Рішення № 139971993, 10.09.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/1717/25

Провадження № 2/730/92/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Данько О.В.

з участю секретарів судового засідання - Чорнухи Н.О., Граб С.О.

позивачки ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Дорошенка Г.М.

третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Бахмацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання батьківства,

У С Т А Н О В И В :

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Дорошенка Г.М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , у якому просить визнати ОСОБА_4 батьком дитини ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області, та зобов`язати Бахмацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни в актовий запис №51 від 17.06.2014 про народження ОСОБА_5 , записавши у відомостях про батька дитини « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_6 », прізвище дитини « ОСОБА_7 » залишити без змін, по батькові записати « ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_9 », ім`я, дату та місце народження залишити без змін. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона з липня 2012 року перебуває в дружніх відносинах з ОСОБА_4 , який одружений на її рідній сестрі ОСОБА_2 , та часто перебував у неї вдома. Будучи незаміжньою, вона мала з ОСОБА_4 неодноразові інтимні стосунки, про які спочатку нікому не розголошувала, остерігаючись викриття та розголосу серед рідних та близьких їм людей, а також засудження її поведінки з боку сусідів і знайомих. На початку жовтня 2013 року вона завагітніла, про що знав і відповідач та надалі всіляко їй допомагав у період вагітності, турбувався про неї, оскільки знав, що це його дитина. ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилася дочка ОСОБА_10 , й запис про батька дитини був проведений за її вказівкою, зазначивши свого рідного батька ОСОБА_6 , який помер у 1993. Згодом вона зізналася про біологічне походження її дитини своїй сестрі ОСОБА_2 та матері відповідача ОСОБА_3 , й про її стосунки з відповідачем дізналися інші небайдужі люди. Відповідач не заперечує і визнає себе біологічним батьком її дитини, постійно переймається турботою про неї, допомагаючи матеріально. Тому позивачка вважає, що настав час змінити в актовому записі та свідоцтві про народження відомості про батька дитини, у зв`язку з чим і звернулася до суду за захистом прав своєї дитини.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, будучи допитаною у якості свідка пояснила, що у 2012-2013 роках вона мала інтимні стосунки з відповідчем, інтимних стосунків з іншими чоловіками у цей період вона не мала. Вона завагітніла та відразу повідомила про це відповідачу. На хрестинах дочки вони з відповідачем вирішили повідомити про це своїм рідним, зокрема її сестрі (дружині відповідача) та його матері. Відповідач визнає дитину за свою, допомагає матеріально, спілкується з нею. Наразі виникла необхідність у визнанні батьківства, оскільки дитина має на це право, крім того, вона дорослішає та часто запитує її чому у свідоцтві про народження її батьком вказаний ОСОБА_6 .

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначивши, що задоволення вказаного позову буде у найкращих інтересах дитини, яка відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини має право знати своїх батьків. Строни не мають змоги звернутися до врганів ДРАЦС із заявою про визнання батьківства, оскільки відповідач перебуває на військовій службі. Крім того, він визнає позов, що не суперечить вимогам закону. Крім того, він відмовився від участі у судовій генетичній евпертизі, тому суд повинен застосувати положеняня ст. 109 ЦПК України та визнати факт його батьківства щодо дитини. Крім того, відповідно до судової практики висновок судово генетичної еспертизи не є єдиним доказом на підтвердження факту батьківства. У матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема фотоілюстрації, показання позивачки, третіх осіб, свідка. Відповідач визнає своє батьківство щодо дитини, що неодноразово повідомляв у своїх поясненнях. З огляду на те, що відповідач проходить військову службу та безпосередгьо бере участь і захисті Батьківщини, він не має можливості прибути для проведення експертизи у зв`язку з чим суд повинен оцінювати наявні докази, які ніким не оспорюються.

Відповідач був вчасно та належним чино повідомлений про час та місце розгляду справи проте, у судове засідання не з`явився, у ході підготовчого судового засідання він подавав письмові заяви у яких просив проводити розгляд справи без його участі, визнав позовні вимоги та не заперечував проти їх задоволення, зазначав, що мав з позивачою неодноразові інтимні стосунки, тому визнає, що є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , про яку він постійно піклується. Також, зазначив, що відмовляється від проходження судово-біологічної (генетичної експертизи), просив застосувати у зв`язку з цим положення ст. 109 ЦПК України та не пов`язувати його відмову від проходження експертизи з перебуванням чи неперебуванням у зоні бойових дій.

Третя особа ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги, будучи допитаною у якості свідка повідомила, що про те, що дочка її сетри ОСОБА_1 . ОСОБА_10 є також дочкою її чоловіка ОСОБА_4 . Про це вона дізналась на христинах ОСОБА_10 . Цей факт вона змогла прийняти не відразу, проте помилки дорослих не повинні відображатись на дітях. ОСОБА_1 взяла її чоловіка хрещеним батьком ОСОБА_10 , бо хотіла щоб він був ближчим до дитини. Наразі її чоловік визнає ОСОБА_10 своєю дочкою, ставиться як до своєї дитини та всіляко допомагає.

Третя особа ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позову, будучи допитаною у якості свідка, пояснила, що на хрестинах ОСОБА_10 , дочки позивачки, її син ОСОБА_4 повідомив, що він батько ОСОБА_10 . Відразу всі сприйняли це болісно, проте згодом прийняли цей факт. На теперішній час ОСОБА_11 піклується про дитину, вона називає його батьком. У ОСОБА_10 виникають питання чому не він записаний батьком дитини.

Третя особа Бахмацький відділ ДРАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету, але своїм правом на участь не скористалась, повноважного представника не направила, письмових пояснень щодо позову не надала.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2026 року позовна заява прийнята до провадження судді, постановлено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.07.2026 відкликана ухвала Борзнянського районного суду Чернігівської області від 22.01.2026 про призначення судової біологічної(генетичної) експертизи із експертної установи, справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду від 20.08.2026 відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем, розгляд справи відкладено.

Оскільки останній день строку складення повного судового рішення 20.09.2026 припав на вихідний день, то відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем строку є 21.09.2026.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Заслухавши позивачку та її представника, допитавши свідка, дослідивши надані докази, суд установив, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , яка народились ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України щодо ОСОБА_5 , батьком малолітньої ОСОБА_5 зі слів матері записаний ОСОБА_6 .(а.с. 10-12).

Відповідно до свідоцтва про народження відповідача, ОСОБА_3 доводиться йому матір`ю. (а.с. 16)

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, відповідач ОСОБА_4 з 17.11.2007 перебуває у шлюбі із ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 ). (а.с. 15).

На світлинах, які містяться на аркушах справи 24-29 зображений відповідач ОСОБА_4 з позивачкою та дитиною ОСОБА_5 під час їх виписки з пологового будинку та святкування дня народження ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України №1961/20299/20 від 08.11.2025, солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині за призовом під час мобілізації з 22.10.2025 по теперішній час.(а.с. 18).

Також у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 19)

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона доводиться двоюрідною тіткою відповідачу та їй відомо, що ОСОБА_1 народила дівчинку. Вони не знали хто є батьком дитини. На хрестинах ОСОБА_10 , ОСОБА_14 зізналась, що батько дитини ОСОБА_15 , чоловік її сестри. ОСОБА_4 не заперечував своє батьківство щодо дитини. Спочатку усі були приголомшені, між сестрами були певні непорозуміння, проте згодом, всі із цим змирились. ОСОБА_4 забезпечує дитину, допомагає ОСОБА_1 . ОСОБА_10 називає його батьком, та спілкується з його дітьми народженими у шлюбі. Також, ОСОБА_10 зовнішньо дуже схожа з матір`ю відповідача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Згідно зі статтею 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.(ч. 1 ст. 77 ЦПК України)

Стаття 78 ЦПК України, надає визначення поняттю допустимість доказів, зокрема визначає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 ЦПК України)

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.(ст. 80 ЦПК України)

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року в справі № 183/2690/21, від 16 травня 2018 року в справі № 591/6441/14-ц зазначено, що що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Слід зазначити, що висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року.

На підтвердження батьківства відповідача по відношенню до дитини ОСОБА_5 позивачка надала у судовому засіданні показання у якості свідка, а також показання надали допитані як свідки треті особи. свідок ОСОБА_13 , а також фотоілюстрації.

Водночас суд вважає такі докази недостатніми на підтвердження вказаних обставин, оскільки вони не підкріплені будь якими іншими доказами. Зокрема показання вищеперелічених осіб грунтуються на тому, що позивачка та відповідач на хрестинах дитини позивачки зробили спільну заяву про батьківсво відповідача щодо неї та у подальшому він визнавав її за дочку, допомагав матеріально, дитина називає його батьком. Водночас такі показання є узагальненими, будь яких інших доказів, що відповідач визнавав своє батьківство чи дитина визнавала його за батька (таких як перерахунок коштів позивачці, вітальні листівки, дитячі малюнки, де вони звертались один до одного відповідним чином, відвідання відповідачем батьківських зборів, участь у вихованні тощо) до моменту звернення позивачки до суду не надано.

Надані фотоілюстрації підтверджують присутність відповідача на двох подіях у житті дитини (виписка із пологового будинку та святкування дня народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ), також не є достатніми на підтвердження обставин батьківства, навіть за умови оцінювання їх у сукупності із показаннями позивачки, третіх осіб та свідка, оскільки, як було встановлено відповідач є хрещеним батьком дитини, чоловіком рідної сестри позивачки, тому його присутність на святкуванні дня народженні дитини та під час виписки з пологового будинку є цілком природньою та передбачуваною у розумінні наявних між ними сімейних відносин, як і теплі та щирі стосунки між ОСОБА_10 та відповідачем.

Також, оцінюючи надані докази у цій справі, суд ураховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», був запроваджений воєнний стан, який неодноразово був продовжений та діє на даний час.

Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці є підставою для звільнення з військової служби.

Віповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 22.10.2025 по теперішній час. Він уже має двох дітей народжених у шлюбі. У разі визнання його батьківства щодо ОСОБА_5 він матиме право на звільнення з військової служби.

У зв`язку з цим, суд не прийняв визнання позову відповідачем, оскільки з урахуванням обставин цієї справи, таке визнання позову суперечить вищевказаним нормам закону.

Крім того, вказаний позов був ініційований ОСОБА_1 27.11.2026, через місяць після мобілізації відповідача.

Також, слід критично ставитись до показань позивачки, третіх осіб та свідка, оскільки вони перебувають у родинних та сімейних відносинах та зацікавлені у задоволенні вказаного позову.

З цих підстав суд має обґрунтований сумнів щодо достовірності обставин батьківства відповідача щодо дитини, які визнаються сторонами спору.

Як зазначалося вище, висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства («Kalacheva v. Russia», заява № 3451/05, § 34, рішення ЄСПЛ від 07 травня 2009 року).

Ухвалою Борзнянського районного суду від 22.01.2026 за клопотанням сторони позивача у справі була призначена судово-біологіна (генетична експертиза).

Позивачка з дитиною 06.03.2026 з`явились до експертної установи для відбору зразків для експертизи. (а.с. 116).

Відповідач 25.05.2025 направив до суду заяву у якій повідомив, що приймає активну участь у бойових діях, тому відмовляється від тесту ДНК та визнає позовні вимоги та обставини викладені у позовній заяві.

У процесі розгляду справи, суд вживав заходів щодо забезпечення участі відповідача у експертизі та можливості відібрання у нього біологічних зразків у експертних установах чи медичних закладах найближчих до місця служби.(а.с.. 113)

Військова частина НОМЕР_1 листом від 25.06.2026 повідомила, що ОСОБА_4 із району виконання завдань м. Суми, відповідно до наказу №76 від 17.03.2026, відряджений до військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 з метою підвищення рівня укомплектованості вказаної військової частини інструкторським складом. Крім того військова частини НОМЕР_2 повідомила суд про наявність можливості відбору біологічних зразків ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_3 (військовий шпиталь) у АДРЕСА_2 .

28.07.2026 до суду надійшла заява відповідача про відмову від проходження вищезазначеної експертизи, де він зазначив, що у нього відсутні будь-які об`єктивні причини неможливості з`явитися до експертної установи. Вказав, що висновок такої екпертизи не є єдиним доказом по справі, позичка надала всі належні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин, тому просив суд застосувати положення ст. 109 ЦПК України, зазначивши, що йому відомі та зрозумілі правові наслідки ухилення від проведення експертизи, передбачені цією статтею.

Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ураховуючи обставини цієї справи, суд вважає, що відповідач визнаючи позовні вимоги та своє батьківство щодо дитини повинен бути зацікавленим у проведенні судово-генетичної експетизи, позитивний висновок якої, міг бути ключовим доказом на підтвердження його пояснень щодо батьківства по відношенню до дитини. Відповідач мав об`єктиву можливість надати зразки для експертизи, проте, спочатку він посилався на неможливість участі у експертизі пов`язуючи це з активною участю у бойових діях, згодом взагалі відмовився від участі у експертизі та наполягав на визнанні судом факту для зясування якого була призначена ця експертиза, тобто факту його батьківства щодо дитини позивачки.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про свідоме ухилення відповідача від участі у експертизі, з метою визнання судом факту його батьківства на підставі положень ст. 109 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у визнанні факту батьківства ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від участі у проведенні судово-генетичної експертизи.

Також, суд ураховує і ту обставину, що сторона позивача не клопотала перед судом про призначення молекулярно-генетичної експертизи із встановлення кровного споріднення (баба-онука) між ОСОБА_3 (матір`ю відповідач) та ОСОБА_5 .

Ураховуючи вищевикладене, оцінюючи надані позивачкою докази у їх сукупності, відповідно до свого внутрішнього переконанням суд вважає, що обставини батьківства відповідача щодо дочки позивачки не доведені перед судом достовірними та достатніми доказами, у зв`язку з чим у задоволенні вказаного позову слід відмовити.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відмова у задоволенні вказаного позову не суперечитиме інтересам дитини та її праву знати свого батька. Сторони не позбавлені можливості звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, зі спільною заявою про визнання батьківства, яка відповідно до положень пункту 2.5 цих Правил може бути подана також через представника.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові, понесені судові витрати слід залишити за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Бахмацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання батьківства відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 21 вересня 2026 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Бахмацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 16600, вул. Овдіївська, буд. 2, м. Ніжин Чернігівської області; ЄДРПОУ 21402837.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя О.В. Данько