Рішення № 139971298, 21.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4730/26 2/335/2862/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2169434 за продуктом «NewShort». Договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи (ІКС) кредитодавця, доступ до якої забезпечується через вебсайт або мобільний застосунок «Selfie Credit». Ідентифікація позичальника та підписання договору відбулися шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надіслано первісним кредитором у повідомленні на номер мобільного телефону відповідача та введено останнім у спеціальному полі в особистому кабінеті.

За умовами Кредитного договору № 2169434 від 17.03.2025 первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 21 000,00 грн строком на 364 дні з процентною ставкою 1,0 % в день (365 % річних), а за умови належного виконання зобов`язань за програмою лояльності - 0,95 % в день.

Первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши кошти в розмірі 21 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи, що підтверджується відповідними доказами та платіжними даними транзакції від 17 березня 2025 року.

26 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) було укладено Договір факторингу № 26-11/25, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором № 2169434 від 17.03.2025, укладеним із ОСОБА_1 ..

Відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не виконав, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду з позовом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 93 449,09 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 20 893,96 грн; заборгованості за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги 39 071,78 грн; заборгованості за процентами, нарахованими позивачем з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку 22 983,35 грн (загальна сума процентів за користування кредитом 62 055,13 грн); а також заборгованості зі сплати штрафу 10 500,00 грн, нарахованого відповідно до пункту 6.4 Кредитного договору за допущене прострочення.

Заборгованість за комісіями, інфляційні збитки та 3 % річних позивачем не нараховувалися.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, підтверджені платіжним дорученням, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, надану Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС».

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачу, який має електронний кабінет, ухвала суду про відкриття провадження у справі, судові повістки та інші процесуальні документи надсилалися до електронного кабінету.

В судове засідання відповідач не з`явився, причин неявки не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

17 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2169434 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». Договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця (вебсайт https://selfiecredit.ua та мобільний застосунок «Selfie Credit»).

Відповідачем договір підписано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором X778 (17.03.2025 о 22:38:22), надісланим у повідомленні на номер мобільного телефону відповідача, а з боку кредитодавця шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та кваліфікованого електронного підпису з позначкою часу.

Предметом договору є надання кредитодавцем позичальнику грошових коштів у сумі 21 000,00 грн на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб, без забезпечення у вигляді застави; строк кредитування становить 364 дні, а кінцевою датою повернення кредиту за Графіком платежів визначено 16 березня 2026 року; процентна ставка за договором фіксована 1,0 % в день (365 % річних), а за умови належного виконання позичальником обов`язків за Програмою лояльності (сплати першого платежу до 31 березня 2025 року) передбачена знижена процентна ставка у розмірі 0,95 % в день (346,75 % річних). Базою для розрахунку процентів за кожен день користування є залишок фактичної заборгованості станом на початок календарного дня за методом «факт/факт»; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 2 945,02 % річних (за стандартною ставкою) або 2 884,00 % річних (зі зниженою ставкою), а орієнтовна загальна вартість кредиту становить 97 440,00 грн (за стандартною ставкою) або 97 293,00 грн (за зниженою ставкою). Умовами договору визначено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 протягом двох календарних днів з моменту укладення договору; повернення кредиту та сплата процентів здійснюються 26 платежами з періодичністю кожні 14 днів у розмірах та строки, визначені Графіком платежів (Додаток № 1 до договору). Розділом 6 договору встановлено відповідальність позичальника за порушення зобов`язань: у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 3 150,00 грн на 3-й день прострочення та по 630,00 грн за кожний день невиконання, починаючи з 4-го дня, з обмеженням граничного розміру неустойки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з пунктами 7.3 та 9.2 договору, він діє до закінчення встановленого строку кредитування, а у разі наявності невиконаних грошових зобов`язань до їх повного виконання позичальником.

Первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язання за кредитним договором виконав 17 березня 2025 року о 22:40:11, перерахувавши кошти у сумі 21 000,00 грн на зазначену в договорі платіжну картку відповідача. Факт перерахування та реального отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 21 000,00 грн підтверджується довідкою та роздруківкою транзакцій «Докази отримання (перерахування) грошових коштів за кредитним договором № 2169434 від 17.03.2025», виданою платіжною організацією ТОВ «ПЕЙТЕК» за Договором про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2024.

26 листопада 2025 року між первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 26-11/25, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права наявної та майбутньої грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 2169434 від 17 березня 2025 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Перехід до позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 та передача відповідної документації підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 26 листопада 2025 року, Актом приймання-передачі Реєстру Боржників (розширеного) на електронному носії від 26 листопада 2025 року, підписаними кваліфікованими та удосконаленими електронними підписами сторін договору факторингу, Витягом з Реєстру боржників (порядковий номер боржника у реєстрі 1432), згідно з яким позивачеві відступлено право вимоги за кредитним договором № 2169434 у загальному розмірі заборгованості 70 465,74 грн, з яких 20 893,96 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 39 071,78 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 10 500,00 грн - заборгованість зі сплати штрафу/пені.

Факт виконання позивачем обов`язку з надання фінансування за Договором факторингу № 26-11/25 підтверджується платіжним дорученням № 0581580000 від 26 листопада 2025 року про перерахування 3 155 252,34 грн на рахунок ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» з призначенням платежу про оплату за договором факторингу.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 ЦК України).

У статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність (пункти 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Відповідач правильність складених первісним кредитором та позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором не спростував, доказів належного виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним відповідач суду не надав.

З розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, судом встановлено, що відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним виконав частково на загальну суму 14 180,68 грн, а саме: 28.03.2025 сплатив 2 500,00 грн; 11.04.2025 2 925,17 грн; 25.04.2025 2 925,17 грн; 09.05.2025 2 925,17 грн; 23.05.2025 2 925,17 грн. Після 24.05.2025 відповідач грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором не сплачував.

Перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості (файли «12 Розрахунок заборгованості за кредитним договором від Кредитодавця № 2169434 від 17.pdf» та «13 Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2169434 від 17.pdf» , суд встановив, що в частині заборгованості за сумою (тілом) кредиту та процентами за користування ним, їх виконано у відповідності до умов кредитного договору та приписів Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача штрафів, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення».

Прострочення виконання грошового зобов`язання допущено відповідачем у період дії в Україні воєнного стану.

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у частині стягнення з відповідача неустойки (штрафу) задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем за звернення до суду з позовом до відповідача сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Крім того, позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, факт надання та обсяг яких підтверджено Договором про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, Заявкою на надання юридичної допомоги № 1265 від 02 березня 2026 року та Витягом з Акту № 31 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року.

За результатами розгляду справи позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задоволено частково: задоволено вимоги про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та процентами за користування ним на загальну суму 82 949,09 грн, що становить 88,76 % від ціни позову (82 949,09 грн / 93 449,09 грн ? 100 %)

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає відшкодуванню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 363,25 грн (2 662,40 грн ? 88,76 %).

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

У постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши надані позивачем на підтвердження факту понесення ним витрат на правничу допомогу документи, суд вважає, що відображена у таких документах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, оскілки ця справа належить до категорії малозначних справ незначної складності, а сформована у цій категорії справ судова практика є усталеною та не потребує довготривалого вивчення.

Урахувавши незначну складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги позивачу, очевидну непропорційність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з предметом спору, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 5 000,00 грн.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі в розмірі 2 363,25 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 24, 12, 13, 19, 7683, 89, 141, 247, 258, 259, 263265, 280283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, оф. 521) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2169434 від 17 березня 2025 року в розмірі 82 949,09 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати в розмірі 7363,25 грн.

Копію заочного рішення надіслати сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко