Рішення № 139972196, 22.09.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/570/26

Провадження № 2 /492/708/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 року позивач через свого представника адвоката Васильєва П.О. звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача про визнання трудових відносин припиненими, в якому просив припинити трудові відносини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», код ЄДРПОУ: 40169012, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чтгоріна, буд. 18) у зв`язку із його звільненням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП з дати набрання судовим рішенням законної сили, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», код ЄДРПОУ: 40169012 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 шляхом подання відповідної заяви 06 червня 2016 року прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор». При цьому, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 06.02.2025 та Індивідуальних відомостей про застраховану особу (дані про трудовий та страховий стаж) від 01.10.2025 вбачається, що з 01.01.2019 по теперішній час ТОВ «Аліягський елватор», не здійснює нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної сплати, сплату податків та зборів за ОСОБА_1 , страхових внесків. При цьому, згідно відомостей про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб від 01.10.2025 № 7184201702132136 Пенсійного фонду України відомості про припинення трудових відносин позивача з відповідачем відсутні. Позивач 18.11.2025 направив засобами поштового зв`язку цінним рекомендованим листом з описом вкладення на адресу місця розташування ТОВ «Аліягський елеватор», код ЄДРПОУ: 40169012, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Заяву про припинення трудових відносин (в порядку ч.1 ст.38 КЗпП України) від 18.11.2025 року в якій просив звільнити його з роботи (припинити трудові відносини) протягом двох тижнів з моменту отримання ними цієї заяви на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. Проте, станом на 17.04.2026 року, будь-яких відомостей від Відповідача про результати розгляду цієї заяви, вжиті заходи, про звільнення його з роботи за вказаною заявою Позивач не отримав, які і не отримав на таку заяву відповідного наказу роботодавця про його звільнення з роботи на підставі п.1 ст.38 К3пП України.

Таким чином, на думку позивача, його право на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, також право щодо вільного вибору праці було порушено відповідачем.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Гусєвої Н.Д. від 27 квітня 2026 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» про визнання трудових відносин припиненими. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 11 червня 2026 року з посади судді Арцизького районного суду Одеської області за поданням заяви у відставку, 17.06.2026 відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Арцизького районного суду Одеської області Череватій В.І.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але до суду від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання не з`явився. Так, судом, відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судові виклики вручені представнику відповідача належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву до суду не подавав, про причини неявки суд не повідомляв.

Крім того, представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційній веб сторінці суду.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідача до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача, який з 18 червня 2026 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 , 06.06.2016 року прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор».

Як видно з копій довідок за формою ОК-5, ОК-7 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» не здійснює нарахування заробітної плати та страхових платежів позивачу ОСОБА_1 з січня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 18.11.2025 року звернувся з відповідною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» про звільнення за власним бажанням, і надіслав її цінним рекомендованим листом з описом вкладення на юридичну адресу місця розташування відповідача. Однак ніякої відповіді від відповідача ТОВ «Аліягський елеватор» в матеріалах справи не вбачається.

Своє бажання про звільнення за ст. 38 КЗпП України працівник оформлює у письмовій довільній формі. Спосіб подання заяви на звільнення законодавством не обмежується. Отже, заяву можна надати особисто роботодавцю, надіслати поштою чи телеграмою.

Відмова у звільненні є порушенням законодавства про працю, проте факт небажання роботодавця звільняти працівника треба підтвердити. Отже, у разі подання заяви про звільнення за власним бажанням, працівникові потрібно надати документи, що підтверджують факт подання такої заяви та отримання її роботодавцем.

Отже, право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.

Як вбачається з заяви представника позивача станом на теперішній час неможливо надати роздруківку відстеження поштового пересилання на адресу відповідача поштового відправлення заяви позивача про припинення трудових відносин, оскільки станом на 21.09.2026 року відомості за трекер - номером видалені з автоматизованої системи АТ «Укрпошта». Між тим, до позовної заяви були долучені докази направлення такої заяви. Позивач повідомляє, що таке відправлення не було вручене відповідачу через відмову адресата від отримання.

Згідно з пунктами 99, 110, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка") не з`явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет).

У разі неможливості вручення одержувачу поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Відповідно до пункту 117 Правил надання послуг поштового зв`язку після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Таким чином, у разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї і неможливістю вручити їм поштове відправлення протягом встановленого строку зберігання, воно повертається з відміткою - "За закінченням терміну зберігання" (крім виключень, визначених Правилами).

Отже, у разі якщо документ направлений за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 наголошував на порушенні його права на працю зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», оскільки в позасудовому порядку вирішити питання щодо припинення трудових відносин не можливо, він вимушений звернутися до суду.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина 3 статті 38 КЗпП України).

Наведене в сукупності свідчить, що стаття 38 КЗпП України зобов`язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин, які зазначені в частині першій статті 38 КЗпП України. Тобто перелік таких причин не є вичерпним.

Суд зазначає, що поважність причин повинна вирішуватись в кожному конкретному випадку.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Працівник має право як на укладення трудового договору, так і на розірвання трудових відносин з власної ініціативи. Для звільнення працівника без поважних причин обов`язковою умовою є письмове попередження роботодавця за два тижні до звільнення. У такому разі роботодавець зобов`язаний звільнити працівника у встановленому порядку.

Приписи ст. 22 КЗпП України та ст. 43 Конституції України забороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи викладене, оскільки, позивач висловив у формі направлення заяви та наразі висловлює своє бажання звільнитися із займаної посади, проте не має можливості цього зробити, тобто реалізувати своє право гарантоване Конституцією України на вільний вибір професії, оскільки таке звільнення є неможливим без дій роботодавця ТОВ «Аліягський елеватор», тому такі порушені права мають бути відновлені в судовому порядку, зокрема шляхом припинення трудових відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Аліягський елеватор», на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України - у зв`язку із звільненням за власним бажанням. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачем.

Таким чином, право на звільнення позивача передбачене КЗпП. Підстав для відмови у задоволенні позову, не вбачається.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18 (провадження № 61-1706св22) вказано, що "за змістом статті 38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно. Отже праву працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням за умови попередження роботодавця за два тижні відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України кореспондується обов`язок роботодавця оформити відповідним наказом звільнення та виконати обов`язки, визначені статтями 47, 116 КЗпП України. Чинне законодавство не визначає випадки, у яких роботодавець може відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням, отже роботодавець не може відмовити працівнику у звільненні за його бажанням, у разі подання ним відповідної заяви за два тижні до такого звільнення".

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, про що зазначено в постанові КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.

Колегія суддів у постанові ВП ВС від 6 вересня 2023 року, у справі № 127/27466/20 зробила висновок, що належним та ефективним способом захисту буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті, зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин із відповідної дати без ухвалення загальними зборами товариства відповідного рішення.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про припинення трудових відносин, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням.

Крім того, в зв`язку з розглядом даної справи в суді, позивач поніс наступні витрати: сплачений судовий збір 1 331,20 грн.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачу документально підтверджені витрати на судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 15, 19, 49, 76-82, 89, 95, 128, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 21, 22, 36, 38 КЗпП України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» про припинення трудових відносин - задовольнити повністю.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», код ЄДРПОУ: 40169012, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чтгоріна, буд. 18) у зв`язку із його звільненням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» (код ЄДРПОУ: 40169012, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 22.09.2026 року.

Суддя В.І. Черевата