Рішення № 139972799, 22.09.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1607/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , на момент смерті якої з нею проживав її син Позивач ОСОБА_1 . Після смерті спадкодавці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, Позивач ОСОБА_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 , який є чоловіком померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та батьком Позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , відповідно до ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Рішенням виконкому Вилківської міської ради № 202 від 30.12.1997 року було передано присадибну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель подружжю ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за життя за адресою АДРЕСА_1 було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається з: літ. А1 житловий будинок загальною площею 89,0 кв.м, в тому числі житловою площею 42,4 кв. м; літ. Б сарай; літ. В1 сарай; літ. Г вбиральня; № 1-4, І надвірні споруди відповідно до технічного паспорту від 10.06.2026 року, складеного Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, подружжя ОСОБА_4 збудували житловий будинок та набули права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , проте не оформили його у передбаченому законодавством порядку.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

- встановити факт належності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: літ. А1 житловий будинок загальною площею 89,0 кв.м, в тому числі житловою площею 42,4 кв. м; літ. Б сарай; літ. В1 сарай; літ. Г вбиральня; № 1-4, І надвірні споруди ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: літ. А1 житловий будинок загальною площею 89,0 кв.м, в тому числі житловою площею 42,4 кв. м; літ. Б сарай; літ. В1 сарай; літ. Г вбиральня; № 1-4, І надвірні споруди в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у її відсутність.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, просив справу розглянути без участі їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Шлюб ОСОБА_3 ,1932 року народження та ОСОБА_5 , 1934 року народження, був зареєстрований 23.10.1959 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 398.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 08.01.1962 року м. Вилкове виконком міської Ради депутатів трудящихся вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , актовий запис № 3.

Відповідно до виписки з рішення виконкому Вилківської міської ради № 202 від 30.12.1997 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передано присадибну ділянку для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого господарства за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 02.08.2007 року Виконкомом Вилкіської міської ради Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 105.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 12.05.2014 року Виконавчим комітетом Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 28.

Згідно повідомлення Ренійської державної нотаріальної контори Одеської області за вих. № 1082/01-16 від 01.09.2026 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 86521668 від 31.08.2026 року.

Відповідно до повідомлення Комунального підприємства Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» за вих. № 523 від 10.06.2026 року вбачається, що на паперових носіях станом на 01.01.2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу від 10.06.2026 року, складений Комунальним підприємством Кілійської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 складається з: літ. А1 житловий будинок загальною площею 89,0 кв.м, в тому числі житловою площею 42,4 кв. м; літ. Б сарай; літ. В1 сарай; літ. Г вбиральня; № 1-4, І надвірні споруди.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що у разі, якщо право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою, таке право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять, усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Не підлягає задоволенню вимога спадкоємця про визнання за ним права власності на самочинно зведені спадкодавцем будівлі, або споруди, оскільки згідно ч. 2 ст. 376 УК України останній не може набути права власності на таке майно.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу, виданого з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього..

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документи, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, відповідно його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт належності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: літ. А1 житловий будинок загальною площею 89,0 кв.м, в тому числі житловою площею 42,4 кв. м; літ. Б сарай; літ. В1 сарай; літ. Г вбиральня; № 1-4, І надвірні споруди ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: літ. А1 житловий будинок загальною площею 89,0 кв.м, в тому числі житловою площею 42,4 кв. м; літ. Б сарай; літ. В1 сарай; літ. Г вбиральня; № 1-4, І надвірні споруди в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков