Рішення № 139971907, 22.09.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 676/9870/25

Провадження № 2/675/1316/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання Тітарчук В. В., представника відповідачки адвоката Воробця А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6550451 від 21 листопада 2023 року в розмірі 83 501,50 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 21 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6550451, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 23 000,00 грн, який мала повернути 05 березня 2024 року. У цей же строк позичальник зобов`язалася сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію. Кредитний договір підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки.

26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 6550451 від 21 листопада 2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, заборгованість складає 83 501,50 грн, з яких: 23 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 58 891,50 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1610,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 січня 2026 року дану справу передано на розгляд за підсудністю до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2026 року дану справу передано на розгляд за підсудністю до Ізяславського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Заочним рішенням суду від 07 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6550451 від 21 листопада 2023 року в розмірі 83 501 грн 50 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення від 07 квітня 2026 року та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у якому остання просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів. Водночас зазначає, що нарахована позивачем заборгованість за процентами суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки є непропорційно великою. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» нараховано відсотки за межами строку дії кредитного договору. Натомість проценти за користування кредитом стягуватись із відповідачки не можуть, оскільки ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України. Крім того, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн є абсолютно неспівмірними зі складністю справи і витраченим адвокатом часом. Також представником позивача не надано жодних документів, які підтверджують оплату послуг адвоката.

Представник позивача адвокат Усенко М. І. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просить слухати справу за його відсутності.

Представник відповідачки адвокат Воробець А. В. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив із підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково із наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит № 6550451, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 23 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та комісії (пункти 1.1, 1.2 договору).

Кредит наданий загальним строком на 105 днів із 21 листопада 2023 року, пільговий період складає 15 днів та завершується 06 грудня 2023 року, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 0,95 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 3,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту 1610,00 грн (пункти 1.3, 1.5 договору).

Позичальник зобов`язання за договором не виконала.

За розрахунком ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 6550451 складає 83 501,50 грн, з яких: 23 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 58 891,50 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1610,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Згідно з договором відступлення прав вимоги № 104-МЛ від 26 березня 2024 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 6550451 від 21 листопада 2023 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 .

Пунктом 6.2.3 цього договору визначено, що право вимоги переходить до нового кредитора у день здійснення фінансування (сплати) на користь кредитора у повному обсязі у сумі, вказаній у пункті 7.1 цього договору.

Така сплата коштів підтверджується платіжною інструкцією № 406 від 26 березня 2024 року.

За змістом акту приймання-передачі реєстру боржників від 26 березня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 104-МЛ від 26 березня 2024 року ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників кредитора від 26 березня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6550451 від 21 листопада 2023 року у сумі 83 501,50 грн, з яких: 23 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 58 891,50 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1610,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Судом установлено, що договір про споживчий кредит № 6550451 від 21 листопада 2023 року підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 210067.

Наведене підтверджується також довідкою про ідентифікацію, виданою 10 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан».

Перерахування кредитних коштів у сумі 23 000,00 грн кредитором ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 підтверджено платіжним дорученням № 115779527 від 21 листопада 2023 року, повідомленням АТ «Ідея Банк» № Л-БТ-2026/919 від 18 березня 2026 року та випискою про рух коштів по рахунку.

Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, РНОКПП, зареєстроване місце проживання, електронну адресу, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самою відповідачкою під час укладення договору.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк його дії.

Отже, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору між сторонами.

Наявність заборгованості за договором підтверджується розрахунком ТОВ «Мілоан» і випискою з особового рахунку за кредитним договором № 6550451 від 21 листопада 2023 року.

Доказів на спростування розміру заборгованості ОСОБА_1 суду не надала.

Невиконання відповідачкою зобов`язань за договором призвело до виникнення заборгованості. Тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 000,00 грн.

Водночас нарахування позивачем процентів за договором суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звертаючись до суду з цим позовом, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й прострочену заборгованість за відсотками у сумі 58 891,50 грн.

Водночас відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 розділу ІV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

У пункті 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У даній справі договір про споживчий кредит № 6550451 укладений 21 листопада 2023 року, тобто до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», строк дії договору становить 105 днів, а тому положення пункту 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про споживче кредитування» поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

За змістом пункту 1.5 договору про споживчий кредит № 6550451 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 0,95 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 3,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно визначений договором розмір денної процентної ставки не в повній мірі відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування» з врахуванням пункту 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону.

З урахуванням частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» розрахунок заборгованості за процентами за договором про надання споживчого кредиту слід проводити з урахуванням максимальної денної процентної ставки з 24 грудня 2023 року по 04 січня 2024 року у розмірі 2,5 % у день.

Водночас у період з 22 листопада 2023 року по 06 грудня 2023 року (пільговий період) розрахунок заборгованості за процентами слід проводити за денною процентною ставкою, що складає 0,95 % у день.

У період з 07 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року розрахунок заборгованості за процентами слід проводити за денною процентною ставкою, що складає 3,5 % у день.

Також у період з 05 січня 2024 року по 05 березня 2024 року розрахунок заборгованості за процентами слід проводити за денною процентною ставкою, що складає 2,3 % у день, адже така процентна ставка застосована кредитором у долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Визначені таким чином проценти за договором відповідно складають:

1) 3277,50 грн за період з 22 листопада 2023 року по 06 грудня 2023 року (23 000,00 ? 0,95 % ? 15 = 3277,50);

2) 13 685,00 грн за період з 07 грудня 2023 року по 23 грудня 2023 року (23 000,00 ? 3,5 % ? 17 = 13 685,00);

3) 6900,00 грн за період з 24 грудня 2023 року по 04 січня 2024 року (23 000,00 ? 2,5 % ? 12 = 6900,00);

4) 32 269,00 грн за період з 05 січня 2024 року по 05 березня 2024 року (23 000,00 ? 2,3 % ? 61 = 32 269,00).

Всього розмір правомірно нарахованих процентів за кредитним договором складає 56 131,50 грн (3277,50 + 13 685,00 + 6900,00 + 32 269,00 = 56 131,50).

Також наявні законні підстави для стягнення із відповідачки на користь позивача 1610,00 грн простроченої заборгованості за комісією за надання кредиту.

Відповідно загальна сума заборгованості за договором, яка підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача, складає 80 741,50 грн (23 000,00 грн тіла кредиту + 56 131,50 грн процентів + 1610,00 грн комісії).

Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідачки з приводу того, що встановлений сторонами у кредитному договорі розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такий суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг.

Так, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною 5 статті 18 цього ж закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У даній справі відсутні докази визнання недійсними відповідних умов договору або висування споживачем таких вимог.

Аналіз вказаної законодавчої норми, висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року по справі 524/5556/19, свідчить, що її положення застосовуються при нарахуванні боржнику у зобов`язанні непропорційно великих сум як відповідальності за невиконання зобов`язання.

Натомість у даній справі згідно розрахунку заборгованості за позовними вимогами нарахування неустойки (штрафу та пені) на заборгованість відповідачці не проводилась, а проценти за користування кредитними коштами за своєю правовою природою не відносяться до компенсації у разі невиконання боржником зобов`язань, тому не підпадають під ознаки, наведені у статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Не заслуговують на увагу посилання у відзиві на те, що відповідачка має право на звільнення від нарахування та сплати відсотків за кредитом відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Доводи ОСОБА_1 ґрунтуються на чинній редакції частини 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Разом із тим, ці положення внесені до Закону № 2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

На дату укладення кредитного договору та на період нарахування відсотків за кредитом дружини (чоловіки) військовослужбовців, зазначених у частині 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Отже, із урахуванням норм статті 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства в часі, чинна норма частини 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яку посилається відповідачка, не регулює спірні правовідносини сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути прострочену заборгованість у загальному розмірі 80 741,50 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України позивач має право на стягнення із відповідачки судового збору пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 2342,33 грн (80 741,50 ? 2422,40 ? 83 501,50 = 2342,33).

Також позивач просить стягнути з відповідачки 8000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 552/2145/16-ц).

Відповідачка ОСОБА_1 у поданому до суду відзиві вказує, що витрати у сумі 8000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому мають бути зменшені до обґрунтованого рівня.

Судом встановлено, що 01 липня 2025 року між позивачем та АО «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107. Предметом вказаного договору є надання правової допомоги та інших послуг, необхідних для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Згідно з актом № Д/12161 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 11 грудня 2025 року та детальним описом наданих послуг до даного акту сторони погодили надання правових послуг по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 8000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Оцінюючи надані докази щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для позивача; наявністю заперечень відповідачки щодо розміру заявлених витрат позивача, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу становлять 5000,00 грн. Такі витрати на професійну правничу допомогу в межах вказаної суми є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом позивачу обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Разом з тим, позивач має право на стягнення із відповідачки витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру позовних вимог, які задоволено, у сумі 4834,73 грн (80 741,50 ? 5000,00 ? 83 501,50 = 4834,73).

Відповідачкою при зверненні до суду з заявою про перегляд заочного рішення сплачено судовий збір у розмірі 532,48 грн. Дану заяву задоволено судом.

Тому відповідачка має право на стягнення із позивача судового збору пропорційно сумі позовних вимог, у яких відмовлено судом, у розмірі 17,60 грн (2760,00 ? 532,48 ? 83 501,50 = 17,60).

Таким чином, позивач має право на стягнення з іншої сторони 7177,06 грн судових витрат (2342,33 + 4834,73 = 7177,06), а відповідачка має право на стягнення з іншої сторони 17,60 грн судових витрат.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню 7177,06 грн судових витрат, а з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 17,60 грн, то, враховуючи положення частини 10 статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 7159,46 грн (7177,06 17,60 = 7159,46), а також звільнити сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ - 35234236) заборгованість за кредитним договором № 6550451 від 21 листопада 2023 року в розмірі 80 741 (вісімдесят тисяч сімсот сорок одна) грн 50 коп.

У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ - 35234236) судові витрати в розмірі 7159 (сім тисяч сто п`ятдесят дев`ять) гривень 46 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», місце знаходження - м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ - 35234236.

Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 22 вересня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський