провадження суд не вирішує питання про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та не надає доказам остаточної оцінки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності в тому обсязі, який необхідний для ухвалення обвинувального або виправдувального вироку.

Для застосування запобіжного заходу необхідно встановити наявність такої сукупності даних, яка на відповідному етапі кримінального провадження об`єктивно пов`язує особу з кримінальним правопорушенням та виправдовує подальше розслідування.

У цьому кримінальному провадженні підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на цій стадії досудового розслідування підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення матеріалів, зокрема протоколом затримання, протоколом огляду місця події від 15.09.2026, протоколами допиту ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протоколами огляду мобільних телефонів, повідомленням про підозру та іншими матеріалами кримінального провадження.

Зазначені матеріали у своїй сукупності містять відомості про те, що 15.09.2026 ОСОБА_6 керував автомобілем «ВАЗ» моделі «21011», перевозив ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у напрямку державного кордону України та був зупинений працівниками Державної прикордонної служби України поблизу селища Окни.

Наведені обставини узгоджуються між собою та на цьому етапі досудового розслідування дають достатні підстави пов`язувати ОСОБА_6 з обставинами незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

При цьому слідчий суддя враховує, що остаточна правова оцінка діям підозрюваного, встановлення форми вини, мотиву, ролі кожного з учасників події, а також перевірка всіх доказів у їх сукупності є предметом подальшого досудового розслідування та, за наявності відповідних підстав, судового розгляду.

Щодо доводів захисника про недопустимість доказів

Слідчий суддя бере до уваги доводи захисника щодо, на його думку, порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення огляду місця події, огляду мобільного телефону ОСОБА_6 , оформлення протоколів допиту свідків, проведення окремих процесуальних дій та пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками.

Разом з тим такі доводи не свідчать про відсутність обґрунтованої підозри.

Питання про допустимість доказу, наслідки можливого порушення порядку його отримання, а також питання допустимості доказів, які можуть бути похідними від такого доказу, вирішуються з урахуванням положень статей 86, 87, 89 КПК України та залежать від встановлення фактичних обставин проведення відповідних процесуальних дій.

На стадії розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не здійснює повної перевірки всіх доказів за правилами, які застосовуються судом під час розгляду обвинувального акта по суті, оскільки це призвело б до фактичного передчасного вирішення питань, які не є предметом розгляду слідчого судді.

Водночас слідчий суддя зобов`язаний перевірити, чи існують надані стороною обвинувачення відомості, які на цьому етапі кримінального провадження об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням.

У цьому випадку обґрунтованість підозри не ґрунтується виключно на одному з оспорюваних стороною захисту доказів, а ґрунтується на сукупності матеріалів, наведених вище.

Відтак, доводи захисника про необхідність визнання окремих доказів недопустимими на цій стадії не спростовують наявності обґрунтованої підозри.

Така оцінка слідчого судді не означає встановлення допустимості зазначених доказів як остаточної обставини та не перешкоджає стороні захисту порушувати питання про їх допустимість під час подальшого кримінального провадження.

Щодо доводів про невідповідність відомостей ЄРДР фактичним обставинам

Доводи захисника про невідповідність, на його думку, відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, фактичним обставинам події 15.09.2026 також не спростовують обґрунтованості підозри.

Зі змісту ст. 214 КПК України не слідує вимога про необхідність на момент внесення відомостей до ЄРДР мати повністю встановленими всі обставини кримінального правопорушення, осіб, які могли бути причетними до його вчинення, їх ролі, мотиви, спосіб вчинення та інші обставини, які встановлюються у ході досудового розслідування.

Відомості, отримані після внесення інформації до ЄРДР, можуть уточнювати та доповнювати обставини кримінального правопорушення, встановлені під час досудового розслідування.

З огляду на це зазначені захистом розбіжності не дають підстав для висновку про відсутність події кримінального правопорушення або необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри.

Щодо ризику переховування

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

ОСОБА_6 є громадянином Республіки Молдова. За матеріалами клопотання він фактично проживає у с. Топали Подільського району Одеської області, тобто у прикордонній місцевості.

Крім того, сторона обвинувачення посилається на наявність у підозрюваного досвіду перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску. Ця обставина у сукупності з його громадянством, місцем фактичного проживання та характером інкримінованого кримінального правопорушення має значення для оцінки можливості його переховування.

Слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, та передбачене за нього покарання.

Водночас сама лише тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику переховування. Такий ризик у цьому випадку оцінюється у сукупності з іншими встановленими обставинами, зокрема громадянством підозрюваного, його фактичним місцем проживання у прикордонній місцевості та характером події, у зв`язку з якою йому повідомлено про підозру.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що досудове розслідування триває, а сторона обвинувачення зазначає про необхідність проведення подальших процесуальних та слідчих дій, встановлення інших осіб, які можуть бути причетними до організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Разом з тим посилання на те, що досудове розслідування не завершено, не є достатнім для встановлення зазначеного ризику. Разом з тим з наданих матеріалів убачається, що спосіб вчинення інкримінованого кримінального правопорушення передбачав використання мобільного зв`язку та месенджера «Telegram», а також здійснення грошових розрахунків. Сторона обвинувачення продовжує встановлювати інших осіб та обставини їх взаємодії з підозрюваним.

За таких обставин наявність у ОСОБА_6 можливості контактувати з іншими особами, причетність яких перевіряється, може створювати можливість впливу на відомості, що мають доказове значення.

Разом з тим цей ризик має оцінюватися у взаємозв`язку з іншими встановленими обставинами кримінального провадження та не може бути обґрунтований лише загальним посиланням на незавершеність досудового розслідування.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків

Судом встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 допитані як свідки у кримінальному провадженні та безпосередньо контактували з ОСОБА_16 у день події.

Підозрюваному відомі особи зазначених свідків, характер їхніх взаємовідносин та обставини події, щодо яких вони можуть давати показання.

З огляду на це перебування ОСОБА_6 на волі об`єктивно створює для нього можливість контактувати із зазначеними особами та впливати на їх поведінку з метою зміни або уточнення наданих ними показань.

При цьому сама лише обставина проведення допиту свідків не означає автоматичного припинення такого ризику, оскільки показання цих осіб можуть мати значення як для подальшого досудового розслідування, так і для судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя встановлює наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що наведене стороною обвинувачення обґрунтування частково дублює зміст інших ризиків, передбачених п. 1-3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Припущення про можливе невиконання підозрюваним процесуальних обов`язків або неприбуття за викликом без наведення обставин, які свідчать про відповідну поведінку особи, не може бути достатнім обґрунтуванням цього ризику.

Разом з тим з урахуванням встановленого ризику переховування та обставин кримінального провадження слідчий суддя не виключає можливості неналежного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у разі перебування його на волі.

Разом з тим окремого самостійного значення, відмінного від ризиків, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наведені стороною обвинувачення обставини не мають.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини, за яких, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6 погодився за грошову винагороду сприяти незаконному переправленню через державний кордон України трьох осіб та безпосередньо здійснював їх перевезення у напрямку державного кордону.

Водночас матеріали клопотання не містять відомостей про наявність у ОСОБА_6 попередніх судимостей або повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень.

Тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не може обґрунтовуватися лише тяжкістю інкримінованого діяння та загальним припущенням про можливість продовження протиправної поведінки.

З урахуванням цього слідчий суддя не вважає ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, належним чином доведеним як самостійний ризик.

Щодо особи підозрюваного та доводів захисту

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України враховує вік та стан здоров`я підозрюваного, його сімейний та соціальний стан, наявність постійного місця проживання, роботу, майновий стан, репутацію, відсутність судимостей та інші обставини.

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою похилого віку, одружений, раніше не судимий. Зазначені обставини слідчий суддя враховує на користь підозрюваного.

Також суд бере до уваги доводи захисника щодо стану здоров`я підозрюваного.

Водночас наведені обставини не усувають встановлених ризиків.

Вік підозрюваного, сімейні зв`язки та відсутність судимостей мають оцінюватися у сукупності з характером інкримінованого діяння, громадянством підозрюваного, місцем його фактичного проживання, обставинами затримання та іншими встановленими у цьому кримінальному провадженні обставинами.

Доводи захисника про наявність у ОСОБА_6 постійного місця проживання також не спростовують встановленого ризику переховування, оскільки наявність житла та сімейних зв`язків є лише одними з обставин, які підлягають оцінці відповідно до ст. 178 КПК України.

Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу

Слідчий суддя окремо оцінив можливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування особистого зобов`язання, особистої поруки або домашнього арешту.

Особисте зобов`язання передбачає покладення на підозрюваного процесуальних обов`язків, однак не створює достатніх обмежень для запобігання встановленому ризику переховування з огляду на сукупність наведених вище обставин.

Щодо особистої поруки, то в матеріалах судового розгляду відсутні письмові зобов`язання осіб, які поручаються за виконання ОСОБА_16 покладених на нього обов`язків у порядку ст. 180 КПК України. Крім того, з огляду на встановлені ризики наявність поручителя не забезпечуватиме належного контролю за поведінкою підозрюваного.

Щодо домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що запропонований захисником режим передбачає заборону залишати житло лише у період з 22:00 до 06:00.

За такого режиму підозрюваний протягом значної частини доби матиме можливість вільно пересуватися, користуватися засобами зв`язку та контактувати з іншими особами.

Крім того, з огляду на місце фактичного проживання підозрюваного у прикордонній місцевості та встановлені обставини його можливого зв`язку з незаконним переправленням осіб через державний кордон, домашній арешт у запропонованому захистом режимі не створює достатніх гарантій запобігання ризику переховування.

При цьому слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Однак обраний режим такого запобіжного заходу має бути достатнім для досягнення його мети з урахуванням установлених ризиків.

У цьому кримінальному провадженні така умова не дотримується.

Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належною мірою запобігання встановленим ризикам, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Щодо строку тримання під вартою

ОСОБА_6 затриманий 15.09.2026 о 16 годині 30 хвилин у порядку ст. 208 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З урахуванням положень ст. 197 КПК України строк тримання під вартою підозрюваного підлягає визначенню на 60 діб, тобто до 13 листопада 2026 року включно.

Щодо визначення розміру застави

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує характер та обставини кримінального правопорушення, роль підозрюваного у події, кількість осіб, яких, за версією сторони обвинувачення, він перевозив у напрямку державного кордону, встановлені ризики, особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, відсутність судимостей, а також майновий стан, наскільки він встановлений матеріалами судового розгляду.

При цьому застава не може мати характеру покарання або бути визначена лише з огляду на тяжкість пред`явленої підозри.

З урахуванням наведених обставин слідчий суддя вважає необхідним визначити заставу у розмірі, достатньому для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зменшення встановлених ризиків, однак не вбачає достатніх підстав для визначення її у максимальному розмірі, заявленому стороною обвинувачення.

Враховуючи вік підозрюваного, його сімейний стан, відсутність судимостей, відсутність даних про попередні порушення запобіжних заходів, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає співмірним визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 73 216грн.

Такий розмір застави, на переконання слідчого судді, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та водночас не виходить за межі, необхідні для досягнення мети запобіжного заходу.

У разі внесення застави на підозрюваного підлягають покладенню обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із села Топали Подільського району Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із визначеними свідками щодо обставин кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на наведене клопотання слідчого підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 186, 193, 196, 197, 309, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково клопотання слідчого відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №12026161180000517 від 22.07.2026.

Обрати ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту затримання з 16 год. 30 хв. 15 вересня 2026 року, тобто до 13 листопада 2026 року включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_16 ( ОСОБА_6 ), обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, у розмірі 22 (двадцять дві) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 73 216 (сімдесят три двісті шістнадцять) гривень 00 копійок для внесення на депозитний рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435 - застава за підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , справа № 505/3388/26 провадження № 1- кс/505/1010/2026, кримінальне провадження №12026161180000517 від 22.07.2026, згідно ухвали судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2026.

Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор» або уповноваженій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, підозрюваний ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає негайному звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді, суду, прокурора;

- не відлучатися із населеного пункту, а саме: села Топали, Подільського району, Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин та подій пов`язаних з вказаним кримінальним провадженням;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з Україну і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 22 вересня 2026 року.

Слідчий суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області ОСОБА_1